Ухвала

від 12.11.2024 по справі 380/1607/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа №380/1607/24

адміністративне провадження №К/990/41810/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

перевірив касаційну скаргу адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №380/1607/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення - 21 червня 2018 року обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 24 грудня 2023 року (день, що передував остаточному розрахунку) та компенсації втрати частини доходів за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 74934 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн 25 коп.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в справі №380/1607/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, за період 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.

31 жовтня 2024 року адвокат Хлопецький Олександр Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №380/1607/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у частині:

- стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 74934 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн 25 коп.;

- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано статтю 117 КЗпП, статтю 3 Закону України №2050-ІІ та пункту 4 Порядку №159 без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а та від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20.

Також скаржник вказує про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП, викладених у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №825/742/16 та від 28 листопада 2022 року у справі №380/693/20, оскільки такі, на його думку, суперечать висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа №761/9584/15-ц).

Верховний Суд зазначає, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Враховуючи, що скаржник не обґрунтував необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, а лише фактично висловив незгоду з вказаними правовими позиціями, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме в питаннях наявності або відсутності права у працівника-позивача звернутись із судовим позовом про стягнення із роботодавця-відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, якщо про неправомірні дії роботодавця (щодо не проведення усіх виплат) працівнику стало відомо пізніше. Також скаржник вказує, що ця справа має виняткове значення для позивача, з огляду на загальну суму середнього заробітку, яка може бути виплачена за час затримки розрахунку при звільненні.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки.

Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України,

У Х В А Л И В :

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №380/1607/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій.

Витребувати справу №380/1607/24 із Львівського окружного адміністративного суду.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко