Постанова

від 13.11.2024 по справі 211/350/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6957/24 Справа № 211/350/23 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 211/350/23 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Домобудівельник-86» про визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів, зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Садівничого товариства «Домобудівельник-86» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Ткаченко С.В., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача СТ «Домобудівельник-86», в обґрунтування якого зазначила, що протоколом засідання загальних зборів СТ «Домобудівельник-86» №3-12 від 03 жовтня 2015 року було вирішено виключити її із членів садового товариства, від`єднати водо- та електропостачання від її дачних будинків, садову ділянку №26 опечатати та виставити на продаж з метою повернення боргу колективу товариства. На момент виключення її з членів товариства, вона мала у володінні дві ділянки - №16 та №26. Рішенням суду від 03.03.2020 її повинні були поновити у члени кооперативу та повернути земельні ділянки, що належали на момент виключення, а саме №16 та №26, тому після винесення рішення суду вона звернулась до відповідача та протоколом №23 засідання правління громадської організації садівниче товариство «Домобудівельник-86» від 18.04.2020 її прийнято в члени товариства «Домобудівельник-86» (садова ділянка № НОМЕР_1 ), однак, відсутні посилання на факт повернення їй у користування земельних ділянок, членські книжки на дані ділянки вона не отримувала. Будь-яких дій щодо надання в користування ділянки № НОМЕР_1 ні фактично, ні юридично не виконано. Таким чином, на підставі рішень зборів від 03 жовтня 2015 року вона виключена із членів СТ «Домобудівельник-86» та протоколом №23 від 18.04.2020 знову прийнята, однак, у вказаний проміжок часу не користувалась ні фактично, ні юридично земельними ділянками, хоча у протоколі №23 від 18.04.2020 вказано, що вона заборгувала за користування земельною ділянкою №16 у 2018-2020 роках 1 634,00 грн. При цьому, факт привласнення нею грошових коштів СТ «Домобудівельник-86», із заявою до поліції про що звернувся відповідач, не доведено. До того ж, у цьому протоколі №23 визнано, що фактично земельною ділянкою користувався ОСОБА_2 , який і вніс кошти за користування в сумі 1 000,00 грн. Виключена вона 01.11.2020, а попередження датовано №48 від 11.05.2021. На загальних зборах були відсутні 5 осіб, а заяву про передачу повноважень написало 6 осіб; не перераховані прізвища відсутніх та кому надано право підтримувати рішення загальних зборів, що в своїй сукупності свідчить про відсутність кворуму, порушеннях при проведенні загальних зборів та безпідставність і незаконність рішення про виключення її із членів товариства. Моральну шкоду обґрунтовує наявністю попередньої судової справи про поновлення її членства, яка тривала два роки; знущання керівництва відповідача при прийомі її в члени товариства в 2020 році; ненадання земельних ділянок для ведення господарства у 2020 році, витребування сплати членських внесків за період 2017-2020 роки за земельні ділянки, які не були їй передані у користування; зверненнях до суду зі скаргами в межах кримінального провадження за ст.382 КК України та повторне її виключення із членів товариства і повторне звернення до суду.

У зв`язку з чим, просить суд визнати незаконним та скасувати протокол №9 загальних зборів громадської організації СТ «Домобудівельник-86» від 01.11.2020 в частині виключення її із членів садівничого товариства, зобов`язавши керівництво відповідача поновити її членство в кооперативі з наданням їй у користування земельних ділянок № НОМЕР_2 та №16, стягнувши з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року позов ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів, зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди задоволено частково - визнано незаконним та скасовано протокол засідання загальних зборів ГО СТ «Домобудівельник-86» №9 від 01 листопада 2020 року в частині виключення з членів СТ «Домобудівельник-86» ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГО СТ «Домобудівельник-86» поновити ОСОБА_1 членство в кооперативі Товариства з наданням у користування земельних ділянок №26 та №16.

Стягнуто з ГО СТ «Домобудівельник-86» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000,00 грн.

Стягнуто з ГО СТ «Домобудівельник-86» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1984,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач СТ «Домобудівельник-86» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неврахування того, що ОСОБА_1 було виключено із членів Товариства саме за порушення Статуту Товариства, як члена Товариства, що підтверджено численними актами, складеними членами Товариства та довідкою про заборгованість останньої зі сплати членських внесків.

Крім того, в порушення процесуального обов`язку, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, не зазначено у чому саме вона виразилась, не обґрунтовано її розмір, не доведено, що шкода була завдана саме протиправними діями відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ГО СТ «Домобудівельник-86» просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Позивач та її представник судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ГО СТ «Домобудівельник-86», , позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Книги протоколів загальних зборів протоколом №3 від 03.10.2015 ОСОБА_1 була виключена із членів ГО СТ «Домобудівельнитк-86», їй припинено постачання води та електроенергії, а будинок садівничої ділянки №26 вирішено опечатати до виявлення обставин.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року визнано недійсним та скасовано протокол засідання загальних зборів Садівничого товариства «Домобудівельник-86» №3-12В від 03 жовтня 2015 року в частині виключення з членів Садівничого товариства «Домобудівельник-86» ОСОБА_1 .

