Постанова

від 05.11.2024 по справі 140/5214/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5214/24 пров. № А/857/23601/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Васильчук С.С.;

від відповідача - Здрок Б.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2024р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування пені за порушення строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності (суддя суду І інстанції: Каленюк Ж.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 23.08.2024р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

16.05.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Престиж Продукт.К» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Волинській обл. податкове повідомлення-рішення № 0086910707 від 16.04.2024р.; судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України (Т.1, а.с.1-13).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (Т.1, а.с.71 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано прийняте відповідачем ГУ ДПС у Волинській обл. податкове повідомлення-рішення № 0086910707 від 16.04.2024р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 9900 грн. 64 коп. (Т.1, а.с.96-104).

02.09.2024р. (згідно відомостей реєстраційної відмітки суду першої інстанції 03.09.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач ТзОВ «Престиж Продукт.К» скерував на адресу суду заяву про розподіл судових витрат у справі № 140/5214/24, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, що пов`язані з розглядом справи, у загальному розмірі 25000 грн. (Т.1, а.с.108-110).

Відповідно до ухвали суду від 06.09.2024р. заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ТзОВ «Престиж Продукт.К» до ГУ ДПС у Волинській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду (Т.1, а.с.129-131).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням (основним), його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Волинській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.134-143).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує сформованими за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Престиж Продукт.К» висновками, відповідно до яких встановлено порушення позивачем вимог п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п.14-2 постанови Правління Національного банку України /НБУ/ № 18 від 24.02.2022р. «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в частині ненадходження імпортного товару по контракту № 25052021 від 25.05.2021р., укладеного з Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина), на суму, що підлягає валютному нагляду 30325 доларів США з граничним строком - 03.07.2023р.

Також представлені позивачем договірні документи про зарахування зустрічних позовних вимог не можуть прийматися до уваги, оскільки згідно правових висновків постанови Верховного Суду від 21.05.2024р. у справі № 140/10623/23 розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів проводяться лише шляхом зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України, тобто, передбачено лише виключно грошову форму розрахунків.

Позивач ТзОВ «Престиж Продукт.К» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ.

Також у вказаному відзиві представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 25000 грн., понесених ним у суді апеляційної інстанції (Т.1, а.с.183-189).

Згідно ухвали апеляційного суду від 01.10.2024р. апеляційний розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами (Т.1, а.с.167-168).

Ухвалою апеляційного суду від 09.10.2024р. призначено в порядку ч.2 ст.311 КАС України розгляд справи в судовому засіданні (Т.1, а.с.201-202).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, на підставі наказу № 781-п від 05.03.2024р. та наказу про продовження терміну проведення документальної перевірки № 886-п від 12.03.2024р., направлення № 1169 від 06.03.2024р. (Т.1, а.с.93-94), у зв`язку із надходженням інформації від АТ КБ «Приватбанк» щодо порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та у зв`язку із наданням ТзОВ «Престиж Продукт.К» пояснень та їх документального підтвердження на запит № 32051/1/26-15-07-08-03 від 28.09.2023р., відповідач ГУ ДПС у Волинській обл. провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 25.05.2021р. по 07.03.2024р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 6324/07-07/41098985 від 21.03.2024р., відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення вимог п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п.14-2 постанови Правління НБУ № 18 від 24.02.2022р. «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в частині ненадходження імпортного товару по контракту № 25052021 від 25.05.2021р., укладеного з Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина), на суму, що підлягає валютному нагляду 30325 доларів США (з граничним строком - 03.07.2023р.) (Т.1, а.с.15-18)

Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що на виконання умов контракту № 25052021 від 25.05.2021р. згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті (додаток 4 до акта перевірки) ТзОВ «Престиж Продукт.К» здійснено попередню оплату на рахунок нерезидента - Компанії «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина) на загальну суму 438377,95 доларів США (14862714 грн. 84 коп.).

На виконання умов вказаного контракту за період з 25.05.2021р. по 07.03.2024р. від нерезидента Компанії «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина) надійшов товар (кондитерські, макаронні вироби) загальною вартістю 476031,45 доларів США (12833534 грн. 39 коп.). Дані щодо митних декларацій наведені в додатку 4 (Т.1, а.с.81). Станом на 07.03.2024р. товар на суму 37653,50 доларів США за зазначеним контрактом не надійшов.

Граничний строк надходження товару по валютній операції від 05.01.2023р. на суму 30325 доларів США 03.07.2023р., по валютній операції від 11.04.2023р. на суму 7328,50 доларів США 07.10.2023р.

Сума незавершених розрахунків в розмірі 7328,50 доларів США не перевищує незначної суми (ознаки дроблення валютних операцій відсутні).

Станом на 07.03.2024р. по розрахунках з Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина) за даними перевірки та бухгалтерського обліку за контрактом № 25052021 від 25.05.2021р. протермінована дебіторська заборгованість становить 37653,50 доларів США, в тому числі, яка підлягає валютному нагляду - 30325,50 доларів США.

ТзОВ «Престиж Продукт.К» подало заперечення на Акт № 6324/07-07/41098985 від 21.03.2024р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки (Т.1, а.с.19-22), які листом ГУ ДПС у Волинській обл. № 5907/03-20-07-07-06 від 15.04.2024р. залишено без розгляду у зв`язку з недотриманням термінів подання, визначених п.86.7 ст.86 Податкового кодексу /ПК/ України (а.с.23).

На підставі зазначеного Акта перевірки відповідач ГУ ДПС у Волинській обл. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0086910707 від 16.04.2024р. про нарахування ТзОВ «Престиж Продукт.К» відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та п.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 825053 грн. 44 коп. (Т.1, а.с.25-26).

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», нарахування пені ТзОВ «Престиж Продукт.К» у розмірі 825053 грн. 44 коп. за порушення граничних строків надходження товарів за зовнішньоекономічним контрактом № 25052021 від 25.05.2021р. є безпідставним та необґрунтованим через проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Окрім цього, в розглядуваному випадку мало місце порушення контролюючим органом прав позивача при прийнятті рішення за результатами позапланової перевірки, оскільки своєчасно подані позивачем заперечення на Акт перевірки залишено податковим органом без розгляду.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Із змісту заявленого позову слідує, що в основу заявлених позовних вимог ТзОВ «Престиж Продукт.К» покладено сукупність різних правових підстав, які можна поділити на дві категорії:

наявність договірних документів про зарахування зустрічних позовних вимог, через що нарахування пені відповідно до п.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є помилковим;

наявність порушення прав позивача під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки подані ним заперечення на Акт перевірки безпідставно залишені відповідачем без розгляду.

Згідно усталеної судової практики визначено певну послідовність оцінки судом підстав позову, а також встановлено недоцільність дослідження наступних підстав за умови підтвердження первинних доводів, викладених у позовній заяві.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність нарахування пені за порушення резидентом строку розрахунків в іноземній валюті за наявності проведеного заліку взаємних однорідних вимог.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України № 2473-VIII від 21.06.2018р. «Про валюту та валютні операції» (надалі - Закон № 2473-VIII).

Відповідно до приписів ч.1 ст.13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша). Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України

Частиною 3 ст.13 Закону № 2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку (ч.4 ст.13 Закону № 2473-VIII).

На виконання положень ст.13 Закону № 2473-VIII постановою Правління НБУ № 5 від 02.01.2019р. затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Пунктом 21 розділу II цього Положення встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно з п.22 розділу II вказаного Положення граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.23 розділу II згаданого Положення розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

За приписами абз.1 ч.1 ст.20 Закону України № 361-IX від 06.12.2019р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (чинний з 28.04.2020р.) фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.

24.02.2022р. Правління НБУ прийняло постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Постановою Правління НБУ № 68 від 04.04.2022р. внесено зміни до постанови № 18 від 24.02.2022р. шляхом доповнення її пунктами 14-2, 14-4. Зокрема, згідно з пунктом 14-2 цієї постанови граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022р.

Пунктом 14-3 цієї постанови визначено випадки, на які граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови, не поширюються, та умови застосування цих строків для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Відповідно до п.14-4 вказаної постанови розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Надалі постановою Правління НБУ № 113 від 07.06.2022р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» змінено з 08.06.2022р. граничні строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з 90 до 120 днів, а постановою Правління НБУ № 142 від 07.07.2022р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» - з 120 до 180 днів з 09.07.2022р.

Частиною 5 ст.13 Закону № 2473-VIII установлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, порушення резидентом встановлених НБУ строків проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями тягнуть за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором або ж вартості недопоставленого товару. При цьому, така пеня не нараховується в разі настання форс-мажору чи подання резидентом позовної заяви до суду про стягнення з нерезидента заборгованості.

Водночас, встановлений НБУ граничний строк проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів може бути продовжений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі відповідного висновку.

З метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правління НБУ постановою № 7 від 02.01.2019р. затвердило Інструкцію № 7.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 7 передбачено, що банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.

Відповідно до пп.2 п.6 розділу ІІ Інструкції № 7 банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за: операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією.

Згідно з пп.2 п.7 розділу II Інструкції № 7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до п.9 розділу III Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог) (підпункт 1);

у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД) (підпункт 3).

Приписами пп.5 п.10 та пп.5 п.12 Інструкції № 7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності: документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. Зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов`язань за договором: відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів.

Матеріалами справи стверджується, що між Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина) (продавець) та ТзОВ «Престиж Продукт.К» (покупець) укладено контракт № 25052021 від 25.05.2021р. (Т.1, а.с.27-28).

Відповідно до п.1.1 цього контракту продавець зобов`язується поставити та передати покупцю товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту. Умови поставки СРТ-Київ (пункт 2.1).

За умовами п.3 вказаного контракту оплата відбувається як у вигляді відстрочки на 90 днів від вартості замовлення, так і у вигляді попередньої оплати відповідно до виставленого продавцем рахунку про вартість товару, а поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту надходження замовлення від покупця.

Додатковою угодою від 16.06.2021р. положення п.3 контракту доповнено пп.3.4 та 3.5, згідно з якими у випадку непоставки товару продавець повертає суму авансового платежу не пізніше 60 календарних днів від дня отримання авансу. У випадку виникнення заборгованості по недопоставленому товару сторони мають право робити зарахування зустрічних одноразових вимог між іншими контрагентами на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

На виконання умов контракту № 25052021 від 25.05.2021р. ТзОВ «Престиж Продукт.К» платіжними інструкціями № 206JBKLN1 від 05.01.2023р. та № 214JBKLN4 від 11.04.2023р. перерахувало Компанії «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина) попередню оплату за товар в сумі 30325 доларів США та 7328,50 доларів США відповідно (Т.1, а.с.31, 32).

Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків (до 03.07.2023р.) по валютній операції від 05.01.2023р. на суму 30325 доларів США. При цьому, відповідач виходив з того, що сума незавершених розрахунків за операцією від 11.04.2023р. - 7328,50 доларів США (граничний строк розрахунків 07.10.2023р.) не перевищує незначної суми (пеня не нараховується).

За позицією відповідача банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Між тим судом встановлено, що між Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина) та ТзОВ «Престиж Продукт.К» також укладено контракт № 01032022 від 01.03.2022р. (Т.1, а.с.29-30).

На виконання умов цього контракту 27.03.2023р. на митну територію України для ТзОВ «Престиж Продукт.К» надійшов товар (кондитерські вироби) на загальну суму 22996,50 доларів США, що підтверджується вантажно-митною декларацією /ВМД/ № 23UA100120612312U4 (Т.1, а.с.35-37).

Починаючи з 28.03.2023р. у позивача перед Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина) виникла заборгованість у розмірі 22996,50 доларів США.

Угодою від 31.03.2023р. укладеною між ТзОВ «Престиж Продукт.К» та Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (Туреччина), сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.601 Цивільного кодексу /ЦК/ України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають за контрактами: № 01032022 від 01.03.2022р. (де Компанія «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» є кредитором, а ТзОВ «Престиж Продукт.К» - боржником при виконанні грошового зобов`язання у сумі 22996,50 доларів США) та контрактом № 25052021 від 25.05.2021р. (де Компанія «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» є боржником, а ТзОВ «Престиж Продукт.К» - кредитором при виконання грошового зобов`язання у сумі 30325 доларів США) (пункт 1.1).

Як слідує з п.2 цієї угоди, заборгованість, яка існувала за договорами, передбаченими пунктом 1.1 угоди, є погашеною у розмірі 22995,50 доларів США шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; ТзОВ «Престиж Продукт.К» не є зобов`язаною стороною за контрактом № 01032022 від 01.03.2022р. в частині оплати за товар, які були поставлені за ВМД № 612312 від 27.03.2023р. на суму 22996,50 доларів США, яка підлягає зарахуванню за цією угодою (пункт 2.1); Компанія «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» не є зобов`язаною стороною в частині повернення попередньої оплати на суму 22996,50 доларів США, яка була перерахована за платіжною інструкцією № 206JBKLN1 від 05.01.2023р. в рамках виконання контракту № 25052021 від 25.05.2021р. (підпункт 2.2). Підписання цієї угоди свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної (пункт 3).

Отже, починаючи з 31.03.2023р., заборгованість за контрактом № 25052021 від 25.05.2021р. з урахуванням вказаної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог зменшена до 7328,50 доларів США (30325,00 доларів США (аванс) - 22995,50 доларів США (сума, яка погашена шляхом зарахування зустрічних вимог).

Незавершена валютна операція у сумі 7328,50 доларів США (граничний строк завершення якої до 03.07.2023р.) в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату здійснення операції, не перевищує розміру, передбаченого ст.20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», тобто 400000 грн.

Крім того, з письмових пояснень позивача та підтверджуючих документів, які були надані в межах податкової перевірки встановлено, що 20.06.2023р. ТзОВ «Престиж Продукт.К» перерахувало на рахунок Компанія «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» попередню оплату за товар (кондитерські вироби) у розмірі 14657 доларів США за контрактом № 01032022 від 01.03.2022р., що підтверджується платіжною інструкцією № 228 (а.с.39).

02.10.2023р. між Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (первісний боржник), ТзОВ «Престиж Продукт.К» (кредитор) та ТзОВ «Альфа Бест» (новий боржник) укладено договір про переведення боргу (Т.1, а.с.39-41), яким врегульовано відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникло на підставі контрактів № 25052021 від 25.05.2021р. та № 01032022 від 01.03.2022р., а також додатків до них, укладених між первісним боржником та кредитором, в частині непогашених грошових зобов`язань, які на день укладення цього договору становлять сумарно 21985,50 доларів США (пункт 1).

Загальний розмір грошового зобов`язання, передбаченого пунктом 1 цього договору, складається з сум, які були перераховані кредитором на рахунок первісного боржника, в рамках виконання контрактів, однак на які не було поставлено товар та які не були повернуті кредитору, а саме: 7328,50 доларів США за платіжною інструкцією № 214 від 11.04.2023р.; 14657 доларів США за платіжною інструкцією № 228 від 20.06.2023р.

Отже, загальна заборгованість Компанії «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» перед позивачем у вигляді попередньої оплати за товари в сумі 21985,50 доларів США, які не було поставлено, за умовами договору від 02.10.2023р. переведена на ТзОВ «Альфа Бест».

Натомість, у ТзОВ «Альфа Бест» (покупець) обліковувалась заборгованість за контрактом № 1 від 04.04.2023р. у розмірі 85011,80 доларів США перед Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» (продавець), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023р. по 21.09.2023р. (Т.1, а.с.41-44, 53).

У той же час на дату укладення договору про переведення боргу на підставі договору поставки № 127 від 01.11.2021р. у ТзОВ «Престиж Продукт.К» (покупець) перед ТзОВ «Альфа Бест» (постачальник) обліковувалась заборгованість, строк виконання якої настав, у загальному розмірі 26969034 грн. 23 коп., про що наявний акт звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2023р. 02.10.2023р. (Т.1, а.с.54-57).

02.10.2023р. ТзОВ «Престиж Продукт.К» та ТзОВ «Альфа Бест» уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (Т.1, а.с.58), які виникли на підставі договору поставки № 127 від 01.11.2021р., де ТзОВ «Альфа Бест» є кредитором, а ТзОВ «Престиж Продукт.К» - боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 26969034 грн. 23 коп., та договору про переведення боргу від 02.10.2023р., де сторона ТзОВ «Альфа Бест» є боржником, а ТзОВ «Престиж Продукт.К» - кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 21985,50 доларів США, що при перерахунку за офіційним курсом НБУ на дату складання договору (36,57 грн) еквівалентно 804009 грн. 74 коп. (пункт 1). За умовами п.2 цієї угоди заборгованість, яка існувала за договорами, передбаченими пунктом 1 цієї угоди, є погашеною у розмірах, передбачених пунктом 2.1 угоди, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, в результаті укладення названих договору та угоди заборгованість Компанії «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» перед ТзОВ «Престиж Продукт.К» за контрактами зменшилась на 21985,50 доларів США; заборгованість ТзОВ «Альфа Бест» перед Компанією «SLIM DIS TICARET LTD. STI.» за контрактом № 1 від 04.04.2023р. зменшилась на 21985,50 доларів США; заборгованість «Престиж Продукт.К» перед ТзОВ «Альфа Бест» за угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.10.2023р. зменшилась на 804009 грн. 74 коп., що еквівалентно 21985,50 доларів США станом на дату укладення угоди, що свідчить про те, що фактично відтоку валютної виручки за кордон не відбулось.

В частині правомірності обраного способу розрахунків колегія суддів враховує, що відповідно до ч.4 ст.6 та ч.1 ст.14 Закону України № 959-XII від 16.04.1991р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 Кодексу), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст.601). Аналогічні положення закріплені у ст.203 Господарського кодексу /ГК/ України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Також можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог передбачено пп.5 п.10 розділу ІІІ Інструкції № 7.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: «1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги».

Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020р. у справі № 1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.07.2021р. у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

В контексті наведеного, із змісту угоди від 31.03.2023р. убачається, що сторони домовилися про зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактами № 01032022 від 01.03.2022р. та № 25052021 від 25.05.2021р.

Зі змісту цих контрактів, наявних первинних документів, а також договорів (угод) про зарахування зустрічних вимог вбачається, що між суб`єктами господарювання виникли зустрічні вимоги, які є грошовими, тобто однорідними, між сторонами відсутній спір щодо характеру зобов`язань, їх змісту, умов виконання, умов проведення розрахунків за контрактами, вони відповідають критеріям, дотримання яких відповідно до пп.5 п.10 розділу III Інструкції № 7 є передумовою для зняття банком цих розрахунків з валютного нагляду.

З приводу позиції відповідача про те, що відповідно до п.14-6 Постанови № 18 з 06.09.2022р. банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, то слід зауважити, що ця норма спрямована на врегулювання діяльності саме банків у сфері валютного нагляду і не поширюється на господарську діяльність суб`єктів господарювання, не містить вимоги чи обмеження способів припинення зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2023р. у справі № 813/1342/16, за змістом яких зважаючи на те, що чинним законодавством України передбачено право сторін зовнішньоекономічних операцій на застосування такої форми розрахунків, як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог, таке право не може бути скасоване підзаконними актами, листами Національного Банку України тощо.

Суд першої інстанції підставно відхилив доводи відповідача з посиланням на висновки постанови Верховного Суду від 21.05.2024р. у справі № 140/10623/23, оскільки вони не релевантні до обставин цієї справи.

Так, у згаданій постанові висновки стосуються застосування п.14-4 постанови № 18 (в редакції станом на 04.04.2022р.) про те, що грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні, тобто, за операціями резидента з експорту товарів мають надійти саме грошові кошти.

У розглядуваній справі обставини стосуються взаєморозрахунків сторін контракту щодо імпорту товару, через що зазначені висновки прийняті за інших фактичних обставин.

Стосовно висновків суду про те, що відповідач не розглянув заперечення на акт перевірки в порядку, визначеному п.86.7 ПК України, помилково залишив їх без розгляду, хоча позивач такі подав своєчасно та в установленому порядку, то таку не спростовані апелянтом в поданій апеляційній скарзі.

Отже, в розглядуваному випадку має місце обмеження прав позивача на розгляд його заперечень на акт перевірки та недотримання принципу «належного урядування» при прийнятті рішення за результатами перевірки.

Водночас, оскільки допущені контролюючим органом порушення вимог законодавства щодо проведення нарахування пені зумовлюють протиправність такого податкового повідомлення-рішення, тому причин для переходу до перевірки інших підстав позову в апеляційного суду немає.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов переконливого висновку про те, що відповідач не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0086910707 від 16.04.2024р. про нарахування ТзОВ «Престиж Продукт.К» пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а відтак й покладених в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем ТзОВ «Престиж Продукт.К» в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді апеляційної інстанції, від Адвокатського об`єднання /АО/ «Адвокатська група сприяння бізнесу» у вигляді представництва інтересів в апеляційному суді в розмірі 25000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):

договір про надання правової допомоги № 14-05/23 від 14.05.2023р., укладений між позивачем та АО «Адвокатська група сприяння бізнесу» (Т.1, а.с.193-196);

додаткову угоду № 2 від 02.10.2024р. до вказаного договору про встановлення фіксованої суми гонорару в розмірі 25000 грн. за надані послуги під час апеляційного розгляду справи (Т.1, а.с.196);

рахунок № 10/07 від 07.10.2024р. на оплату послуг щодо надання правової допомоги в розмірі 25000 грн. (Т.1, а.с.197);

ордер серії АІ № 1310125 від 19.09.2024р. на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Васильчук С.С. (Т.1, а.с.192);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (Т.1, а.с.190-191).

Із змісту згаданих документів однозначно та чітко убачається, що останні стосуються правової допомоги, наданої позивачу під час розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2024р. в адміністративній справі № 140/5214/24.

Частинами 1 і 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п.131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п.п.133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС має перевірити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2023р. у справі № 826/7778/17.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу, участі в судовому засіданні від 29.10.2024р.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу не потребували надмірного, значного обсягу юридичної роботи та витрачання великої кількості часу, оскільки основні доводи відзиву на апеляційну скаргу співпадають з доводами, викладеними у позовній заяві.

Водночас, апеляційний суд звертає вагу, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила, чи їх вона ще має сплатити.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р. по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи складність справи, залишення без задоволення апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Волинській обл., який був апелянтом в розглядуваній справі, на користь позивача суми витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції, в загальному розмірі 5000 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Волинській обл.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2024р. в адміністративній справі № 140/5214/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Волинській обл.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» (юридична адреса: 43020, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Рівненська, 48; код ЄДРПОУ 41098985) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській обл. (юридична адреса: 43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 44106679) понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 08.11.2024р.