Постанова

від 10.10.2024 по справі 380/1607/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1607/24 пров. № А/857/15652/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, ухвалене суддею Морською Г.М. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/1607/24 адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення21.06.2018 обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 21.06.2018 (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 24.12.2023 (день, що передував остаточному розрахунку) та компенсації втрати частини доходів за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

14 травня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.

Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 74934грн 25 коп.

Визнав протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 25.12.2023.

Зобов`язав Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 25.12.2023, відповідно до Закону України«Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 22.06.2018 року по 18.07.2022 року в сумі 105776,38 грн. з урахуванням принципу співмірності, виходячи з істотності частки виплаченої суми в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку та з 19.07.2022 року по 19.01.2024 року (лише за 6 місяців) в сумі 74934,25 грн. Крім того, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу за період з 01.01.2016 року по 25.12.2023 року через порушення строків виплати індексації грошового забезпечення.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на день звільнення позивача з військової служби був відсутній спір щодо виплат при звільненні, тож підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Щодо права позивача на на компенсацію втрати частини доходу за період з 01.01.2016 року по 25.12.2023 року відповідач заперечень не висловив.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивач проходив військову службу у Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Відповідно до витягу з наказу від 21.06.2018 № 153 позивач включений із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 21.06.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі № 380/1815/22, зокрема:

- зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року;

- зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпеченняза період з 01.03.2018 по 21.06.2018 з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахуванняберезня 2018 року;

- зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі №380/1815/22 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі № 380/1815/22 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 червня 2018 року із врахуванням березня 2018 року базовим місяцем змінено, та викладено абз.5 резолютивної частини рішення у такій редакції: «Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 червня 2018 року з урахуванням абз. 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі №380/1815/22 залишено без змін.

На виконання цих судових рішень відповідач 25.12.2023 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 82320,82 грн та компенсацію за невикористану відпустку сумі 23473,07 грн.

Вважаючи, що відповідач провів несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі -КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у строк, зазначений у цій статті, виплатити безспірну суму.

Статтею 117 КЗпП Українивстановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальністьза затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі,якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновкудійдесуд, що розглядає справу.При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування зачасзатримкирозрахункуз урахуванням спірної суми,на яку той мав право,частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум,належних довиплати при звільненні, спірпровідрахуванняіз заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на поверненняавансутощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 825/742/16 Верховний Суд зазначив, що підставою для виплати передбаченогостаттею 117 КЗпП Українивідшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Підставою для виплати передбаченогостаттею 117 КЗпП Українивідшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.

Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.

Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

У справі № 825/742/16 Верховний Суд з`ясував, що спір щодо невиплачених при звільненні сум між роботодавцем і працівником виник більш ніж через півтора роки після звільнення. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що у такому випадку підстави для застосування положеньстатті 117 КЗпП Українивідсутні.

Апеляційний суд встановив, що позивач звільнений з військової служби 21.06.2018 року і, безпосередньо після звільнення у нього не виникло зауважень щодо нарахованих і виплачених йому сум.

Лише у лютому 2022 року позивач звернувся до суду з вимогами про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 21.06.2018 та з 01.03.2018 року по 21.06.2018 року та компенсації за невикористану відпустку з 2015 року по 2018 рік.

Отже, спір про належні позивачу суми при звільненні виник через більше як три роки після звільнення, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах не настало передбачених у частині другійстатті 117 КЗпП Україниумов для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 25.11.2022 року у справі № 380/693/20.

Вказаний вище висновок апеляційного суду є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив не вірний висновок про право позивача отримати відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Що стосується позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходу, то апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційний суд встановив, що позивач просить суд зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу за період з 21.06.2018 (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 24.12.2023 (день, що передував остаточному розрахунку), у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення компенсації за період з 01.01.2016 по 21.06.2018 та компенсації за невикористану відпустку з 2015 року по 2018 рік.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.

Апеляційний суд встановив те, що відповідач виплатив позивачу заборгованість індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 21.06.2018 в сумі 82320,82 грн. - 25.12.2023 року.

Тобто, відповідач порушив строки виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, обчисленої з урахуванням індексації грошового забезпечення, за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року.

Отже, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов`язок виплати позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року, однак не виконав його.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу з 01 січня 2016 року, тобто з місяця коли мала бути нарахована та виплачена індексації грошового забезпечення.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року в справі № 460/4765/20.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок про право позивача на компенсацію втрати частини доходів, однак, суд неправильно встановив, що відповідач має обов`язок здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01 січня 2016 року по 25 грудня 2023 року.

Що стосується вимоги позивача про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків виплати компенсації за не використану відпустку, то цю вимогу суд першої інстанції не розглянув, а позивач апеляційну скаргу не подавав, тому апеляційний суд, зважаючи на норму статті 308 КАС України, розглядає справу в межах вимог апеляційної скарги.

Отже, підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, шляхом:

-визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року;

-зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року..

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, неправильно встановив обставини справи, а тому прийняв незаконне рішення.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково та прийняти постанову, якою рішення суду першої інстанції скасувати і позов задовольнити частково.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд встановив, що позивач за подання позову сплатив 968,96 грн., як за одну немайнову вимогу.

Оскільки, апеляційний суд задовольнив одну немайнову вимогу, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в справі № 380/1607/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, за період 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року,.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко