Рішення

від 12.11.2024 по справі 917/1037/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 Справа № 917/1037/24

Суддя Мацко О.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж», 04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11, код ЄДРПОУ 36698701,

до Київського дочірнього підприємства «НМУ» Електропівденмонтаж», 36014, м. Полтава, пров. Спортивний 4В, код ЄДРПОУ 25656015,

про стягнення 2 182 974,40 грн.

Секрета судового засідання Токар А.В.

Представники: відсутні

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 09.07.2024 року було прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» до Київського дочірнього підприємства «НМУ» Електропівденмонтаж» про стягнення 2 182 974,40 грн., з яких 1 994 645,00 грн. заборгованість за договором транспортного експедирування № 11648 від 14.02.2024 р., 111 716,72 грн. пеня, 15 981,10 грн. втрати від інфляції, 60 631,58 грн. відсотки річних, та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою було призначено підготовче засідання у справі на 15.08.2024 р. на 12:15.

05.08.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» до суду надійшло клопотання б/н від 31.07.2024 р. (вх. № 10534) про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке судом було задоволено.

15.08.2024р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання. 15.08.2024р. судове засідання не відбулося через оголошення у регіоні довготривалої повітряної тривоги, відкладено на 19.09.2024р., про що сторони повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 19.09.2024 року позивач усно повідомив суд про часткову сплату основного боргу відповідачем у сумі 150 000,00 грн. та зобов`язався надати письмові докази часткової сплати відразу після закінчення засідання; суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.10.2024 року на 13:30.

У цей же день, після закінчення судового засідання, до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи «з метою визначення суми основного боргу, яка підляже до стягнення», до якого додано докази сплати основного боргу у сумі 150 000,00 грн.

20.09.2024р. від позивача надійшло відповідне клопотання про долучення до справи доказів часткової сплати заборгованості та повернення судового збору. У зв`язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці засідання суду 15.10.2024 р. не відбулося, ухвалою від 30.10.2024р. призначено на 12.11.2024р. на 12:00, про що представники сторін повідомлені належним чином через систему Електронний суд (а.с.153-154).

У судове засідання 12.11.2024р. сторонни не з`явилися. Позивач направив заяву про проведення засідання без його участі, яка судом задоввольняється. Відповідач жодних заяв та клопотань, крім наведених вище, до суду не направляв, участь у засіданні не взяв, причин неявки не повідомив. Враховуючи, що сторонни належним чином повідомоені про час і місце розгляду справи, суд вважає за необхідне розглянути справу у засіданні без участі сторін.

Аргументи позивача, покладені ним в основу позову:

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору транспортного експедирування № 11648 від 14.02.2024 р., внаслідок чого за позивачем утворилася заборгованість у розмірі 1 994 645,00 грн., яка не була погашена станом на час звернення до суду. На вказану заборгованість нараоховано пеню, річні та інфляційні відповідно до умов договору та ст.625 ЦК України.

У обґрунтування своїх вимог позивач надав наступні докази: копії договору транспортного експедирування № 11648 від 14.02.2024 р., заявок (замовлень), Актів надання послуг, Акту виконаних транспортних послуг , замовлення на перевезення вантажу в міжнародному сполученні, міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, платіжна інструкція №53514729 від 17.05.2024р. і ін..

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав; після закриття судом підготовчого провадження повідомив про часткову сплату боргу та надав копії платіжних документів на загальну суму 150 000,00 грн.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРОКБРІДЖ» (Позивач, Експедитор) та КИЇВСЬКИМ ДОЧІРНІМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НМУ «ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ» (Відповідач, клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування № 11648 від 14.02.2024 р. (арк..справи 10-16).

Відповідно до п. 1.1. умов вказаного вище Договору Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторське обслуговування, пов`язане з організацією перевезень вантажів Клієнта морським, повітряним та автомобільним транспортом і міжміському та міжнародному сполученні, послуги складського зберігання, організацію митного оформлення вантажу Клієнта, а також інші супутні послуги, відповідно до узгоджених Сторонами Заявок. Також, відповідно, Клієнт зобов`язується оплачувати рахунки Експедитора на умовах, передбачених Договором та в розмірі, погодженому в Заявках.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024р. (п.7.1).

За п.1.4 договору, узгоджені сторонами заявки є невід`ємною частиною цього договору. Заявка повинна бути повністю заповнена, за підписом і печаткою /офіційним штампом клієнта. Заявка за підписом представника клієнта, засвідчена печаткою/штампом клієнта, є оформленою належним чином. Заявка приймається до виконання після підтвердження її підписом і печаткою/офіційним штампом експедитора .Заявка у вигляді сканкопії, що була передана за допомогою електронної пошти, має юридичну силу оригіналу до моменту облв`язкового обміну паперовими оригіналами за умови її підписання і оформлення відповідно до п.1.4 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем були укладені Заявка (Замовлення) №241998 від 22.03.2024 p., Заявка (Замовлення) №241999 від 22.03.2024 p., Заявка (Замовлення) №242001 від 22.03.2024 p., Заявка (Замовлення) №242003 від 22.03.2024 p., Заявка (Замовлення) №241984 від 22.03.2024 p., Заявка (Замовлення) №241970 від 22.03.2024 р. (далі - «Заявки»,арк..справи 17-22) до Договору, згідно яких Позивач надав послуги транспортно-експедиторського обслуговування, чим і виконав зобов`язання належним чином, що підтверджується підписаними між Позивачем та Відповідачем Актом надання послуг №241998 від 11.04.2024 p., Актом надання послуг №241999 від 11.04.2024 p., Актом надання послуг №242001 від 11.04.2024 p., Актом надання послуг №242003 від 11.04.2024 p., Актом надання послуг №241984 від 11.04.2024 p., Актом надання послуг №241970 від 11.04.2024 р. (а.с.23-28).

Також факт надання послуг Позивачем підтверджується поданими ним підписаними документами з посередниками надання послуг :

- за Заявкою (Замовленням) №241998 від 22.03.2024 p.: Акт виконаних транспортних послуг №5/0791 від 11.04.2024 p.; Замовлення №241998 від 22.03.2024 р. на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №0791 від 29.03.2024 p.; Акт виконаних робіт №241998 від 11.04.2024 р.)

- За Заявкою (Замовленням) №241999 від 22.03.2024 p.: (Акт надання послуг №43 від 11.04.2024 p.; Замовлення №241999 від березня 2024 р. на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №б/н від 29.03.2024 p.; Акт виконаних робіт №241999 від 11.04.2024 р.);

- За Заявкою (Замовленням) №242001 від 22.03.2024 p.: (Ат здачі-приймання робіт (надання послуг) №19 від 11.04.2024 р.; Замовлення №242001 від 22.03.2024 р. на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №б/н від 29.03.2024 р.; Акт виконаних робіт №242001 від 11.04.2024 р.);

- За Заявкою (Замовленням) №242003 від 22.03.2024 р. : Акт виконаних транспортно-експедиторських послуг №3/0445 від 11.04.2024 р.; Замовлення №242003 від 27.03.2024 р. на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №0445 від 29.03.2024 р.; Акт виконаних робіт №242003 від 11.04.2024 р.

- За Заявкою (Замовленням) №241984 від 22.03.2024 р.: Акт виконаних транспортно-експедиторських послуг №3/7815 від 11.04.2024 р.; Замовлення №241984 від 22.03.2024 р. на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №7815 від 26.03.2024 р.; Акт виконаних робіт №241984 від 11.04.2024 р.

- За Заявкою (Замовленням) №241970 від 22.03.2024 р.: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.04.2024 р.; Замовлення №241970 від 19.03.2024 р. на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №б/н від 26.03.2024 р.; Акт виконаних робіт №241970 йід 11.04.2024 р.

Відповідачем вказане не спростовано.

Відповідно до п. 3.2. Договору, рахунки експедитора (Заявника) підлягають оплаті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку, якщо інше не узгоджено сторонами в заявці. Згідно з п. 16 Заявок умова оплати - безготівкова, оплата в день виставлення рахунку.

Відповідно до вищевказаних Заявок Клієнту були виставлені наступні Рахунки на оплату:

Рахунок на оплату №241998 від 01.04.2024 р. на загальну суму 336 892 грн. 00 коп.;

Рахунок на оплату №241999 від 02.04.2024 р. на загальну суму 338 391 грн. 00 коп.;

Рахунок на оплату №242001 від 02.04.2024 р. на загальну суму 321 562 грн. 00 коп.;

Рахунок на оплату №242003 від 01.04.2024 р. на загальну суму 315 855 грн. грн. 00 коп.;

Рахунок на оплату №241984 від 01.04.2024 р. на загальну суму 349 514 грнгрн. 00 коп.;

Рахунок на оплату №241970 від 29.03.2024 р. на загальну суму 357 694 грн. 00 коп. (копії рахунків а.с.53-58).

Вказане не спростовано відповідачем.

Відтак, як правомірно вказує позивач, Відповідач був зобов`язаний сплатити за надані йому Позивачем послуги 01.04.2024 р. по Рахунку на оплату №241998 від 01.04.2024 р., 02.04.2024 р. по Рахунку на оплату №241999 від 02.04.2024 р., 02.04.2024р. по Рахунку на оплату №242001 від 02.04.2024 р., 01.04.2024 р. по Рахунку на оплату №242003 від 01.04.2024 р., 01.04.2024 р. по Рахунку на оплату №241984 від 01.04.2024 р., 29.03.2024 р. по Рахунку на оплату №241970 від 29.03.2024 р.

Платіжною інструкцією № 53514729 від 17.05.2024 р. Відповідач перерахував позивачу 25 263,00 грн., призначення платежу: «за міжнародні перевезення згідно рахунка №241970 від 29.03.2024р., в т.ч.ПДВ 4210,50 грн» (арк..справи 59).

Отже, загальна сума заборгованості Відповідача на дату відкриття провадження у справі складала 1 994 645, 00 коп.

Крім того, відповідно до п. 4.2.4. Договору у випадку затримки розрахунків, Клієнт сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. У випадку затримки Клієнтом оплати суми рахунка Експедитора більше, ніж на 10 календарних днів, Клієнт сплачує Експедитору прострочену суму з урахуванням 15% річних. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення Клієнтом заборгованості.

На цій підставі, з урахуванням ст..625 ЦК України, позивач нарахував і просить стягнути з відповідача. Крім суми основного боргу: 111 716,72 грн. пеня, 15 981,10 грн. втрати від інфляції, 60 631,58 грн. відсотки річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, між сторонами у справі виникли правовідносини з договору про надання транспортно-експедиторських послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст..901 ЦК України).

Згідно ст..902,903 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст..905 ЦК України).

Згідно ст..929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст..934 ЦК).

Відповідно до правових норм, що містяться у главі 51 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст..ст.610-611 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Жодних заперечень проти позову та доказів у їх обґрунтування відповідач не надав. Відтак, суд визнає позовні вимоги про стягнення основного боргу правомірними і обґрунтованими. Враховуючи, що вже після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено частину основного боргу в сумі 150000,00 грн, що підтверджено платіжними інструкціями від 01.08.2024р. та від 30.08.2024р., провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю спору.

Крім того, на підставі договору,а саме п.4.2.4- позивачем нараховано пеню, річні і інфляційні в розмірах, вказаних вище. При вирішенні спору в цій частині суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, який поведено позивачем за прострочення оплати по кожному рахунку окремо (а.с.3-6), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги в частині стягнення з відповідача 111 716,72 грн пені відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат та процентів річних, вихядчи з розміру, встановленого у договорі 15% (за кожним рахунком окремо, а.с.3-6).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що дані вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідач жодних заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження не надав.

З урахуванням усіх обставин цієї справи у сукупності, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд керується ст..129 ГПК України з урахуванням поданого клопотання позивача про повернення йому частини судового збору з Державного бюджету України на підставі ст..7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.129,232-234, 238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Київського дочірнього підприємства «НМУ» Електропівденмонтаж» (36014, м. Полтава, пров. Спортивний 4В, код ЄДРПОУ 25656015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11, код ЄДРПОУ 36698701) 1 844 645,00 грн основного боргу за договором транспортного експедирування № 11648 від 14.02.2024 р., 111 716,72 грн. пені, 15 981,10 грн. втрат від інфляції, 60 631,58 грн. відсотки річних, 30 494,62 грн судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення 150 000,00 грн основного боргу закрити провадження у справі.

5.Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокбрідж» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11, код ЄДРПОУ 36698701) з державного бюджету України 2 489,00 грн судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви платіжною інструкцією №19082 від 14.06.2024р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 14.11.24р.

Суддя О.С.Мацко