Повістка

від 05.12.2024 по справі 352/1665/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1665/23

Провадження № 22-з/4808/102/24

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

секретаря Струтинської Д. В.

за участю представника позивача адвоката Волосянко Р. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства зобмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни про ухваленнядодаткового рішенняу справіза позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони відчуження нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони відчуження нерухомого майна.

Рішенням Тисменицького районного суду від 22 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки № 4120 від 19 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І. І., яка зареєстрована в Державному реєстрі іпотек 19 жовтня 2007 року, реєстраційний номер іпотеки 5869235, номер запис про іпотеку 12972449 (спеціальний розділ).

Припинено обтяження заборону відчуження нерухомого майна земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1417 га з кадастровим номером 2625855600:02:002:0119 на АДРЕСА_1 , яка накладена 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Секретою І. І. за реєстровим номером 4121, зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 19 жовтня 2007 року, реєстраційний номер обтяження 5869463.

У решті позову відмовлено.

Також стягнуто з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 8814,20 грн судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Діджи Фінанс» адвоката Міньковської А. В. задоволено.

Рішення Тисменицького районного суду від 22 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, ТОВ «Діджи Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання іпотеки припиненою, скасування заборони відчуження нерухомого майна відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» сплачений судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді в сумі 3 220,80 грн.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» адвокатМіньковська А.В.18 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку подала заяву про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання щодо судових витрат на правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що у зв`язку з розглядом справи товариство понесло витрати на професійну правничу допомогу. Представником відповідачем було заявлено про надання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення. Після судового засідання було складено детальний опис послуг, наданих адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», відповідно до якого загальна вартість послуг складає 26000,00 грн.

05 грудня 2024 року адвокат Волосянко Р. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заперечення про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить відмовити в задоволенні заяви представника ТОВ «Діджи Фінанс» про відшкодування судових витрат, у зв`язку з її необґрунтованістю і неспівмірністю.

Правове обґрунтування та висновки апеляційного суду за результатами розгляду заяви

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача адвоката Волосянка Р. О., дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом, стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати, не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають«гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Установлено, що інтереси ТОВ «Діджи Фінанс» представляла адвокат Міньковська А. В.

В апеляційнійскарзі адвокатМіньковська А.В.як представниквідповідача зазначала,що орієнтованийрозмір витратна правничудопомогу,яку очікуєпонести апелянтскладає 20000грн, з огляду на неможливість точно визначити обсяг витрат детальний опис послуг, наданих адвокатським бюро та докази здійснених товариством витрат, необхідних для надання правової допомоги будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

18 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку представник відповідача подала заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої надано:

- копію договору №11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2024 року;

- копію додаткової угоди №26 до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2024 року;

- копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Діджи Фінанс» у справі №352/1665/23;

- копію акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 15 листопада 2024 року;

- копію платіжної інструкції №7034 від 20 березня 2024 року.

Відповідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги № 11 від 12 лютого 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» доручило, а адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське бюро призначає адвоката Міньковська А. В., свідоцтво №11306/10.

Порядок здійснення розрахунків сторонами погоджено у розділі 4 договору про надання правничої (правової) допомоги, зокрема, юридичну допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного переказу суми авансування, що дорівнює 50000,00 грн, без ПДВ.

Згідно з додатковою угодою від 12 липня 2024 року № 26 адвокатське бюро, відповідно до умов Основного договору, приймає на себе зобов`язання з надання представництва клієнта в Івано-Франківському апеляційному суді у справі №352/1665/23 за апеляційною скаргою ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2024 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Вартість наданих юридичних послуг визначається відповідно до умов основного договору.

Оплата за надані послуги буде здійснюватися шляхом зарахування авансованих платежів, попередньо здійснених клієнтом в момент підписання акта про підтвердження факту надання правничої допомоги, а у разі недостатності суми авансованих платежів для оплати юридичних послуг, адвокатське бюро надсилає клієнту рахунок-фактуру, про що зазначається в акті.

За змістом копії детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Діджи Фінанс» у справі №352/1665/23 та копії акта про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 15 листопада 2024 року адвокатське бюро надало клієнту такі послуги: ознайомлення з наданими клієнтом документами, матеріалами судових справ, правовий аналіз обставин спірних правовідносин; складання та направлення апеляційної скарги; складання та направлення додаткових пояснень по справі, участь у судовому засіданні, гонорар успіху адвоката (за позитивне рішення). Кількість витраченого часу на правову допомогу складає 6 год. Загальна сума вартості робот, наданих послуг і виконаних робіт визначена сторонами в сумі 26 000,00 грн.

Даючи оцінку представленим доказам щодо витрат ТОВ «Діджи Фінанс» на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про виключення з суми заявлених витрат, витрати зазначені в детальному описі як витрати на ознайомлення з наданими клієнтом документами, матеріалами судової справи, правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складання та направлення додаткових пояснень по справі в сумі 4000 грн, оскільки такі є складовими підготовки апеляційної скарги, а додаткові письмові пояснення у справі відсутні.

Щодо розміру витрат на складання скарги в сумі 10500 грн, витрат за участь у судовому засіданні 1500 грн та гонорар успіху в сумі 10000 грн, то апеляційний суд погоджується із запереченнями представника позивача, що такі з огляду на складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); зважаючи на те, що зміст скарги містить уже викладену у справі позицію, не є співмірними із складністю справи, тому зважаючи на необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, їх необхідно зменшити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» всього 9 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника Товариства зобмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення задоволити частково. Ухвалити у справі додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 грн.

Додаткова постанованабирає законноїсили здня їїприйняття таможе бутиоскаржена вкасаційному порядкубезпосередньо доВерховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст додаткової постанови складено 10 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І. О. Максюта

В. Д. Фединяк