Постанова

від 05.11.2024 по справі 140/5214/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5214/24 пров. № А/857/23968/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Васильчук С.С.;

від відповідача - Здрок Б.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2024р. про залишення без розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування пені за порушення строків розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності (суддя суду І інстанції: Каленюк Ж.В., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 06.09.2024р., м.Луцьк, дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

16.05.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Престиж Продукт.К» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Волинській обл. податкове повідомлення-рішення № 0086910707 від 16.04.2024р.; судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України (Т.1, а.с.1-13).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (Т.1, а.с.71 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.08.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано прийняте відповідачем ГУ ДПС у Волинській обл. податкове повідомлення-рішення № 0086910707 від 16.04.2024р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 9900 грн. 64 коп. (Т.1, а.с.96-104).

02.09.2024р. (згідно відомостей реєстраційної відмітки суду першої інстанції 03.09.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач ТзОВ «Престиж Продукт.К» скерував на адресу суду заяву про розподіл судових витрат у справі № 140/5214/24, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, що пов`язані з розглядом справи, у загальному розмірі 25000 грн. (Т.1, а.с.108-110).

Відповідно до ухвали суду від 06.09.2024р. заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ТзОВ «Престиж Продукт.К» до ГУ ДПС у Волинській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду (Т.1, а.с.129-131).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням (ухвалою суду), його оскаржив позивач ТзОВ «Престиж Продукт.К», який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового залишення без розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (Т.1. а.с.152-157).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в спірному випадку в прохальній частині позовної заяви було заявлено про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача усіх понесених судових витрат, до яких, окрім судового збору, належать й витрати на правничу допомогу, а також надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, де, зокрема, додатково було зазначено, що докази на підтвердження реального розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані додатково у порядку ч.7 ст.139 КАС України.

Оскільки судова справа розглядалась без проведення судового засідання та судові дебати не проводились, у позивача було наявне право протягом 5-ти днів після прийняття рішення у справі заявити клопотання про ухвалення додаткового судового рішення та надати докази на підтвердження понесених судових витрат (за умови попередження про намір їх стягнути до прийняття рішення по суті, що було зроблено у тексті позовної заяви).

Процесуальним законодавством не передбачено обов`язку позивача подавати до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у формі окремого документу, а достатньо про це заявити у позові.

Відповідач ГУ ДПС у Волинській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, постановив законну ухвалу, яка також відповідає усталеній судовій практиці щодо вирішення вказаного процесуального питання (Т.1, а.с.207-211).

Згідно ухвали апеляційного суду від 09.10.2024р. апеляційний розгляд справи призначено в судове засідання із викликом учасників справи (Т.1, а.с.204).

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що в позовній заяві представник позивача повідомила про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. (вартість підготовки і подання позовної заяви, інших процесуальних документів під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також вартість участі представника позивача у всіх судових засіданнях у суді першої інстанції у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження).

Заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн. представник позивача подала 02.09.2024р. (тобто, вже після того, як суд ухвалив рішення).

Зважаючи на умови договору від 14.05.2023р. та додаткової угоди до цього договору від 01.05.2024р. про фіксовану вартість послуг щодо надання правової допомоги в адміністративному суді, не знаходить логічного обґрунтування та обставина, що рахунок на оплату в сумі 25000 грн. виставлений адвокатським об`єднанням лише 31.07.2024р.

Позивачем (його представником) з позовною заявою, за час перебування справи на розгляді суду, не було надано жодних доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, хоча ухвалу про відкриття провадження справі позивач та його представник отримали 22.05.2024р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Також позивач не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі, як того вимагає ч.7 ст.139 КАС України.

Суд наголосив, що до винесення судом рішення позивач із відповідною заявою про розподіл судових витрат до суду не звертався, документів, які підтверджують понесені ним витрати на правничу допомогу до суду не подавав, тож підстав та обов`язку відшкодування витрат на правничу допомогу в суду на момент ухвалення судового рішення не виникало.

Висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Однак, оскільки позивач до ухвалення судом рішення у справі не заявив у встановленому порядку вимогу про здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу, не вказав про наявність поважних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження заявленого розміру понесених судових витрат (щодо правничої допомоги), суд виснував, що заяву, яка б у розумінні положень ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України надавала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, позивач у визначений КАС України строк не подав.

Зазначений висновок суду узгоджується із підходом при вирішенні Верховним Судом того ж питання в ухвалах від 07.07.2023р. у справі № 340/2823/21, від 26.07.2023р. у справі №640/11775/20.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідач витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як можна встановити із змісту заяви ТзОВ «Престиж Продукт.К» про стягнення судових витрат, позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 25000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):

договір про надання правової допомоги № 14-05/23 від 14.05.2023р., укладений між позивачем та АО «Адвокатська група сприяння бізнесу» (Т.1, а.с.114-117);

додаткову угоду № 1 від 01.05.2024р. до вказаного договору про встановлення фіксованої суми гонорару в розмірі 25000 грн. за надані послуги під час розгляду справи в суді першої інстанції (Т.1, зворот а.с.117);

рахунок № 31/07 від 31.07.2024р. на оплату послуг щодо надання правової допомоги в розмірі 25000 грн. (Т.1, а.с.118);

платіжна інструкція № 2228 від 08.08.2024р. на оплати послуг в сумі 25000 грн. (Т.1, зворот а.с.118);

ордер серії АІ № 1310125 від 19.09.2024р. на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Васильчук С.С. (Т.1, а.с.111);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (Т.1, а.с.112 і на звороті).

Із змісту згаданих документів однозначно та чітко убачається, що останні стосуються правової допомоги, наданої позивачу під час розгляду справи № 140/5214/24 в суді першої інстанції.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст.252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

На думку колегії суддів, заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, була подана в межах строку, встановленого ч.7 ст.139 КАС України.

Зокрема, в тексті позовної заяви ТзОВ «Престиж Продукт.К» вказало про орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, визначило суму витрат в розмірі 25000 грн., наголосивши на її можливій зміні, а також зазначило про надання доказів понесення цих витрат в порядку ч.7 ст.139 КАС України (Т.1, зворот а.с.12).

Отже, наведені положення позовної заяви можна розцінювати як заяву ТзОВ «Престиж Продукт.К» про стягнення витрат на правову допомогу. Водночас, діючим законодавством не встановлено форми такої заяви, а тому така її форма є зрозумілою, а зміст чітким і коректним.

Окрім цього, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, із цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

З представлених документів убачається, що їх оформили до того, як суд ухвалив рішення від 23.08.2024р. по справі.

Зокрема, 01.05.2024р. було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 14-05/23 від 14.05.2023р.; 31.07.2024р. виставлено рахунок на оплату; 08.08.2024р. здійснено оплату витрат на правову допомогу.

За описаної ситуації суд першої інстанції міг вирішувати питання про відшкодування на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, адже вимоги позивача, заявлені за посередництва його представника, про їх відшкодування побудовані на обставинах, які набули об`єктивної форми до того, як суд розглянув і задовольнив його позов.

Іншими словами, колегія суддів не заперечує того, що позивач, звернувшись із позовом до суду, отримав правничу допомогу адвоката, як і того, що витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні ст.134 КАС України.

Також про ці обставини позивач повідомив суду після ухвалення рішення від 23.08.2024р. по причині розгляду справи судом в порядку письмового провадження, при цьому такі представлено суду через сплив незначного проміжку часу (фактично в межах місячного строку).

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за наведених умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для залишення заяви ТзОВ «Престиж Продукт.К» без розгляду на підставі ч.7 ст.139 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є помилковою та не відповідає вимогам закону, через що підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат (зокрема, у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги тощо) під час апеляційного розгляду цієї справи підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного заяви про розподіл судових витрат по суті.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2024р. про залишення без розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі № 140/5214/24 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 08.11.2024р.