Постанова

від 08.10.2024 по справі 405/3321/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/3321/23

провадження № 22-ц/4809/786/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Письменного О.А., Чельник О.І.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кулібаба Михайло Іванович.

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Завод Сегмент», інтереси якого представляє адвокат Квашук Оксана Миколаївна.

Розглянувши увідкритому судовому засіданні вм.Кропивницькому цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2023 року, у складі головуючого судді Драного В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод Сегмент» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Завод Сегмент» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач вказував, що з 2017 року він працював на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду в Приватному акціонерному товаристві «Завод Сегмент» та 26.12.2022 був звільнений з роботи за власним бажанням.

Проте остаточний розрахунок по заробітній платі з ним в день звільнення не був проведений, про що 30.12.2022 позивачу видано довідку, в якій відповідачем вказано, що заборгованість зі сплати заробітної плати становить 79639,41 грн.

Станом на 14.03.2023 заборгованість зі сплати заробітної плати становить 73658,41 грн. Розмір даної заборгованості позивачем не оспорюється.

Вважав, що оскільки відповідачем не здійснено своєчасного розрахунку, то ним повинно бути сплачено на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 51000,00 грн.

Позивач посилався на те, що він звільнився з роботи у зв`язку із неналежним розміром заробітної плати, а також несвоєчасною виплатою відповідачем заробітної плати.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначав, що довідка про суму заборгованості була видана йому - 17.04.2023 і лише з цього моменту у позивача з`явилася можливість звернутися за правовою допомогою та до суду із позовом.

Крім того посилався на те, що у зв`язку із карантинними заходами, строки, визначені ст. 233 КЗпП України продовжуються на строк дії такого карантину, який було продовжено до 30.06.2023, а тому вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.

Підставою для відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що є наявним факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв?язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме частковість виплати заробітної плати.

Розмір завданої відповідачем моральної шкоди позивач оцінює в 10000,00 грн.

Зі змінами до позовної заяви позивач просив:

1) стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 73697,58 грн;

2) стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 33567,00 грн;

3) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 55590,00 грн.

4) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн .

Відповідач подав відзив на позов, в якому наголошує на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Також відповідач у відзиві посилався на те, що у травні 2023 року позивачу була повністю виплачена заборгованість по заробітній платі. При цьому, відповідач не може виплатити вихідну допомогу позивачу, оскільки її розмір встановлюється колективним договором, який не було укладено. Зазначав, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати праці, якщо доведе, що це сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до відновлення роботи підприємства.

У зв?язку з добровільною сплатою позивачу заборгованості із заробітної плати під час судового розгляду справи рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод Сегмент» в частині стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати закрито.

У задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити позовні вимоги із урахуванням змін до позову.

Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Зазначає, що заборгованість по заробітній платі позивачу була виплачена 31.05.2023.

Наголошує на тому, що затримка у виплаті заробітної плати відбулася з поважних причин, оскільки товариство перебувало у тяжкому фінансовому становищі пов?язаного із збройною агресією проти України, а також вважає, що є наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.

З матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_1 з 11.10.2017 був прийняти на роботу до ПрАТ «Завод «Сегмент» слюсарем-ремонтником 6 розряду, згідно наказу № 17/10 від 10.10.2017 (а.с. 10,19).

26.12.2022 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 12/12 від 26.12.2022 (а.с. 10,20).

Із наказом про звільнення позивач ознайомлений - 26.12.2022 (а.с.50).

Згідно довідки ПрАТ «Завод «Сегмент» від 30.12.2022 № 84 станом на 30.12.2022 заборгованість товариства по заробітній платі перед ОСОБА_1 становила 79639,41 грн. (а.с. 11).

Відповідно до довідки ПрАТ «Завод «Сегмент» від 27.02.2023 № 13 станом на 28.02.2023 заборгованість товариства по заробітній платі перед ОСОБА_1 становила 73697,58 грн. (а.с. 12).

Згідно довідки ПрАТ «Завод «Сегмент» від 14.03.2023 № 16 станом на 14.03.2023 року заборгованість товариства по заробітній платі перед ОСОБА_1 становила 73697,58 грн. (а.с. 13).

Згідно довідки ПрАТ «Завод «Сегмент» від 17.04.2023 № 33 є заборгованість товариства по заробітній платі перед ОСОБА_1 у розмірі 73697,58 грн (а.с. 15).

Встановлено, що колективний договір між адміністрацією та ПрАТ «Завод «Сегмент» відсутній (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що позивач із даним позовом звернувся до суду 12.05.2023, в якому заявляв вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 73697,58 грн ; виплату вихідної допомоги у розмірі 33657,00 грн без урахування утримання податків та інших обов?язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 55590,00 грн та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн (а.с.1).

Уточнену позовну заяву було подано 29.05.2023 (а.с. 26-29).

Встановлено, що згідно видаткового касового ордеру від 31 травня 2023 року заборгованість по заробітній платі в сумі 73697,58 грн була сплачена (а.с. 52).

Тобто після звернення із даним позовом до суду позивачу було сплачено заборгованість із заробітної плати.

Судом першої інстанції було закрито провадження в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 73697,58 грн ,з підстав узгодження між сторонами.

Але колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Положеннями ст. 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Строк карантину неодноразово продовжувався і закінчився о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач пропустив строк на звернення до суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з роботи під час дії карантину, коли строки позовної давності, визначені ст. 233 КЗпП України, продовжувалися у зв`язку із карантином.

Щодо вихідної допомоги колегія суддів вважає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки,вихідна допомогатощо).

Звернувшись із даним позовом до суду позивач посилався на те, що він був змушений звільнитися із займаної посади з підстав не виплати заробітної плати у повному обсязі, тобто порушення відповідачем чинного трудового законодавства.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору, зокрема, внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Так, згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Позивач стверджує, що він звільнився за власним бажаннямвнаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а саме несвоєчасною виплатою заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що на день звільнення позивача по підприємству рахувалася заборгованість у виплаті йому заробітної плати в сумі -79639,41 грн .

Як вбачаєтьсяіз наказу № 12/12 від 26.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 та запису в трудовій книжці він був звільнений із роботи 26.12.2022 на підставі ст. 38 КЗпП України, (а.с. 10,20).

Із наказом про звільнення позивач ознайомлений - 26.12.2022 (а.с.50).

ПрАТ «Завод Сегмент» не спростувало того, що заробітна плата позивачу виплачувалася не в повному розмірі і з порушенням строків передбачених трудовим законодавством.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні відповідно до положень ст. 44 КЗпП України.

Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомогаце державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до абз. 3 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про невиконання роботодавцем законодавства про працю, що зумовлює виплату вихідної допомоги на підставі ст. 44 КЗпП України, ґрунтуються на правильному тлумаченні скаржником положень правових норм та власному трактуванню обставин цієї справи, а тому підлягає стягненню у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку в сумі - 33657,00 грн .

Колегія суддів вважає, що у позивача виникло право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України в день звільнення ОСОБА_1 не здійснив розрахунку по нарахованій заробітній платі.

Тому підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з дня звільнення 26.12.2022 по 31.05.2023.

Як вбачається із довідок виданих ПрАТ «Завод Сегмент» (а.с. 11,12,13,15) при звільненні позивача з роботи відповідач не здійснив повний розрахунок з ОСОБА_1 у строки визначені чинним законодавством.

Згідно касового ордера ПрАТ «Завод «Сегмент» від 31.05.2023 ОСОБА_1 виплачено 73697,50 грн (а.с. 52).

Виплата відповідачем заробітної плати позивачу саме 31.05.2023 також підтверджується сторонами.

Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Колегія суддів визнає необґрунтованими посилання відповідача, що строки розрахунку під час звільнення позивача відбулися з поважних причин.

Посилання на тяжкий фінансовий стан товариства (відповідача), зупинення роботи товариства на певний період часу, а саме пов`язаного із збройною агресією проти України є безпідставними, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідач посилається на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та вважає, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання щодо строків оплати праці.

Матеріали справине містять доказівтого,що ПрАТ«Завод Сегмент» офіційно визнавався банкрутом.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити таке.

Статтею 237-1КЗпП України передбачено, щовідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Суд апеляційної інстанції встановив, що внаслідок порушення права позивача на оплату праці йому спричинено моральних страждань, а саме до недостатнього забезпечення його сім`ї всім необхідним та для нормального життя, в тому числі для сплати житлово-комунальних послуг.

Визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн відповідає обставинам цієї справи , а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода.

За таких обставин, враховуючи, що доводи позивача про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод Сегмент» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод Сегмент» (ЄДРПОУ 14308799) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу у розмірі 33657,00 грн (тридцять три тисячі шістсот п?ятдесят сім грн ) без урахування утримання податків та інших обов?язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод Сегмент» ЄДРПОУ (14308799) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 55590,00 грн (п?ятдесят п?ять тисяч п?ятсот дев?яносто грн ) .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод Сегмент» (ЄДРПОУ 14308799) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути судовий збір з Приватного акціонерного товариства «Завод Сегмент» ЄДРПОУ (14308799) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 8051,20 грн за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Судді О.А. Письменний

О.І. Чельник