Постанова

від 14.11.2024 по справі 352/1665/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1665/23

Провадження № 22-ц/4808/1078/24

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

секретар Петрів Д. Б.

за участю представника позивача адвоката Волосянко Р. О.

представника апелянта адвоката Міньковської А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представникаТовариства зобмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни на рішення Тисменицького районного суду від 22 травня 2024 року в складі ОСОБА_1 , ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 31 травня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони відчуження нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони відчуження нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 жовтня 2007 року між позичальником ОСОБА_3 та ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» укладено кредитний договір №142-2007, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 15 000 доларів США зі сплатою 15% річних на строк до 12 жовтня 2012 року включно, із щомісячним погашенням кредиту до 05 числа кожного місяця в сумі не менше 245 доларів США, починаючи з листопада 2007 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором вона передала в іпотеку банку належну їй на праві власності земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1417 га з кадастровим номером 2625855600:02:002:0119 на АДРЕСА_1 (на цей час Івано-Франківського) району Івано-Франківської області.

22 травня 2014 між ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», який є правонаступником первісного кредитора, та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого останній набув права вимоги за вказаними кредитним договором і договором іпотеки.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2015 року у справі № 352/1896/14-ц з позичальника ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто 4 154,79 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 24 липня 2014 року 48 539,86 грн, та 485,39 грн судових витрат. У решті позову відмовлено за спливом позовної давності. Рішення суду було звернуте до примусового виконання.

02 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Ухвалою Тисменицького районного суду від 27 травня 2021 року частково задоволено заяву ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну сторони її правонаступником, замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Діджи фінанс» у виконавчому листі № 352/1896/14-ц, виданого Тисменицьким районним судом 09 листопада 2015 року.

В ході примусового виконання, боржником ОСОБА_3 рішення суду виконане у повному обсязі, що підтверджується постановою старшого державного виконавця Тисменицького ВДВС Шаманського П. С. від 06 вересня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 50630230.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилося виконанням, проведеним належним чином, припинилася також іпотека, яка є похідною від основного зобов`язання та дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Однак, відповідач не вжив заходів для припинення іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна, чим порушується її право як власника на розпорядження земельною ділянкою.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд: визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 19 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І. І. за реєстровим номером 4120; скасувати заборону відчуження нерухомого майна земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1417 га з кадастровим номером 2625855600:02:002:0119 на АДРЕСА_1 , яка накладена 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І. І. за реєстровим номером 4121; вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 5869463 від 19 жовтня 2007 року про обтяження нерухомого майна вказаної земельної ділянки та запис про іпотеку № 12972449 (спеціальний розділ), реєстраційний номер іпотеки 5869235 від 19 жовтня 2007 року.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 20 вересня 2023 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Тисменицький районний суд рішенням від 22 травня 2024 року позов ОСОБА_5 задовольнив частково.

Визнав припиненою іпотеку за договором іпотеки № 4120 від 19 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І. І., яка зареєстрована в Державному реєстрі іпотек 19 жовтня 2007 року, реєстраційний номер іпотеки 5869235, номер запис про іпотеку 12972449 (спеціальний розділ).

Припинив обтяження заборону відчуження нерухомого майна земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1417 га з кадастровим номером 2625855600:02:002:0119 на АДРЕСА_1 , яка накладена 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І. І. за реєстровим номером 4121, зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 19 жовтня 2007 року, реєстраційний номер обтяження 5869463. У решті позову відмовив. Також стягнув з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_2 8814,20 грн судових витрат.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Діджи Фінанс» адвокат Міньковська А. В., посилаючись на неповне з`ясуваннясудом обставин,що маютьзначення длясправи,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа та порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково встановлено, що виконання позичальником рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2015 року у справі №352/1896/14-ц свідчить про припинення основного зобов`язання. При цьому не враховано, що ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», при пред`явленні позову до позичальника заявив суму заборгованості в розмірі 24945,18 доларів США, з якої заборгованість за кредитом 13327,61 доларів США, заборгованість по відсотках 11617,57 доларів США. Судом було позов задоволено частково у розмірі 4105,06 доларів США, а в решті позову було відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Однак, сплив позовної давності сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором та не може вважатися підставою для припинення іпотеки.

Також указує, що в описовій частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що відповідач визнав заявлені позовні вимоги. Проте, представник відповідача не визнавала та не могла визнавати позовних вимог, оскільки такі вимоги є безпідставними. У заяві про розгляд справи без участі представника відповідача адвокат Міньковська А. В. лише підтвердила попередньо заявлену відповідачем позицію по справі, а саме щодо відмови у задоволенні позову.

Позиція інших учасників справи

30 серпня 2024 року представник ОСОБА_4 адвокат Волосянко Р. О. подав засобами поштового зв`язку відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи

У серпні2024року представникТОВ «Діджи Фінанс» адвокат Міньковська А. В. за допомогою системи «Електронний суд» подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року клопотання задоволено.

У судовомузасіданні апеляційногосуду врежимі відеоконференціїпредставник ТОВ«Діджи Фінанс» адвокатМіньковська А.В.доводи апеляційної скарги підтримала, просила їїзадовольнити з підстав, що викладені в ній.

Представник ОСОБА_2 адвокат Волосянко Р. О. апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення.

Фактичні обставини справи

12 жовтня 2007 року між ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 142-2007, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 15000 доларів США зі сплатою 15 % річних на строк до 12 жовтня 2012 року включно, із щомісячним погашенням кредиту до 05 числа кожного місяця в сумі не менше 245 доларів США, починаючи з листопада 2007 року (а.с.9-11).

Для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позивачка ОСОБА_2 на підставі укладеного з банком договору іпотеки від 19 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І. І. за реєстровим номером 4120, передала в іпотеку банку належну їй на праві власності земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1417 га з кадастровим номером 2625855600:02:002:0119 на АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І. І. внесено до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження зазначеної земельної ділянки, реєстраційний номер 5869463 (а.с.18 зворот).

22 травня 2014 року між ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», який є правонаступником первісного кредитора, та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого останній набув права вимоги за вказаними кредитним договором з позичальником ОСОБА_3 та договором іпотеки з іпотекодавцем ОСОБА_2 .

Рішенням від 25 червня 2015 року, з урахуванням ухвали від 01 липня 2015 року про виправлення описки, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у справі № 352/1896/14-ц частково задовольнив позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнув з позичальника ОСОБА_3 на користь банку 4 154,79 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 24 липня 2014 року 48539,86 грн та 485,39 грн судових витрат. У решті позову відмовлено за спливом позовної давності.

02 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги № 2303/К/1, відповідно до якого відповідач ТОВ «Діджи фінанс» набув права вимоги за вказаними кредитним договором з позичальником ОСОБА_3 та договором іпотеки з іпотекодавцем ОСОБА_2 .

Ухвалою від 27 травня 2021 року Тисменицький районний суд частково задовольнив заяву ТОВ «Діджи Фінанс» про заміну сторони її правонаступником, замінив стягувача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником ТОВ «Діджи фінанс» у виконавчому листі № 352/1896/14-ц Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2015 року (а.с.15-16).

06 вересня 2021 року старший державний виконавець Тисменицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шаманський П. С. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 50630230 з примусового виконання вказаного виконавчого листа у зв`язку з повним фактичним виконанням (а.с.17).

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 509, статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_2 вказувала на припинення основного зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з його повним виконанням, що є наслідком припинення похідних зобов`язань від основних, передбачених, зокрема, договором іпотеки.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та визнаючи припиненою іпотеку за договором №4120 від 19 жовтня 2007 року суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_3 повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 142-2007 від 12 жовтня 2007 року. У зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором припинилося як основне зобов`язання, так і похідне зобов`язання за договором іпотеки.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З`ясовано, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував у зв`язку із цим ПАТ «Дельта Банк» у 2014 році звертався до суду із позовами до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24945,18 доларів США, що у гривневому еквівалентні згідно курсу НБУ станом на 24 липня 2014 року складав 291 431,22 грн.

Рішенням від 25 червня 2015 року, з урахуванням ухвали від 01 липня 2015 року про виправлення описки, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області позов ПАТ «Дельта Банк» задовольнив частково та стягнув з позичальника ОСОБА_3 на користь банку 4 154,79 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 24 липня 2014 року 48 539,86 грн та 485,39 грн судових витрат. У решті позову відмовлено за спливом позовної давності.

Зі змісту цього рішення вбачається, що судом встановлено, що кредитором нараховувались відсотки за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору, що суперечить умовам договору та вимогам норм матеріального права. Також судом встановлено, що відповідач перестав виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом після 05 листопада 2008 року, коли вніс останній платіж на погашення кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку. У свою чергу позивач, до якого як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, звернувся до суду з позовом до відповідача 01 серпня 2014 року, направивши позовну заяву до суду. А тому виходячи з графіку платежів за користування кредитом суд визначив розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача у межах трьохрічного строку загальної позовної давності, починаючи з 01 серпня 2011 року до 12 жовтня 2012 року включно у сумі 4 154,79 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 24 липня 2014 року 48 539,86 грн.

Оскільки вказане рішення суду виконане боржником у примусовому порядку, то позивачка вважала, а суд першої інстанції погодився, що позичальник повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 142-2007 від 12 жовтня 2007 року.

Проте суд першої інстанції не врахував, що рішенням Тисменицького районного суду від 25 червня 2015 року також відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості за спливом позовної давності. За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з нормою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Боржник має виконати повністю те, що ним було обіцяне. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання, і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Сплив позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Підстави припинення іпотеки визначено у статті 17 Закону України «Про іпотеку», яка містить виключний перелік підстав такого припинення, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, у ЦК України та в Законі України «Про іпотеку» немає такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відхилила довід позивачки про відсутність у кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском позовної давності.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові у справі № 6-786цс17, а також у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 921/247/17-г/16, від 20 червня 2018 року у справі № 752/17492/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 569/1548/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 766/10193/16-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 335/9695/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 548/223/19, від 11 лютого 2022 року у справі № 482/1561/20-ц, від 17 травня 2022 року у справі №523/18773/19, від 07 вересня 2023 року у справі № 638/961/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 331/6035/21.

У постанові від 23 жовтня 2021 року у справі № 545/746/20 Верховний Суд зазначив, що спірні правовідносини сторін після відмови у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі спливом позовної давності не припиняються, а трансформуються в натуральне зобов`язання.

Натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але отримане в результаті добровільного виконання не є безпідставно набутим майном (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц).

Отже, спірні правовідносини сторін за договором після ухвалення Тисменицьким районним судом рішення від 25 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі спливом позовної давності не припинились, а трансформувалися у натуральне зобов`язання.

Доказів щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором №142-2007 від 12 жовтня 2007 року позивачкою не надано як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про те, що позичальник ОСОБА_3 повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 142-2007 від 12 жовтня 2007 року, у зв`язку із чим іпотека, встановлена договором іпотеки від 19 жовтня 2017 року №4120 є припиненою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання припиненою іпотекою за договором іпотеки №4120 від 19 жовтня 2017 року.

Оскільки позовні вимоги про скасування заборони відчуження нерухомого майна та вилучення записів про іпотеки з відповідних державних реєстрів є похідними від вимог про визнання іпотеки припиненою, тому вони не підлягають задоволенню з огляду на відсутність правових підстав для задоволення основних вимог.

Щодо посилання суду про визнання відповідачем позову в заяві представника від 21 травня 2024 року (а.с. 204), то таке також є помилковим, що вбачається зі змісту самої заяви та підтверджується письмовими поясненнями сторони у справі, в яких була викладена позиція відповідача, що не допускає двозначного тлумачення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 382 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення апеляційної скарги та прийняте рішення про відмову у задоволенні позову, на користь ТОВ «ДіджиФінанс» з позивачки підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представникаТовариства зобмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни задоволити.

Рішення Тисменицького районного суду від 22 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони відчуження нерухомого майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплачений судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді в сумі 3220,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І.О.Максюта

В. Д. Фединяк