Постанова

від 12.11.2024 по справі 2-10231/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8308/24 Справа № 2-10231/11 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Свистунової О.В.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року по справі за скаргою представника ОСОБА_1 дії державного виконавця, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою, в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відновлення виконавчого провадження № 44036956 та постанову про прийняття виконавчого провадження № 44036956 що були винесені головним державним виконавцем Ус Вітою Олегівною від 17 травня 2024 року стосовно боржника ОСОБА_3 .

Скарга мотивована тим, що 17 травня 2024 року головним державним виконавцем Ус В.О. в рамках виконавчого провадження №44036956 було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №44036956 та постанову про відновлення виконавчого провадження №44036956. Вказані дії були вчинені державним виконавцем на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року у справі №2-1023/11, яка не набрала законної сили. Вказана ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку, тобто чинності вона не набрала, а тому вищезазначені виконавчі дії є незаконними та нікчемними.

Так, ухвала суду від 11 квітня 2024 року згідно картки руху документа була опублікована (доставлена до електронного суду) 23 квітня 2024 року. 06 травня 2024 року (в межах п`ятнадцятиденного строку на її оскарження) через електронний суд на вказану ухвалу було подано апеляційну скаргу. В цей же день копія апеляційної скарги була направлена на адресу Південного міжрегіонального управління юстиції. Оскільки ухвала суду була отримана апелянтом лише 23 квітня 2024 року, то апелянт мав право на подання апеляційної скарги в строк до 08 травня 2024 року, а тому подавши апеляційну скаргу 06 травня 2024 року, апелянт скористався своїм правом на оскарження ухвали суду. Заявник зазначає, що враховуючи той факт, що державним виконавцем було відновлено виконавче провадження на підставі ухвали суду, яка не набрала законної сили вказані постанови підлягають скасуванню.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала судумотивована тим,що вдіях державноговиконавця невбачається жоднихпорушень нормчинного законодавства,що оскаржуванапостанова винесеназ дотриманнямположень ЗУ«Про виконавчепровадження»,а вматеріалах справивідсутні будь-якіналежні доказитого,що врозпорядження державноговиконавця булонадано ухвалусуду від11квітня 2024року зпозначкою «ухвалане набралазаконної сили».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавцю до виконання було надано хоча і документ, який за формальними ознаками містить відмітку про набрання ним законної сили, але в реальності - така ухвала законної сили не набрала - суд повинен був задовольнити скаргу боржника. При цьому не має значення чи знав або не знав державний виконавець про факт того що ухвала суду фактично не набрала законної сили - факт порушення інтересів боржника є безумовним та не залежить від суб`єктивних обставин які були відомо лише держвиконавцю.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

Так, судом встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О. перебуває виконавче провадження № 44036956 з виконання виконавчого листа № 2-10231/11 від 22 січня 2013 року про солідарне стягнення із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ПСП «Заготзерно» на користь ПАТ «Фідобанк» суми заборгованості за кредитним договором № 1087 від 05 березня 2008 року в розмірі 4 614 038,92 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року у справі № 2-10231/11 (провадження 4-с/201/27/2024) було частково задоволено скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс». Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ МЮУ у Дніпропетровській області Ріги Михайла Миколайовича від 18 березня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 44036912 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2013 № 2-10231/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» коштів на загальну суму 2225716,79 грн. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ МЮУ у Дніпропетровській області Ріги Михайла Миколайовича від 18 березня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 44036956 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2013 № 2-10231/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» коштів на загальну суму 4614038,92 грн. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження № 44036912 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2013 № 2-10231/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» коштів на загальну суму 2225716,79 грн. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити виконавче провадження № 44036956 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2013 № 2-10231/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» коштів на загальну суму 4614038,92 грн. В задоволенні інших вимог скарги відмовлено (а.с. 18-41).

17 травня 2024 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О. на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року у справі № 2-10231/11 (провадження 4-с/201/27/2024) було відновлено виконавче провадження № 44036956.

Як зазначає представник ОСОБА_1 , повний текст ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року у справі № 2-10231/11 (провадження 4-с/201/27/2024) був ним отриманий 23 квітня 2024 року у системі «Електронний суд».

Відповідно до роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень, наданої представником стягувача, на ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року у справі № 2-10231/11 (провадження 4-с/201/27/2024) проставлено дату набрання законної сили 01 травня 2024 року.

06 травня 2024 року представник ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» сформував апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу від 11 квітня 2024 року, яку направив до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2024 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в діях державного виконавця не вбачається жодних порушень норм чинного законодавства, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням положень ЗУ «Про виконавче провадження», а в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що в розпорядження державного виконавця було надано ухвалу суду від 11 квітня 2024 року з позначкою «ухвала не набрала законної сили».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно до п. 27 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

У відповідності до положень 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавцю до виконання було надано хоча і документ, який за формальними ознаками містить відмітку про набрання ним законної сили, але в реальності - така ухвала законної сили не набрала - суд повинен був задовольнити скаргу боржника. При цьому не має значення чи знав або не знав державний виконавець про факт того що ухвала суду фактично не набрала законної сили - факт порушення інтересів боржника є безумовним та не залежить від субє`ктивних обставин які були відомо лише держвиконавцю, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати до державного виконавця відомості про оскарження ухвали суду (ухвалу про відкриття апеляційного провадження) за якою було відновлено виконавче провадження.

Доказів того, що в діях державного виконавця є порушення норм чинного законодавства, а також, що цими діями порушені права ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Тоді як, державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що всі дії були направлені виключно на виконання рішення суду яке набрало законної сили.

Висновки суду першої інстанції, що оскаржувані дії державного виконавця були вчинені ним відповідно до закону в межах повноважень державного виконавця є правомірними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростовання висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

О.В. Свистунова