Постанова

від 12.11.2024 по справі 911/858/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Справа№ 911/858/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 (повний текст складено та підписано 14.08.2024)

у справі № 911/858/24 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 152 350, 30 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофорс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», в якому позивач (з урахуванням позовної заяви в новій редакції) просить стягнути 152 350,30 грн., з яких 109 800,00 грн. боргу, 35 413,89 грн. інфляційних втрат та 7 136,41 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено зобов`язання зі сплати поставленого позивачем товару у строк, встановлений п. 3 додатку № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 14/01 від 23.03.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 109 800,00 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 35 413,89 грн інфляційних втрат та 7 136,41 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/858/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс» 109 800,00 грн боргу, 7 136,41 грн 3 % річних, 35 413,89 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі № 911/858/24 та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи та мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що у апелянта був відсутній обов`язок по оплаті за поставлену продукцію, у зв`язку із відсутністю рахунку-фактури у момент підписання акту приймання-передачі.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ПАТ «Центроенерго» відіграє важливу роль у забезпеченні енергетичної безпеки України, особливо в умовах війни. Накладення надмірних штрафів та неустойок може поставити під загрозу фінансову стабільність компанії, що у свою чергу, негативно вплине на її здатність виконувати свої функції з виробництва та постачання електроенергії.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 у справі №911/858/24 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 16.09.2024 від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано копію платіжної інструкції №2736 від 13.09.2024 про сплату судового збору в сумі 3 633,60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Центренерго». Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження, без виклику представників сторін.

03.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої останній просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім того, позивач зазначив, що обов`язок оплатити вартість поставленого відповідачу товару виникає в силу закону (ст.ст. 655, 692, 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

Також позивач вважає безпідставними посилання апелянта на форс-мажорні обставини, оскільки станом на дату настання форс-мажорних обставин зобов`язання відповідача з оплати товару вже настало та мало бути виконане належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 23.03.2021 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технофорс» (постачальник) було укладено договір поставки № 14/1.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.3 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку № 1 до договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним поговором. Ціни на продукцію визначаються в додатку № 1 до договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку № 1 до договору.

Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку № 1 до договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору відпуск продукції покупцю здійснюється на підставі оригіналу відповідної довіреності на отримання товарно-матеріальної цінності, оформленої покупцем на свого представника.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1 до договору (п. 12.1 договору).

Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технофорс» підписаний додаток № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 від 23.03.2021.

Пунктом 1 додатку № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 від 23.03.2021 сторони узгодили найменування, асортимент, кількість та ціну продукції.

Згідно з п. 2 додатку № 1 до договору загальна вартість продукції: 109 800,00 грн, в т.ч ПДВ 20 %: 18 300,00 грн.

Строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.05.2021 р. включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 9 додатку № 1 до договору).

26.05.2021 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технофорс» було укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 від 23.03.2021.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди змінити п. 9 додатку № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 від 23.03.2021, та викласти його в новій редакції, а саме: «Строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині щодо розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами».

Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору строк поставки 30 календарних днів (з правом дострокової поставки) після отримання постачальником заявки покупця (лист).

15.06.2021 відповідач звернувся до позивача з листом № 02-08/3332 на виконання пункту 3.3 договору № 14/1 від 23.03.2021, в якому просив здійснити постачання продукції на загальну суму 109 800, 00 грн, а саме:

- вантажопідіймальний механізм у складі: домкрат гідравлічний з гідравлічним циліндром односторонньої дії з пружинним поверненням у початкове положення Д100П165 у кількості 4 шт., маслостанція гідравлічна з електричним приводом, НЕП 70212, ТУ У 29.1-36560388-002:2010, загальною вартістю 69 948,00 грн без ПДВ;

- рукав високого тиску 700 bar довжина 12 м д. 6 мм G3/8 з полумуфтами ТУ У 22.1-30971648-001:2013 у кількості 4 шт, загальною вартістю 10064,00 грн без ПДВ;

- рукав високого тиску 700 bar довжина 4 м д. 6 мм G3/8 з полумуфтами ТУ У 22.1-30971648-001:2013 у кількості 4 шт, загальною вартістю 4304,00 грн без ПДВ;

- рукав високого тиску 700 bar довжина 8 м д. 6 мм G3/8 з полумуфтами ТУ У 22.1-30971648-001:2013 у кількості 4 шт, загальною вартістю 7184,00 грн без ПДВ.

Позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 109 800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № Т-00000286 від 08.12.2021 р. на суму 109 800,00 грн, яка підписана директором позивача та представником відповідача на підставі довіреності № 458 від 08.12.2021 р., виданої відповідачем економісту ВМТП Суховерхову С.В. на отримання від ТОВ «Технофорс» цінностей за договором № 14/1 від 23.03.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання п. 13.11 договору за фактом поставки товару позивачем складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9402484744 від 30.12.2021 податкова накладна № 8 від 08.12.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції.

24.12.2021 Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технофорс» підписаний акт приймання-передачі продукції між ТОВ «Технофорс» і ПАТ «Центренерго» Вуглегірською ТЕС до договору № 14/1 від 23.03.2021, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв продукцію для Вуглегірської ТЕС загальною вартістю 109 800,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3 додатку № 1 до договору встановлені умови розрахунків, а саме: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем акта приймання-передачі продукції.

Враховуючи зазначене, відповідач повинен був здійсниити оплату поставленої позивачем продукції у строк до 24.01.2022.

17.01.2024 позивач направив відповідачу вимогу № 24/528 від 16.01.2024 щодо сплати заборгованості за поставлений товар, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 109 800,00 грн з ПДВ протягом 5 робочих днів з моменту отримання даного листа, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0221804471975 від 17.01.2024 та накладною № 0221804471975 від 17.01.2024.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що відповідач не здійснив оплати поставленої продукції, позивач звернувся до суду першої інстанції із даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що оскільки позивачем не було надано відповідачу рахунок на оплату, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протилежне, то у відповідача відсутній обов`язок щодо оплати суми основного боргу зважаючи на умови договору та ч. 2 ст. 613 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як вже зазначалось, згідно з п. 2.5 договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № Т-00000185 від 13.07.2021 р. на суму 109 800,00 грн, проте докази направлення позивачем вказаного рахунку відповідачу відсутні.

Водночас, суд першої інстанції вірно зазначив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за отриманий товар, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Дана правова позиція є сталою в судловій практиці і викладена в постановах ВС від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 925/400/18 від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

При цьому, порядок розрахунків передбачений пунктом 3 додатку № 1 до договору, яким встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем акта приймання-передачі продукції.

Таким чином, з дати підписання акта приймання-передачі продукції у відповідача виникло зобов`язання протягом 30 календарних днів оплатити поставлену позивачем продукцію незалежно від виставлення позивачем рахунку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений позивачем на підставі договору поставки № 14/1 від 23.03.2021 товар становить 109 800,00 грн.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 109 800, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 136, 41 грн 3 % річних та 35 413, 89 грн інфляційних втрат за період з 25.01.2022 по 25.03.2024.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним.

В суді першої інстанції відповідач просив зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат на 99 %.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних витрат на 99 %, відповідач посилається на те, що внаслідок збройної агресії у 2022-2024 роках повністю перестала функціонувати одна з трьох ТЕС ПАТ «Центренерго», а інші дві також впродовж збройної агресії неодноразово зупиняли свою роботу, а після ремонту функціонували не на повну потужність, що істотно вплинуло на виробничі потужності з виробництва електричної енергії, та унеможливило її виробництво та відпуск у обсягах, які планувались. Як наслідок ПАТ «Центренерго» не лише зазнало майнових втрат (збитків) у вигляді знищення та пошкодження майна, а також недоотримало чималу частину грошових коштів за невироблений обсяг електроенергії; несе значні втрати на придбання природного газу, використання якого є дорожчим за вугілля.

Заперечуючи проти задоволення клопотання, позивач вказує про безпідставність посилання відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки станом на дату настання форс-мажорних обставин зобов`язання відповідача з оплати товару вже настало та мало бути виконане належним чином.

Зазначаючи про можливість зменшення розміру процентів річних апелянт посилається на постанову ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Однак, у вказаній постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів. Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у даній справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) 3 %.

Позиції щодо відсутності можливості зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством, дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі 921/94/21.

Щодо зменшення інфляційних втрат суд першої інстанції вірно зазначив що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідача винило зобов`язання з оплати поставленої позивачем продукції на підставі договору поставки № 14/1 від 23.03.2021 у строк до 24.01.2022, тобто до настання обставин, на які відповідач посилається як на підставу зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованих висновків щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7 136, 41 грн та збитків від інфляційї у розмірі 35 413, 89 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 року у справі № 911/858/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.06.2024 року у справі № 911/858/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/858/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич