Ухвала

від 06.12.2024 по справі 2-10231/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-10231/11

Провадження № 4-с/201/73/2024

УХВАЛА

06 грудня 2024 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидова С.О., ознайомившись з матеріалами скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головний Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук Ольга Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З аналізу автоматизованої системи документу обігу суду, стало відомо, що в подальшому правонаступником Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», представником останнього є ОСОБА_6 .

04 грудня 2024 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головний Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук Ольга Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», на дії державного виконавця.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2024 року заяву передано судді Демидовій С.О.

Ознайомившись із матеріалами скарги, прихожу до висновку про необхідність заявлення головуючим самовідводу від розгляду вказаної скарги з наступних підстав.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Так, у провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, в якому одним з потерпілих являється ОСОБА_6 , судовий розгляд якого здійснювався колегією суддів, серед яких була суддя Демидова С.О.

Під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_6 в присутності великої кількості людей неодноразово повідомляв про те, що в нього немає довіри до колегії суддів, в тому числі до судді Демидової С.О. Окрім того останній повідомив про те, що він має записи розмов суддів, які здійснюють дане кримінальне провадження, зроблені в кафе, які свідчать про не доброчесність суддів, чим створив у присутніх хибну уяву про непорядність суддів. Також ОСОБА_6 в присутності великої кількості людей повідомляв неправдиву інформацію про те, що між суддею Демидовою С.О. та захисником обвинуваченого маються тісні поза процесуальні відносини, що викликає сумнів у її об`єктивності та неупередженості. Після кожного судового засідання ОСОБА_6 непристойно висловлювався в бік колегії.

27 січня 2017 року колегією суддів заявлено самовідвід, про що винесено відповідну ухвалу.

В зв`язку з вищезазначеним, колегія суддів Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в порядку ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 30 січня 2017 року повідомила Вищу Раду Правосуддя та Генерального прокурора України про втручання з боку ОСОБА_6 в діяльність суддів Мельниченко С.П., Ткаченко Н.В. та Демидової С.О. при здійсненні правосуддя у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно з рішенням Вищої Ради Правосуддя від 22 лютого 2018 року № 588/0/15-18 вбачається, що 21 лютого 2017 року Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 2 до ЄРДР внесені відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017042640000012 за ч. 1 ст. 376 КК України за фактом втручання в професійну діяльність з метою перешкодити виконанню службових обов`язків.

При прийняті рішення про самовідвід, головуючий як суддя дотримується рекомендацій Висновку №1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.

Згідно з Кодексом суддівської етики та пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Крім того, при винесені цієї ухвали враховані положення ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.

В численних рішеннях ЄСПЛ («Бочан проти України», «Білуха проти України», «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії») Європейський суд наголошує на безсторонності (неупередженості) суддів під час розгляду справ в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, яка визначається враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного суду, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, чи забезпечував сам суд достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

При прийняті рішення про самовідвід, головуючий як суддя дотримується рекомендацій Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.

З метою усунення будь-яких сумнівів у об`єктивності і неупередженості в очах суспільства та з інших підстав, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36, ст. 39 ЦПК України заявити по даній цивільній справі самовідвід.

На підставі викладеного та керуючись ст. 36, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У цивільній справі №2-10231/11 (провадження № 4-с/201/73/2024) за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головний Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук Ольга Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», на дії державного виконавця заявити самовідвід.

Справу №2-10231/11 (провадження № 4-с/201/73/2024) за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головний Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук Ольга Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», на дії державного виконавця передати до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Роз`яснити, що заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.О. Демидова