Ухвала

від 14.11.2024 по справі 947/25511/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1836/24

Справа № 947/25511/24 1-кс/947/13587/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

14 листопада 2024 року м. Одеса

Суддя-доповідач Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна Харківської митниці, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024161050000002, внесеного до ЄРДР 24 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 201-3 КК України, -

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого детектива Підрозділу ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , та накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено під час проведення огляду 17 вересня 2024 року за адресою розташування митного посту «Барабашово» Харківської митниці за адресою: АДРЕСА_1 , на території ТОВ «Автомехцентр» (код ЄДРПОУ 42120953).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна Харківської митниці, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу суду є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, оскільки майно, яке вилучене у ході огляду 17 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ТОВ «Автомехцентр» та не перебуває у володінні, користуванні чи розпорядженні Харківської митниці.

Мотиви апеляційного суду.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу, суддя-доповідач приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Механізм реалізації кримінальних процесуальних гарантій є по суті системою кримінальних процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, право кожного учасника кримінального провадження на застосування належної правової процедури.

Законність та обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, також забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому передбачене Главою 16 КПК право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження та процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.

Відповідно до ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених, цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частинами 1 і 2 ст. 309 КПК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Ухвала про арешт майна, відповідно до п.9 ч.1 статті 309 КПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК України. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом п. 3 ч. 7 ст. 173 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Відповідно ч. 5 ст. 64-2 КПК України повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;

2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;

3) довіреністю - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є працівник юридичної особи, яка є власником майна, щодо якого здійснюється процедура спеціальної конфіскації.

У підтвердження повноважень представника Харківської митниці ОСОБА_3 на оскарження зазначеного судового рішення до апеляційної скарги додано довіреність від 09.12.2022 року, яка оформлена в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», зі змісту якої убачається, що Харківська митниця в особі керівника ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_3 представляти інтереси Харківської митниці.

Натомість, до апеляційної скарги не було долучено документів, підтверджуючих факт того, що ОСОБА_3 є особою, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні або є працівником Харківської митниці.

Отже, суддя-доповідач вважає, що за відсутності документів, які підтверджують повноваження ОСОБА_3 здійснювати представництво інтересів Харківської митниці, він не є особою, яка має право на подання апеляційної скарги.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64-2 КПК третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Тобто, зазначена норма вказує на те, що майно має належати особі, або перебувати у її володінні.

У цьому провадженні ОСОБА_3 оскаржує зазначену ухвалу слідчого судді, оскільки вважає, що слідчим суддею не було встановлено всіх обставин справи та не визначено належного володільця майна.

У постановах Верховного Суду України від 03 березня 2016 року (справа №5-347кс15) та об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа №639/2837/19, 51-5394кмо19) зазначено, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження судового рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясувати, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи тією мірою, що надає останній право оскаржити його до вищої судової інстанції.

Повертаючись до обставин справи, суддя-доповідач звертає увагу на те, що апелянт сам зазначає, що майно, яке вилучено під час проведення огляду 17 вересня 2024 року за адресою розташування митного посту «Барабашово» Харківської митниці за адресою: АДРЕСА_1 , на території ТОВ «Автомехцентр» (код ЄДРПОУ 42120953), на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, не перебуває у володінні, користування та розпорядженні Харківської Митниці.

Арешт майна під час досудового розслідування є одним з заходів забезпечення кримінального провадження. Вирішення слідчим суддею питання про можливість накладення арешту на майно не підміняє собою вирішення спору про приналежність майна в порядку цивільного судочинства, а лише встановлює належну правову підставу для обмеження правомочностей відносно такого майна.

Таким чином, заперечуючи приналежність майна, особа не наділяється кримінальним процесуальним законом правом ставити питання про перегляд ухвали слідчого судді про арешт майна в інтересах інших осіб або абстрактно, безвідносно певної особи.

З урахуванням викладеного, правова позиція ОСОБА_3 відносно того, що вилучене майно, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, не належать Харківській митниці, позбавляє останнього ставити питання про перегляд оскаржуваної ухвали в інтересах інших осіб, яких в даному провадженні адвокат не представляє.

Водночас, слід зазначити, що ст. 422 КПК України передбачений порядок перевірки ухвал слідчого судді, однак в зазначеній нормі закону не передбачені дії судді-доповідача, щодо апеляційних скарг на ухвали слідчого судді, які подані особою без відповідного підтвердження повноважень на представництво інтересів скаржника.

На думку судді-доповідача, в подібних випадках слід керуватися положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 396, 399, 405, 419, 422, 532 КПК України, суддя-доповідач,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна Харківської митниці, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72024161050000002, внесеного до ЄРДР 24 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 201-3 КК України, - повернути апелянту.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та усіма додатками до неї невідкладно надіслати апелянту.

Роз`яснити апелянту, що, відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України, повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України, у межах строку на апеляційне оскарження.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2