Постанова

від 31.10.2024 по справі 914/2128/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р. Справа №914/2128/23

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

за участю представників сторін від:

боржника:Михновецький Ю.О. (адвокат);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА Україна», м.Львів (вх.ЗАГС №01-05/2423/23 від 27.08.2024)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області від 16.07.2024 (повний текст - 17.07.2024, суддя Цікало А.І.) про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство

у справі№914/2128/23

за заявою ініціюючого кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА Україна», м.Львів

про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю «Тепло Буд Експерт», м.Винники

ВСТАНОВИВ:

В липні на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА Україна» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Тепло Буд Експерт».

Ухвалою від 31.07.2023 суд першої інстанції відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Тепло Буд Експерт»; визнав вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ «ТІВА Україна» в сумі 547 088,77 грн; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; ввів процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Іваська С.М.

Вказана ухвала суду першої інстанції від 31.07.2023 про відкриття провадження у справі постановою від 29.02.2024 Західного апеляційного господарського суду скасована, а справу для подальшого розгляду повернуто до суду першої інстанції на стадію розгляду заяви про відкриття провадження у справі.

Зазначена постанова суду апеляційної інстанції мотивована наявністю спору про право, який мав би бути вирішений в порядку позовного провадження згідно ч.6 ст. 39 КУзПБ.

Під час нового розгляду заяви про відкриття провадження у справі Господарським судом Львівської області ухвалою від 16.07.2024 відмовлено у відкриті провадження у справі саме наявністю спору про право який мав би бути вирішений в порядку позовного провадження, що є безумовною підставою для відмови у відкриття провадження у справі про банкрутство боржника згідно ч.6 ст. 39 КУзПБ.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Ініціюючий кредитор не погодився із постановленою ухвалою та подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу в частині розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у такій справі.

Апеляційна скарга мотивована загалом тим, що відсутність спору про прпаво, і як наслідок відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі є первинні докази у справі невиконання боржником умов договору поставки товару № УТ204594 від 22.03.2018, внаслідок чого існує беззаперечна заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором у сумі 547 088,77 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу боржника від 02.10.2024 зазначено заперечення на задоволення такої виключно з обґрунтуванням фактичними обставинами наявності спору про право, тобто загалом тими ж обставинами та підставами, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції.

В попередньому судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив відкласти розгляд справи з наданням йому часу для ознайомлення з відзивом боржника на апеляційну скаргу, проте будь-яких заперечень на такий до дати розгляду справи у цьому судовому засіданні, не подав і у судове засідання не з`явився.

Присутній у судовому засіданні представник боржника підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, вимоги кредитора ТОВ «ТІВА Україна» обґрунтовані наявністю заборгованості боржника, яка виникла на підставі договору поставки товару.

Так, 22.03.2018 між ТОВ «ТІВА Україна» (постачальник) та ТОВ «Тепло Буд Експерт» (покупець) укладено договір поставки товару № УТ204594 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати покупцю обладнання та комплектуючі (надалі товар), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар за ціною і у строки згідно договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, товар поставлятиметься покупцеві окремими партіями. Під партією товару розуміється товар, який зазначений у рахунку та/або видатковій накладній на відповідну партію.

Асортимент, кількість, ціна, строк та інші умови поставки товару вказуються постачальником у рахунках, виставлених постачальником та/або видаткових накладних, що підписуються повноважними представниками сторін на кожну партію товару, і є невід`ємними частинами договору (п. 1.3. договору).

Згідно із п. 3.2. договору, ціна товару визначається постачальником на момент поставки та зазначається у рахунку та/або видатковій накладній на відвантаження товару.

Як підтверджується видатковими накладними, на виконання вказаного договору ТОВ «ТІВА Україна» протягом 2021 року було поставлено на адресу покупця товар на загальну суму 547 088,77 грн.

У п. 3.4. договору сторони визначили, що покупець зобов`язаний оплатити товар на наступних умовах: п-п. 3.4.1., сто відсотків вартості партії товару сплачується покупцем до моменту поставки протягом двох банківських днів з моменту отримання покупцем від постачальника рахунку; п.п.3.4.2., постачальник має право на власний розсуд на окремі партії товару надати покупцеві відтермінування оплати. В такому разі покупець зобов`язаний оплатити постачальнику 100% вартості партії товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.

В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаємних розрахунків за період 2022 року між ТОВ «ТІВА Україна» та ТОВ «Тепло Буд Експерт» за договором № УТ204594 від 22.03.2018, відповідно до якого станом на 31.12.2022 заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором становить 547 088,77 грн. Водночас відсутні докази, що боржник оплатив поставлений товар на загальну суму 547 088,77 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення ТОВ «ТІВА Україна» до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Під час нового розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відкриття провадження у такій справі, боржник у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі від 21.05.2024 заперечив настання строку виконання ним зобов`язань за договором поставки від 22.03.2018, оскільки всупереч вимог п.3.4.1. такого договору кредитором не надано доказів пред`явлення виставлених для оплати протягом 2-ох днів рахунків для оплати покупцем (боржником).

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частиною 3 ст. 8 КУзПБ встановлено, що право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно з вимогами ч. 1-3, 5 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо (окрім іншого) вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

За змістом ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Таким чином, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності. Крім цього, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності.

Із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є відсутність фактів:

про неплатоспроможність (оціночне поняття);

про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження (виключна обставина).

При цьому, розгляд наступного питання про неплатоспроможність, може бути лише наслідком позитивного вирішення питання про відсутність спору про право.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, необхідно враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Колегія суддів зазначає, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.

Суд апеляційної бере до уваги, що законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Правова категорія «спір про право», яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Верховний Суд неодноразово викладав висновки про застосування положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ стосовно необхідності встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки доказів, а також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тобто суд не може формально підходити до визначення наявності чи відсутності «спору про право», який зводиться лише до доводів ініціюючого кредитора чи заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність чи відсутність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20 та від 06.04.2023 у справі №902/560/20).

Із аналізу положень КУзПБ та з урахуванням правових висновків Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі, зокрема з підстав з`ясування обставин наявності/відсутності спору про право, необхідно враховувати доводи та заперечення, як ініціюючого кредитора, так і боржника у справі.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини та наведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки вимоги ініціюючого процес кредитора свідчать про наявність спору про право.

В силу вимог п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відхиленням вимог апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишається за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275 - 276, 281 - 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА Україна» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.07.2024 у справі №914/2128/23 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК