Ухвала

від 12.08.2024 по справі 520/4538/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 520/4538/14-ц

провадження № 61-10392ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі № 520/4538/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11120228000 від 21 лютого 2007 року у розмірі 126 812,21 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банк України (далі - НБУ) 1 120 766,31 грн.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору кредиту недійсним.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 5 вересня 2016 року залучено

ПАТ «УкрСиббанк» співвідповідачем у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» у цій справі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов.

Визнано недійсним кредитний договір № 11120228000, укладений 21 лютого

2007 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 5 вересня 2018 року касаційну скаргу

ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2016 року та

ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасовано, справу в цій частині позовних вимог направлено на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 3 листопада 2021 року задоволено клопотання ТОВ «Вердикт Капітал» та залучено вказане товариство правонаступником ПАТ «Дельта Банк» у цій справі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 3 лютого 2023 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого залучено

ТОВ «Вердикт Капітал», рішення Київського районного суду м. Одеси

від 28 листопада 2016 року скасовано та прийнято нову постанову.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2007 року у розмірі 126 812,21 доларів США, що на 25 січня 2023 року еквівалентно за курсом НБУ 4 636 254, 40 грн,

та 12 058,20 грн у відшкодування судового збору.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року задоволено заяву ТОВ «Дебт Форс», замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 520/4538/14-ц.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат

Сідорова І. А., про зупинення провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Сідорова І. А., залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня

2023 року - без змін.

19 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 ,

в інтересах якого діє адвокат Сідорова І. А., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Сідорова І. А., міститься посилання на звільнення його від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях відповідно до пункту 13

частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням

серії НОМЕР_1 від 21 серпня 2023 року.

Також заявник у касаційній скарзі посилається на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 3 липня 2024 року у справі № 567/79/23

(провадження 61-16782св23), у яких зазначено про те, що «застосування

пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» має відбуватись при зверненні осіб, які у ньому зазначені, до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, не тільки тих, які безпосередньо пов`язані із відповідним їх статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета та підстав їх позовів. При цьому у контексті правового висновку щодо звільнення споживачів від сплати судового збору, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18), відповідне звільнення від сплати судового збору має відбуватись на всіх стадіях судового процесу.

Колегія суддів вказала на доцільність значно ширшого тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і встановлення однозначного його розуміння. Тим більше зазначена проблематика набуває гострого значення у контексті збройної агресії російської федерації проти незалежності та державності України, оскільки вона потенційно зачепить інтереси сотень тисяч осіб, які стали на захист існування нашої держави та, ризикуючи власним життям, захищають, у тому числі, саме існування принципів, закріплених у Конституції України. Якщо держава Україна опосередковано через систему державних органів та установ, нормотворчу діяльність створює хибне враження у своїх громадян, які ризикуючи своїм життям, захищали та захищають саме її існування, щодо реального соціального захисту цих громадян, який звужується шляхом додаткового тлумачення досить однозначних за своїм прямим змістом нормативних положень, то вона фактично самостійно підриває постулати частини першої статті 17 Конституції України у її взаємозв`язку із частиною другою

статті 3 Конституції України.

Необхідно усвідомлювати, що соціальне буття учасників бойових дій не обмежується виключно їх відповідним статусом та статтями 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон про соцзахист ветеранів війни). Зміст частини першої статті 2 Закону про соцзахист ветеранів війни прямо вказує, що законодавство про соціальний статус, зокрема учасників бойових дій, не складається та не обмежується виключно цим Законом. За своїм змістом та характером окремих його нормативних положень Закон про судовий збір також є нормативним актом, який встановлює соціальні пільги окремим категоріям громадян України. І формальне існування статей 1-1 та 1-2 Закону про соцзахист ветеранів війни без їх належної та повної реалізації на практиці не відповідає Конституції України».

Зазначеною ухвалою Верховного Суду від 3 липня 2024 року справу № 567/79/23 (провадження № 61-16782св23) передано на розгляд Великої Палати

Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

на 1 січня 2024 року становить 3 028 грн.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу судуфізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_1 становить 484,48 грн (605,60 грн * 0,8).

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відстрочення сплати судового збору у розмірі 484,48 грн за подання та розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі.

Щодо форми і змісту касаційної скарги

На виконання вимог пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що заявник не погоджується з ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2023 року, ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року про відмову у задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, яка не підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної, та постановою Одеського апеляційного суду

від 18 червня 2024 року.

При цьому, заявник не зазначає клопотання щодо ухвали Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно уточнити? які судові рішення ним оскаржуються, правильно викласти клопотання касаційної скарги і відповідно до вимог частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції), копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У разі оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, заявнику необхідно викласти обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання та розгляд його касаційної скарги до закінчення касаційного провадження.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси

від 22 вересня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимоги цієї ухвали, касаційний суд не врахує доводи касаційної скарги щодо ухвали Одеського апеляційного суду

від 18 червня 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко