УХВАЛА
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 686/19146/23
провадження № 61-15002ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТРАНССЕРВІС» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТРАНССЕРВІС»</a>, треті особи без самостійних вимог: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ТзОВ «АТЗТ ТРАНССЕРВІС» на її користь матеріальну шкоду в розмірі 199 325 грн 97 коп та 20 000 грн моральної шкоди.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 03 червня 2024 року позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ТзОВ «АТЗТ ТРАНССЕРВІС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 125 322 грн 97 коп та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішив питання щодо стягнення судових витрат, в задоволені інших позовних вимог відмовив.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2024 року змінив рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2024 року, виклав абзац другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТРАНСЕРВІС» (місцезнаходження: м. Бориспіль Київської області, вул. Київський шлях, 84. Код ЄДРПУО 20583021) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування, заподіяної майнової шкоди, 175 322,97 грн, у відшкодування, заподіяної моральної шкоди, 5 000 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТРАНСЕРВІС» (місцезнаходження: м. Бориспіль Київської області, вул. Київський шлях, 84. Код ЄДРПУО 20583021) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1753,27 грн. та витрат на проведенням експертизи в сумі 4000 грн». В решті рішення залишив без змін.
06 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТРАНСЕРВІС», в інтересах якого діє адвокат Ковальчук А. С., засобами поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.
22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову в цій справі є вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 199 325 грн 97 коп та моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
Отже ціна позову у цій справі була заявлена позивачем у розмірі 219 325 грн 97 коп, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).
З огляду на зазначене рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2024 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 рокуне підлягають касаційному оскарженню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
Так, заявник зазначає, що касаційне оскарження судових рішень у цій справі безпосередньо стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Заявник не зазначив, в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Фактично доводи заявника зводяться до зазначення судової практики судів першої та апеляційної інстанції, незгоди з оцінкою судами першої й апеляційної інстанцій зібраних доказів і встановлених обставин.
Сама по собі протилежність рішень судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки кожне судове рішення ухвалюється на підставі конкретно встановлених обставин та оцінки доказів, саме в окремій справі.
Обставиною, наявність якої Верховним Судом прирівнюється до «питання права, яке має фундаментальне значення для правозастосовчої практики» є факт існування низки рішень судів першої та апеляційної інстанцій у аналогічних справах з протилежними правовими висновками, а не протилежних судових рішень у своїх резолютивних частинах. Заявником не зазначено доводів, які б вказували на протилежність саме правових висновків у судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій, на які є посилання у касаційній скарзі.
Наведені заявником обставини, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення, оскільки висновки судів в цій справі не суперечать сформованій судовій практиці Верховного Суду.
З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що виняток, зазначений у підпункті а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказаний заявником в касаційній скарзі, є необґрунтованим.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Отже, судові рішення у цій справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 261, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АТЗТ ТРАНССЕРВІС» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЗТ ТРАНССЕРВІС»</a>, треті особи без самостійних вимог: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО», ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2024 |
Оприлюднено | 19.11.2024 |
Номер документу | 123061175 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Литвиненко Ірина Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні