Постанова

від 13.11.2024 по справі 911/1970/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р. Справа№911/1970/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024

у справі №911/1970/23 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб Ентерпрайз"

про стягнення збитків у розмірі 153 111, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб Ентерпрайз" про стягнення суми завищеної вартості у розмірі 153 111, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення Державною аудиторською службою України ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з з 01.01.2017 по 30.06.2022 було встановлено завищення завищення обсягів та вартості ремонтно-будівельних робіт загалом на суму 154 811,00 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), що підтверджується карткою порушення №1.6.8.20620.

Господарський суд Київської області рішенням від 15.07.2024 у справі №911/1970/23 у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. Зазначив про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем не доведено наявності збитків у певному розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами, оскільки свої зобов`язання за договором відповідач виконав в повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), які підписані замовником без зауважень.

Посилання позивача, як на беззаперечну підставу для стягнення з відповідача збитків, на те, що в результаті ревізії Державної аудиторської служби України встановлено ряд порушень та недоліків, які призвели до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів позивача на спірну суму, про що складено відповідний акт, суд вважав необґрунтованими, та зазначив, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії, у даному випадку, фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. Акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин у справі, не надав належної оцінки всім доказам наданих апелянтом, у зв`язку з чим не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме пункту 6.3.11 договору підряду №17/18 від 12.12.2018, яким передбачено, що підрядник несе повну відповідальність у разі виявлення уповноваженим органом в ході перевірки, невідповідності обсягів і якості виконання робіт проектно-кошторисній документації та зобов`язаний відшкодувати замовнику суму завищень та завданих збитків в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2024 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1970/23. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23.

Матеріали справи №911/1970/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.09.2024.

До апеляційної скарги подано заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23 обгрунтоване тим, що оскаржуване рішення скаржнику вручено 09.08.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.09.2024 задовольнив клопотання та поновив Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23. Апеляційну скаргу призначив до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 07.10.2024.

04.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд продовжити до 01.11.2024 строк для подання даного відзиву на апеляційну скаргу як такого, що поданий у межах 15-ти денного строку від дня належного ознайомлення із матеріалами справи та апеляційною скаргою із додатками.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із поновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд апеляційної інстанції продовжує відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 01.11.2024 та приймає відзив на апеляційну скаргу.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 269, частиною 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази надані суду першої інстанції в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується наявними у даній справі матеріалами, 12.12.2018 між позивачем (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Підрядник) укладено Договір підряду №17/18 (а.с. 9-15), за умовами якого Підрядник зобов`язався на свій ризик виконати роботи, а саме: ДСТУ Б.Д 1.1-1:2013 «Капітальний ремонт частини адміністративної будівлі по вул. Прорізна, 2 в м. Києві» (ДК021:2015:45450000-6-Інші завершальні будівельні роботи) відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.1 Договору, ціна договору становить 896 437, 39 грн, у тому числі ПДВ - 20 % на суму 149 406, 23 грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання-передачі виконаних робіт за формою №КБ-2В підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до підпунктів 6.1.2., 6.1.3. пункту 6.1. договору підряду замовник зобов`язаний приймати від підрядника роботи належної якості, що надаються згідно з цим договором, відповідно до акту виконаних робіт, зазначеного у пункті 4.1. договору.

Замовник має право повернути акт виконаних робіт підряднику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.1. розділу 4 цього Договору (відсутність печатки, підписів) (п.п. 6.2.1 пункту 6.2. Договору).

Замовник має право проводити у будь-який час контроль і технічний та авторський нагляди за виконанням робіт підрядником і якістю матеріалів (п.п. 6.2.4 пункту 6.2. Договору).

Відповідно до підпункту 6.2.6. пункту 6.2. договору підряду визначено, що замовник має право відмовитись від прийняття закінчених робіт (об`єкта) у разі виявлення недоліків та відхилення від проектної документації, технічних вимог, обумовлених договором, які виключають можливість використання відповідно до мети зазначеній у проектній документації та договорі і не можуть бути усунуті підрядником, замовником або третьою особою.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього Договору 31.12.2018 (п.11.1, 11.2 Договору).

Сторонами підписано протокол погодження договірної ціни, який є Додатком №1 до Договору, на загальну суму 896 437, 39 грн, у тому числі ПДВ - 20 % на суму 149 406, 23 грн (т. 1 а.с. 16).

За результатами виконаних за Договором робіт, Замовник та Підрядник 22.12.2018 підписали: Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 16 083, 53 грн; Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 134 055, 56 грн; Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 155 912, 44 грн; Акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 486 306, 40 грн; Акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 46 445, 71 грн; Акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 57 633, 75 грн, всього на загальну суму 896 437, 39 грн.

Згідно платіжних інструкцій №1642 від 26.12.2018 на суму 155 912, 44 грн, №1640 від 26.12.2018 на суму 134 055, 56 грн, №1639 від 26.12.2024 на суму 16083, 53 грн, №1645 від 26.12.2018 на суму 57 633, 75 грн, №1644 від 26.12.2018 на суму 46 445, 71 грн та №1643 від 26.12.2018 на суму 486 306, 40 грн позивачем здійснено оплату відповідачу за виконані роботи згідно вищезазначених актів приймання-передачі виконаних робіт підписаними уповноваженими представниками сторін.

Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення зазначено, що Державною аудиторською службою України проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2017 по 30.06.2022 та встановлене завищення обсягів та вартості ремонтно - будівельних робіт на суму 154 811,00 грн за договором підряду від 12.12.2018 №17/18, що укладений між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником, предметом якого було ДСТУ Б.Д 1.1-1:2013 "Капітальний ремонт частини адміністративної будівлі по вул. Прорізній, 2, в м. Києві" (ДК021:2015:45450000-6-Інші завершальні будівельні роботи) відповідно до проектно-кошторисної документації, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), що підтверджується карткою порушення №1.6.8.20620, стосовно вищезазначених порушень складений Акт від 14.09.2022 №000300-21/10.

За результатами вищевказаної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача встановлені наступні порушення.

При співставленні даних, наведених в акті форми КБ-2в №4 за грудень 2018 року з підсумковими відомостями ресурсів встановлено, що для робіт з ремонту фасаду будівлі РН13-20-10 «ремонт облицювання стін фасадів окремими місцями, площа до 0,25 м2, з люльок» та РН8-4-3 «розбирання водосточних труб з листової сталі з люльок», використовувались люльки. В той же час, відповідачем до витрат включено роботи з установлення та розбирання зовнішніх металевих трубчастих інвентарних риштувань, висота риштувань до 16 м (РН20-5-1) та щити настилу (С112-258 варіант 1). Внаслідок зазначеного допущено завищення вартості виконаних робіт на суму 61792,00 грн.

За результатами проведеного під час ревізії контрольних обмірів робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Саб Ентерпрайз» за договором №17/18 та включених до актів форми КБ-2в №№1-6 за грудень 2018 року на суму 896 440,00 грн. встановлено невідповідність обсягів фактично виконаних робіт в порівнянні з обсягами, які відображені в цих актах форми КБ-2в. Зокрема, проведеним контрольним обміром робіт встановлено, що відповідно до даних розділу «Покрівля портику» акта форми КБ-2в №2 за грудень 2018 року, відповідачем двічі виконані роботи РН8-35-1 «Улаштування цементної вирівнювальної стяжки» в обсязі 65 кв. м кожен та РН20-17-18 «Готування важких кладкових цементних розчинів, марка 10» в обсязі 1,989 куб. м кожен. Проте, за результатами контрольного обміру встановлена наявність лише одного шару цементної вирівнювальної стяжки, що свідчить про завищення обсягу та, відповідно, вартості виконаних робіт за вказанними позиціями.

Згідно із зазначеним актом форми КБ-2в №2 за грудень 2018 року відповідачем виконані роботи ЕН11-23-5 Н2=Н5=1,15 «Улаштування покриттів безшовних епоксидно-каучукових товщиною 10 мм» в обсязі 65 кв. м, одночасно, за актом форми КБ-2 №2 за грудень 2018 року стверджується про використання матеріалу, який використовується для заповнення швів на горизонтальних поверхнях, а саме: «Еластичний поліуретановий заповнювач» С111-2007-1 в кількості 162,5 кг, що суперечить змісту робіт щодо утворення безшовних покриттів. При цьому, при проведенні контрольних обмірів встановлено, що роботи з ЕН11-23-5 Н2=Н5=1,15 «Улаштування покриттів безшовних епоксидно-каучукових товщиною 10 мм» відповідачем не проводились, ознак застосування «еластичного поліуретанового заповнювача» С111-2007-1 не встановлено, що свідчить про завищення обсягу та, відповідно, вартості виконаних ремонтних робіт за вказаними позиціями на суму 57420,00 грн., з урахуванням ПДВ.

При проведенні контрольних обмірів встановлена невідповідність між обсягами фактично виконаних робіт Е7-59-1 Н2=Н5=1,15 «Укладення сходів по готовій основі з окремих східців гладких (матеріал від розбирання)» в обсязі 85 м та обсягами, що зазначені в акті форми КБ-2в №3 за грудень 2018 року - в обсязі 176 м, що свідчить про завищення обсягу та, відповідно, вартості виконаних відповідачем ремонтних робіт за вказаними позиціями на суму 33899,00 грн., з урахуванням ПДВ.

За розрахунком Державної аудиторської служби України усього сума збитків, що завдані позивачу, з урахуванням коштів, що сплачені позивачем за здійснення технічного нагляду за виконанням робіт (1700,00 грн.), становить 154811,00 грн, з них збитки, що завдані відповідачем із завищення виконаних підрядних робіт складає 153 111,00 грн., з огляду на те, що технічний нагляд здійснений не відповідачем.

07.10.2022 за наслідками проведеної ревізії Державною аудиторською службою України надіслано на адресу позивача лист, в якому містились вимоги щодо забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 ГК України та статей 611, 629 ЦК України на користь Національної ради встрат, заподіяних ТОВ «Саб Ентерпрайз» внаслідок завищення обсягів та вартості ремонтно-будівельних робіт загалом на суму 154, 8 тис. гривень(а.с. 115-118)

04.11.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №17/1112 (а.с. 119-118), в якій з посиланням на акт Державної аудиторської служби України від 14.09.2022 №00300-21/10 просив усунути недоліки у виконаних роботах у місячний строк.

Спір виник через те, що відповідачем було завдано збитки позивачу на суму 153 111, 00 грн, з яких:

61 792, 00 грн за безпідставне включення витрат на роботи з установлення та розбирання зовнішніх металевих трубчастих інвентарних риштувань, висота риштувань до 16 м (РН20-5-1) та щити настилу (С112-258 варіант 1), які не проводились;

57 420, 00 грн за невиконання робіт ЕН11-23-5 Н2=Н5=1,15 «Улаштування покриттів безшовних епоксидно-каучукових товщиною 10 мм» та відсутність ознак застосування «Еластичного поліуретанового заповнювача» С111-2007-1, зазначених актом ф. КБ-2в №2 за грудень 2018 року;

33 899, 00 грн - внаслідок завищення об`єму метражу здійснених робіт Е7-59-1 Н2=Н5=1,15 «Укладання сходів по готовій основі з окремих східців гладких (матеріал від розбирання).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що змістом укладеного сторонами Договору є виконання будівельних робіт, зобов`язання, що виникли між сторонами, за характером виконуваної роботи та за своєю правовою природою відносяться до договору будівельного підряду. Сторонами Договору погоджено предмет договору, ціну та строк виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами першою та другою статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з частиною першою статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акта прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.

