Ухвала

від 14.11.2024 по справі 922/2223/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2223/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги іноземного підприємства "Інтетікс"

на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2024,

постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024,

додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024

та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024

у справі № 922/2223/23

за позовом іноземного підприємства "Інтетікс"

до фізичної особи-підприємця Нарожного Сергія Сергійовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Глобаллоджик Україна",

про стягнення 244 302,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство "Інтетікс" (далі - ІП "Інтетікс", позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Нарожного Сергія Сергійовича (далі - ФОП Нарожний С.С., відповідач) про стягнення 244 302,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 922/2223/23 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факту вчинення відповідачем порушення умов Договору від 02.01.2019 № 020119/177, яке могло слугувати підставою для відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наявністю у позивача збитків (упущеної вигоди), а саме про стягнення із відповідача 244 302,00 грн.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Глобаллоджик Україна" (далі - ТОВ "Глобаллоджик Україна", третя особа) про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в суді апеляційної інстанції у справі № 922/2223/23 задоволено частково; стягнуто з ІП "Інтетікс" на користь ТОВ "Глобаллоджик Україна" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в решті вимог заяви ТОВ "Глобаллоджик Україна" відмовлено.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 заяву ФОП Нарожного С.С. про розподіл судових витрат у справі № 922/2223/23 задоволено частково; стягнуто з ІП "Інтетікс" на користь ФОП Нарожного С.С. 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в решті вимог заяви ФОП Нарожного С.С. відмовлено.

ІП "Інтетікс" 06.11.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 922/2223/23, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу позивача в суді апеляційної та касаційної інстанцій; змінити додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 922/2223/23, судові витрати відповідача та третьої особи в суді апеляційної інстанції, у порядку частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), покласти на відповідача ФОП Нарожного С.С.

Від ТОВ "Глобаллоджик Україна" 11.11.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання (викладено заперечення проти відкриття касаційного провадження), у якому третя особа просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІП "Інтетікс" на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 922/2223/23, оскільки справа є малозначною, а касаційна скарга, зокрема, не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Від ФОП Нарожного С.С. 12.11.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява (викладено заперечення проти відкриття касаційного провадження), у якій відповідач просить не відкривати касаційне провадження за касаційною скаргою ІП "Інтетікс" на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 922/2223/23, оскільки скаржник не висловлюючись щодо неправильного застосування норм матеріального права, тлумачення договору, окремі пункти якого стали підставою позову, намагається оскаржити правильні по суті і законні судові рішення з одних лише формальних міркувань, які стосуються взагалі інших осіб.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ІП "Інтетікс" та заперечення ТОВ "Глобаллоджик Україна" і ФОП Нарожного С.С., Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.

Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 922/2223/23 є стягнення у сумі 244 302,00 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник, у якості обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження зазначає підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; вважає, що судами попередніх інстанцій у цій справі допущено порушення норм процесуального права, а саме, статей 3, 13, 86, 236, 269 ГПК України, відхилено клопотання позивача про залучення третьої особи на стороні позивача компанії, яка є нерезидентом, та відхилено клопотання позивача про допит іноземного свідка, який є працівником цієї компанії, і перебуває за межами України та може повідомити суду дані, що мають доказове значення у цій справі, а також апеляційним судом відхилено заяву позивача про надання судового доручення в порядку міжнародно-правової допомоги згідно з Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року (далі - Конвенція); вказує на те, що застосування норм міжнародних договорів України, згода на які надана Верховною Радою України, а саме Конвенції, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; на думку скаржника це є підставою для касаційного оскарження у справі з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши міркування, наведені у касаційній скарзі, запереченнях проти відкриття касаційного провадження, зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права.

Суд зауважує, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя; застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування; єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому колегією суддів враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі). Як зазначив Верховний Суд, зі змісту норми статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Отже, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, належність справи до категорії малозначних була передбачуваною, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність виключних випадків, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України колегією суддів не встановлена.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІП "Інтетікс" на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 922/2223/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою іноземного підприємства "Інтетікс" на рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та додаткові постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 922/2223/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок