Постанова

від 05.11.2024 по справі 910/9181/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа № 910/9181/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися;

відповідача - Самара В.С., Жамбровський М.С.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст складений 01.10.2024)

у справі №910/9181/24 (суддя - Павленко Є.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Завод "Екватор"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Акціонерне товариство "Завод "Екватор" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором поставки №53-129-01-21-02326 від 27.08.2021 у загальному розмірі 4077601,65 грн, з яких: 2600000,00 грн - основний борг, 753141,11 грн - інфляційні втрати, 178104,38 грн - 3% річних та 546356,16 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 відкрито провадження у справі №910/9181/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

До суду 15.08.2024 від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та клопотання про відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

У підготовчому засіданні 15.08.2024 судом поставлено на обговорення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, а також роз`яснено представнику відповідача про передбачені ст. 331 ГПК України порядок та присічний строк розгляду такої заяви. Суд також звернув увагу представника на передчасність такого клопотання з огляду на відсутність судового рішення за наслідками розгляду даного спору на час звернення з відповідним клопотанням. Представником відповідача заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про відстрочення виконання рішення у справі №910/9181/24, яке задоволено протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати.

25.09.2024 до суду від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повторно надійшло клопотання про відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (повний текст складений 01.10.2024) визнано подачу Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повторної заяви про відстрочення виконання судового рішення у справі №910/9181/24, датованої 25.09.2024, зловживанням процесуальними правами, заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 25.09.2024 про відстрочення виконання судового рішення залишено без розгляду, застосовано до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб та стягнуто з останнього в дохід Державного бюджету України 6056,00 грн штрафу.

Ухвала мотивована тим, що подання відповідачем в черговий раз заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі без зазначення інших підстав або нових обставин є зловживанням вказаною особою своїми процесуальними правами, а тому така заява підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 3 ст. 43 ГПК України. Поряд з цим, місцевий господарський суд також на підставі п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України у зв`язку зі зловживанням процесуальними правами вирішив застосувати до відповідача захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в дохід державного бюджету в сумі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та не з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Відповідач вказує на порушення судом першої інстанції ст. ст. 2, 42, 43, 135, 238 та 239 ГПК України, а також неправильне застосування ст. 331 ГПК України, оскільки подання клопотання про відстрочення виконання рішення до його ухвалення є правом відповідача, а тому суд безпідставно спонукав представника відповідача клопотати перед судом про залишення без розгляду первісно поданого клопотання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 апеляційну скаргу у справі №910/9181/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9181/24, призначено її до розгляду на 05.11.2024, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

Позивач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

У призначене засідання суду 05.11.2024 з`явилися представники відповідача та надали пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники позивача не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету Акціонерного товариства "Завод "Екватор" від 17.10.2024.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, Акціонерне товариство "Завод "Екватор" належним чином повідомлене про розгляд апеляційної скарги та не повідомило суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод у розгляді справи), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17 та 29.05.2020 у справі №920/1346/20).

Отже, виходячи з вказаної позиції Верховного Суду, щоб зловживання правом насправді відбулося, потрібно щоб особа вчинила юридично правильні процесуальні дії, однак при цьому переслідувала зовсім інші цілі, а не ті що вона демонструє.

Основними засадами господарського судочинства, зокрема, є диспозитивність, обов`язковість судового рішення і розумність строків розгляду справи судом.

Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України).

Як було зазначено вище, відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про відстрочення виконання судового рішення у даній справі, яке протокольною ухвалою від 15.08.2024 було залишено без розгляду.

Цьому передувало те, що судом було роз`яснено представнику відповідача про передбачені ст. 331 ГПК України порядок та присічний строк розгляду заяви про відстрочення виконання рішення. Суд також звернув увагу представника на передчасність такого клопотання з огляду на відсутність судового рішення за наслідками розгляду даного спору на час звернення з відповідним клопотанням. Як наслідок, представник відповідача просив залишити без розгляду подане клопотання, що і було зроблено місцевим господарським судом.

В подальшому відповідачем повторно подано аналогічне клопотання про відстрочення виконання рішення. Однак, судом першої інстанції зазначені дії розцінені як зловживання процесуальними правами, наслідком чого стало постановлення оскаржуваної ухвали.

Проте, апеляційний суд вважає наведені висновки такими, що не відповідають вимогам процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 1 ст. 239 ГПК України також передбачає, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні.

Таким чином, оскільки суд, який ухвалює рішення, може визначити порядок його виконання безпосередньо при його ухваленні, а питання відстрочки або розстрочки рішення є предметом відповідного клопотання сторони, виходячи із принципу диспозитивності, то подання такого клопотання не тільки не направлене на свідоме невиправдане затягування судового процесу чи перешкоджанню розгляду справи, або якомусь іншому зловживанню правом, тобто його спотворення, а навпаки, спрямоване саме на швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку та жодним чином не порушує права інших учасників судового процесу.

Разом з тим, з мотивувальної частини ухвали вбачається, що суд першої інстанції при її постановленні керувався насамперед не ст. ст. 238 та 239 ГПК України, а обмежився винятково положеннями ст. 331 ГПК України, у зв`язку з чим прийшов до висновку, що подане клопотання відповідача повинно бути розглянуто судом саме в порядку і строки, визначені ст. 331 ГПК України.

Так, згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Враховуючи, що наведена норма знаходиться у розділі V ГПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах», вона насамперед врегульовує правовідносини вже після розгляду справи та винесення судового рішення, зокрема, встановлює порядок подання заяви про відстрочення виконання рішення суду та строки її розгляду вже на етапі виконання такого рішення суду, і не є нормою, що регулює порядок розгляду заяв, поданих на розгляд суду під час вирішення справи по суті.

Отже, з аналізу наведених вище процесуальних норм слідує, що відповідач не обмежений у праві клопотати про відстрочення виконання рішення суду як на стадіях підготовчого провадження та розгляду спору по суті, так і вже за фактом ухвалення судом рішення у справі під час його виконання.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наведене відносно даного спірного випадку фактично означає, що вирішення питання стосовно того, чи клопотати перед судом про відстрочення виконання рішення і на якій саме стадії процесу заявляти таке клопотання, є прерогативою виключно сторони процесу. Тоді як суд за відсутності відповідного клопотання сторони на стадії вирішення справи по суті (як і на стадії виконання рішення суду) не вправі з власної ініціативи розглядати таке питання.

Як уже зазначалося, клопотання про відстрочення виконання рішення було подано відповідачем саме під час підготовчого засідання для подальшого його розгляду при вирішенні справи по суті, до винесення рішення судом, що, враховуючи положення ст. 238 ГПК України, повинно було бути відображено у резолютивній частині такого рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо обов`язкового застосування строків розгляду клопотання відповідача, зазначених у ст. 331 ГПК України, як і загалом застосування останньої під час розгляду справи по суті і вирішення спору.

Як наслідок, місцевий господарський суд безпідставно спонукав представника відповідача до подання заяви про відкликання клопотання, що і стало причиною повторного подання іншого клопотання.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про зловживання відповідачем процесуальними правами не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки подання клопотання про відстрочення виконання судового рішення до його ухвалення не суперечить завданню господарського судочинства та відповідає його принципам.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції ст. ст. 2, 42, 43, 238 та 239 ГПК України, а також неправильного застосування ст. 331 ГПК України, апеляційний суд визнає обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Поряд з цим, як було встановлено вище, подання заяви про відстрочення виконання рішення до його ухвалення не є свідченням зловживання процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству, що робить застосування такого заходу неправомірним та порушує положення ст. 135 ГПК України.

Як наслідок, висновок суду першої інстанції з приводу того, що повторне подання заяви свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, а отже і про наявність підстав для стягнення штрафу, є помилковим, оскільки ґрунтується на хибному тлумаченні положень процесуального закону.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд також вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом порушено приписи ст. 135 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/9181/24 - скасуванню.

При цьому, розподіл судового збору, пов`язаного з поданням апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті згідно з загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.

Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу до зазначеного переліку не відносяться, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/9181/24 скасувати.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений 15.11.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов