Ухвала

від 14.11.2024 по справі 522/20656/23-е

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 522/20656/23-Е

провадження № 61-14415ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малиновський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини у розмірі 180 536,63 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 110 851,03 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року провадження у справі № 522/20656/23-Е зупинено до розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду

м. Одеси від 29 січня 2024 року у справі № 2/1522/10313/11 за скаргою ОСОБА_2 на дії начальника Малинського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Грищенко Марини Миколаївни.

Суд апеляційної інстанції вказав, що предметом розгляду у справі

№ 2/1522/10313/11 є правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 38038/23.16 від 22 листопада 2023 року за період з серпня 2011 року по грудень 2018 року, а предметом розгляду справи, що переглядається, є стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 22 серпня 2011 року по 12 грудня 2018 року. При цьому суд першої інстанції врахував, що у розрахунку заборгованості станом на 01 жовтня 2023 року не встановлена остаточна сума заборгованості за аліментами за спірний період, яка є розрахунковою величиною для обрахування пені.

29 та 30 жовтня 2024 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_2 подала касаційні скарги на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, яку просить скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Оскільки касаційні скарги подані однією особою на одне й те саме судове рішення, Верховний Суд розглядає їх як одну скаргу.

Касаційні скарги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що АТ «Універсал Банк» було надано довідку про те, що ОСОБА_2 за період з 2014 року по

2018 рік не було здійснено переказів коштів на користь ОСОБА_1 , а отже спірний факт, який суд вважав підставою для зупинення провадження у справі, може бути встановлений на підставі наданих документів без додаткового з`ясування обставин в іншій справі. Крім того, зупинення провадження призведе до затягування розгляду справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При застосуванні правил ЦПК України про зупинення провадження у справі необхідно мати на увазі, що у випадках, передбачених статтею 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, а при наявності підстав, визначених статтею 252 ЦПК України, питання про зупинення провадження у справі вирішується судом в залежності від конкретних обставин справи. Перелік підстав для зупинення провадження у справі, наведений в статтях 251, 252 ЦПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З метою вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: яким чином пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі

№ 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21).

Зупиняючи провадження у розглядуваній справі апеляційний суд встановив, що у справі № 2/1522/10313/11 наразі вирішується питання правильності розрахунку заборгованості відповідача зі сплати аліментів за період із серпня 2011 року по грудень 2018 року, згідно з яким така заборгованість визначена в сумі 110 851,03 грн.

В той час як рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із

ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів за той самий період та стягнута пеня в сумі 110 851, 03 грн, яка дорівнює розміру заборгованості за аліментами, визначеному державним виконавцем.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2024 року у справі № 2/1522/10313/11, яка наразі є предметом апеляційного перегляду, визнано неправомірними дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 38038/23.16 від 22 листопада 2023 року за період з серпня 2011 року по грудень 2018 року без врахування платежів здійснених боржником ОСОБА_2 на підставі наданих ним платіжних документів, окрім платежів за квитанціями № TS202064 від 03.12.2016,

№ TS202064 від 10.01.2017, № TS213312 від 02.03.2017, № TS213312

від 04.09.2016 та 7 платежів на ім`я ОСОБА_3 від 10.04.2020,

від 11.05.2020, від 20.06.2020, від 06.07.2020, від 11.07.2020, від 10.08.2020 та від 04.12.2020) та зобов`язано державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження

№ 42146014 з урахуванням платежів здійснених боржником ОСОБА_2 на підставі наданих ним платіжних документів, окрім платежів за квитанціями № TS202064 від 03.12.2016, № TS202064 від 10.01.2017, № TS213312 від 02.03.2017, № TS213312 від 04.09.2016 та 7 платежів на ім`я ОСОБА_3

від 10.04.2020, від 11.05.2020, від 20.06.2020, від 06.07.2020, від 11.07.2020,

від 10.08.2020 та від 04.12.2020).

Колегія суддів вважає, що за таких обставин суд апеляційної інстанції мав передбачені пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2/1522/10313/11 за результатами розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2024 року.

Зупинення провадження у справі не виключає дослідження і оцінку доказів наданих сторонами, зокрема й довідки банку на яку посилається заявниця у касаційних скаргах.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Колегія суддів встановила, що касаційні скарги є необґрунтованими, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про зупинення провадження у справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду

від 08 жовтня 2024 року у справі № 522/20656/23-Е.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников