Рішення

від 05.12.2024 по справі 140/5214/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5214/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» про розподіл та стягнення судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» до Головного управління ДПС у Волинській задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16 квітня 2024 року №0086910707; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К.» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати (судовий збір) у сумі 9900,64 грн.

02 вересня 2024 року до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К.» про розподіл та стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 25000,00 грн (а.с.108-110 том 1).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року заяву про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без розгляду (а.с.129-131 том 1).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року залишено без змін.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року про залишення без розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №140/5214/24 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.275-281 том 1).

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у цій справі було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тому заяву про розподіл та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ухвали суду від 26 листопада 2024 року постановлено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення сторін (а.с.12 том 2).

В поданому до суду клопотанні (заяві) (а.с.16-18 том 2) представник відповідача заперечував щодо стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 25000,00 грн, які є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про розподіл та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням додаткового рішення з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, від 08 лютого 2022 року у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18 серпня 2022 року у справі №540/2307/21.

Також суд зазначає, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог частини дев`ятої статті 139 КАС України має перевірити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі №826/7778/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 14 травня 2023 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» з Адвокатським об`єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» (далі Адвокатське об`єднання) (а.с.114-117 том 1); ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1310125 (а.с.66 том 1), який виданий на підставі вказаного договору; додаткову угоду від 01 травня 2024 року №1 до договору про надання правової допомоги (а.с.117 зворот том 1), рахунок на оплату від 31 липня 2024 року №31/07 (а.с.118 том 1), платіжну інструкцію від 08 серпня 2024 року №2228 (а.с.118 зворот том 1).

Так укладеним 14 травня 2023 року договором про надання правової допомоги (а.с.114-117) визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу відповідно до його доручень, а клієнт зобов`язується такі послуги оплачувати та здійснювати повне сприяння об`єднанню у виконанні покладених на нього зобов`язань (пункт 1.1).

Пунктом 1 додаткової угоди від 01 травня 2024 року сторони погодили надання Адвокатським об`єднанням комплексної правової допомоги щодо судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2024 року №0086910707 (яке було предметом оскарження у справі №140/5214/24), підготовки та подання відповідної позовної заяви та всіх інших необхідних процесуальних документів, представництва інтересів клієнта в судовій справі в адміністративному суді першої інстанції, а також стягнення понесених у зв`язку з виконанням цього доручення судових витрат. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди вартість послуг об`єднання з виконання окремого доручення, зазначеного в пункті 1 додаткової угоди, становить 25000,00 грн, сплата яких підтверджується платіжною інструкцією від 08 серпня 2024 року №2228 (а.с.118 зворот том 1).

Визначаючись щодо розміру витрат, які належить відшкодувати позивачу, суд враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити розмір витрат з огляду на розумну їх необхідність для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг у цій справі (підготовка позовної заяви, відповіді на відзив), їх обсяг, заперечення іншої сторони щодо співмірності розміру витрат, заявлених до відшкодування, виходячи із принципів обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути 6000,00грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на загальну суму 6000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К» про розподіл та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт.К.» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи 41098985) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (44027, Волинська область, містоЛуцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч грн 00 коп.).

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк