Ухвала

від 08.11.2024 по справі 308/16309/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16309/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження №12024070000000293, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 Кримінального кодексу України.

У ході досудового розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі з іншими невстановленими на даний час особами, на території Закарпатської області здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, без спеціального на те дозволу.

В подальшому на виконання доручення по даному кримінальному провадженні, працівниками УКР ГУНП в Закарпатській області отримано інформацію, що до вчинення даного кримінального правопорушення, причетна група осіб з числа мешканців Закарпатської області, до складу якої входять: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_8 , за попередньою змовою у групі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованим та фактично проживаючим за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживаючим за адресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючим АДРЕСА_5 , який являється засновником та директором ТОВ «ОПТИМАЛ БУД» код ЄРДПОУ 42744556, АДРЕСА_6 , організували незаконний видобуток корисних копалин загально-державного значення, а саме піщано-гравійної суміші із русла річки Тиса на території Руськополівської сельської ради, Тячівського району, Закарпатської області, на місцевості з наступними координатами: НОМЕР_25; НОМЕР_26; НОМЕР_27;НОМЕР_28; НОМЕР_1 , НОМЕР_29; НОМЕР_2 , НОМЕР_30; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 , НОМЕР_12 ; НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 , НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 , НОМЕР_18 ; НОМЕР_19 , НОМЕР_20 .

Зокрема встановлено, що вище вказані особи облаштували неподалік місця незаконного видобутку корисних копалин, місце зберігання переробки, фрахтування та подальшого збуту на земельних ділянках з кадастровими номерами 2124486200:03:003:0177 та 2124486200:03:003:0178, які на праві власності належить матері організатора - гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу 13.05.2021 укладає договір оренди з ТОВ «ОПТИМАЛ - РЕСУРС» код ЄРДПОУ: 43642102 засновником та директором якого являється довірена особа її сина, а саме: гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Донецької області, м. Макіївка, та являється засновником і директором ТОВ «ОПТИМАЛ - РЕСУРС» код ЄРДПОУ: 43642102.

Прокурор зазначає, що 19.10.2024 у транспортному засобі марки «МАН 19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, який у відповідності до свідоцтва про реєстрацію тз НОМЕР_22 від 28.08.2021 належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_13 №308/16750/24 (1-кс/308/6275/24) від 17.10.2024, проведено обшук, де було виявлено та вилучено: автомобіль марки «МАН 19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також у останнього було вилучено мобільний телефон марки «Apple iPhone 11Pro» ІМЕІ: НОМЕР_23 та «Apple iPhone 13Pro» ІМЕІ: НОМЕР_24 , грошові кошти в сумі 4859 грн., та свідоцтво про реєстрацію тз НОМЕР_22 від 28.08.2021.

19.10.2024 у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовими доказами вилученого під час проведення обшуків та оглядів майна.

Прокурор зазначає, що накладення арешту на вказане майно викликано необхідністю запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, у тому числі як речових доказів. Окрім того вказує на те, що з вилученим 19.10.2024 в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «МАН 19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, майном необхідно провести ряд інших слідчих дій.

Прокурор зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та містять на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень.

Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.

На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об`єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв`язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити з підстав та мотивів, викладених у клопотанні. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.

Представник власника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив. Подав до суду письмові заперечення, згідно яких зазначив, що ініціювання накладення арешту на весь перелік вищенаведеного майна, вилученого під час обшуку транспортного засобу є безпідставним, так як не має на меті досягнення завдань кримінального провадження, а спрямоване виключно на невиправдане обмеження прав ОСОБА_4 та третіх осіб - власника мобільного телефону ОСОБА_14 .

Зазначив, що ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку даного транспортного засобу з метою відшукання та вилучення документів щодо видобування та перевезення піщано-гравійної суміші чи річкових наносів, залишків піщано-гравійної суміші чи річкових наносів. Вказує, що всупереч визначеному в ухвалі суду переліку речей на вилучення яких надано дозвіл, слідчий в ході обшуку вилучив речі, які не стосуються даного кримінального провадження та відповідно не можуть бути використані як доказ кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України. Зазначив, що даний обшук було проведено за відсутності адвоката, хоча ОСОБА_4 та ОСОБА_14 на початку обшуку обидва наполягали на проведенні його у присутності захисника.

Крім того вказав на те, що під час проведення обшуку ОСОБА_14 був неповнолітнім, що окрім загальних положень КПК України свідчить про порушення прав неповнолітнього, які полягали у незаконному особистому обшуку останнього, за відсутності адвоката, без будь-якої потреби у проведенні зазначених дій та вилученні його особистого телефону.

Зазначив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_14 надали доступ до їх мобільних телефонів, повідомивши слідчому коди доступу, однак особа, яка проводила обшук проігнорувала такі вимоги та вилучила мобільні телефони.

З огляду на викладене, просив слідчого суддю відмовити в задоволенні даного клопотання.

Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши доводи сторін, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 05.06.2024 року внесені до ЄРДР за №12024070000000293, попередня правова кваліфікація ч.3 ст.240 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.10.2024 у справі №308/16750/24 надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки «MAN» моделі «19.414 FLT»,синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_22 від 28.08.2021 належить та перебуває в користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою відшукання та вилучення документів щодо видобування та перевезення піщано-гравійної суміші чи річкових наносів, залишків піщано-гравійної суміші чи річкових наносів.

Слідчим суддею встановлено, що 19.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду у транспортному засобі марки «MAN» моделі «19.414 FLT»,синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_22 від 28.08.2021 належить та перебуває в користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено, а саме: автомобіль марки «МАН 19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, свідоцтво про реєстрацію тз НОМЕР_22 від 28.08.2021, мобільний телефон марки «Apple iPhone 11Pro» ІМЕІ: НОМЕР_23 грошові кошти в сумі 4859 грн., належного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також мобільний телефон марки та «Apple iPhone 13Pro» ІМЕІ: НОМЕР_24 належного ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як вбачається з протоколу обшуку від 19.10.2024 року, такий був проведений за участю понятих, копія протоколу вручена ОСОБА_4 .

Постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів в сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Закарпатській області від 19.10.2024 року ОСОБА_15 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, автомобіль марки «МАН 19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, свідоцтво про реєстрацію тз НОМЕР_22 від 28.08.2021, мобільний телефон марки «Apple iPhone 11Pro» ІМЕІ: НОМЕР_23 та мобільний телефон марки«Apple iPhone 13Pro» ІМЕІ: НОМЕР_24 , грошові кошти в сумі 4859 грн., які було виявлено та вилучено 19.10.2024, під час проведення обшуку, визнано речовим доказом.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпе-чення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України) .

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).

За ч.7 ст.236 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність арешту майна на вилучені речі, а саме:

-автомобіль марки «МАН 19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, свідоцтво про реєстрацію тз НОМЕР_22 від 28.08.2021, який було вилучено в ході проведення обшуку 19.10.2024 року даного транспортного засобу, з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання в цій частині підлягає до задоволення.

Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.

Одночасно, слідчий суддя вважає, що прокурором дотримано вимог ст.ст. 170,171 КПК України і в клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту транспортного засобу в цій частині виявленого під час його обшуку та конкретизовано підстави та мета накладення арешту на нього.

Слідчим суддею встановлено, клопотанням та матеріалами доданими до клопотання доведено, що вилучений в ході обшуку транспортного засобу марки «MAN» моделі «19.414 FLT»,синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , транспортний засіб, в цій частині у відповідності до ст. 98 КПК України, має значення у кримінальному провадженні як речовий доказ.

Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання в цій частині обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування .

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні а решту та повернення вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Розяснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується з висновком, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на : мобільний телефон марки «Apple iPhone 11Pro» ІМЕІ: НОМЕР_23 та мобільний телефон марки та «Apple iPhone 13Pro» ІМЕІ: НОМЕР_24 , які було вилучено, слід відмовити, оскільки прокурором у клопотанні необґрунтовано необхідність накладення арешту на вказані речі, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.

За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

З матеріалів справи вбачається, що на проведення даного обшуку постановлялась ухвала слідчого судді, згідно якої було надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки «MAN» моделі «19.414 FLT»,синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_22 від 28.08.2021 належить та перебуває в користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою відшукання та вилучення документів щодо видобування та перевезення піщано-гравійної суміші чи річкових наносів, залишків піщано-гравійної суміші чи річкових наносів.

Згідно із протоколом обшуку від 19.10.2024 під час проведення цієї слідчої дії - обшуку транспортного засобу марки «MAN» моделі «19.414 FLT»,синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 виявлено, зокрема: мобільний телефон марки «Apple iPhone 11Pro» ІМЕІ: НОМЕР_23 та мобільний телефон марки та «Apple iPhone 13Pro» ІМЕІ: НОМЕР_24 , які було вилучено.

Згідно з абз.2-4 ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду

Матеріалами провадження стверджується, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19.10.2024 року у справі №308/16750/24 надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки «MAN» моделі «19.414 FLT»,синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_22 від 28.08.2021 належить та перебуває в користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з метою відшукання та вилучення документів щодо видобування та перевезення піщано-гравійної суміші чи річкових наносів, залишків піщано-гравійної суміші чи річкових наносів.

19.10.2024 року на підставі зазначеної ухвали проведено обшук транспортного засобу марки «MAN» моделі «19.414 FLT»,синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 .

Згідно протоколу обшуку від 19.10.2024 року, який було проведено старшим слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим ОСОБА_16 за адресою Закарпатська область, Тячівський район, с. Руське Поле, земельна ділянка з кадастровим номером 2124486200:03:003:0178, де знаходився транспортний засіб марки «MAN» моделі «19.414 FLT» було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Apple iPhone 11Pro» ІМЕІ: НОМЕР_23 та мобільний телефон марки та «Apple iPhone 13Pro» ІМЕІ: НОМЕР_24 . Окрім того, в протоколі обшуку від 19.10.2024 року слідчим зазначені коди захисту вилучених мобільних телефонів.

При цьому відомості, що ОСОБА_4 відмовився надати пароль від системи логічного захисту пристроїв, у протоколі відсутні. Також під час здійснення цієї слідчої дії не було залучено спеціаліста, який би зміг скопіювати наявну на пристрої інформацію без вилучення такого у власника. Тобто відсутні докази, що доступ до вказаних пристроїв обмежувався ОСОБА_4 та був пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.

Відтак, немає підстав вважати, що вилучення мобільного телефону марки «Apple iPhone 11Pro» ІМЕІ: НОМЕР_23 та мобільного телефону марки та «Apple iPhone 13Pro» ІМЕІ: НОМЕР_24 відбулося з дотриманням приписів КПК України.

Постановою слідчого від 19.10.2024 вилучені у ОСОБА_4 мобільні пристрої визнані речовим доказом у кримінальному провадженні №12024070000000293 від 05.06.2024 року. Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості про призначення судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи.

З протоколу обшуку вбачається , що подальше копіювання інформації та огляд такої не проводилися.

За вказаних обставин оскільки сторона обвинувачення не оглянула мобільні пристрої та не вчинила будь-які дії для отримання копій наявних на них інформації, відсутні підстави вважати, що вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Із огляду на наведене слідчий суддя приходить до висновку, що в клопотанні прокурора не доведено наявність підстав для накладення арешту на вилучені мобільні пристрої та інформацію, що міститься на вилучених мобільних телефонах.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає недоведеним висновок прокурора про те, що вилучене майно: мобільний телефон марки «Apple iPhone 11Pro» ІМЕІ: НОМЕР_23 та мобільний телефон марки та «Apple iPhone 13Pro» ІМЕІ: НОМЕР_24 належить до речових доказів відповідно до вимог ст.98 КПК України, та про наявність підстав для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів .

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 4859 грн., які було вилучено, слід відмовити, оскільки прокурором у клопотанні необґрунтовано необхідність накладення арешту на вказані речі, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.

04.11.2024 року прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024070000000293 від 05.06.2024 року до слідчого судді поштовим звязком подано клопотання про арешт вилученого в ході обшуку транспортного засобу марки «MAN» моделі «19.414 FLT»,синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 майна, в тому числі грошових коштів в сумі 4859 грн. В обґрунтування підстав для накладення арешту на них зазначалося, що вони мають важливе доказове значення та містять відомості, необхідні для подальшого виконання завдань кримінального провадження, перелік яких закріплений в ч.1 ст. 2 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з аргументами прокурора в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти, оскільки для їх вилучення сторона обвинувачення під час проведення обшуку та у подальшому зобов`язана довести наявність визначених КПК України умов, адже інакше підстави для вилучення майна відсутні.

Стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти хоча би за одним із критеріїв відповідають ознакам речових доказів. Зокрема, у матеріалах провадження відсутні підстави, що вони: 1) були знаряддям вчинення злочину, 2) зберегли на собі його сліди, 3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються, 4) були об`єктом кримінально протиправних дій, 5) набуті кримінально протиправним шляхом.

Факт перебування грошових коштів в сумі 4859 грн. у транспортному засобі марки «MAN» моделі «19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 у якому було проведено обшук та вилучено грошові кошти, жодним чином не підтверджує, що останні набуті кримінально протиправним шляхом.

Окрім того, в судовому засіданні прокурор не зазначив, яким чином вони мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли зберегти та чи можна їх взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Окрім того, всупереч положенням ст. ст. 98, 170 КПК України стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок подій, які встановлюються у даному провадженні.

Відтак, орган досудового розслідування хоч і визнав своєю постановою вищезазначені грошові кошти речовим доказом, проте не зазначив, яким чином вони мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли зберегти та чи можна їх взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Окрім того, всупереч положенням ст. ст. 98, 170 КПК України стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що вилучені грошові кошти могли бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок подій, які встановлюються у даному провадженні.

При цьому, визнання стороною обвинувачення вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього. Прокурором під час судового розгляду не було доведено необхідності накладення арешту на вилучені у транспортному засобі марки «MAN» моделі «19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 грошові кошти з метою збереження речових доказів, оскільки не зазначено, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному провадженні, можливе їх використання. За таких обставин, застосовані обмеження права власності, а також наслідки арешту майна для його власників є неспіврозмірними із завданнями кримінального провадження.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про не підтвердження матеріалами клопотання відповідності вилучених у транспортному засобі марки «MAN» моделі «19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 грошових коштів критерію речових доказів, а зазначене є підставою для відмови у задоволенні клопотання в даній частині.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає недоведеним висновок прокурора про те, що вилучені грошові кошти в сумі 4859 грн. належать до речових доказів відповідно до вимог ст.98 КПК України, та про наявність підстав для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів .

За вказаних обставин, слідчий суддя дійшов висновку про невідповідність вказаного вище майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК та недоцільність накладення на нього арешту з огляду на відсутність існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаних документах, речах та носіях інформації не може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв`язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.

Таким чином, клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна. Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000293 від 05.06.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке вилучене 19.10.2024 в ході проведення обшуку, а саме:

- автомобіль марки «МАН 19.414 FLT», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_21 , 2000 року випуску, свідоцтво про реєстрацію тз НОМЕР_22 від 28.08.2021, шляхом тимчасового обмеження права на відчуження, користування та розпорядження.

В решті вимог клопотання - відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Дата оголошення повного тексту ухвали- 12.11.2024 року о 09 год. 00 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1