Згідно пункту 8 протоколу загальних зборів громадської організації садівничого товариства «Домобудівельник-86» від 01 листопада 2020 року, де були присутні члени товариства згідно реєстру 37 осіб та відсутні 5 осіб, одноголосно вирішено припинити членство ОСОБА_1 в товаристві за грубе порушення статуту товариства, Правил внутрішнього розпорядку, а саме пункту 5.4. систематичне (упродовж року) невиплати членських внесків та цільових внесків, податків на землю, обов`язкових платежів за спожиту воду та електроенергію (а.с. 12-15 копія протоколу).

Згідно довідки СТ «Домобудівельник-86», загальний борг ОСОБА_1 станом на 01.04.2021 складає: за садову ділянку №16 17 934 грн., за садову ділянку №26 7 247 грн., привласнене майно товариства 5 000,00 грн. Не виплачено за 2018, 2019, 2020, 2021 роки (а.с.16 копія довідки).

11 травня 2021 року головою СТ ОСОБА_3 винесено попередження №48 про необхідність ОСОБА_1 в термін до 21 травня 2021 року погасити заборгованість за користування садовими ділянками №16 та №26 протягом 2017-2021 років (а.с.20).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставин порушення позивачкою ОСОБА_1 вимог статуту Садівничого товариства «Домобудівельник-86» саме як членом цього Товариства, відповідачем не доведено, а тому відсутні підстави, передбачені розділом 5 статуту Садівничого товариства «Домобудівельник-86», для виключення позивача із членів цього Товариства. Враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) судом було частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Крім того, поновлюючи членство ОСОБА_1 , зобов`язано ГО СТ «Домобудівельник-86» надати ОСОБА_1 у користування земельні ділянки №26 та №16.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду та зазначає наступне.

Відповідно до статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтями 83, 85, 86 Цивільного кодексу України закріплено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно ч.3 ст.1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та / або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (ч.5 ст. 1 Закону).

Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, участі, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

Згідно п.1.5. Статуту ГО СТ «Домобудівельник-86» діяльність Товариства регулюється Законами України «Про громадські об`єднання», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами України та цим Статутом.

Статут є правовим документом, що регулює діяльність громадського об`єднання. Статут повинен містити такі відомості: найменування, тип та місцезнаходження; мета створення і вичерпний перелік видів діяльності; склад засновників; умови і порядок вступу та виходу чи виключення з об`єднання; права і обов`язки членів; порядок внесення змін до статуту; порядок встановлення розмірів і сплати внесків його членами та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном; порядок обліку і звітності; порядок реорганізації і ліквідації та вирішення пов`язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів та ін…

Згідно Розділу 5 Статуту ГО СТ «Домобудівельник-86», членство у товаристві припиняється: у разі добровільного виходу з товариства, порушення вимог чинного законодавства України, невиконання встановлених строків по внесенню цільових внесків на будівництво та ремонт споруд, систематичної невиплати встановлених членських та цільових внесків, податку на землю, платежів за використану електроенергію та інших внесків, самовільного захвату земельної ділянки, вирубки посадок, неосвоєння виділеної земельної ділянки протягом одного року, систематичного невиконання, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушенням внутрішнього розпорядку товариства, неналежне виконання обов`язків члена товариства, систематичне грубе порушення Статут товариства. Член товариства що систематично не виконує обов`язків члена товариства або перешкоджає діяльності товариства та його мети, може бути виключений з товариства рішенням загальних зборів членів товариства. Рішення може бути оскаржене в судовому порядку, і т.д. (т.1 а.с.42, 43).

Згідно пункту 9 протоколу загальних зборів громадської організації садівничого товариства «Домобудівельник-86» від 01 листопада 2020 року, де були присутні члени товариства згідно реєстру 37 осіб та відсутні 5 осіб, одноголосно вирішено припинити членство ОСОБА_1 в товаристві за грубе порушення статут товариства, Правил внутрішнього розпорядку, а саме пункту 5.4. систематичне (упродовж року) невиплати членських внесків та цільових внесків, податків на землю, обов`язкових платежів за спожиту воду та електроенергію (а.с.12-15).

Згідно довідки СТ «Домобудівельник-86», загальний борг ОСОБА_1 (як розраховує його відповідач) станом на 01.04.2021 складає: за садову ділянку №16 17 934.00 грн., за садову ділянку №26 7 247,00 грн., який не виплачено за 2018, 2019, 2020, 2021 роки, а також вартість привласненого майна товариства 5 000,00 грн. (а.с.16).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Як встановлено судом першої інстанції, оспорюваним рішенням, яке оформлено відповідним протоколом, членство позивачки в Товаристві припинено за систематичне (упродовж року) невиплати членських внесків та цільових внесків, податків на землю, обов`язкових платежів за спожиту воду та електроенергію.

Судом досліджено надані відповідачем письмові докази, пояснення свідків, встановлено фактичні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_1 , після виконання відповідачем рішення суду про поновлення членства позивача у Товаристві в квітні 2020 року і до її виключення з членства - 01.11.2020р., тобто фактично була членом Товариства лише сім місяців (до цього була членом Товариства до 2015 року), та зроблено вірний висновок про, те що відповідачем не доведено здійснення порушень позивачем ОСОБА_1 в зазначений період часу Статуту Товариства, які були б підставами для законного виключення позивача з членів Товариства.

Колегія суддів не може прийняти подані відповідачем ГО СТ «Домобудівельник-86» до суду апеляційної інстанції нові докази щодо заборгованості ОСОБА_1 та порушення нею вимог Статуту СТ «Домобудівельник-86» (т.2 а.с.1-27), оскільки такі докази у суд першої інстанції не подавались та про них відповідач у суді першої інстанції не зазначав, клопотань про витребування доказів суду не заявляв.

Частинами першою та другою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, відповідач СТ «Домобудівельник-86» скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, та не надав до суду першої інстанції належних доказів на спростування заявлених позовних вимог, не зважаючи, що такі (на переконання позивача) докази зберігалися саме у нього, а відтак будь-які об`єктивні причини їх неподання суду першої інстанції були відсутні.

Наведені вище обставини узгоджуються з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16-ц, провадження №61-28810св18.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено порушення позивачкою ОСОБА_1 вимог статуту СТ «Домобудівельник-86» саме як членом цього Товариства, передбачених розділом 5 статуту СТ «Домобудівельник-86», які б були підставами для її виключення з членів Товариства, тому вимоги про поновлення в членстві є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Але суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду в частині задоволених вимог про зобов`язання відповідача надати у користування позивачу земельну ділянку № НОМЕР_2 , а також стягнення моральної шкоди, оскільки такі висновки в мотивувальній частині рішення в достатній мірі судом не обґрунтовано.

Задовольняючи основну вимогу про поновлення позивача у членстві Товариства, суд першої інстанції взагалі не висловився щодо надання останній вказаних земельних ділянок, обмежившись лише вказівкою на це в резолютивній частині судового рішення.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, зобов`язання СТ «Домобудівельник-86» надати позивачу у користування земельну ділянку № НОМЕР_2 суперечить встановленим обставинам справи.

Зокрема з наданої позивачем копії (оригінал оглянуто судом апеляційної інстанції в судовому засіданні) членської книжки садівника по ділянці №26 вбачається, що користувачем даної ділянки с 24.07.2014р. є гр. ОСОБА_4 . Рішення щодо надання позивачу ОСОБА_1 даної земельної ділянки (на відміну від надання ділянки №16) зборами Товариства ніколи не приймалось.

Тому задоволення судом вимоги про надання у користування ОСОБА_1 ділянки №26 суперечить закону, оскільки розгляд і вирішення питання про надання члену Товариства у користування земельної ділянки є виключною компетенцією загальних зборів Товариства, саме вони є єдиним органом, який надає конкретні земельні ділянки у користування конкретному члену Товариства.

Також апеляційний суд не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про стягнення з СТ «Домобудівельник-86» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1000 грн., з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19)].

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

У справі, що переглядається, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок протиправних дій товариства їй заподіяно моральну шкоду, розмір якої вона оцінила у 50 000 грн. Між тим позивачем в обґрунтування в позові здійснено лише посилання на норму закону та звернуто увагу на тривалість її суперечок з відповідачем, але не надано належних та допустимих доказів на підтвердження моральної шкоди, в чому вона полягає і з чого виходила позивач визначаючи її розмір.

Суд першої інстанції не врахував наведених вимог закону та в мотивувальній частині рішення також обмежився посиланням на норми закону, що регулюють інститут компенсації моральної шкоди, на Постанову Пленуму Верховного Суду України з цього питання, зазначив про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди, без зазначення розміру і мотивів, чому саме суд дійшов даного висновку, що є підставою вважати доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтованими, а рішення суду в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди - скасуванню.

Розглядаючи вимогу про стягнення матеріальної компенсації моральних страждань позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Європейський суд з прав людини у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу)" від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Подібні за змістом правові висновки також висловив Верховний Суд у постановах: від 25 січня 2023 року у справі № 295/8799/20, провадження № 61-11911св22; від 01 березня 2023 року у справі № 757/1480/21, провадження № 61-5339св22.

Враховуючи наведене,встановлені судомфактичні обставинисправи,колегія суддіввважає,що задоволенняпозову ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів, поновлення позивача у членстві Товариства, як результат визнання порушеного права, є розумною та справедливою сатисфакцією і буде адекватним засобом згладжування душевних страждань.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Домобудівельник - 86" про визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів, зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації садівниче товариство «Домобудівельник-86» задовольнитичастково.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Громадської організації садівниче товариство «Домобудівельник-86» про визнання незаконним та скасування протоколу загальних зборів, зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати протокол засідання загальних зборів Громадської організації садівниче товариство «Домобудівельник-86» №9 від 01 листопада 2020 року в частині виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації садівниче товариство «Домобудівельник-86».

Зобов`язати Громадську організацію садівниче товариство «Домобудівельник-86» поновити ОСОБА_1 в членстві Громадської організації садівниче товариство «Домобудівельник-86» з наданням у користування земельної ділянки №16.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:

Повний текст постанови складено 14.11.2024р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв