Рішення

від 04.11.2024 по справі 645/7307/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/7307/23

Провадження № 2/645/799/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань Кривченко Т.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, третя особа Кабінет Міністрів України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Ізюмського району Харківської області, -

в с т а н о в и в:

21.12.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м.Харкова із вказаним вище позовом, в якому просить суд стягнути з Російської Федерації матеріальну шкоду у розмірі 149 436,61 Євро, що еквівалентно 6115 230,00 грн., та моральну шкоду в розмірі 100000 Євро, що еквівалентно 4092190,00 грн., а також витрати на проведення оціночно-експертних досліджень у загальній сумі 994,21 Євро, що еквівалентно 40686,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно доУказу ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№ 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Згідно листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України офіційно визнала та засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, форс-мажорними обставини. Крім того, даним листом ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 соку до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб. З 24 лютого 2022 року по даний час Російська Федерація знищує, пошкоджує населені пункти України, знищує, пошкоджує майно громадян України, вбиває та завдає шкоди здоров`ю громадян України. Внаслідок вказаного значна кількість населених пунктів України, громадян України, які блоковані, окуповані Російською Федерацією, позбавлені свободи, прав, та перебувають на межі гуманітарної катастрофи внаслідок відсутності їжі, медикаментів тощо. Аналогічно в тяжких умовах знаходяться мільйони вимушених переселенців, які врятувалися переїздом у населені пункти у яких не відбуваються військові дії. Позивач вказує, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 142277553 від 23.10.2018 року) їй на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 78,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 157301627 від 22.02.2019 р.) позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,3 га. з кадастровим номером 63228870006:01:001:0295. Позивач вказує, що довідкою Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області №02-02-26/87 від 15.09.2023 року, підтверджується ідентичність двох адрес: АДРЕСА_1 ) та АДРЕСА_2 . За адресою АДРЕСА_3 розташовано житловий будинок, що належить позивачу. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затвердило наказом №75 від 25.04.2022 року перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнний (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) у 2022 році. Ізюмська міська територіальна громада Ізюмського району Харківської області внесена до зазначеного переліку. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, с. Сніжківка, Оскільської сільської територіальної громади Харківської області ( НОМЕР_1 ) перебувало у тимчасовій окупації з 06.03.2022 року по 11.09.2022 року. 24.02.2022 року ОСОБА_1 перебувала у місті Харкові, і нащастя не потрапила під окупацію військ РФ. У квітні 2022 року позивач від своїх сусідів отримала інформацію про руйнування та повне знищення її будинку російськими військами. ОСОБА_1 зазначає, що 02.07.2022 року вона надіслала перше повідомлення про пошкоджене або втрачене майно через електронний застосунок «ДІЯ», реєстраційний номер 22-07-0000240142-01. Після деокупації с. Сніжківка Ізюмського району Харківської області, 17.10.2022 року ОСОБА_1 направила вдруге повідомлення про пошкоджене або втрачене майно через електронний застосунок «ДІЯ», реєстраційний номер 22-10-0000301137-01. Крім того, 18.02.2023 року за заявою позивача слідчим відділом УСБУ в Харківській області Гіль А.В. зареєстровано кримінальне провадження №22023220000000258 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України. Так, слідчим до єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено наступну інформацію: відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення, встановлено порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств російської федерації, що полягали у здійсненні обстрілів із використанням невстановленого виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого зруйновано та розграбовано будинок». Також 23.08.2023 року було здійснено комісійне обстеження зруйнованого нерухомого майна ОСОБА_1 та складено відповідний акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ. Окупаційними військами було повністю розграбовано домівку, потім будинок було навмисно знищено внаслідок артилерійських обстрілів та подальшої пожежі. Всі меблі та товарно-матеріальні цінності, що були всередині будинку та на земельній ділянці були повністю знищено. Також було повністю знищено багаторічну різноманітну коштовну колекцію квітів та рослин, які позивач збирала більше 15 років. Згідно висновку експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Осипенко К.О. №20731 за результатами проведення оціночно будівельного дослідження від 29.08.2023 року, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику нерухомого майна внаслідок руйнування (пошкодження) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у результаті збройної агресії складає 4441683 грн. Окрім того, 14.09.2023 року комісією у складі головного інспектора ВЦЗ та ОНПР Ізюмського РУ ГУ ДСНС України у Харківській області майора служби цивільного захисту Харіна О.В., головного інспектора ВЦЗ та ОНПР Ізюмського РУ ГУ ДСНС України у Харківській області майора служби цивільного захисту Ляхова Р.В., громадянки ОСОБА_1 було складено акт про пожежу, що виникла орієнтовно 08.04.2022 року о 10 год. 00 хв. у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вказано, що пожежою знищено дах, перекриття будинку, частково стіни, вікна, двері, меблі, побутову техніку, одяг, особисті речі; дах та перекриття сараю (гараж), двері сараю, інструменти, садову техніку, інвентар. Згідно висновку експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Коломійцева О.В. №22928 від 21.09.2023 року за результатами проведення вибухотехнічного дослідження за заявою ОСОБА_1 від 06.09.2023 року, пошкодження та руйнування нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , сталися внаслідок вибухів (не менше трьох) артилерійських осколково-фугасних снарядів калібру 100…122 мм, а також вибуху (вибухів) осколкового бойового елемента «9Н210» або «9Н235», якими споряджаються касетні некеровані реактивні снаряди калібру 220 мм «9М27К» та «9Н516» до реактивних систем залпового вогню 9К57 «Ураган». Не виключається, що окремі пошкодження та руйнування означеного нерухомого майна могли бути завдані у результаті вибуху 122 мм некерованого реактивного осколково-фугасного снаряда «М-210Ф» індексу «9М22» («9М22У», «9М22У-1», «9М22У-2») до реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град». Висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Гур`єва О.В. №24480 від 02.11.2023 року за результатами проведення військового дослідження за заявою ОСОБА_1 від 25.10.2023 року з військової точки зору встановлено наступне: «Обстріл домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 імовірно міг здійснюватись збройними формуваннями рф із 220 мм. РСЗВ 9К57 «Ураган», 122 мм РСЗВ 9К51 «Град», 120 мм гармата 2Б16 «Нона-К», 120 мм САГ2С9 «Нона-С», 122 мм САО 2С23 «Нона-СВК»; 100 мм буксирована протитанкова гармата МТ-12 «Рапира», «БМП-3» з встановленою 100 мм гарматою. Згідно звіту про оцінку вартості збитків, що призвели до завдання майнової шкоди громадянці України ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що постраждало внаслідок військової агресії російської федерації від 09.10.2023 року збитки становлять 1673547,00 грн. Таким чином ОСОБА_1 просить стягнути з РФ на свою користь матеріальну шкоду в загальному розмірі 6115 230,00 грн. (4441683,00 грн. +1673547,00 грн.), що станом на 20.12.2023 року за офіційним курсом НБУ становить 149436,61 грн. (1 Євро=40,9219 грн.). У зв`язку з необхідністю проведення зазначених експертних досліджень ОСОБА_1 понесла додаткові витрати, пов`язані з оплатою їх проведення в розмірі 40685,03 грн, які просить стягнути на свою користь з відповідача. Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача також моральну шкоду розмірі 100000,00 Євро, що станом на 20.12.2023 року за офіційним курсом НБУ становить 4 092190,00 грн. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що внаслідок збройної агресії РФ проти України, окупації РФ с. Сніжківка Ізюмського району Харківської області, знищення її будинку та всього її майна, яке вона наживала все своє життя, вона наразі має статус внутрішньо-переміщеної особи та вимушено проживає в будинку літньої матері своєї близької подруги. З 24.02.2022 року ОСОБА_1 перебуває у постійному триваючому стресі, вимушена прилаштовуватися до нових умов життя, шукати заробіток для придбання необхідних побутових речей, не має повноцінного відпочинку, постійно відчуває розчарування та повний розпач, внаслідок тривалого порушення її прав, безсилля та безпорадність, вимушена витрачати час і кошти для захисту своїх прав та інтересів. Найстрашнішим та найболіснішим для позивача є те, що вона не має власної домівки. В зв`язку з вимушеним переселенням ОСОБА_1 до м.Харкова внаслідок саме збройної агресії РФ проти України, остання відчуває душевні страждання, що не дають їй можливості проживати повноцінне життя та життя, яке вона проживала до збройної агресії РФ проти України, через неможливість користуватися належним власним житлом, повного знищення майна, неможливість спілкуватися з близькими та сусідами, через що вона постійно відчуває побутовий стрес та розпач. Таким чином, ОСОБА_1 зазнала істотних фізичних, душевних та психічних страждань, тому вважає, що заявлена нею моральна шкода у розмірі 4092190,00 грн не суперечить рішенню Європейського суду з прав людини, у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (заява. № 40/1993/435/514 від 28.07.1998) щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди у разі порушення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів від 12.08.1949 р, та є справедливим та адекватним відшкодуванням її моральних страждань за фактом порушення її права.

25.12.2023 року судом направлено запит до Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради стосовно перебування ОСОБА_1 на обліку як внутрішньо-переміщеної особи із зазначенням адреси місця її фактичного проживання.

12.01.2024 року з Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до суду надійшла відповідь №85/0/534-24 від 08.01.2024 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо-переміщена особа за фактичним місцем проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 19.01.2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державу Україну в особі Кабінету Міністрів України.

25.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника третьої особи Кабінету Міністрів України Колотілової Н.В., яка діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, надійшли письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російських військ на територію України. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України. Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України. Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує. Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Відтак, факт збройної агресії РФ проти України в розумінні частини третьої статті 82 ЦПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні. 24.02.2022 року РФ в порушення п. 4 ст. 2 Статуту ООН вчинила масштабну немотивовану збройну агресію проти України. Факт масштабної немотивованої збройної агресії РФ проти України визнано резолюцією надзвичайної спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН від 02.03.2022 № ES 11/1, у зв`язку із чим цей факт є загальновідомим і має преюдиційне значення (не підлягає доказуванню під час судового розгляду); РФ несе повну юридичну відповідальність за майнову та немайнову шкоду, заподіяну цивільним фізичним та юридичним особам у результаті вчинення нею збройної агресії, зокрема, за майнову шкоду, заподіяну підконтрольними їй збройними формуваннями, а також за майнову шкоду, заподіяну збройними формуваннями, підконтрольними Україні, під час здійснення ними законного права на самозахист; потерпілі фізичні та юридичні особи мають право звертатися з позовами до російської федерації про відшкодування заподіяної шкоди до судів за місцем заподіяння такої шкоди. Відтак, відповідальність та компенсації за завдані збитки позивачу, має бути в повній мірі покладено на РФ. На підставі вищезазначеного представник третьої особи просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.08.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, до канцелярії суду надала заяви про розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідно ч. 3 ст.211ЦПКУкраїни учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядкуст. 128 ЦПК Україничерез оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суд не повідомив, у встановлений строк представник відповідача не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російською Федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російська Федерація заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Представник третьої особи ОСОБА_2 до канцелярії суду 30.09.2024 року надала заяву, якою просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника Кабінету Міністрів України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 24.11.1997 року Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області (а.с. 181-184).

Фактичне місце проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчать дані довідки про взяття на облік внутрішньої переміщеної особи № 6334-5002817740 від 16.06.2023 року та повідомлення №85/0/534-24 від 08.01.2024 року Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (а.с. 162, 200).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2018, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 78.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.02.2019 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,3 га. з кадастровим номером 63228870006:01:001:0295 (а.с. 32).

Зі змісту довідки Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області №02-02-26/87 від 15.09.2023 року, вбачається, що на земельній ділянці (кадастровий номер 63228870006:01:001:0295), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташовано житловий будинок (витяг з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер запису 28493047 від 19.10.2018 р), який на час державної реєстрації та введення в експлуатацію значився за адресою: АДРЕСА_1 ). Після державної реєстрації права власності на нерухоме майно та введення в експлуатацію вищезазначеного будинку, йому було присвоєна наступна поштова адреса: АДРЕСА_3 , за якою з 05.11.2018 року було зареєстровано місце постійного проживання ОСОБА_1 . Даною довідкою підтверджується ідентичність двох адрес: АДРЕСА_1 ) та АДРЕСА_2 . За адресою: АДРЕСА_3 розташовано житловий будинок, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису 28493047 від 19.10.2018 р) (а.с. 38).

Відповідно до п.1 ч.1.ст.4Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до абз. 2 ч. 2ст.331ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Також судом встановлено, що Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

На підставі ст.5Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користується загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти. Згідно з ч. 1 ст. 52 Додаткового протоколу, цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.

Згідно зі ст. 8 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань (стаття 12);

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти Росії ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що рф має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію російської федерації проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

27 квітня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433.

Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Ці факти встановлені у тому числі Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Таким чином 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне військове вторгнення російської федерації в Україну, введення воєнного стану в Україні, яке супроводжувалося у тому числі випадками військового протиправного нападу на цивільні об`єкти та цивільне населення.

Згідност.9 Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 с. Сніжківка Оскільської сільської територіальної громади Харківської області (UA63040130210089667) перебувало у тимчасовій окупації з 06.03.2022 року по 11.09.2022 року.

02 липня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (Портал Дія) повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно, Тип нерухомого майна: приватний будинок; За адресою: АДРЕСА_1 ; Стан: зруйновано; Опис пошкоджень: внаслідок попадання снаряду в будинок повне руйнування і потім пожежою знищено все майно. Вибухом зруйнований окремо розташований гараж. Інформацію від сусідів про руйнування отримала в квітні 2022 року. точної дати не пам`ятаю. На даний час територія мого помешкання знаходиться в окупації. Фото не має (а.с. 39).

17 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (Портал Дія) повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно, Тип нерухомого майна: приватний будинок; За адресою: АДРЕСА_1 ; Стан: зруйновано; Опис пошкоджень: будинок не придатний для проживання., повністю згорів після попадання снаряду. Гараж і технічна споруда металевий вагончик згоріли (а.с. 40).

18 лютого 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023220000000258 внесені відомості про кримінальне правопорушення відповідно до заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, в ході окупації м.Ізюм встановлено порушення законів та звичаїв ведення війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил чи інших відомств РФ, що полягали у здійснення обстрілів із використанням невстановленого виду озброєння невстановленими снарядами невстановленого калібру по території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 ; в результаті чого зруйновано та розграбовано будинок (а.с. 41).

Зі змісту акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 23.08.2023 року, вбачається загальна характеристика пошкоджень об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: орієнтована дата пошкоджень об`єкта 08.04.2022 року; ймовірні причини пошкодження об`єкта артобстріли, пряме влучання, пожежа; характеристика пошкоджень (з орієнтовним обсягом пошкоджень): фундамент зруйнований 5%; зовнішні стіни, фасад 70% - зруйнований (30% - оскольчате ураження); дах/покрівля знищено повністю; внутрішні стіни/перегородки зруйновані 90%; підлога знищена повністю; заповнення віконних та дверних прорізів знищені; інженерні мережі та обладнання знищене. Інформація щодо виконаних на дату обстеження ремонтно-відновлювальних робіт ремонтно-відновлювальні роботи не проводились. На території подвір`я зруйнований сарай 24,5 м.кв.; вбиральня 1,4 м.кв.; частково пошкоджений паркан металева сітка 59,5 м.кв.; частково пошкоджена альтанка 14.8 м.кв. (а.с.42-44).

Згідно висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №20731 від 29.08.2023 року за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику нерухомого майна внаслідок руйнування (пошкодження) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті збройної агресії складає 4441683 грн (а.с. 49-64).

Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №22928 від 21.09.2023 року за результатами проведення вибухотехнічного дослідження, пошкодження та руйнування нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , сталися внаслідок вибухів (не менше трьох) артилерійських осколково-фугасних снарядів калібру 100…122 мм, а також вибуху (вибухів) осколкового бойового елемента «9Н210» або «9Н235», якими споряджаються касетні некеровані реактивні снаряди калібру 220 мм «9М27К» та «9Н516» до реактивних систем залпового вогню 9К57 «Ураган». Не виключається, що окремі пошкодження та руйнування означеного нерухомого майна могли бути завдані у результаті вибуху 122 мм некерованого реактивного осколково-фугасного снаряда «М-210Ф» індексу «9М22» («9М22У», «9М22У-1», «9М22У-2») до реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» (а.с. 66-86).

Згідно висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса» №24480 від 02.11.2023 року за результатами проведення військового дослідження, з військової точки зору, обстріл домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 імовірно міг здійснюватись збройними формуваннями РФ із 220 мм. РСЗВ 9К57 «Ураган», 122 мм РСЗВ 9К51 «Град», 120 мм гармата 2Б16 «Нона-К», 120 мм САГ2С9 «Нона-С», 122 мм САО 2С23 «Нона-СВК»; 100 мм буксирована протитанкова гармата МТ-12 «Рапира», «БМП-3» з встановленою 100 мм гарматою (а.с. 87-116).

Згідно звіту про оцінку вартості збитків, що призвели до завдання майнової шкоди громадянці України ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що постраждало внаслідок військової агресії РФ від 09.10.2023 року, збитки станом на 04.10.2023 року становлять 1673547,20 грн. з ПДВ. 45737,83 доларів США (а.с. 117-161).

На підтвердження обставин, викладених у позові щодо пошкодження майна ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем також надано: акт про пожежу від 14.09.2023 року (а.с. 65), протокол допиту в якості свідка ОСОБА_3 по кримінальному провадженні №22023220000000258 від 18.02.2023 року за ч.1 ст. 438 КК України (а.с. 45-48) та фотографії (а.с. 187-196).

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок військової збройної агресії РФ в Харківській області протягом 2022 року, яка супроводжувалася ворожими обстрілами по території Харківської області, міста Харкова, у тому числі із влучаннями в об`єкти цивільної інфраструктури та житлові будинки, будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) та АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, був знищений.

Згідно акту №20731 здачі-приймання висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження від 29.08.2023 року вартість експертизи становить 12044,59 грн., яку ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі 04.07.2023 року згідно платіжної інструкції №0.0.3079286200.1 (а.с. 163-165).

Згідно акту №22928 здачі-приймання висновку експерта за результатами проведення вибухотехнічного дослідження від 20.09.2023 року вартість експертизи становить 8603,28 грн., яку ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі 13.09.2023 року згідно платіжної інструкції №0.0.3194947905.1 (а.с. 166-168).

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг по договору 04/10/23 від 04.10.2023 року вартість робіт по договору складає 10000,00 грн., яку ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі 04.10.2023 року згідно платіжної інструкції №0.0.3231847971.1 (а.с. 169-177).

Згідно акту №24480 здачі-приймання висновку експертного дослідження за результатами проведення військового дослідження від 02.11.2023 року вартість експертизи становить 10037,16 грн., яку ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі 30.10.2023 року згідно платіжної інструкції №0.0.3278128845.1 (а.с. 178-180).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод таст.8Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право»визначено поняття «судовий імунітет», відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України. Верховний Суд встановив підстави для висновку про те, що починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави, починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних відносин України з російською федерацією.

Російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975р., договори укладені між Україною та росією, в т.ч. про українсько-російський державний кордон, російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України. Названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом.

Відповідно до ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

В даному випадку предметом позову є саме відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичній особі, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами російської федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК України).

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частини 2, 5 статті 10 ЦПК України).

Згідно п.п.8, 9 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За приписами частин 1-3 статті 22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку, ОСОБА_1 надано суду докази, які відповідають критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості та підтверджують належність позивачу нерухомого майна та його пошкодження, а також вид та обсяг рухомого майна, яке остання втратила у Харківській області, Ізюмського району, с. Сніжківка, вул. Соснова буд. б/н, у зв`язку з бойовими діями, та його вартість.

Відтак, суд погоджується із тезами ОСОБА_1 щодо спричинення їй матеріальної шкоди у заявленому нею розмірі саме через втрату майна та пошкодження нерухомого майна.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди судом встановлено наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно дост.22ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Як передбачено ч.1ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) №4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За змістомст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 4ст.23ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень Пленуму ВСУ, викладеного вПостанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Внаслідок збройної агресії російської федерації ОСОБА_1 булу змушена покинути своє житло та село, в якому проживають його рідні, друзі та знайомі, а відповідно були сформовані довготривалі сталі соціальні та родинні зв`язки. Позивач втратила житло, налагоджений побут, сталі довготривалі соціальні зв`язки. Все це відобразилося на майновому та моральному стані позивача. Дії відповідача спричинили виникнення тяжких душевних страждань, відчуття приниження, беззахисності, безвихідності, постійного стресу та напруги, реальні переживання за особисте життя і безпеку, за родину, втрати нормальних життєвих зв`язків. Грубі порушення основних конституційних та загальнолюдських прав позивача, закріплених на національному та міжнародному рівнях, зокрема права на безпеку життя, здоров`я та особисту недоторканність, на житло та свободу пересування, на повагу честі та гідності, недоторканності сімейного життя, власності, а також ураховуючи умисний та жорстокий характер дій відповідача, викликали також глибокі почуття безпорадності, беззахисності та розчарування, які позивач відчуває через неможливість користування належним йому житлом, спілкуватися з близькими, відчуття невпевненості у майбутньому. При цьому були порушені права позивача, встановлені міжнародними договорами, ратифікованими Україною, Конституцією і законами України, зокрема право власності, право на вільний вибір місця проживання, на недоторканість житла, на повагу до особистого життя, честі і гідності Вказане спричинило і продовжує спричиняти йому сильні та глибокі душевні страждання.

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституції або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа №1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1,3 Конституції України).

Право на життя, житло, повагу до сімейного життя передбачені також Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ІV Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділу ІІ Конституції України.

В ст.17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації"(Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації"(Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § ИЗ, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р.) у справі "Грідін проти Російської Федерації"(Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня).

З огляду на вказану практику Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Луізідоу проти Турецької Республіки» (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами. В рішенні зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру, де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецьким Збройними Силами.

Виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, затвердивши "Правила суду - компенсація шкоди", виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер.

Відповідно до вимог "Правила суду - компенсація шкоди", які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Беззаперечним є те, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 як громадянка України, була позбавлена звичного ритму життя, факт збройної агресії проти України спричинив їй душевного болю, тобто позивачем доведено наявність завдання їй моральних страждань.

Враховуючи тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з із військовою агресією Російської Федерації проти України, вимушеністю ОСОБА_1 покинути власну домівку та змінити звичний уклад її життя, враховуючи відчуття позивачем душевних страждань з приводу втрати її домоволодіння, що не дають їй можливості проживати повноцінним життям та життям, яким вона проживала до збройної агресії російської федерації проти України, те, що позивач зазнає душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість і незахищеність, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову цій частині та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 4000 000 грн. 00 коп.

Суд вважає за необхідне стягнути спричинену шкоду саме в гривні.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (стаття 524 ЦК України).

Тлумачення частини другоїстатті 524 ЦК Українисвідчить, що учасники цивільного обороту можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті в договорі.

Підстав для допустимості визначення відшкодування (компенсації) шкоди в іноземній валюті, окрім випадків якщо зокрема, її викладено, чиннийЦКне містить, що узгоджується із правовим висновком ВС викладеним у постанові № 216/5657/22 від 20 червня2024 року.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»», то судовий збір у розмірі 13 420,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,82,141,263-265, 268, 280, 354355 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, третя особа Кабінет Міністрів України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Ізюмського району Харківської області задовольнити частково.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6115 230 (шість мільйонів сто п`ятнадцять тисяч двісті тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з держави Російська федерація на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 4 000 000 (чотири мільйони) гривень 00 копійок.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оціночно-експертних досліджень в загальному розмірі 40685 (сорок тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 03 (три) копійки.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави Україна 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ; місце фактичного мешкання (ВПО): АДРЕСА_4 .

Відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; код загальноросійського класифікатора органів державного управління 1318000),-

Третя особа Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, код ЄДРПОУ: 00000000, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.

Суддя О.М. Мартинова