Ухвала

від 13.11.2024 по справі 910/3836/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про видачу дублікату наказу

м. Київ

13.11.2024Справа № 910/3836/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши

заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті"

про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2023

у справі № 910/3836/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 204-А)

до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" (вул. Луначарського, 5, м. Київ, 02002)

про стягнення 56 351,40 грн.

представники сторін: без участі.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" про стягнення 56 351,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 256 про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2021 року в частині своєчасної оплати поставленого обсягу електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" 6 352,40 грн. основного боргу, 789,10 грн. витрат на правову допомогу та 279,68 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На примусове виконання вказаного рішення 10.07.2023 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Як свідчать матеріали справи, оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/3836/22 було направлено стягувачу засобами поштового зв`язку 24.07.2023 та відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105494831542 було отриманий уповноваженим представником стягувача 26.07.2023.

Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 16.10.2024 надійшла заява стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" б/н від 16.1.2024 про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/3638/22 у зв`язку з втратою виконавчого документа, що зумовило, як зазначено заявником, неможливість пред`явлення наказу до виконання.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2024 заяву передано на розгляд судді Селівону А. М.

В подальшому, 18.10.2024 через систему "Електронний суд" представником стягувача подано клопотання б/н від 18.10.2024 про долучення доказів до матеріалів справи, а саме доказів направлення копії заяви про видачу дублікату наказу у справі № 910/3836/22 на адресу боржника та доказів сплати судового збору.

Розглянувши вказану заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про видачу дубліката наказу по справі № 910/3836/23 суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі "Півень проти України").

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Згідно п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону № 2147-VIII від 03.10.2017) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви.

При цьому суд зазначає, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12.

Суд наголошує, що за приписами процесуального закону умовами, які свідчать про наявність підстав для видачі дублікату наказу господарським судом, є, зокрема, відсутність спливу строку, встановленого для пред`явлення виданого наказу до виконання.

Тобто, першочергово при розгляді заяви про видачу дубліката наказу господарський суд вважає за необхідне дослідити питання про закінчення/незакінчення строку для пред`явлення наказу суду до виконання, оскільки від останнього залежить можливість вирішення судом питання про видачу дублікату втраченого наказу.

За приписами частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Як встановлено судом за матеріалами справи, наказ Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/3836/22 дійсний для пред`явлення до виконання до 06.07.2026, відтак з урахуванням вищевикладеного та наданих документів судом встановлено, що заявник (стягувач) звернувся до суду із даною заявою про видачу дубліката наказу у справі № 910/3836/22 - 16.10.2024, тобто в межах строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, враховуючи, що наказ Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/3836/22 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" 6 352,40 грн. основного боргу, 789,10 грн. витрат на правову допомогу та 279,68 грн. судового збору втрачено та станом на дату звернення заявника із заявою про видачу дублікату строк пред`явлення до виконання вказаного судового наказу не сплив, суд дійшов висновку, що заява стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про видачу дубліката наказу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 232 - 235, п. 19.4. розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/3836/22 задовольнити.

2. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/3836/22 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" 6 352,40 грн. основного боргу, 789,10 грн. витрат на правову допомогу та 279,68 грн. судового збору.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. М. Селівон