Значення огляду при прийнятті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. В акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання, і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об`єкта виявляться істотні недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.

З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні акти виконаних підрядних робіт (примірної форми КБ-2в), які підписані обома сторонами про прийняття замовником робіт за дововором підряду на всю ціну договору: 896437,00 грн.

З урахуванням вимог статті 882 Цивільного кодексу України та усталеної судової практики, зокрема, викладеної у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.2010 у справі № 43/154, від 23.04.2012 у справі № 10/5025/1680/11, від 04.12.2013 у справі № 923/342/13, підписання актів приймання виконаних робіт представниками сторін без зауважень свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об`ємів (кількості) та вартості відповідно до умов договору за іншими показниками. Підписанням актів приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так і з використаними матеріалами.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23 дійшов висновку, що якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов`язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.

Відповідно до пункту 2.2. договору підряду гарантійний строк якості закінчених робіт становить 1 рік з дати підписання акту про приймання-передачу закінчених робіт (грудень 2018 року), який як вірно встановлено судом першої інстанції сплинув на час подання позову, при цьому, судом було враховано, що підставами позову визначена не наявність недоліків (дефектів) щодо якості виконаних робіт, а їх фактично здійснений обсяг та, відповідно, вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти, які позивач заявляє до стягнення з відповідача, отримані останнім як оплата за належне виконання робіт за договором підряду, а тому такі кошти набуті за наявності правової підстави - договору і їх сплата не може вважатись збитками, при цьому, позивачем не вчинені дії, що передбачені умовами договору підряду для зменшення ціни з огляду на обсяг виконаних робіт та з огляду на вищевказані вимоги Цивільного кодексу України: роботи прийняті без застережень, з урахуванням також того, що за умовами договору остаточна ціна договору визначається після отримання експертного звіту, а за якістю, обсягом та вартістю робіт здійснювався технічний нагляд третьою особою (фізичною особою-підприємцем за договором з позивачем).

Відповідно до частини 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 1, 3 вказаної норми).

Згідно із статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

У постанові від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 Верховний Суд зауважив, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії, у даному випадку, фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Таким чином, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами. Даний акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, наданий позивачем акт Державної аудиторської служби України від 14.09.2022 № 000300-21/10 не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог про стягнення суми завищеної вартості у розмірі 153 111, 00 грн.

Крім цього, позивач посилається на п. 6.3.11 договору №17/18 від 12.12.2018, відповідно до умов якого підрядник несе повну відповідальність у разі виявлення уповноваженим органом в ході перевірки невідповідності обсягів і якості виконання робіт проектно-кошторисній документації та зобов`язаний відшкодувати замовнику суму завищень та завданих збитків в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони у повному обсязі та належним чином виконали умови договору №17/18 від 12.12.2018, передачу-приймання виконаних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка визначена сторонами у договорі підряду.

В свою чергу, за умови існування між сторонами спору з договірних правовідносин, виявлені Державною аудиторською службою України невідповідності після повного виконання договору та закінчення строку його дії не можуть бути підставою для зміни його умов.

Відповідно до п. 3.2 договору після отримання експертного звіту сума договору буде приводитись у відповідність до суми експертного звіту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутній експертний звіт щодо кошторисної частини проектної документації по робочому проекту Капітальний ремонт частини адміністративної будівлі по вул. Прорізна, 2 в м. Києві».

Отже, сторони у встановленому законом порядку погодили таку істотну умову договору, як ціна, докази зміни її відповідно до умов договору в матеріалах справи відсутні. Погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, які не суперечать вимогам чинного законодавства, сторони договору, у тому числі замовник, погодилися з обов`язковістю їх виконання в силу приписів статей 525, 526 ЦК України.

Як зазначено вище, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, викладені в Акт ревізії висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі №911/1970/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1970/23 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова