Рішення

від 15.11.2024 по справі 534/1662/23

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

534/1662/23

2/532/219/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Тесленко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання - Климченко А. О.,

прокурора - ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Тропіної О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Горішньоплавнівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Тропіна Олена Миколаївна, про скасування записів про державну реєстрацію права приватної власності, зобов`язання повернути гідротехнічні споруди,-

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2023 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області за підсудністю з Комсомольського міського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Горішньоплавнівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 про скасування записів про державну реєстрацію права приватної власності, зобов`язання повернути гідротехнічні споруди.

Позивач зазначав, що гідротехнічні споруди - дамба земляна, насосна станція і бункерний склад кормів є державним майном, яке набуте у приватну власність всупереч вимог ст. 317-318, 324, 326 Цивільного кодексу України. Держава зберегла за собою володіння гідротехнічними спорудами згідно з чинним законодавством, а власник-відповідач чинить перешкоди Державі у володінні майном, тому заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури прохав суд скасувати запис про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - запис № 47 в книзі ОН-1 щодо реєстрації за ОСОБА_2 будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 75138.4 кв.м, реєстраційний номер майна 6522857 з одночасним припиненням права власності. Скасувати запис про Державну реєстрацію об`єкта нерухомості реєстраційний номер нерухомого майна 6522857. Зобов`язати ОСОБА_2 повернути на користь держави Україна в особі Горішньоплавнівської міської ради (код ЄДРПОУ 22985083) гідротехнічні споруди земляну дамбу, насосну станцію та бункерний склад кормів, які знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею - 75138.4 кв.м., у власність держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району шляхом підписання акту приймання-передачі. Стягнути з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури, судовий збір за подання позову.

03 жовтня 2023 року ухвалою суду було відкрито провадження в справі й призначено її розгляд у підготовче засідання на 30.10.2023, яке неодноразово відкладалося з різних підстав.

30.10.2024 до суду від представника відповідача адвоката Тропіної О. М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона прохала позовну заяву залишити без задоволення та дати відповіді заступнику прокурора Кременчуцької окружної прокуратури на поставлені в ньому запитання.

02.11.2023 заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури подано відповідь на відзив, в якому він не погодився з твердженнями представника відповідача ОСОБА_2 та надав відповіді на запитання представника відповідача адвоката Тропіної О. М., поставлені у відзиві на позов.

17.11.2023 заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури поданодо суду письмові пояснення.

21.11.2023 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких прохав застосувати до спірних правовідносин позовну давність, позовну заяву залишити без задоволення.

18.11.2023 заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури подано до суду письмові пояснення.

29.03.2024 до суду надійшли від представника відповідача адвоката Тропіної О. М. письмові пояснення, в яких прохала залишити позов без задоволення та долучити висновок експерта № 18-24 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження.

20.05.2024 в підготовчому засіданні сторони не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.05.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 27 червня 2024 року за участю сторін, яке в подальшому неодноразому відкладалося з різних підстав.

02.08.2024 до суду надійшли від представника відповідача адвоката Тропіної О. М. додаткові письмові пояснення щодо правової позиції відповідача.

05.11.2024 до суду надійшли від представника відповідача адвоката Тропіної О. М. додаткові письмові пояснення щодо невідповідності позиції Верховного Суду, на які посилається прокурор, обставинам цієї справи.

07.11.2024 в судовому засіданні прокурор ОСОБА_1 зазначила, що за ОСОБА_2 28.11.2005 проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду та насосну станцію, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 75138.4 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 6522857, що має місце розташування на земельній ділянці кадастровий номер: 5321881300:00:007:0098, про що КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» в Книзі ОН-1 зроблено запис № 47. Григоро-Бригадирівське водосховище площею 142,1924 га, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, яка завжди перебувала у власності держави, право власності оформлене належним чином та земельна ділянка з водним об`єктом на ній ніколи не вибувала з власності Держави та право власності Держави на вказані об`єкти ніким не оспорювалося, а отже гідротехнічні споруди для управління Григоро-Бригадирівським водосховищем, як приналежні складові, які слідують за головною не вибували з власності держави. Також не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Тому, наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права приватної власності на оспорювані об`єкти нерухомого майна гідротехнічні споруди за реєстраційним номером 47 в Книзі ОН-1, є способом заволодіння майном, що не відбувся, тому скасування державної реєстрації права власності в цьому випадку є належним способом захисту власності держави. Наразі власником та розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 та водного об`єкта на ньому з усіма невід`ємними частинами згідно вимог закону є Горішньоплавнівська міська територіальна громада Кременчуцького району Полтавської області.

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина перша статті 188 ЦК України).

ОСОБА_2 не міг та не набув права власності на приналежні до Григоро-Бригадирівського водосховища речі гідротехнічні споруди.

Прокуратура не ставить питання про скасування договорів купівлі-продажу, адже вони не відповідають чинному законодавству, не містять істотні умови договору, а саме не визначено предмет договору, та відповідно ці договори є неукладеними.

Зокрема зі змісту договору купівлі-продажу від 21.09.2004 неможливо ідентифікувати, яка саме гідротехнічна споруда є його предметом. Не зазначено ні водного (поверхневого, підземного, технологічного тощо), ні іншого об`єкту до якого вона належить. Не вказано навіть вид гідроспоруди (гребля, водовипуск, свердловина, канал, водозабір, гідромеханічне обладнання тощо).

В той час, як у Технічному паспорті на нерухоме майно від 05.02.2004 чітко визначено перелік майна, власником якого є ВАТ «Полтаварибгосп» і там відсутнє нерухоме майно з назвою гідротехнічна споруда. Згідно з чинним законодавством в поняття гідротехнічні споруди широке поняття та до нього входить і земляна дамба, і насосна станція і бункерний склад кормів, тощо.

Прокурор звертає увагу суду на те, що цей позов є негаторним та до нього не можуть бути застосовані строки позовної давності, адже право власності на головну річ Григоро-Бригадирівське водосховище зареєстровано за державою, а відповідно і приналежні речі (дамба земляна, насосна станція та бункерний склад кормів), які не вибували з власності держави, також зареєстровані за державою разом з головною річчю.

Визначений законом правовий статус гідротехнічної споруди, як невід`ємної частини водойми (водосховища), передбачає її перебування виключно у державній власності та виключає можливість її набуття у приватну власність. Припинення права власності держави на такі об`єкти є можливим лише у разі внесення змін до закону. Отже належним способом захисту буде саме скасувати реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 .

Враховуючи всі обставини викладені в возові, відповіді на відзив та поясненнях, прокуратура просить задовольнити позов, чим поновити порушені права Горішньоплавнівської міської об`єднаної територіальної громади на користування та розпорядження гідротехнічними спорудами, які не вибули з їх володіння.

Представник відповідача адвокат Тропіна О. М. в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги прокурора не визнані відповідачем в повному обсязі, оскільки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а позов підлягає залишенню без розгляду та поверненню прокуророві через те, що: прокурором не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами твердження відповідача, що позов поданий в інтересах неналежного позивача; що до спірних відносин повинен бути застосований строк позовної давності; доводи прокурора щодо незаконної приватизації спірних об`єктів нерухомості є необґрунтованими, приватизація ВАТ «Полтаварибгосп» відповідала чинному законодавству, а саме об`єкти не підлягали забороні на приватизацію; прокурор помилково дійшов висновку, що спірні об`єкти нерухомості не підлягали приватизації через їх нібито загальнодержавним значенням; безпідставними є доводи прокурора, що спірні об`єкти нерухомого майна дамба земляна, насосна станція і бункерний склад кормів, були приналежністю головної речі водного об`єкту, і не повинні були вибувати з власності держави. Також вказала, що доводи прокурора про те, що скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна дамби земляної, насосної станції і бункерного складу кормів, та вимоги про їх повернення державі, є належним способом захисту в негаторному позові, суперечать чинному законодавству та сталій судовій практиці. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна.

Суд, заслухавши сторони, розглянувши, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

В матеріалах справи зазначається, що реалізуючи надані законом повноваження при здійсненні представництва інтересів держави в суді органами прокуратури встановлено, що за ОСОБА_2 28.11.2005 проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна гідротехнічну споруду та насосну станцію, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 75138.4 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 6522857, на земельній ділянці з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, про що КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» в Книзі ОН-1 зроблено запис № 47.

Спірні гідротехнічні споруди - дамба земляна, насосна станція і бункерний склад кормів є державним майном, яке набуте у приватну власність всупереч вимог ст. 317-318, 324, 326 Цивільного кодексу України. Державне зберегла за собою володіння гідротехнічними спорудами згідно чинного законодавства, а власник-відповідач чинить перешкоди Державі в володінні майном.

Суд встановив, що Державну реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди за ОСОБА_2 здійснено на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.2005, укладеного між ПСП «Маяк» та ОСОБА_2 про продаж насосної станції загальною площею 120,4 кв.м., складу кормів ставка, загальною площею 18.0 кв. м. та гідротехнічної споруди ставка загальною площею 75000,0 кв.м. за 54390 грн.

Об`єкт зареєстровано за реєстраційним номером: 6522857.

Також встановлено, що ПСП «Маяк» отримав гідротехнічні споруди за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ВАТ «Полтаварибгосп» та ПСП «МАЯК».

В свою чергу ВАТ «Полтаварибгосп» утворено Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області № 26-АТ від 21.01.1998 та Наказом № 151Пр від 03.06.2004 затверджено перелік нерухомого майна, що передане у власність ВАТ «Полтаварибгосп».

Пунктами 86, 87 вказаного переліку у власність ВАТ «Полтаварибгосп» передано - гідротехнічну споруду (земляна дамба), насосну станцію та бункерний склад кормів за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на спірну гідротехнічну споруду, її єдиною технічною характеристикою вказано будівлі та споруди, а місцем розташування визначено АДРЕСА_1 .

Разом із тим, відповідно до Паспорту водного об`єкта Григоро-Бригадирівське водосховище площею 142,1924 га, водний об`єкт розташовано за межами с. Григоро-Бригадирівка Кобеляцького району, відомча приналежність гідровузла - приватна, розпорядник гідротехнічних споруд ФОП ОСОБА_2 .

Так, згідно з п. 1.1. Договору оренди водного об`єкту № 1 від 24.12.2009, укладеного між Кобеляцькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 , орендодавець передає в оренду, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування водний об`єкт площею водного дзеркала 139,9 га. з метою риборозведення, вирощення і вилову риби. Водний об`єкт розташовано на землях Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району і гідротехнічна споруда є власністю ОСОБА_2 .

За Технічним паспортом від 05.02.2004 на насосну станцію, бункерний склад кормів, дамбу, власником є громадянин ОСОБА_2 .

В межах земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 знаходиться водойма Григоро-Бригадирівське водосховище площею 142,1924 га, яка, як і її складові частини гідротехнічні споруди, не можуть перебувати у приватній власності, що передбачено частиною другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Експертним висновком «Про рибницький ставок, як комплексну гідротехнічну споруду та цілісну виробничу одиницю, що розташований на території Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області» від 04.08.2008, зробленого Українським державним інститутом по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» Державного комітету рибного господарства України п. 2 Григоро-Бригадирівський натуральний рибницький ставок є комплексною гідротехнічною спорудою та цілісною виробничою одиницею, і за чинними нормативно-правовими актами повинен кваліфікуватися як цілісний майновий комплекс та п. 3 фізична-особа підприємець ОСОБА_2 , який у 2005 році офіційно придбав у приватну власність гідротехнічні споруди (дамбу ґрунтову, насосну станцію, бункерний склад кормів).

Тобто, ґрунтова дамба, насосна станція, букерний склад кормів є гідротехнічними спорудами та цілісною виробничою одиницею з штучною водоймою (водосховищем).

Такий висновок зроблений експертом на підставі нормативного акту з будівництва «Відомчі норми технологічного і будівельного проектування підприємств по вирощуванню товарної риби та відтворення рибних запасів», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.03.2000 № 27, для рибницьких підприємств або нагульних рибницьких ставків не передбачено поділ основних виробничих фондів (засобів) на окремі групи та їх незалежне функціонування, оскільки рибоводні технологічні процеси є взаємопов`язаними між собою у процесі вирощування товарної риби, причому за дволітнім або трилітнім циклом в умовах його виробництва.

Спірні гідротехнічні споруди (земляна дамба, насосна станція та бункерний склад кормів) належать державі, як складова частина водосховища (ставка) та земельної ділянки під ним за таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); водогосподарські системи - комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами; водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Статтею 1 Закону України «Про аквакультуру» (2012 року) гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод; рибницьке господарство - єдиний майновий комплекс, до складу якого входить рибогосподарська технологічна водойма або їх комплекс, гідротехнічні споруди, інші споруди (пристрої), будівлі, устаткування, інвентар тощо, земельні ділянки, що призначений для розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури.

Згідно з п. 9.1.18 Наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури "Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів" від 19.12.1995 N 252 (чинне на момент реєстрації права власності) - Гідротехнічні споруди - споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Тобто гідротехнічні споруди призначені для управління водними ресурсами, а отже вони не можуть бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною речі) та слідує за головною.

Григоро-Бригадирівське водосховище площею 142,1924 га, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, яка завжди перебувала у власності держави, право власності оформлене належним чином та земельна ділянка з водним об`єктом на ній не вибувала з власності Держави та право власності Держави на вказані об`єкти ніким не оспорювалося, а отже гідротехнічні споруди для управління Григоро-Бригадирівським водосховищем, як приналежні складові, які слідують за головною не вибували з власності держави.

Право власності на гідротехнічні споруди зареєстровано та належним чином оформлено разом під час реєстрації права власності на земельну ділянку під водним об`єктом.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта (ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України). Порядок розроблення та форма паспорта затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 18.03.2013 № 99.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Окрім того, ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У свою чергу згідно зі статтею 190 ЦК майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом статей 186, 190, 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 14.02.2018 справа №910/8903/16).

Також не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тому, наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права приватної власності на оспорювані об`єкти нерухомого майна гідротехнічні споруди за реєстраційним номером 47 в Книзі ОН-1, є способом заволодіння майном, що не відбувся тому скасування державної реєстрації права власності в цьому випадку є належним способом захисту власності держави.

ВСУ при розгляді справи 689/1034/20 зроблено Висновок про те що, Держава зберегла за собою володіння майном гідротехнічними спорудами, адже гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною речі) та слідує за головною.

Доводи щодо нікчемності Наказу № 151Пр Регіонального відділення по Полтавській області Фонду Державного майна України від 03.06.2004 «Про затвердження переліку нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству «Полтаварибгосп», Договору купівлі-продажу від 21.09.2004, Договору купівлі-продажу укладеного 14.04.2005 року між ПСП «Маяк» та ОСОБА_2 .

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що гідротехнічні споруди, які були предметом наказу №151Пр Регіонального відділення по Полтавській області Фонду Державного майна України та предметом Договорів купівлі продажу 2004, 2005 років не є окремою самостійною річчю, а є приналежною річчю Григоро-Бригадирівського водосховища, які слідують за головною, договори купівлі-продажу такої речі є нікчемними в силу закону, адже головна річ не була предметом договорів купівлі- продажу та предметом Наказу № 151Пр.

Наказ № 151Пр не відповідає ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (1992р.), зокрема, приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають в тому числі водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (чинний на момент прийняття рішення про приватизацію).

Кременчуцькою окружною прокуратурою не ставиться питання про визнання Наказу № 151Пр Регіонального відділення по Полтавській області Фонду Державного майна України від 03.06.2004 «Про затвердження переліку нерухомого майна, переданого у власність відкритому акціонерному товариству «Полтаварибгосп», Договору купівлі-продажу від 21.09.2004, Договору купівлі-продажу, укладеного 14.04.2005 між ПСП «Маяк» та ОСОБА_2 , незаконними в судовому порядку, адже вони є незаконними в силу закону - нікчемні.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками щодо того, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 69). Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 70). Постанова ВП ВС від 4 червня 2019 року, справа №916/3156/17

За положенням частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 21.09.2004 неможливо ідентифікувати, яка саме гідротехнічна споруда є його предметом. Не зазначено ні водного (поверхневого, підземного, технологічного тощо), ні іншого об`єкту до якого вона належить. Не вказано навіть вид гідроспоруди (гребля, водовипуск, свердловина, канал, водозабір, гідромеханічне обладнання тощо).

В той час, як у Технічному паспорті на нерухоме майно від 05.02.2004 чітко визначено перелік майна власником якого є ВАТ «Полтаварибгосп» і там відсутнє нерухоме майно з назвою гідротехнічна споруда. Згідно з чинним законодавством в поняття гідротехнічні споруди широке поняття та до нього входить і земляна дамба, і насосна станція і бункерний склад кормів, тощо.

Аналогічно не дотримано вимог законодавства і в договорі купівлі-продажу укладеного 14.04.2005 між ПСП «Маяк» та ОСОБА_2 , де також не зазначено, яка саме гідротехнічна споруда стала предметом договору купівлі продажу.

Тобто при укладанні договорів купівлі-продажу від 21.09.2004 та 14.04.2005 сторони не узгодили всіх істотних умов, а саме не визначили, яке саме майно є його предметом. Що вказує на те, що зазначені договори відповідно до зазначених вимог ЦК, які були чинними на момент укладання оспорюваного договору, - є невчиненими (неукладеними). Вказане узгоджується із усталеною судовою практикою (п. 8 ППВС України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанова ВГСУ від 14.07.2005 у справі № 14/15).

Тому прокуратура не ставить питання про скасування вищевказаних договорів купівлі-продажу, адже вони не відповідають чинному законодавству, не містять істотні умови договору, а саме не визначено предмет договору, та відповідно дані договори є неукладеними.

Аналізуючи положення норм чинного законодавства України, а саме ст. ст. 2, 19, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 186, ч. 1 ст. 188 ЦК України, ст. ст. 1,4 Водного кодексу України, п.п. ґ, д ч. 4 ст. 83 ЗК України державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації. Відтак, дамба, гребля, водоскиди не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру прав.

Державою було зареєстровано за собою право на земельну ділянку з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 та відповідно і на приналежну річ гідротехнічні споруди.

Оспорюваний об`єкт незаконно зареєстровано за реєстраційним номером майна: 6522857 тип об`єкта будівлі та споруди, адже реєструючи право власності на голову річ земельну ділянку, держава оформила за собою і право власності на приналежну річ гідротехнічні споруди.

Тому не можуть визнаватись дійсними права власності на майно, яке вже було зареєстровано за державою, а також не могла проводитись їх державна реєстрація на підставі Наказу № 151Пр від 03.06.2004 та договорів купівлі-продажу від 21.09.2004 та 14.14.2005.

Реєстрація права власності на гідротехнічні споруди (земляну дамбу, насосну станцію та бункерний склад кормів) порушує право власності держави.

Визначений законом правовий статус гідротехнічної споруди, як невід`ємної частини водойми (водосховища), передбачає її перебування виключно у державній власності та виключає можливість її набуття у приватну власність.

Припинення права власності держави на такі об`єкти є можливим лише у разі внесення змін до закону.

В силу вказаного правового статусу, особливого розташування та характеристик штучних водних об`єктів (водосховище), заволодіння ними громадянами та юридичними особами є неможливим. Тому набуття речових прав на такі об`єкти потрібно розглядати, як порушення права власності держави не пов`язане з позбавленням володіння. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути відповідний об`єкт потрібно розглядати, як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав їх законного володільця. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного суду (п.п. 45, 46 постанови від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Відповідачу було відомо про те, що водний об`єкт, (вода, земельна ділянка під водним об`єктом), який розташований в с. Григоро-Бригадирівка, Кобеляцький район Полтавської, та у межах якого розміщені гідротехнічні споруди, перебуває у власності держави, адже земельна ділянка та водний об`єкт передано останньому на підставі договорів оренди.

Тому належним способом захисту права власності держави у такому випадку є заявлення на підставі ст. 391 ЦК України вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання шляхом позбавлення відповідача права користування та розпорядження гідротехнічною спорудою на Григоро-Бригадирівському водосховищі, скасування права власності на оспорювані об`єкти нерухомого майна гідротехнічні споруди за реєстраційним номером 47 в Книзі ОН-1.

Тому, з огляду на незаконність реєстрації таких прав за незаконним набувачем (відповідачем) та відсутність підстав для реєстрації таких прав за їх дійсним власником - державою, на підставі ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» необхідним є заявлення вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 47 в книзі ОН-1 про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на будівлі і споруди (реєстраційний номер майна 6522857) з одночасним припиненням права власності.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного суду (п.п. 45, 46 постанови від 12.10.2022 у справі № 689/1034/20-ц).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном згідно ст. 391 ЦК України.

Негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, для припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння.

Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, а саме при порушенні насамперед таких правомочностей власника як користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, що оспорювані гідротехнічні споруди не вибували з власності держави, адже вони є приналежною річчю, яка слідує за головною земельною ділянкою та водним об`єктом, право власності на які зареєстровано за державою, даний позов є негаторним, а належним способом захисту буде вимога повернення оспорюваних гідротехнічних споруд.

Основне завдання гідротехнічних споруд полягає в тому, щоб існуючий природний режим будь-якого водного об`єкта (річки, озера, моря, підземних вод тощо) пристосувати, змінити, перетворити для доцільного й економічного водогосподарського використання і для захисту навколишнього середовища від шкідливої дії вод, створення штучних водних потоків і водойм у випадку, коли природних вод недостатньо для водопостачання або вони взагалі відсутні.

Наразі перебування дамби, насосної станції та бункерного складу кормів у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 унеможливлює користування вказаними спорудами Державою для раціонального управління водосховищем та позбавляє права розпорядження даними об`єктами Державою.

Ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права, але самостійного значення для підстав виникнення права власності вона не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за обов`язкової наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення цього права.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цього випадку на гідротехнічні споруди, що розташовані на земельних ділянках водного фонду) за особою, яка протиправно набула їх у приватну власність, є перешкодою у реалізації державою в особі Горішньоплавнівської міської територіальної громади ради речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до перехідних положень Земельного кодексу України земельна ділянка водного фонду, на якій розташовано гідротехнічні споруди на цей час перебуває у розпорядженні Горішньоплавнівської ОТГ.

У зв`язку з чим державу в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району неправомірно обмежено у праві розпорядження державним майном, яке не може передаватись у приватну власність.

Між Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 23.03.2009 укладено договір оренди землі № 111, згідно якого передано в оренду земельну ділянку для земель водогосподарського призначення (рибогосподарського виробництва) на території за межами населеного пункту на території Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького (наразі Кременчуцького) району, загальною площею 170,00 га, кадастровий номер 5321881300:00:007:0096, терміном на 49 років.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Кобеляцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.06.2009 за № 040955700001.

У подальшому 24.12.2009 між Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 24.12.2009 укладено договір оренди водного об`єкту № 1 від 24.12.2009, за яким останньому передано в строкове платне користування водний об`єкт площею водного дзеркала 139,9 га, який розташований на землях Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького (на цей час Полтавського) району Полтавської області з метою риборозведення, вирощення і вилову риби.

На виконання окремого доручення з 01.08.2016 проводилися перевірки відомостей Державного земельного кадастру, які станом на 01.01.2013 були перенесені з державного реєстру земель до ДЗК, на відповідність Наказу №174 від 02.07.2003 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» та Постанови КМУ № 1021 від 09.09.2009 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі». При перевірці на достовірність та повноту відомостей наявної в ДЗК земельної ділянки за кадастровим номером 5321881300:00:007:0096 було виявлено відсутність конкретної інформації про власника та користувача даної земельної ділянки, даних про оренду, в результаті чого її було перенесено до архівного шару. Усунувши всі зазначені вище недоліки та за Законом України «Про Державний земельний кадастр» Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень, де п. 4 передбачено, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами земельну ділянку за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, Григоро-Бригадирівська сільська рада, внесено до ДЗК, відповідно до Постанови КМУ №1051 від 17.10.2012 «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру», в результаті чого змінено (переприсвоєно) кадастровий номер на 5321881300:00:007:0098, оскільки попередній 5321881300:00:007:0096 набув статусу «архівного», в результаті чого повернути його технічно неможливо.

Згідно з довідкою Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 665/197-20 від 08.09.2020, наданого Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка площею 170 га, розташована на території Григоро-Бригадирівської сільської ради з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 відноситься до земель водного фонду з цільовим призначенням 10.07 для рибогосподарських потреб.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Рішенням Горішньоплавнівської міської ради від 07.07.2020 «Про добровільне приєднання до територіальної громади міста обласного значення» п. 1 добровільно приєднано Григоро-Бригадирівську сільську територіальну громаду Кобеляцького району Полтавської області до Горішньоплавнівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області з центром у м. Горішні Плавні.

Так п. 4 Рішення Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району від 07.07.2020 «Про реорганізацію територіальних громад» закріплено вважати Горішньоплавнівську міську раду Полтавської області правонаступником усього майна, прав та обов`язків Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

З 27.05.2021 законодавчо визначеним власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, на якій розміщено оспорювану гідротехнічну споруду є Горішньоплавнівська міська об`єднана територіальна громада в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Водного кодексу України - водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

За ст. 7 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 17, 59, 122-126, 134, п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України повноваження розпоряджатись земельними ділянками водного фонду у межах с. Григоро-Бригадирівка Кременчуцького району у тому числі для риборозведення, надано Горішньоплавнівській міській раді Кременчуцького району.

Отже, на цей час власником та розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 та водного об`єкта на ньому з усіма невід`ємними частинами згідно вимог закону є Горішньоплавнівська міська територіальна громада Кременчуцького району Полтавської області.

Враховуючи, що Горішньоплавнівська міська територіальна громада не є самостійною юридичною особою, прокуратурою заявляється позов в інтересах Горішньоплавнівської міської територіальної громади в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району, як уповноваженого органу не представлення інтересів територіальної громади.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та справедливої рівноваги між інтересами держави, у тому числі українського народу в особі держави, та відновлення порушеного порядку управління та розпорядження державною власністю, використання якої пов`язане із задоволенням загальносуспільних інтересів - забезпечення визначеного режиму використання водного об`єкту.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана коли потрібно захистити інтереси держави (п. 35 рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia)).

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції від 31.03.2005).

Органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, визначено Горішньоплавнівську міську раду Кременчуцького району, яка в силу положень ст.ст. 2, 318, 324, 326 Цивільного кодексу України, ст.ст. 17, 59, 122-126, 134 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України уповноважена розпоряджатись та управляти відповідно до закону державним майном, зокрема майном - штучною водоймою (водосховищем), що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, та звертатись до суду у разі порушення майнових прав держави.

Разом з тим, позивачем, заходи щодо захисту порушених прав держави не вживаються, у зв`язку із чим у прокурора наявні підстави для звернення із позовом.

Так, Кременчуцькою окружною прокуратурою 17.11.2022 за № 52-12400вих-22 до Горішньоплавнінської міської об`єднаної територіальної громади в особі Горішньоплавнінської міської ради скеровано повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яким поінформовано про наявні порушення та запропоновано вжити самостійних заходів на їх усунення шляхом звернення до суду. На вказане повідомлення відповідь не надійшла.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокуратурою Горішньоплавнівську міську раду Кременчуцького району повторно листом № 52-3518вих-23 від 20.03.2023 поінформовано про порішення вимог чинного законодавства та запропоновано вжити відповідних заходів на поновлення.

Від Горішньоплавнівської міської ради надійшла відповідь № 03-22/1193/914 від 10.04.2023 згідно з якою міська рада зазначає, що територіальна громада не є юридичною особо, а отже виходячи з приписів процесуальних кодексів не може бути позивачем в суді.

Тобто, виходячи з відповіді Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району, яка наділена обов`язком діяти в інтересах територіальної громади самоусунулась та не вживає жодних заходів на повернення майна в комунальну власність.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт незвернення радою з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна у комунальну власність.

Тривалий час міська рада будь-яких заходів, у тому числі звернення до суду з відповідною позовною заявою на захист інтересів територіальної громади, не вжила, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу у спірних правовідносинах та неналежне виконанням ним визначених законом повноважень.

Тому, підставами для представництва прокурором інтересів держави в суді у цьому випадку є очевидна тривала бездіяльність уповноваженого суб`єкта владних повноважень Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району, яка усвідомлено пасивно бездіє при обізнаності про наявні порушення у період з моменту отримання повідомлення прокурора про стверджуване порушення інтересів держави та до звернення з відповідним позовом до суду.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що власником земельної ділянки є Полтавська обласна державна адміністрація, адже вказане зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, та з цього слідує, що Горішньоплавнівська міська об`єднана територіальна громада не є власником земельної ділянки з кадастровим номером №5321881300:00:007:0098.

Суд з вказаним твердженням відповідача не погоджується, оскільки земельна ділянка за законом є власністю Горішньоплавнівської міської об`єднаної територіальної громади, більше того Горішньоплавніська міська рада Кременчуцького району, як власник земельної ділянки може здійснити реєстрацію права власності в будь-який зручний для неї час, а строки такої перереєстрації законом не визначені.

За пунктом 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (зокрема земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в)природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначає, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

Аналогічна думка висловлена у Постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, а саме зазначено, що - землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 є власністю Горішньоплавнівської територіальної громади Кременчуцького району за Законом, а державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна.

Враховуючи те, що Горішньоплавнівська територіальна громада набула права власності на земельну ділянку за Законом, будь-які інші додаткові рішення та розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації чи ГУ Держгеокадастру в Полтавській області не потрібні.

Також, відповідач на підтвердження законності отримання в користування земельної ділянки зазначає, що Григоро-Бригадирівська сільська рада Кременчуцького району в 2006 році погодила надання ФОП ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки, про що було також складено Акт вибору та обстеження земельної ділянки. Однак, Григоро-Бригадирівська сільська рада Кременчуцького району ні на час укладення договору оренди, а ні на час розгляду справи судом не є власником чи розпорядником земельної ділянки, відповідно її погодження не має правового значення для набуття права користування земельною ділянкою.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно з Реєстром прав власності на нерухоме майно орендодавцем земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 є держава в особі Полтавської обласної державної адміністрації, чим вводить суд в оману. Адже, відповідно до Договору оренди №111 від 23.09.2009 орендодавцем є Кобеляцька районна державна адміністрація, тобто Полтавська обласна державна адміністрація не є стороною договору.

Більше того, у відзиві відповідач посилається на листи Полтавської обласної державної адміністрації, а, саме у листі від 31.08.2020 Полтавська обласна державна адміністрація зазначала, що договір оренди № 111 від 23.09.2009 не відповідає вимогам чинного законодавства та пропонувала достроково його розірвати шляхом підписання додаткової угоди, вказаний лист Полтавської ОДА ФОП ОСОБА_2 повністю проігноровано. Згідно з листом Полтавської ОДА № 01-66/5263 від 31.08.2020 договір укладено між ФОП ОСОБА_2 та Кобеляцькою районною державною адміністрацією, а не Полтавською обласною державною адміністрацією, як про це пише відповідач.

20.07.2020 за № 01-66/4348 Полтавська обласна Державна адміністрація зверталась до ОСОБА_2 з пропозицією укласти Додаткову Угоду №1 до договору оренди землі від 23.03.2009, згідно з якою статусу орендодавця набуде Полтавська обласна державна адміністрація, вказаний лист було проігноровано відповідачем та додаткову угоду з Полтавською ОДА не укладено.

Отже, твердження відповідача, що орендодавцем є Полтавська обласна державна адміністрація згідно даних Реєстру хибне, адже додаткова угода так і не була підписана ФОП ОСОБА_2 . Вказане підтверджується листом № 01-66/5263 від 31.08.2020 та листом № 01-66/4348 від 20.07.2020.

Відповідач вказує, що поняття гідротехнічна захисна споруда на момент прийняття рішення про приватизацію не визначена, але, згідно з п. 1.9.18 Наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури "Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів" від 19.12.1995 N 252, чинного на час реєстрації права власності,- Гідротехнічні споруди - споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно зі ст. 107 Водного кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин - шкідлива дія вод і заходи щодо запобігання їй та

усунення її наслідків.

Шкідливою дією вод є:

1) наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів;

2) руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд;

3) заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підвищенням рівня ґрунтових вод внаслідок ненормованої подачі води під час зрошення, витікання води з водопровідно-каналізаційних систем та перекриття потоків підземних вод при розміщенні великих промислових та інших споруд;

4) осушення земель, зумовлене забором підземних вод в кількості, що перевищує встановлені обсяги відбору води;

5) забруднення (засолення) земель в районах видобування корисних копалин, а також після закінчення експлуатації родовищ та їх консервації;

6) ерозія ґрунтів, утворення ярів, зсувів і селів.

Під час проектування водогосподарських та інших об`єктів повинна враховуватися можлива шкідлива дія вод, а під час експлуатації цих об`єктів - вживатися заходи щодо її запобігання, а саме:

1) залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах;

2) будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищ-регуляторів;

3) спорудження дренажу;

4) укріплення берегів тощо.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством визначено поняття гідротехнічної споруди, та відповідно до Водного кодексу України вказано, що під час експлуатації водних об`єктів вживаються заходи на запобігання шкідливої дії вод зокрема - будівництво гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищ-регуляторів.

Отже, аналізом вказаних вище норм суд дійшов висновку, що гідротехнічні споруди дамба, насосна станція за своєю суттю, функціоналом та призначенням є захисними гідротехнічними спорудами, адже запобігають шкідливій дії вод.

Відповідач зазначає, що Полтавське обласне державне сільськогосподарське підприємство «Полтаварибгосп» не входило до переліку підприємств, що не підлягають приватизації. Кременчуцькою окружною прокуратурою не ставиться питання щодо законності чи незаконності приватизації майна «Полтаварибгосп», а лише щодо незаконності включення в перелік приватизованого майна гідротехнічних споруд, які є приналежною річчю Григоро-Бригадирівського водосховища.

Відповідач також посилається на п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, згідно якого вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах не заборонених законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права не встановлена судом.

Але набуття права власності на гідротехнічні споруди, які є предметом спору, відбулося в порушення вимог Цивільного кодексу України, адже неможливо набути право власності на приналежну річ окремо від головної.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У свою чергу згідно зі статтею 190 ЦК майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом статей 186, 190, 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 14.02.2018 справа №910/8903/16).

Також не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина перша статті 188 ЦК України).

Отже, ОСОБА_2 не міг та не набув права власності на приналежні до Григоро-Бригадирівського водосховища речі гідротехнічні споруди.

Також, у Відзиві відповідач ОСОБА_2 зазначає, що він не знав та не міг знати законно чи не законно вибули об`єкти власності держави.

Спірні об`єкти не вибули з власності держави, а лише відбулася їх незаконна реєстрація.

До матеріалів справи долучено Експертний висновок про рибницький ставок як комплексну гідротехнічну споруду а цілісну виробничу одиницю, що знаходиться на території Григоро-Бригадирівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, датований 04.08.2008, та згідно вступної частини Висновку, замовлений відповідачем ОСОБА_2 . Пунктом 2 Висновку вказано - Григоро-Бригадирівський натуральний рибницький ставок є комплексною гідротехнічною спорудою та цілісною виробничою одиницею, і за чинними нормативно-правовими актами повинен кваліфікуватися як цілісний майновий комплекс та п. 3 фізична-особа підприємець ОСОБА_2 , який у 2005 році офіційно придбав у приватну власність гідротехнічні споруди (дамбу ґрунтову, насосну станцію, бункерний склад кормів).

Тобто, ґрунтова дамба, насосна станція, букерний склад кормів є гідротехнічними спорудами та цілісною виробничою одиницею зі штучною водоймою (водосховищем).

Тобто, відповідач ОСОБА_2 достеменно знав, що Григоро-Бригадирівське водосховище (рибницький ставок), є цілісним майновим комплексом з гідротехнічними спорудами та не зважаючи на це не вжив заходів щодо скасування/розірвання, тощо договору купівлі-продажу, укладеного з ПСП «Маяк», а продовжував користуватися гідротехнічними спорудами, як власними.

Щодо необґрунтованості посилання прокуратури на неукладеність договорів купівлі-продажу 2004, 2005 років, то відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

За положенням частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тобто при укладанні договорів купівлі-продажу від 21.09.2004 та 14.04.2005 сторони не узгодили всіх істотних умов, а саме не визначили, яке саме майно є його предметом. Що вказує на те, що зазначений договір відповідно до зазначених вимог ЦК, які були чинними на момент укладання оспорюваного договору, - є невчиненим (неукладеним). Вказане узгоджується із усталеною судовою практикою (п. 8 ППВС України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанова ВГСУ від 14.07.2005 у справі № 14/15).

Відповідач у Відзиві зазначає, що до спірних правовідносин має бути застосовано строк позовної давності.

Оскільки Кременчуцькою окружною прокуратурою заявлено саме негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав їх законного володільця, строки позовної давності не застосовуються. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного суду (п.п. 45, 46 постанови від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Взявши до уваги доводи позивача, спростувавши твердження відповідача, дослідивши докази, подані сторонами, суд вважає за потрібне задовольнити позов повністю.

Скасувати запис про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - запис № 47 в книзі ОН-1 щодо реєстрації за ОСОБА_2 будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 75138.4 кв.м, реєстраційний номер майна 6522857 з одночасним припиненням права власності.

Скасувати запис про Державну реєстрацію об`єкта нерухомості реєстраційний номер нерухомого майна 6522857.

Зобов`язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути на користь держави Україна в особі Горішньоплавнівської міської ради (код ЄДРПОУ 22985083) гідротехнічні споруди земляну дамбу, насосну станцію та бункерний склад кормів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 75138.4 кв.м., у власність держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району шляхом підписання акту приймання-передачі.

В порядку ст. 141 здіснити розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем про поданні позову сплачено судовий збір в сумі 8052,00 грн, а його позовні вимоги задоволено повністю, то потрібно стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава) на р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, судовий збір за подання позову до суду в сумі 8052,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві грн 00 коп).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ч.ч.1-2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3-6 Водного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд

У Х В А Л И В:

Позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Горішньоплавнівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Тропіна Олена Миколаївна, про скасування записів про державну реєстрацію права приватної власності, зобов`язання повернути гідротехнічні споруди - задовольнити.

Скасувати запис про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - запис № 47 в книзі ОН-1 щодо реєстрації за ОСОБА_2 будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 75138.4 кв.м, реєстраційний номер майна 6522857 з одночасним припиненням права власності.

Скасувати запис про Державну реєстрацію об`єкта нерухомості реєстраційний номер нерухомого майна 6522857.

Зобов`язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути на користь держави Україна в особі Горішньоплавнівської міської ради (код ЄДРПОУ 22985083) гідротехнічні споруди земляну дамбу, насосну станцію та бункерний склад кормів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 75138.4 кв.м., у власність держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району шляхом підписання акту приймання-передачі.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава) на р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, судовий збір за подання позову до суду в сумі 8052,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві грн 00 коп).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

15.11.2024 складено повне судове рішення.

Суддя