Рішення

від 18.07.2024 по справі 910/13047/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2024Справа № 910/13047/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/13047/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-2000»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Груп»

про стягнення 264162,51 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Саєнко І.М.,

від відповідача: Дробот Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рім-2000" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Груп" про стягнення 125772,78 грн курсової різниці вартості товару, 7178,44 грн 3% річних, 74373,77 грн інфляційних втрат та 56837,52 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення своїх зобов`язань за договором №CG/071-21 про закупівлю товару від 07.04.2021 несвоєчасно здійснив оплату поставленого товару та не сплатив курсову різницю вартості товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13047/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.10.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами не укладено додаткові угоди про внесення змін у специфікації із зазначенням нової ціни товару, перерахованої внаслідок зміни офіційного курсу гривні по відношенню до долару США станом на дату його оплати, в порядку п. 3.3 договору. При цьому, зауважує на тому, що положеннями пункту 4.3.1 договору йому надано право затримувати оплату товару, у зв`язку з неподанням/не своєчасним поданням постачальником покупцю рахунку, а також інших документів, надання яких є обов`язковою умовою договору, а відтак відсутні підстави для нарахування пені і трьох відсотків річних. Крім того, наголошує на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, який відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України складає 1 рік та грошове зобов`язання, виражене в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, не підлягає індексації, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляцій відновлені еквівалентом іноземної валюти. Також відповідач зазначає про те, що постачальник не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі, оскільки поставив товар не в повному асортименті, що був визначений у специфікації № 9 від 14.12.2021.

Одночасно з відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки справи потребує повного та всебічного з`ясування обставин, надання сторонам можливості подати необхідні пояснення і докази для правильного вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 з огляду на виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та надані докази, враховуючи необхідність в отриманні пояснень від учасників справи, призначено судове засідання на 14.11.2023.

06.11.2023 відділом діловодства суду зареєстровано зустрічну позовну заяву, що сформована в системі "Електронний суд" 03.11.2023 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Груп".

Подана зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Груп" (далі - позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рім-2000" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 900,72 грн обґрунтована порушенням відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товару №CG/071-21 від 07.04.2021 в частині постачання товару, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить стягнути неустойку у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару, що становить 900,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рім-200" про стягнення 900,72 грн у справі №910/13047/23 повернуто.

10.11.2023 року через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій наголосив на тому, що відповідач порушив розділ 3 договору, яким передбачена курсова різниця, так як безпідставно не підписав додаткові угоди, відтак курсова різниця підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому, наголошує на тому, що стосовно заявленої позовної давності на стягнення пені, строк її перебігу починає свій відлік з моменту виникнення права позивача на стягнення курсової різниці гривні по відношенню до долара США, а щодо інфляційних втрат позивач заявляє, що оскільки відповідач не погасив курсову різницю за договором, то позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат.

14.11.2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошує на тому, що позивачем не доведено надсилання листа № 7 від 28.06.2023 на належну адресу відповідача та при розрахунку курсової різниці не підтверджено офіційний курс НБУ на дату 13.12.2022. Також відповідач зауважує на тому, що позивач пропустив строк позовної давності для стягнення пені і безпідставно заявляє одночасно дві вимоги про стягнення курсової різниці та інфляційних, оскільки грошове зобов`язання з оплати товару виражено в іноземній валюті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 постановлено здійснювати розгляду справи №910/13047/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

23.11.2023 року позивач подав додаткові пояснення, у яких заперечує проти доводів відповідача про недотримання порядку зміни умов договору щодо ціни товару з урахуванням курсової різниці, оскільки відповідач отримав відповідні додаткові угоди та змінені специфікації поштовим зв`язком на адресу, що вказана у договорі.

04.01.2024 року відповідач подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив про виникнення зобов`язання з оплати курсової різниці лише після укладення сторонами додаткової угоди до договору про внесення відповідних змін у специфікацію, а в разі ухилення сторони від укладення договору, інша сторона не позбавлена права передати такий спір на вирішення суду та захистити своє право у спосіб визнання угоди укладеною в судовому порядку.

У судовому засіданні 01.02.2024 виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 27.02.2024.

У судовому засіданні 27.02.2024 оголошено перерву до 27.03.2024.

26.03.2024 року відповідач подав клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023.

Судове засідання, призначене на 27.03.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 призначено розгляд справи по суті на 14.05.2024.

09.05.2024 року відповідач подав додаткові пояснення, до яких додав копії судових рішень у подібних правовідносинах за участю позивача.

У судовому засіданні 14.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву до 30.05.2024.

Так, приписами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вказана норма встановлює обов`язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з`ясовувати: а) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

При цьому, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Позаяк, відповідачем не доведено дійсної об`єктивної неможливості розгляду справи до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2023, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 30.05.2024 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 02.07.2024.

Судове засідання, призначене на 02.07.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 призначено розгляд справи по суті на 18.07.2024.

У судовому засіданні 18.07.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рім-2000" (далі-постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Груп" (далі-покупець, відповідач) укладено договір № CG/071-21 про закупівлю товару, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, що узгоджуються сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (зразок узгоджено у додатку №1 до цього договору). Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД зазначається в специфікаціях (далі «товар») на умовах цього договору.

Товар вважається поставленим комплектним, якщо у поставленому товарі наявні всі складові елементи (комплектуючі), завдяки яким покупцеві забезпечується належне його використання та на дату поставки товару постачальник надав покупцю повний комплект документів, перелік яких передбачений у п. 5.7 цього договору (п. 2.9 договору).

Ціни на товар встановлюються у відповідних специфікаціях до договору (п. 3.1 договору).

Загальна сума цього договору не може перевищувати 1000000 грн без ПДВ. Загальна сума договору визначається згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору. Під загальною сумою договору (ціною договору) необхідно розуміти загальну вартість товару, яка поставлена постачальником покупцеві за цим договором відповідно до специфікацій (п. 3.2 договору).

У пункті 3.3 договору визначено, що сторони визначатимуть в специфікаціях грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті згідно офіційного курсу Національного банку України відповідно до п. 3.4 договору, в зв`язку з чим сторони встановили можливість зміни вартості товару, виходячи із наступного: якщо на дату оплати товару офіційний курс гривні по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України, зміниться (збільшиться/зменшиться) по відношенню до курсу, вказаного в п. 3.4 договору, більш ніж на 1%, ціна товару в гривнях повинна бути перерахована. Формула для перерахунку: Ц2=Ц1х(К2/К1), де Ц2 скоригована ціна товару; Ц1 ціна товару у гривні, що зазначена в специфікації; К1 курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату укладання відповідної специфікації; К2 курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату здійснення покупцем оплати товару. У разі перерахунку ціни товару на підставі п. 3.3.1 договору сторони підписують додаткову угоду про внесення змін у специфікацію (зразок узгоджено у додатку №2 до цього договору) із зазначенням ціни товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули.

Для визначення ціни товару згідно п. 3.3 цього договору застосовуватиметься офіційний курс Національного банку України в гривні по відношенню до долару США, встановлений Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації (п. 3.4 договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.5 договору визначено, що датою оплати товару вважати дату зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця.

За умовами пунктів 5.1-5.6 договору поставка товару здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Поставка товару буде виконуватись на умовах DDP згідно з правилами «Інкотермс» у редакції 2010р. у місце призначення поставки товару: 01015, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1А, ТОВ "Корум Груп". Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Транспортні послуги по поставці товару входять у ціну товару. Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару). Право власності на товар, усі ризики втрати або пошкодження товару, переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару.

При поставці товару автомобільним транспортом постачальник надає покупцю одночасно з товаром, що поставляється, видаткову накладну на товар, що поставляється, товарно транспортну накладну, сертифікат відповідності (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації), технічну документацію, зокрема, сертифікат (або паспорт) якості заводу виготовлювача на кожну партію товару та/або паспорт на товар (одиницю товару). Всі первинні документи до цього договору повинні бути складені з зазначенням коду УКТ ЗЕД. Вказані товаросупроводжувальні документи надаються постачальником у повній мірі, у належному стані, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та такими, що відповідають технічним та якісним характеристикам товару, що поставляється за цим договором. Якщо вказані документи складені із порушенням вимог, встановлених чинним законодавством України та/або умовами цього договору, якщо найменування та/або номенклатура товару, зазначені в таких документах, не відповідають найменуванню та/або номенклатурі поставленого товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару без надання мотивованих пояснень (п. 5.7 договору).

Документи, окрім податкових накладних, постачальник зобов`язується надати покупцю разом з поставленим товаром (п. 5.9 договору).

У разі необхідності, при виникненні питань у контролюючих органів щодо товару, що поставляється постачальником по цьому договору, постачальник (який не є виробником товару) повинен надати покупцю копії документів, які підтверджують походження товару (довіреності або витяг з книги виданих довіреностей на отриманий товар, товарно-транспортні накладні, шляхові листи вантажних автомобілів), які були надані постачальнику, у свою чергу, при придбанні товару у своїх контрагентів (п. 5.10 договору).

Якщо поставляється товар, що ввезений на митну територію України (виробник товару не є резидентом України), у разі виникнення питань контролюючих органів, постачальник надає копії митних декларацій, документи, які визначають країну походження товару (п.5.11 договору).

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця на місці призначення поставки, що вказане у п. 5.2 цього договору, в асортименті, кількості, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікаціях до договору з обов`язковим підписанням документів зазначених в пункті 5.5 договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленого товару (п. 5.12 договору).

У разі прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару (п. 7.9 договору).

Цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 06.04.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п. 11.1 договору).

Всі зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за згодою на це обох сторін і оформляються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами до цього договору (п. 12.1 договору).

У специфікації №9 від 14.12.2021 до договору сторони визначили найменування товару, ціну товару за одиницю без ПДВ в грн, суму товару в грн, еквівалент загальної суми товару в дол. США, код товару згідно з УКТ ЗЕД відповідно, а саме: МОЕП Рим2000 Patriot: cистемний блок інженерний базовий+Win 10 Pro, 4 шт., 38897,05 грн, 155588,20 грн, 5744,44 дол. США, 8471; монітор: Samsung LC27F396FHIXCI 27 вигнутий VA монітор, 1920*1080,60 Гц, VGА, HDMI, 4 шт., 4031 грн, 16124 грн, 595.31 дол. США, 8528521000; Клав. + Миша: A4Tech F1010 (Grey) Fstyler (Комплект - клавіатура + мишь), 4 шт., 370,65 грн, 1482,60 грн, 54,73 дол. США, 8471607000;мережевий фільтр: Gembird SPG6-G-6 G/B 1.8 м кабель, 6 розеток Shuko, з вимикачем, 4 шт., 92,65 грн, 370,60 грн, 13,68 дол. США, 8544429098; модуль: ТРМ 2.0 Module (Ms-4462), 4 шт., 278 грн, 1112 грн, 41,05 дол. США, 8517620000 (п. 1 специфікації).

У п.п. 2 - 6 специфікації зазначено, що загальна вартість товару складає 209612,88 грн з ПДВ. Розрахунки за поставлений постачальником товар за цією специфікацією до договору здійснюються покупцем на умовах, передбачених договором. Строк поставки товару - до 24.12.2021. Місце поставки товару: 2 шт. (м. Харків, вул. Світло Шахтаря, 4/6), 1 шт. (м. Київ, вул. Магнітогорська, 1А), 1 шт. (м. Дружківка, вул. Соборна, 7). Умови поставки товару: DDP у відповідності до правил Інкотермс 2010.

На оплату зазначеного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок №17939 від 14.12.2021 на загальну суму 209612,88 грн з ПДВ.

17.12.2021 на виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 208278,48 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9979 від 17.12.2021, яка підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень. Повноваження особи зі сторони відповідача, якою одержано товар, підтверджуються довіреністю №204 від 15.12.2021 (дійсна до 24.12.2021).

У специфікації №10 від 30.12.2021 до договору сторони визначили найменування товару, ціну товару за одиницю без ПДВ в грн, суму товару в грн, еквівалент загальної суми товару в дол. США, код товару згідно з УКТ ЗЕД відповідно, а саме: Ноутбук: HP ProBook 450 G8 2X7F0EA ноутбук 15Fl/i5-l 135G7/16/512/Intel HD/WC HD/WF AX/W10P/Silver Aluminum в кількості 2 шт., 29123,75 грн, 58247,50 грн, 2140,84 дол. США, 8471300000; Ноутбук: HP 250 G8 32М38ЕА ноутбук 15FI/i5-1135G7/8/512/IrisXe/WC HD/W10P Asteroid Silver в кількості 3 шт., 23851,50 грн, 71554,50 грн, 2629,93 дол. США, 8471300000; Миша: Logitech 910-003357 В100 Optica USB 800 dpi, чорна, 180 cm - довжина кабелю, в кількості 5 шт., 184,65 грн, 923,28 грн, 33,93 дол. США, 8471607000.

На оплату зазначеного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок №18133 від 29.12.2021 на загальну суму 156870,30 грн з ПДВ.

31.12.2021 на виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 156870,30 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 10162 від 31.12.2021, яка підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень.

У свою чергу, відповідач здійснив оплату товару в загальній сумі 365148,78 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та не заперечується сторонами.

25.07.2023 року у відповідності до розділу 3 договору позивач підписав та направив відповідачу разом з листом вимогою вих. № 7 від 28.06.2023 додаткову угоду від 27.09.2022 із специфікацією № 9/1, додаткову угоду від 13.12.2022 із специфікацією № 10/1 для їх підписання відповідачем, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №4912702073158 від 25.07.2023, фіскальним чеком від 25.07.2023.

У листі № 7 від 28.06.2023 позивач також вимагав відповідача оплатити курсову різницю вартості поставлено товару згідно офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, що встановлений НБУ відповідно до п. 3.4 договору.

Ці документи одержані відповідачем 03.08.2023, про що свідчать відомості про відстеження поштового відправлення з вебсайту АТ "Укрпошта".

Втім, додаткові угоди та змінені специфікації відповідач не підписав та курсову різницю вартості товару не сплатив.

Відтак, оскільки відповідач не сплатив курсову різницю та крім того прострочив оплату товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вищевказаної статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідного товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

Як встановлено судом, на підставі договору № CG/071-21 про закупівлю товару від 07.04.2021 та специфікації №9 від 14.12.2021 до нього, згідно з видатковою накладною № 9979 від 17.12.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 208278,48 грн, а відтак з огляду на умови п.п. 4.1, 4.7 договору та ст. 254 ЦК України зобов`язаний його оплатити у строк до 17.01.2022 включно. На підставі договору № CG/071-21 про закупівлю товару від 07.04.2021 та специфікації №10 від 30.12.2021 до нього, згідно з видатковою накладною № 10162 від 31.12.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 156870,30 грн та з огляду на умови п.п. 4.1, 4.7 договору та ст. 254 ЦК України зобов`язаний його оплатити у строк до 31.01.2022 включно.

При цьому, як момент прийняття товару, так і в подальшому, претензій щодо відсутності будь-яких супровідних документів на товар (товарно-транспортної накладної, сертифікату відповідності (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації), технічної документації, зокрема, сертифікат (або паспорт) якості заводу виготовлювача на кожну партію товару та/або паспорт на товар (одиницю товару), податкової накладної тощо, передбачених розділом 5 договору, та/або вимог про їх надання відповідачем не заявлено (у відзиві на позов також відсутні посилання на порушення позивачем зобов`язання в частині надання документів, передбачених розділом 5 договору, докази щодо звернень до позивача з відповідними претензіями/вимогами до нього також не надано).

За таких обставин, суд вважає, що товар поставлено комплектним (у розумінні п. 2.9 договору), а зобов`язання позивача в частині надання документів, передбачених розділом 5 договору - виконаними належним чином.

Відповідач, у свою чергу, оплатив отриманий товар, втім з порушенням встановленого строку. Так, за видатковою накладною №9979 від 17.12.2021 товар був оплачений згідно наступних платіжних інструкцій: №0000006050 від 28.06.2022 на суму 15000 грн, №0000029309 від 05.07.2022 на суму 15000 грн, №0000029768 від 15.07.2022 на суму 15000 грн, №0000030309 від 19.07.2022 на суму 15000 грн, №0000030254 від 26.07.2022 на суму 16405,20 грн, №0000030971 від 02.08.2022 на суму 15000 грн, №0000031339 від 09.08.2022 на суму 15000 грн, №0000032008 від 16.08.2022 на суму 15000 грн, №0000032377 від 23.08.2022 на суму 15000 грн, №0000032779 від 30.08.2022 на суму 15000 грн, №0000033081 від 06.09.2022 на суму 6870,30 грн, №0000006054 від 06.09.2022 на суму 8129,70 грн, №0000033571 від 13.09.2022 на суму 15000 грн, №0000033969 від 20.09.2022 на суму 15000 грн, №0000034394 від 27.09.2022 на суму 15000 грн, з яких за видатковою накладною №9979 від 17.12.2021 зараховано оплату в сумі 13278,48 грн.

За видатковою накладною №10162 від 31.12.2021 товар був оплачений згідно наступних платіжних інструкцій: №0000034394 від 27.09.2022 на суму 15000 грн, з яких за видатковою накладною №10162 від 31.12.2021, зараховано 1721,52 грн, №0000034815 від 04.10.2022 на суму 15000 грн, №0000035155 від 11.10.2022 на суму 15000 грн, №0000037801 від 18.10.2022 на суму 15000 грн, №0000036108 від 25.10.2022 на суму 15000 грн, №0000036585 від 31.10.2022 на суму 15000 грн, №0000036853 від 08.11.2022 на суму 15000 грн, №0000037422 від 15.11.2022 на суму 15000 грн, №0000035750 від 18.11.2022 на суму 15000 грн, № 221 від 29.11.2022 на суму 15000 грн, № 228 від 06.12.2022 на суму 15000 грн, № 252 від 13.12.2022 на суму 5148,78 грн.

Тоді як, частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на наявність права затримувати оплату товару, у зв`язку з неподанням/не своєчасним поданням постачальником покупцю рахунку, оскільки не надання/не своєчасне надання рахунку не звільняє відповідача від виконання зобов`язань, так як це не є за своєю правовою природою відкладальною умовою (стаття 212 ЦК України) та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України. За своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар, при цьому, платіжні реквізити сторін наведені у самому договорі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Умовами пункту 7.9 договору встановлено, що у разі прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару.

Відтак, оскільки відповідач допустив порушення строку оплати, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.9 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 56837,52 грн.

Окрім цього, оскільки за приписами частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 7178,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 74373,77 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, в розмірі, за розрахунком суду, 7100,22 грн 3% річних та 51491,13 грн пені, оскільки позивачем під час розрахунку було допущено помилки у визначені початкової дати прострочення відповідача, а саме: нарахування здійснювалось з дати настання строку оплати, а не з наступної дати після настання строку оплати, що не відповідає приписам чинного законодавства.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, встановлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року включно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту, зокрема: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 8 листопада 2023 року № 3450-IX, внесено до Цивільного кодексу України такі зміни, зокрема, у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»: пункт 19 викладено в такій редакції: « 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та наразі не є припиненим.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.08.2020 у справі №902/959/19, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, оскільки строк виконання відповідачем зобов`язання в частині оплати товару настав 17.01.2021 та 31.01.2022 відповідно до накладних на поставку товару, то про порушення свого права позивач дізнався з 18.01.2022 та 01.02.2022 відповідно (з моменту прострочення відповідача).

Тобто, перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення пені слід відраховувати щодо першого дня саме з дня прострочення відповідача.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо річного строку позовної давності для вимог про стягнення пені (щодо кожного дня прострочення), п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження такого строку позовної давності на строк дії карантину (який діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023) та у подальшому на строк дії воєнного стану (який діє з 24.02.2022 по теперішній час), суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення пені на час звернення позивача до суду з цим позовом не сплив, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

У той же час, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки за умовами договору ціна товару визначається у національній валюті України - гривні із прив`язкою до курсу долара США, а відтак індексація застосуванню не підлягає.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, відтак норма ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не стягуються. В такому випадку втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, Верховного Суду від 16.03.2021 у справі 905/392/20.

Водночас, за результатом розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача курсової різниці вартості товару в розмірі 125772,78 грн, оскільки передбачених договором умов зміни ціни сторони не дотримались, а тому підстав для її додаткового збільшення за рахунок курсової різниці валюти немає.

Відповідно до ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується з приписами ст. 524 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

За змістом розділу 3 договору ціна на товар встановлюється у відповідних специфікаціях до договору.

Сторонами погоджено визначення в специфікаціях грошового еквіваленту вартості товару в іноземній валюті згідно офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації.

За змістом приписів статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в пункті 3.3 договору встановили можливість зміни вартості товару, якщо на дату оплати товару офіційний курс гривні по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України, у порівнянні з офіційним курсом гривні по відношенню до долару США, що встановлений Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації, зміниться (збільшиться/зменшиться), більш, ніж на 1%, ціна товару в гривнях повинна бути перерахована. Формула для перерахунку: Ц2=Ц1х(К2/К1), де Ц2 скоригована ціна товару; Ц1 ціна товару у гривні, що зазначена в специфікації; К1 курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату укладання відповідної специфікації; К2 курс долару США до гривні, встановлений Національним банком України на дату здійснення покупцем оплати товару.

Водночас, сторони, на власний розсуд, передбачили, що у разі перерахунку ціни товару у зв`язку зі зміною курсу гривні по відношенню до долару США, вони підписують додаткову угоду про внесення змін у специфікацію (зразок узгоджено у додатку №2 до цього договору) із зазначенням ціни товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули.

При цьому, умовами п. 12.1 договору визначено, що всі зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за згодою на це обох сторін і оформляються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами до цього договору.

Отже, сторони встановили можливість зміни ціни товару та її перерахунок відповідно до формули у разі зміни, зокрема, збільшення офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації, у порівнянні з офіційним курсом гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата), більш, ніж на 1%.

У той же час, визначили, що у разі настання цих обставин (зміни курсу гривні по відношенню до долару США) обов`язок відповідача сплатити вартість товару з урахуванням курсової різниці виникає після укладення/підписання між сторонами додаткової угоди про внесення відповідних змін до специфікації щодо ціни товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули (та самої специфікації).

Тобто, незважаючи на те, що у договорі передбачено здійснення перерахунку ціни товару згідно формули у зв`язку зі зміною курсу гривні по відношенню до долару США, сторони за власним розсудом встановили, що застосування курсової різниці не має автоматичного характеру.

У даному випадку, на підставі договору № CG/071-21 про закупівлю товару від 07.04.2021 та специфікацій до нього, згідно з видатковими накладними № 9979 від 17.12.2021 та №10162 від 31.12.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 365148,78 грн, відповідач, у свою чергу, протягом 2022 року оплатив отриманий товар, згідно ціни вказаної у видаткових накладних.

У подальшому, листом № 7 від 28.06.2023, у зв`язку зі зміною - збільшенням офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації (27,1929 грн за один долар США), у порівнянні з офіційним курсом гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату повної оплати товару 27.09.2022 (36,5686 грн за один долар США), позивач надіслав відповідачу для підписання додаткову угоду від 27.09.2022 про зміну специфікації №9 від 14.12.2021 та специфікацію №9/1 від 27.09.2022, додаткову угоду від 13.12.2022 про зміну специфікації №10 від 30.12.2021 та специфікацію №10/1 від 13.12.2022 із зазначенням ціни товару, перерахованої на дату оплати відповідно до формули.

Втім, відповідні додаткові угоди та специфікації підписані не були.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України).

Сторонами право на односторонню зміну умов договору в частині ціни у зв`язку зі збільшенням офіційного курсу гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату укладення відповідної специфікації, у порівнянні з офіційним курсом гривні по відношенню до долару США, встановленого Національним банком України на дату повної оплати товару не передбачили і таке право не визначено чинним законодавством.

Отже, з огляду на умови договору, які визначають обов`язковість укладення додаткової угоди (та специфікації) за наслідками перерахунку ціни товару згідно формули, та які визначені на власний розсуд сторін і погоджені ними, за обставин не укладення/не підписання такої додаткової угоди (та специфікації) сторонами, суд вважає, що зобов`язання відповідача щодо оплати курсової різниці не виникло.

Відтак, оскільки до укладення відповідної додаткової угоди (та специфікації), у т.ч. у судовому порядку, правові підстави для висновку про наявність у відповідача боргу з оплати товару в частині різниці між сумою грошових коштів, яка вже сплачена відповідачем, та сумою грошових коштів, розрахованою позивачем з урахуванням курсової різниці за формулою, відсутні в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині наявності правових підстав для стягнення пені та 3% річних за порушення строків оплати поставленого позивачем товару, у свою чергу позивачем не доведено на час розгляду справи наявності, визначених умовами договору, підстав для стягнення курсової різниці та права на інфляційні нарахування.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача на користь позивач належить стягнути 878,87 грн судового збору.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Груп" про стягнення 264162,51 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Груп" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 29, ідентифікаційний код 37296011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рім-2000» (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корп. 12, ідентифікаційний код 30695862) 3% річних у розмірі 7100 (сім тисяч сто) грн 22 коп., пеню у розмірі 51491 (п`ятдесят одна тисяча чотириста дев`яносто одна) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн 87 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2024.

СуддяТ.В. Васильченко