Ухвала

від 20.11.2024 по справі 380/1607/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа №380/1607/24

адміністративне провадження №К/990/41810/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи №380/1607/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення - 21 червня 2018 року обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 24 грудня 2023 року (день, що передував остаточному розрахунку) та компенсації втрати частини доходів за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 74934 (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн 25 коп.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в справі №380/1607/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення, за період 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.

31 жовтня 2024 року адвокат Хлопецький Олександр Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №380/1607/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2024 року визначено колегію суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №380/1607/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій.

19 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд надійшла заява адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи №380/1607/24.

У вищезазначеній заяві заявник зазначає, що суддя Уханенко Сергій Анатолійович не може брати участь у розгляді справи №380/1607/24 і підлягає відводу, оскільки підставою касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №380/1607/24, є в тому числі необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №825/742/16 та від 28 листопада 2022 року у справі №380/693/20, які судом апеляційної інстанції були застосовані. Скаржник вказує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, до якої входив суддя Уханенко Сергій Анатолійович, сформував правову позицію, яка докорінно відрізняється від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц із тотожним предметом спору.

Скаржник вважає, що неупередженість та об`єктивність судді Верховного Суду Уханенка Сергія Анатолійовича викликає сумнів, оскільки останній приймав безпосередню участь у формуванні висновків Верховного Суду (в тому числі, як головуючий суддя) щодо порядку застосування статті 117 КЗпП, необхідність відступлення від яких обґрунтовується скаржником, зокрема через неврахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі із тотожним предметом спору.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Верховний Суд звертає увагу, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Проаналізувавши аргументи, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід судді Уханенку Сергію Анатолійовичу від участі у розгляді справи №380/1607/24, Верховний Суд вважає, що вони фактично зводяться до незгоди з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №825/742/16 та від 28 листопада 2022 року у справі №380/693/20, ухваленими за участю судді Уханенка С.А.

Однак, відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, доводи, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ`єктивність судді та не можуть слугувати підставою для відводу судді Уханенка Сергія Анатолійовича .

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає необґрунтованим заявлений адвокатом Хлопецьким Олександром Олександровичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , відвід судді Уханенку Сергію Анатолійовичу від участі у розгляді справи №380/1607/24.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи необґрунтованість заявленого адвокатом Хлопецьким Олександром Олександровичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , відводу судді Уханенку Сергію Анатолійовичу питання про відвід судді відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 248 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Заяву адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №380/1607/24 - визнати необґрунтованою.

Передати заяву адвоката Хлопецького Олександра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №380/1607/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко