Рішення

від 13.11.2024 по справі 314/3242/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3242/23

Провадження № 2/314/143/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

13.11.2024 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого суддіКапітонова Є.М.,

секретар судового засідання Дерко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, Приватний нотаріус Туріченко Оксана Миколаївна, Приватний нотаріус Кравченко Олена Михайлівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Центр надання адміністративних послуг при Вільнянській міській громаді про визнання довіреності та договору дарування недійсним,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_5 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

представника третьої особи ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, Приватний нотаріус Туріченко Оксана Миколаївна, Приватний нотаріус Кравченко Олена Михайлівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Центр надання адміністративних послуг при Вільнянській міській громаді про визнання довіреності та договору дарування недійсним.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є донькою ОСОБА_7 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), та ОСОБА_8 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

За життя її батьки мали у власності квартиру, в якій були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира належала батькам в рівних частках кожному, на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області 11 січня 2008 року, право власності зареєстровано 05 лютого 2008 року, номер запису 254 в книзі 1.

Після смерті матері ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), постало питання спадкування. Під час розмови з сестрою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , позивачу стало відомо про те, що за життя її батьки подарували квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,6 кв.м, житловою площею 37,6 кв.м., сестрі - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 , у віці 67 років померла сестра ОСОБА_9 , про що 31 березня 2021 року складений відповідний актовий запис № 520, та підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 .

Позивач зазначає, що в липні 2021 року їй стало відомо, про те, що договір дарування на ім`я сестри, завдяки якому було створено правочин, засвідчений її батьками: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а сторонньою особою, з якою за життя не були знайомі батьки, а саме: ОСОБА_2 , що проживає в АДРЕСА_2 .

З договору дарування від 13.07.2012 року, вбачається, що ОСОБА_2 від імені батьків, діяла за довіреністю посвідченою приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Коробкою Оленою Володимирівною, від 12 червня 2012 року за реєстром № 359 (Приватна нотаріальна діяльність ОСОБА_10 . св.-тво 1248 припинена ).

Позивач зазначає, що її батьки за життя важко хворіли та мали численні захворювання, через які батько та матір з 2011 року і до настання смерті були нерухомими, прикутими до ліжка, не мали змоги самостійно пересуватися, та самостійно себе обслуговувати. Через стан свого вкрай важкого здоров`я та похилий вік, батьки завжди були під наглядом своїх дітей, тобто позивач з сестрами і братами почергово (по тижню) доглядали за батьками.

Позивач вважає, що під час надання довіреності ОСОБА_2 від 12 червня 2012 року, про що зроблений відповідний запис в реєстрі № 359, її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були введені умисно в оману іншою сторонньою особою, в інтересах якої вчинявся правочин та вважає, що батьки видали довіреність саме тоді, коли не усвідомлювали значення своїх дій та не могли керувати ними, оскільки постійно вживали ліки, які мали тяжкі побічні дії, в тому числі психічні побічні ефекти, а також зміни настрою та зміни активності (зазвичай пригніченість), зміни когнітивної і сенсорної функцій (здібності до ухвалення рішень, порушення сприйняття).

Позивач, представник позивача в судовому засіданні підтримали позов, просили його задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Представник третьої особи, третя особа проти задоволення позову заперечували посилаючись на його необґрунтованість.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини:

Позивач є донькою ОСОБА_7 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), та ОСОБА_8 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності мали у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира належала батькам в рівних частках кожному, на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області 11 січня 2008 року, право власності зареєстровано 05 лютого 2008 року, номер запису 254 в книзі 1.

ОСОБА_2 діючи від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Коробкою Оленою Володимирівною, від 12 червня 2012 року за реєстром № 359, за договором дарування від 13.07.2012, подарувала квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,6 кв.м, житловою площею 37,6 кв.м., дочці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та рідній сестрі позивача - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

28 березня 2021 року, ОСОБА_9 померла, про що 31 березня 2021 року складений відповідний актовий запис № 520, та підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 .

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Позивач у позові визначає, що її право (інтерес) пов`язується зі спадщиною після її батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За визначенням ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Коло осіб, що входять до складу спадкоємців за законом визначено ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Наявність права (інтересу) у особи відносно спадкування, як і можливість реалізації процесуальних прав особи, як спадкоємцем, не може обмежуватись виключно наявністю обставин визначених ст.ст. 1261-1265 ЦК України, а безумовно пов`язується з реалізацією такого цивільного права у формах визначених ЦК України, а саме здійснення права на спадкування (Глава 87 ЦК України) та оформлення права на спадщину (Глава 89 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а отже право на спадщину є диспозитивним правом, яке реалізується особою на власний розсуд.

За визначенням ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Позивачем до суду не додано доказів на доведення обставин того, що вона реалізувала цивільне право на прийняття спадщини після ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Матеріали цивільної справи не містять доказів відносно того, що позивач, та інші особи, які входять до складу спадкоємців за законом визначених ст.ст. 1261-1265 ЦК України, в тому числі й ОСОБА_8 реалізували цивільне право на прийняття спадщини після ОСОБА_7 (дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

На переконання суду, за відсутності доведення обставин того, що особа реалізувала цивільне право або здійснювала заходи відносно реалізації права (подання заяв, звернення до суду, подання запитів, тощо…) на прийняття спадщини, неможливо стверджувати, що за особою зберігається право (інтерес) відносно спадщини протягом необмеженого часу, що в цілому відповідає засаді розумності та забезпеченні принципу правової визначеності.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено в судовому засіданні наявності приватного (цивільного) права (інтересу) позивача, а саме права (інтересу) відносно спадкування за відсутності реалізації права на прийняття спадщини, відносно кожного зі спадкодавців.

Встановлення обставин відсутності права (інтересу) не зумовлює встановлювати обставини порушення, невизнання або оспорювання, за відсутності відповідного об`єкта (права (інтересу)).

Аналогічні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 534/1318/17 (провадження № 61-1821св19), де зазначено, що: «вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. Оскільки позивач не довела в установленому законом порядку, що вона є особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, а також не зверталася з позовом про одержання права на спадкування, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про безпідставність такої вимоги».

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (правова позицію висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 у справі № 202/7582/18 (провадження № 61-1706св23).

Оскільки, як зазначалося вище, відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові, чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-80, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, Приватний нотаріус Туріченко Оксана Миколаївна, Приватний нотаріус Кравченко Олена Михайлівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Центр надання адміністративних послуг при Вільнянській міській громаді про визнання довіреності та договору дарування недійсним відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

День складення повного судового рішення 13.11.2024.

Суддя Євген Миколайович Капітонов

13.11.2024