Ухвала

від 13.01.2025 по справі 380/16902/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

13 січня 2025 року

м. Київ

справа №380/16902/24

адміністративне провадження №К/990/43765/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винниківська Тютюнова Фабрика" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винниківська Тютюнова Фабрика" звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної податкової служби України від 02.07.2024 №292-р/л про відмову у видачі ліцензії;

- зобов`язано Державну податкову службу України видати Товариству з обмеженою відповідальністю Винниківська тютюнова фабрика ліцензію на виробництво тютюнових виробів за поданою заявою №29.05.24 від 29.05.2024.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Державна податкова служба України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2024 касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом уточнення підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої у взаємозв`язку з частиною п`ятою статті 328 КАС України.

На виконання ухвали Верховного Суду від 04.12.2024 скаржником надіслана уточнена касаційна скарга.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункти 3 частини четвертої та підпункти "а", "в" та "г" частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо зобов`язання контролюючого органу видавати ліцензію на виготовлення тютюнових виробів відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, у випадках, коли суб`єкт господарювання допустив порушення вимог частини 1 статті 8 цього Закону. Заявник акцентує увагу на тому, що суб`єкт господарювання при повторному звернені з заявою про видачу ліцензії, усунув порушення та отримав відповідну ліцензію, чим фактично підтвердив правомірність позиції контролюючого органу щодо відмови у видачі ліцензії та прийнятті спірного розпорядження.

Крім того, скаржник наголошує, що розгляд даної справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями формується негативна практика щодо зобов`язання Державної податкової служби до вчинення дій із видачі ліцензій на виготовлення підакцизних товарів. Ця справа має значний суспільний інтерес, а також виняткове значення для особи, яка подає касаційну скаргу. Окрім цього, заявник звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії незначної складності та розглянув її у порядку спрощеного позовного провадження, що призвело до порушення прав заявника.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованими вказані доводи скаржника щодо віднесення судом першої інстанції адміністративну справу до категорії справ незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 2661 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Втім, в касаційній скарзі скаржником не наведено мотиву, який би свідчив, що предмет та обсяг доказування, категорія та складність справи потребує розгляду справи за правилами загального позовного провадження, що б вказувало на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Інші наведені аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винниківська Тютюнова Фабрика" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/16902/24.

Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук