Ухвала
від 14.11.2024 по справі 308/2268/24
УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2268/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні,в залі суду, клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №62024140160000021 відомості про яке 23.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мукачево Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області і з клопотанням про у кримінальному провадженні №62024140160000021 відомості про яке 23.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

Клопотання обґрунтовано тим, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140160000021 відомості про яке 23.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У ході досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення встановлено, що ОСОБА_4 , наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.09.2014 за № 529-К призначений на посаду директора ДП «Свалявське лісове господарство».

Статутом державного підприємства «Свалявське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 22114626) нова редакція, затвердженого 04.01.2018 наказом Державного агентства лісових ресурсів України №8, а саме пунктом 8.4. визначено, що директор підприємства: здійснює керівництво Підприємством; несе повну відповідальність за стан діяльності Підприємства, діє без доручення від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами; розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладає договори та контракти; видає від імені Підприємства довіреності, в т.ч. на вчинення відповідних правочинів; відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів; видає накази з питань діяльності Підприємства; організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність Підприємства відповідно до мети та основних напрямів його діяльності; визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників затверджує штатний розпис Підприємства за погодженням з управлінням; затверджує положення про структурні підрозділи Підприємства; у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників Підприємства; застосовує заходи заохочення (преміювання) до працівників підприємства; приймає відповідно до законодавства рішення про притягнення до матеріальної та/або дисциплінарної відповідальності працівників підприємства; вирішує інші питання діяльності Підприємства відповідно до вимог законодавства та цього Статуту.

Відповідно до ч. 3. ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органи, серед іншого, належать органи державної лісової охорони.

Згідно зі ст. 1 Положення про державну лісову охорону, затвердженого Постановою КМУ від 16 вересня 2009 року №976, державна лісова охорона діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу. Згідно додатку до вказаного Положення, керівник лісового господарства є посадовою особою Держлісохорони.

Слідчий зазначає, що таким чином, ОСОБА_4 будучи службовою особою державної лісової охорони та перебуваючи на посаді директора ДП «Свалявське ЛГ» з 18.09.2014 здійснював адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції згідно з положеннями частини 3 статті 18 Кримінального кодексу України, був службовою особою і відповідно є особою, яка у зв`язку з виконанням своїх прямих обов`язків, зобов`язана забезпечити належне нарахування та своєчасну сплату податків у встановленому законом порядку і розмірах.

У ході досудового розслідування встановлено, що Державне підприємство «Свалявське лісове господарство» 30.06.1995 №219 зареєстроване Свалявською районною державною адміністрацією Закарпатської області перебуває на обліку у контролюючих органах як платник податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог пп.16.1.3. та пп. 16.1.4. п.16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених діючим законодавством України.

Відповідно до вимог п.36.1, п.36.2, п.36.3 та п.36.5 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Відповідно до вимог п.38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до вимог п.49.2. та п.49.21 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до вимог п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України визначення сум податкових та грошових зобов`язань, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені строки.

Відповідно до вимог п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: платники земельного податку (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування) та платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з положеннями статті 270 Податкового кодексу України (у редакції станом на 01.01.2018) об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При цьому, згідно з статтею 273 Податкового кодексу України (у редакції станом на 01.01.2018) податок за лісові землі справляється як складова рентної плати, що визначається податковим законодавством.

Тобто, лісові землі, крім рентної плати, обкладаються ще й земельним податком. Вказані зміни набрали чинність 15.08.2018. Таким чином, з цієї дати, з врахуванням дати прийняття органами місцевого самоврядування за місцем розташування земельних ділянок рішень про розмір ставки земельного податку за лісові землі, у ДП «Свалявське лісове господарство» виник новий об`єкт оподаткування земельним податком, а саме лісові землі.

ДП «Свалявське лісове господарство» є платником земельного податку на підставі Державного акту на право постійного користування І-ЗК №79 від 01.03.1997 року.

Підприємством обчислювався земельний податок відповідно до вимог ст.274, ст.277 Податкового кодексу України на підставі ставок встановлених місцевими радами за місцезнаходженням земельних ділянок та нормативної грошової оцінки, а також нормативної грошової оцінки площі ріллі по Закарпатській області ділянок нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Як вбачається з положень статті 286 Податкового кодексу України (у редакції станом на 01.01.2018) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 273.3 ст.273 встановлено, що ставки податку за один гектар лісових земель встановлюються відповідно до статей 274 та 277 цього Кодексу.

Відповідно до п.277.1. ст.277 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (станом на 2018 рік). «Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, розташованих за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області».

Нормативна грошова оцінка земель лісогосподарського призначення у Свалявському районі Закарпатської області не проводилась.

Місцевими радами Свалявського району Закарпатської області за місцем розташування лісових земель ДП «Свалявське лісове господарство» на 2018 рік були встановлені ставки у наступних розмірах: Полянська сільська рада Свалявського району 1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі, рішення від 19.09.2018 року; Голубинська сільська рада Свалявського району 3% від нормативної грошової оцінки площі ріллі, рішення від 19.09.2018 року; Ганьковицька сільська рада Свалявського району 3% від нормативної грошової оцінки площі ріллі, рішення від 18.09.2018 року; Тибавська сільська рада Свалявського району 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі, рішення від 14.09.2018 року; Дусинська сільська рада Свалявського району 3% від нормативної грошової оцінки площі ріллі, рішення від 18.09.2018 року; Керецьківська сільська рада Свалявського району 3% від нормативної грошової оцінки площі ріллі, рішення від 18.09.2018 року; Березниківська сільська рада Свалявського району 0,5% від нормативної грошової оцінки площі ріллі, рішення від 18.09.2018 року; Солочинська сільська рада Свалявського району 3 % від нормативної грошової оцінки площі ріллі, рішення від 19.09.2018 року; Сусківська сільська рада Свалявського району 0,1 % від нормативної грошової оцінки площіріллі, рішення від 18.09.2018 року.

Інформація про встановлення ставок земель лісогосподарського призначення на 2018 рік у Свалявському районі Закарпатської області відсутня по наступних сільських радах: Плосківська сільська рада; Родниківська сільська рада; Неліпинська сільська рада; Свалявська міська рада; Стройненська сільська рада.

Нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або областях встановлена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262 на 2018 рік для Закарпатській області становила 27520,38 гривень за 1 гектар.

Відповідно до вимог ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи директором ДП «Свалявське ЛГ» (надалі Підприємства), тобто службовою особою, а також особою, відповідальною за стан діяльності Підприємства, формування та виконання фінансових планів, а відтак і за формування, ведення бухгалтерського та податкового обліків, подачу податкової, фінансової та статистичної звітності, діючи усупереч вимог пп.16.1.3. та пп. 16.1.4. п.16.1. ст. 16, п.38.1 статті 38, п.49.2. та п.49.21 ст.49, п.54.1. ст.54, п. 269.1 ст. 269, ст. 270, п. 273.3 ст. 273, ст. 274, п. 277.1. ст.277 Податкового кодексу України, ігноруючи покладені на нього обов`язки щодо подання податкових декларацій та відповідно нарахування та сплати податків, достовірно знаючи та будучи обізнаним, що з 15.08.2018 р. набрав чинності Закон України від 10.07.2018 № 2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств», яким внесено зміни до ст. 273 Податкового кодексу України (далі ПКУ), відповідно до яких лісові землі підлягають оподаткуванню земельним податком, зловживаючи службовим становище, діючи умисно, всупереч інтересам служби, не подав уточнюючої податкової декларації по платі за землю у 2018 році згідно із вказаними нормами податкового законодавства України, що дало можливість не сплатити земельного податку за лісові землі в сумі 3800921, 23 гривень.

Таке зловживання службовим становищем директором ДП «Свалявське ЛГ» та порушення ним окреслених нормативно-правових актів перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із завданням тяжких наслідків державним інтересам у вигляді нанесення матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету у розмірі несплачених податків на загальну суму 3800921,23 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовою особою своїм службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Слідчим Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 07.03.2024 у кримінальному провадженні №62024140160000021 від 21.01.2024 складено, а прокурором погоджено повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У той же день, 07.03.2024 вказане повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_4 вручено у спосіб, передбачений ст.ст. 111, 278 та глави 11 КПК України, а саме вручено під розпис дружині ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 а також скеровано поштою за місцем реєстрації підозрюваного.

Отже, з 07.03.2024 ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.ст. 111, 278 та глави 11 КПК України, вважається належним чином повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та із вказаної дати набув статусу підозрюваної особи у даному кримінальному провадженні.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними на даний час у провадженні доказами: актом документальної перевірки ДП «Свалявське ЛГ», документами отриманими в результаті проведеного тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні БЕБ в Закарпатській області, зокрема до матеріалів кримінального провадження №72023070000000014 відомості про яке 09.03.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, допитами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вручене ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Крім того, обґрунтованість підозри підтверджується ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 24.08.2024 у справі № 308/11670/24, залишеної без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21.10.2024. Предметом розгляду вказаної справи була скарга сторони захисту про скасування повідомлення про підозру відносно ОСОБА_4 від 07.03.2024 у кримінальному провадженні № 62024140160000021.

Під час проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні було вжито заходів щодо встановлення місця перебування ОСОБА_4 , та доставки до місця проведення досудового розслідування, які позитивних результатів не дали, зокрема його дружині ОСОБА_9 , було вручено три повістки про виклик ОСОБА_4 до органу досудового розслідування, однак на жодну із повісток про виклик, ОСОБА_4 не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття.

У подальшому було встановлено, що ОСОБА_4 , виїхав за межі України, перетнувши 26.02.2024 Державний кордон України, в пункті пропуску Ужгород, що у свою чергу дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , переховується від органу досудового розслідування у зв`язку із тим, що останній імовірно здогадування, про те, що органом досудового розслідування, збираються достатні докази для повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_4 в розшук винесено 07.03.2024, у зв`язку із тим, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та його місцезнаходження невідоме.

Ужгородським міськрайонним судом 08.03.2024 надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на вказане, 12.03.2024 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.

У подальшому, адвокатом підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_13 повідомлено орган досудового розслідування про те, що ОСОБА_4 вже перебуває на території України.

З метою перевірки вказаної інформації, слідчим було дано доручення в порядку ст. 40 КПК України, з метою встановлення відомостей щодо перетину державного кордону України ОСОБА_4 , та 06.11.2024 отримано відповідь, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_4 перетнув державний кордон України в напрямку в`їзд о 14:49 год. 24.10.2024 у пункті пропуску Лужанка.

Також, в ході телефонної розмови з адвокатом ОСОБА_13 остання надала контактний номер телефону ОСОБА_4 під час розмови з яким, останній повідомив, про те, що перебуває на території України та може прибути до слідчого, у зв`язку із чим 06.11.2024 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні відновлено.

На думку сторони обвинувачення, у даному кримінальному провадженні наявні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки: злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким, він був раніше допитаним у кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому здійснювалося органом досудового розслідування БЕБ у кримінальному провадженні щодо іншої посадової особи ДП, розуміючи, що його дії також можуть бути предметом досудового розслідування, а можливо знаючи, що таке вже є, покинув територію України, та переховувався від органів досудового розслідування;

незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 у силу раніше займаної посади, перебуваючи на волі під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи свій авторитет, соціальні зв`язки та здобутий досвід, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними показань. Це може створити загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до зміни раніше наданих органу досудового розслідування показань, дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. У кримінальному провадженні наявні матеріали перевірок відповідних контролюючих органів, та висновок експерта, яким було підтверджено встановлені перевіркою порушення та завдання збитків, про що стороні захисту відомо, на даний час у кримінальному провадженні, тому знаючи осіб, які проводили такі перевірки та експертні дослідження ОСОБА_4 матиме реальну змогу на них впливати;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 , в силу раніше займаної посади, співпрацював з іншими правоохоронними органами, за допомогою яких може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, також може намагатися підшукати осіб, що можуть надати неправдиві показання, але на його користь, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може намагатися перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню, свідчить також те, що останній всіляко намагається уникнути кримінальної відповідальності, оскаржує рішення сторони обвинувачення, які в судовому порядку не скасовані на даний час, а також повідомлення суду неправдивих відомостей, щодо способу вручення повідомлення про підозру, зокрема щодо осіб присутніх під час вручення повідомлення про підозру його дружині ОСОБА_9 , так як останніми повідомлялося суду про те, що повідомлення про підозру було вручено в присутності колективу медзакладу, де працює його дружина, що у свою чергу не відповідає дійсності та зафіксовано за допомогою відеозапису. ОСОБА_4 , зважаючи на встановлені обставини на цей час у кримінальному провадженні, може впливати іншим чином;

вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення вбачається, що останній вчинив кримінальне правопорушення будучи на посаді директора ДП «Свалявське лісове господарство» до 2021 року. При цьому, працівники вказаного підприємства працюють там і надалі, що у свою чергу дає підстави вважати, що наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Слідчий зазначає, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

У клопотанні вказано на те, що вивченням особи підозрюваного на цей час встановлено, що він перебуває на пенсії, тобто не має постійного місця роботи. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий зазначає, що вищеописані обставини є достатніми для переконання того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду. В тому числі, не забезпечить та не сприятиме належному виконанню завдань кримінального провадження, а також всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин вчиненого кримінального правопорушення та прийняття у провадженні кінцевого законного і обґрунтованого процесуального рішення. На сьогодні продовжують існувати вищевказані ризики, а тому є необхідність у зверненні до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому слідчий зауважує, що у цьому кримінальному провадженні наявність виключності випадку, обумовлена тим, що, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 завдано шкоди у сумі 3800921,23 гривень, а також тим, що останній тривалий час переховувався від органу досудового розслідування, вказуючи, що прибув до Сполучених штатів Америки з метою лікування.

Як вказано у клопотанні, у ході досудового розслідування, встановлено, що згідно з наданою інформацією компетентних органів Сполучених Штатів Америки, ОСОБА_4 в`їхав на територію Сполучених Штатів Америки з гуманітарних причин на 2 роки. Тобто, при в`їзді у зазначену країну, ОСОБА_4 не було зазначено, що метою перебування в Сполучених Штатах Америки є саме лікування. При цьому, сторона обвинувачення, не спростовує того факту, що останні дійсно лікувався перебуваючи у вказаній країні, а тільки встановила той факт, що мета візиту до зазначеної країни, відповідно до отриманої від компетентних органів інформації, є іншою, а ніж підозрюваний декларує.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що станом на цей час ДП «Ліси України» в особі філії «Свалявське лісове господарство» сплачено штрафні (фінансові) санкції із земельного податку 586 140 грн та нарахованої пені 914 153 грн за несвоєчасну сплату, що є додатковими витратами для державного підприємства, а відтак збитками у розумінні ст. 224 Господарського кодексу України, що спричинило тяжкі наслідки .

Слідчий зазначає, що за вказаних обставин, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для держави, врахуванням суми завданих збитків, які у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, які лягли на Державне підприємство, що у свою чергу могло негативно відобразитися на його діяльності на даний час, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, на думку сторони обвинувачення розмір застави ОСОБА_4 , з урахуванням виключності випадку, необхідно встановити у розмірі не менше 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 996 200 грн. Саме такий розмір застави забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, керуючись вимогами ст. ст. 2, 7, 36, 38, 40, 42, 176 178, 183, 184, 193, 194 КПК України, - слідчий просить:

застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мукачево Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

А також, просить слідчого суддю: у разі визначення розміру застави, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (у випадку наявності такої); утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працівниками філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України», Карпатського офісу ДП «Ліси України», а також ДП «Ліси України», свідками у цьому кримінальному провадженні, експертами та спеціалістами.

У випадку необхідності спілкування з вказаними суб`єктами повідомляти слідчого, прокурора або суд та здійснювати таке спілкування з їх дозволу; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задоволити з наведених у ньому підстав, окрім того, просив врахувати, що тривалий час підозрюваний перебував за кордоном, був оголошений у розшук. Окрім того, просив врахувати, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, не включається у строки, досудового розслідування. Крім того зазначив, що оскільки постановою слідчого від 12.03.2024 зупинено досудове розслідування, та 06.11.2024 постановою слідчого відновлено досудове розслідування, то в даному провадженні строк досудового розслідування спливає 30.12.2024.

Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечив, зазначив, що ОСОБА_4 , не мав наміру переховуватися від органу досудового розслідування, за кордоном перебув на лікуванні.

Адвокатом подано письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник зазначає, що аналізуючи повідомлення про підозру у справі, видно, що у змісті вказаного процесуального рішення не визначено потерпілу сторону та/або цивільного позивача, не встановлено кому саме спричинено майнову шкоду; не зазначено в чиїх саме інтересах діяв ОСОБА_4 , в чому виражається його корупційна складова. Зміст повідомлення про підозру в частині кваліфікації дій Дуфінця за ч. 2 ст. 364 КК України є не тільки незрозумілим з точки зору матеріального права, але позбавлений будь-якого логічного причинно-наслідкового характеру.

Сторона захисту не заперечує факт , що ОСОБА_4 дійсно працював на користь очолюваного ним ДП «Свалявське ЛГ» та на його позитивний фінансовий результат. Проте, орган досудового розслідування збудував свої висновки щодо завдання збитків невстановленій особі на підставі неподання уточнюючої декларації щодо плати за землю у 2018 році, що згідно кримінального кодексу України не підпадає під кваліфікацію за ст. 364 КК України через відсутність всіх без виключення обов`язкових ознак даного злочину.

При цьому, визначаючи кваліфікацію дій особи під час складання повідомлення про підозру, сторона обвинувачення зобов`язана дотримуватися як норм матеріального та процесуального права, так і вимог, що визначені правовими позиціями судових органів.

Окрім цього, з матеріалів, що подані з клопотанням, видно, що органу обвинувачення достеменно відомо про те, що за вказаним у підозрі діянням, було зареєстроване кримінальне провадження, розслідування якого проводилося Територіальним управлінням БЕБ у Закарпатській області за ст.212 КК України.

Однак з боку сторони обвинувачення від суду приховано ухвалу Свалявського районного суду від 19 серпня 2024 року, яким вже встановлені обставини порушення вимог бухгалтерського та податкового обліку, що мали вираз у неподанні уточнюючої декларації за 2018 рік.

Саме за вказаним епізодом, який наразі інкримінований ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності головного бухгалтера ДП «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_10 (справа №306/532/24) Ухвалою суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 закрито у зв`язку із повним погашенням податкової заборгованості. При з аналізу ухвали вбачається, що зміст обвинувального акту практично ідентичний змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 : містить посилання на нормативні акти (слово до слова); обставини проведення перевірки та нарахування податку (слова до слова); формулювання обвинувачення (слово до слова).

Таким чином видно, що кримінальне провадження за фактом неподання ДП «Свалявське лісове господарство» уточнюючої декларації за 2018 рік вже завершено з набуттям ухвали суду законної сили.

Зазначені обставини дають стороні захисту підстави вважати, що слідчий у даному випадку повинен був керуватись приписами ст. 61 Конституції України, яка регламентує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вказано у запереченнях: існування двох кримінальних проваджень за одним і тим же фактом, які стосуються одного й того самого предмету досудового розслідування суперечить як нормам законодавства України про кримінальну відповідальність, так і принципам і нормам міжнародного права. Наведені обставини вказують виключно про необгрунтоване притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та безпідставне кримінального переслідування щодо нього.

Захисник зазначає, що ОСОБА_4 за своїм фахом не має спеціалізованої економічної освіти та відповідних знань, а тому не ознайомлювався із податковими деклараціями перед їх підписанням. У свою чергу, ОСОБА_4 виконав свої посадові обов`язки, забезпечивши наявність на підприємстві головного бухгалтера, який здійснював усю роботу, що стосувалася фінансових та податкових питань.

З приводу заявлених у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то захисник заперечує щодо їх існування, зазначає, що підозрюваний не мав та не має наміру переховування від органу досудового розслідування вказуючи на те, що: ОСОБА_4 , дійсно виїжджав до США з метою проведення хірургічної операції внаслідок втрати зору та перебував там протягом необхідного періоду лікування. Разом із цим, підзахисний повернувся на територію України добровільно, усвідомлюючи, що проти нього ведеться кримінальне переслідування та він є підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, а також, що він оголошений у розшук. Прибувши до України, він жодним чином не намагався переховувати від органу досудового розслідування, 06.11.2024 року, на прохання слідчої, добровільно прибув до слідчого відділу ДБР та надав детальні покази у справі. Вказане свідчить про належну поведінку підозрюваного, його готовність до співпраці, та зацікавленості у якнайшвидшому встановленні істини у справі. Стороною обвинувачення необґрунтовано існування ризику вчинити підозрюваним кримінальне правопорушення; у підозрюваного відсутня можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник вказує на неправдивість відомостей у частині вручення повідомлення про підозру, вказує на те, що дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_9 було повідомлено слідчу про місце перебування її чоловіка і стороною захисту надсилалася відповідна медична документація на підтвердження того, що він перебуває у США з метою лікування, де було зазначено точну адресу клініки у штаті ОСОБА_14 . Окрім цього, ОСОБА_9 у своєму листі слідчій від 11.03.2024 року зазначала, що по приїзду її чоловіка ОСОБА_4 до України, той одразу ж зобов`язується прибути до слідчої на перший її виклик.

Як зазначено у запереченнях, ОСОБА_4 не було вручено жодної повістки про виклик з моменту набуття ним статусу підозрюваного, так вручалися його дружині.

Незважаючи на всі подані слідчій відомості про місце перебування ОСОБА_4 , 12.03.2024 року слідча своє постановою зупинила досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

У запереченнях адвокатом вказано на обставини та підстави перебування підозрюваного в США. На підтвердження чого надано відповідні докази.

Враховуючи викладене, сторона захисту вважає, що у клопотанні не наведено обставини про наявність зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і не посилається на матеріали, що підтверджують ці обставини. Вважає, обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів безпідставними.

Захисник також вказує на те, що застава, яку просить визначити слідча, у розмірі 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 996 200 грн. є необґрунтовано великою та є явно непосильною для ОСОБА_4 . Його матеріальне забезпечення є значно нижчим, що унеможливлює внесення ним будь-якої застави та вказує більше на заходи репресивного характеру.

На підставі викладеного, захисник просить: у задоволенні клопотання слідчого від 06 листопада 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - відмовити. В разі вирішення наявності обґрунтованої підозри, просить застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника. Заперечив проти задоволення клопотання.

Заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140160000021 відомості про яке 23.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудовогорозслідування вказаногокримінального правопорушеннявстановлено,що ОСОБА_4 , наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.09.2014 за № 529-К призначений на посаду директора ДП «Свалявське лісове господарство».

ОСОБА_4 будучи службовою особою державної лісової охорони та перебуваючи на посаді директора ДП «Свалявське ЛГ» з 18.09.2014 здійснював адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції згідно з положеннями частини 3 статті 18 Кримінального кодексу України, був службовою особою і відповідно є особою, яка у зв`язку з виконанням своїх прямих обов`язків, зобов`язана забезпечити належне нарахування та своєчасну сплату податків у встановленому законом порядку і розмірах.

Згідно повідомленої підозри, ОСОБА_4 , будучи директором ДП «Свалявське ЛГ» (надалі Підприємства), тобто службовою особою, а також особою, відповідальною за стан діяльності Підприємства, формування та виконання фінансових планів, а відтак і за формування, ведення бухгалтерського та податкового обліків, подачу податкової, фінансової та статистичної звітності, діючи усупереч вимог пп.16.1.3. та пп. 16.1.4. п.16.1. ст. 16, п.38.1 статті 38, п.49.2. та п.49.21 ст.49, п.54.1. ст.54, п. 269.1 ст. 269, ст. 270, п. 273.3 ст. 273, ст. 274, п. 277.1. ст.277 Податкового кодексу України, ігноруючи покладені на нього обов`язки щодо подання податкових декларацій та відповідно нарахування та сплати податків, достовірно знаючи та будучи обізнаним, що з 15.08.2018 р. набрав чинності Закон України від 10.07.2018 № 2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств», яким внесено зміни до ст. 273 Податкового кодексу України (далі ПКУ), відповідно до яких лісові землі підлягають оподаткуванню земельним податком, зловживаючи службовим становище, діючи умисно, всупереч інтересам служби, не подав уточнюючої податкової декларації по платі за землю у 2018 році згідно із вказаними нормами податкового законодавства України, що дало можливість не сплатити земельного податку за лісові землі в сумі 3800921, 23 гривень.

07.03.2024 вказане повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_4 вручено у спосіб, передбачений ст.ст. 111, 278 та глави 11 КПК України, а саме вручено під розпис дружині ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 а також скеровано поштою за місцем реєстрації підозрюваного.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними на даний час у провадженні доказами: актом документальної перевірки ДП «Свалявське ЛГ», документами отриманими в результаті проведеного тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні БЕБ в Закарпатській області, зокрема до матеріалів кримінального провадження №72023070000000014 відомості про яке 09.03.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, допитами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує обставини наведені в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 24.08.2024 у справі № 308/11670/24, залишеної без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21.10.2024. Предметом розгляду вказаної справи була скарга сторони захисту про скасування повідомлення про підозру відносно ОСОБА_4 від 07.03.2024 у кримінальному провадженні № 62024140160000021, в задоволенні якої було відмовлено стороні захисту.

Під час проведення досудового розслідування в даному кримінальному вжитими заходами було встановлено, що ОСОБА_4 , виїхав за межі України, перетнувши 26.02.2024 Державний кордон України, в пункті пропуску Ужгород.

Зважаючи на вказане, 12.03.2024 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч.1, п.4, 5 ч.2ст.183Кримінального процесуальногокодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування матеріалами клопотання доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч2 ст. 364 КК України.

При розгляді клопотання, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Так, на переконання слідчого судді обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчинені ним кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 364 КК України підтверджується, наявними у матеріалах клопотання доказами. Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.

Щодо заперечень сторони захисту про необґрунтованість підозри, то слід зауважити, що слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Посиланнязахисникапідозрюваного на відсутність обґрунтованої підозри слідчий суддя не може взяти до уваги, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якогоє тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

При цьому слід зазначити, що на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Слідчий суддя враховує доводи сторони захист з приводу того, що ухвалою Свалявського районного суду від 19 серпня 2024 року, закрито кримінальне провадження (справа №306/532/24) відносно головного бухгалтера ДП «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_10 (справа №306/532/24) закрито у зв`язку із повним погашенням податкової заборгованості, та що зміст обвинувального акту практично ідентичний змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 та містить посилання на нормативні акти; обставини проведення перевірки та нарахування податку; формулювання обвинувачення схоже за змістом в даному кримінальному провадженні, разом із тим в межах розгляду поданого прокурором, слідчим клопотання, вказані обставини не встановлюються, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Разом із тим, слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи сторони обвинувачення про існування ризику того, що ОСОБА_4 , може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки відносно головного бухгалтера ДП «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_10 перебувало кримінальне провадження. Враховуючи що таке було закрито на підставі ч.4 ст. 212 КК України у зв`язку зі сплатою податку, штрафних санкції та пені.

Також суд бере до уваги доводи сторони захисту, з приводу того, що підозрюваний перебував в США у зв`язку тим, що проходив лікування, на підтвердження чого надано відповідні докази, що досліджені у судовому засіданні. Також слідчим суддею при розгляді клопотання враховано те, що після повернення на територію України, ОСОБА_4 повідомлено слідчого в межах даного кримінального провадження, з`являвся за викликом до слідчого для надання показів. При цьому, вказані обставини не заперечувались учасниками провадження.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у його вчиненні, оскільки, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 364 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, яке згідно з санкцією вказаної статті карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слідчий суддя вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання останнього винуватим у вчинені кримінальних правопорушень,останній перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.

Також слідчий суддя вважає реальним ризик впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні.

При встановленні наявності вказаного ризику слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків, потерпілого під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом із тим слідчий суддя вважає, що матеріалами клопотання не доведено та в судовому засіданні не підтверджено наявність ризику того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та він може вчинити інше кримінальне правопорушення. Стороною обвинувачення належним чином необґрунтовано та неумотивовано на підставі та у зв`язку з якими обставинами, сторона обвинувачення прийшла до вказаних переконань.

При цьому, від дати події кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному та дати повідомлення про підозру, поновлення кримінального провадження пройшов значний час, відомостей того, що за вказаний проміжок часу підозрюваним вчинено інше кримінальне правопорушення в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано.

При цьому, слідчий суддя враховує доводи сторони захисту, про запланований завчасно виїзд за межі території України для проходження лікування внаслідок втрати зору, ще до повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження та викликів до слідчого. Доводи слідчого та прокурора про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 допитувався у іншому кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому здійснювалося органом досудового розслідування БЕБ у кримінальному провадженні щодо іншої посадової особи ДП, є необґрунтованими. При цьому, мотивуючи подане клопотання тим, шо ОСОБА_4 можливо розуміючи, що його дії також можуть бути предметом досудового розслідування, покинув територію України, є виключно припущеннями. Крім цього, оскарження рішення сторони обвинувачення в порядку передбачено КПК України не можуть розцінюватись як перешкоджання кримінальному провадженню в даному випадку.

Також, не підтверджено наміри підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявність інформації, отриманої в результаті проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій про вчинення особою протиправної діяльності (підготовку до вчинення кримінального правопорушення, придбання предметів для цього), наявність попередніх судимостей, зв`язки з антигромадськими елементами, надходження до правоохоронних органів заяв та повідомлень про те, що особа здійснює підготовку до нового кримінального правопорушення.

Посилання слідчого та прокурора на можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального слідчий суддя не може враховувати як достатній ризик для обрання найбільш суворого виду запобіжного заходу.

Доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу і вказані прокурором в судовому засіданні щодо можливості переховування підозрюваноговід органів досудового слідства та суду не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Крім цього, слідчий суддя враховує, що згідно ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області по справі №306/532/24 від19.08.2024 року відносно головного бухгалтера ДП «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_10 кримінальне провадження було закрито на підставі ч.4 ст. 212 КК України у зв`язку зі сплатою податку, штрафних санкції та пені та в судовому засіданні прокурор пояснив, що в межах кримінального провадження в якому подано дане клопотання цивільний позов не заявлено.

При цьому, слідчий суддя вважає недоведеним стороною досудового розслідування, прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.Тому такі висновки слідчого та прокурора є лише припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

Виходячи із порівняльного аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою, як запобіжного заходу, прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

На думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено лише обставини встановлені в п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, однак не доведено необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Небезпека переховування обвинуваченого (підозрюваного) не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

При цьомупри розглядіклопотання слідчийсуддя враховує: вагомістьнаявних доказівпро вчиненняпідозрюваним,кримінального правопорушення; тяжкістьпокарання,що загрожуєпідозрюваному уразі визнанняпідозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється; вікта станздоров`я підозрюваного; відсутність унього утриманців; ранішепритягався докримінальної відповідальності,зі слівпідозрюваного постійногомісця роботине має,допомагає батько,який проживаєокремо; має місцереєстрації,та маємісце постійногопроживання,репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного.

Однак, слідчий суддя вважає, що обрання стосовно ОСОБА_4 , найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може ґрунтуватись лише на тому, що кримінальне правопорушення, у вчинення якого інкримінується, відносяться до категорії тяжких.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень. Відповідно до мотивувальної частини Рішення КонституційногоСуду Українивід 8липня 2003року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу» (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України»). Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за відсутності достатньо обґрунтованих фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованої впевненості в тому, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється громадянин України ОСОБА_4 , наслідків, які настали внаслідок злочину та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, та приходить до висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.

Оскільки прокурор та слідчий не довели обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений вст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

У даному кримінальному провадженні, зваживши всі обставини у їх сукупності, в тому числі і відомості щодо особи ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов висновку, що запобігти ризикам переховування та попередити вчинення нових злочинів, можливо шляхом застосування до останнього альтернативного запобіжного заходу.

Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, тобто є обґрунтовані підстави вважати, що останній, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тому слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, без застосуванням електронних засобів контролю, заборонивши останньому залишати місце свого проживання із 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, оскільки достатнім буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначених ст.177КПК України та за допомогою нього може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Підстави для застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів, у вигляді застави чи особистого зобов`язання відсутні. Більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не є перешкодою у пересуванні містом, а тому підозрюваним може бути реалізовано встановлений ризик.

Обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливими, оскільки до органу досудового розслідування та суду не надходило заяв від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Обрання запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.

При цьому, слідчий суддя враховує відомості про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, одружений, є пенсіонером.

З огляду на наведене вище, є обґрунтовані підстави вважати, що обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання із 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, буде більш дієвим в межах даного кримінального провадження, забезпечить на початковому етапі досудового розслідування дотримання підозрюваним його процесуальних обов`язків та не створить неспіврозмірні труднощі у своєчасному, неупередженому, всебічному досудовому розслідуванні тяжкого злочину.

Відповідно доч.1ст.181КПК Українидомашній арештполягає взабороні підозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Згідноч.2ст.181КПК Українидомашній арештможе бутизастосовано доособи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину,за вчиненняякого закономпередбачено покаранняу видіпозбавлення волі. Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.194КПК України покласти на нього обов`язки.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №62024140160000021 відомості про яке 23.01.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мукачево Закарпатської обла сті, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних заходів контролю, із забороною залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 в нічний час доби, а саме із 22 год. 00 хв. по 07 год.00 хв. наступної доби.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (у випадку наявності такої);

- утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працівниками філії «Свалявське лісове господарство» ДП «Ліси України», Карпатського офісу ДП «Ліси України», а також ДП «Ліси України», свідками у цьому кримінальному провадженні, експертами та спеціалістами.

У випадку необхідності спілкування з вказаними суб`єктами повідомляти слідчого, прокурора або суд та здійснювати таке спілкування з їх дозволу;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу до Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до частини 5статті 181 КПК України: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців, а саме до 27 грудня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1


Суд	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення	14.11.2024
Оприлюднено	19.11.2024
Номер документу	123062119
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про застосування запобіжних заходів тримання під вартою

Судовий реєстр по справі —308/2268/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 14.11.2024 по справі 308/2268/24УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —308/2268/24

Ухвала від 14.11.2024

Ухвала
від 14.11.2024 по справі 308/2268/24
УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