Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/7293/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024Справа № 910/7293/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксовий завод «Новомет»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька транспортна компанія»

про стягнення 126 120,23 грн,

Представники учасників справи:

від позивача: Орлова А.О.,

від відповідача: Косик С.І.,

від третьої особи: не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксовий завод «Новомет» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 126 120,23 грн, з яких: 122 285,17 грн вартості нестачі вантажу та 3 835,06 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано не забезпеченням з боку відповідача, як перевізника вантажу, його збереженості під час перевезення, що спричинило нестачу вантажу у розмірі 17 220 кг, на підтвердження чого надано комерційний акт № 440209/5 від 22.05.2023, а відтак, за доводами позивача, відповідач має нести відповідальність за спричинення збитків внаслідок такої нестачі вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7293/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

04.07.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли:

- відзив на позовну заяву;

- клопотання про витребування доказів;

- клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими та виключення їх з числа доказів, а саме: вантажно-митної декларації (додаток 2), інвойс (додаток 6), відомості вагонів до перевантаження (додаток 7), лист 6-й накладної (додаток 8), 1-й лист накладної (додаток 12), відомості вагонів після перевантаження (додаток 11).

05.07.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (доказів направлення позивачу відзиву та поданих до суду 04.07.2024 клопотань).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 постановлено розглядати справу № 910/7293/24 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 12.08.2024. Зобов`язано позивача в строк до 19.07.2024 подати до суду нотаріально засвідчений переклад на українську мову додатків до позовної заяви: рахунок (інвойс), відомість вагонів до перевантаження, лист 6-1 накладної, комерційний акт № 440209/5 з додатковими листами до нього, 1-й лист накладної, а також надати засвідчену належним чином (читабельну) копію відомості вагонів після перевантаження.

15.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.07.2024 до суду через систему Електронний Суд та 24.07.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (на виконання вимог ухвали від 05.07.2024).

25.07.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовче засідання 12.08.2024 з`явились представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив долучити до матеріалів справи подані позивачем докази із одночасним зобов`язанням представника позивача направити відповідачу такі докази протягом трьох днів від дати даного підготовчого засідання.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 12.08.2024 підтримав подане ним клопотання про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька транспортна компанія». Представник позивача щодо задоволення даного клопотання заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька транспортна компанія» (вул. Генерала М.Юнаківа, 9, м. Львів, 79039; ідентифікаційний код 39181890); зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, докази такого направлення надати до суду.

Зобов`язано відповідача направити на адресу третьої особи копію відзиву на позовну заяву з доданими до нього матеріалами, докази такого направлення надати до суду.

Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Галицька транспортна компанія» строк для надання до суду письмових пояснень по суті позовних вимог відповідно до вимог статей 168, 179 Господарського процесуального кодексу України - п`ять днів з дня отримання даної ухвали.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька транспортна компанія» належним чином засвідчені копії (оригінали для огляду у судовому засіданні):

- договору № 04/2021 від 23.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька транспортна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотерм» з усіма додатками, додатковими угодами;

- докази проведених розрахунків за вказаним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька транспортна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотерм» за послуги з перевантаження вантажу, надані в спірний період - 16.05.2023-17.05.2023 на станції Мостицька 2 за накладною СМГС № 505354.

Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Галицька транспортна компанія» строк для подання до суду витребуваних доказів - до 06.09.2024 включно.

Підготовче засідання відкладено на 18.09.2024.

20.08.2024 до суду через систему Електронний Суд від третьої особи надійшли пояснення із витребуваними судом ухвалою від 12.08.2024 документами.

12.09.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення оригіналів доказів.

13.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.09.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 вищевказане клопотання представника позивача задоволено, вирішено забезпечити участь останнього в підготовчому засіданні 18.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовче засідання 18.09.2024 з`явилися представники сторін, представник третьої особи не з`явився, однак остання в своїх поясненнях просила здійснювати розгляд справи без участі її представника в судових засіданнях.

Суд, з`ясувавши обставини подання сторонами до суду всіх документів та доказів, необхідних для вирішення даного спору, враховуючи вчинення судом у підготовчому провадженні всіх необхідних дій задля правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, оскільки передбачених законом підстав для відкладення підготовчого засідання не було встановлено, суд визнав необхідним закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.10.2024.

30.10.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 30.10.2024 з`явились представники сторін. Представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки явка третьої особи обов`язковою не визнавалась, а її неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаного учасника справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у позові відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2023 між АТ «WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE «VICTORIA» (Польща) (продавець) та ТОВ «НОВОТЕРМ» (Україна) (покупець) укладено контракт № 2023/0103-01, відповідно до якого продавець зобов`язується продати покупцю кокс ливарний на умовах DAP Мостиська, Україна, відповідно до положень Інкотермс 2020.

Відповідно до Додатку № 3 від 04.05.2023 до контракту № 2023/0103-01, визначено загальну кількість товару - 530 тон (+/- 10% в опціоні продавця) та зазначено, що дана кількість не є суворо фіксованою та може коригуватись. Період поставки: травень 2023 року; дата відвантаження: 8-10 травня 2023 року. Отримувачем за вказаним Додатком № 3 від 04.05.2023 до контракту № 2023/0103-01 значиться: ТОВ «Коксовий завод «Новомет» (Карачівське шосе, 44, м. Харків, 61071; ідентифікаційний код 42031832).

Товариством «WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE «VICTORIA» (Польща) 08.05.2023 виставлено рахунок-фактуру № SP_EXB/00056/23 на оплату товару (коксу ливарного) у кількості 533 000 кг на суму 301 145,00 євро, що у національній валюті склало 1 381 803,83 грн.

08.05.2023 відправником - WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE "VICTORIA" (Польща) здійснено міжнародну відправку № 505354 зі станції 6258632 ПКП ВАЛБЖИХ ФАБРИЧНИ ТЕР на станцію призначення 442702 УЗ НОВОЖАНОВЕ, ПІВД коксу і напівкоксу з кам`яного вугілля NHM/ГНГ 27040010, загальною масою 533 000 кг. Одержувачем вантажу за накладною № 505354 вказано ТОВ «Коксовий завод «Новомет». Вказаний вантаж прибув на станцію призначення 21.05.2023.

22.05.2023 на станції ОСНОВА ПІВД. в результаті проведення контрольної комісійної перевірки вагонів №№ 60941127, 63361620, 55639553, 63309116, 60959186, 63309371, 59725911, 63309363, 62612429, 57572968, 56108038, 55429948, 63309413 було виявлено нестачу вантажу в загальному розмірі 17 220 кг, про що складено комерційний акт № 440209/5.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на загальну суму 122 285,17 грн, яку заявлено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» за даним позовом. При цьому, крім вказаної суми збитків, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23.05.2023 по 07.06.2024 у розмірі 3 835,06 грн.

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи про відсутність його вини у нестачі вантажу. Зокрема, посилався на такі обставини:

- прийняття польським перевізником ПКП Карго до перевезення вантажу за накладною № 505354 без перевірки тари та маси вантажу, у зв`язку з чим дійсна маса вантажу могла не відповідати зазначеній у накладній масі;

- залучення відправником для виконання послуги з перевантаження ТОВ «Галицька транспортна компанія», яким прийнято надані Львівською механізованою дистанцією навантажувально-розвантажувальних робіт регіональної філії «Львівська залізниця» (надалі - МЧ Львів) за договором № ММ-2327/п/НЮ від 17.03.2023 послуги щодо перевезення вантажу без зауважень та заперечень щодо тари, маси вантажу, його маркування;

- відсутність зауважень до перевезення стосовно вагонів, маси вантажу на всьому шляху прямування вагонів;

- встановлення в комерційному акті № 440209/5 від 22.05.2023 справності перевезення вантажу;

- вологість вантажу у розмірі 5%, що із загальної маси вантажу 533 000 кг становить 26 650,00 кг (533 000*5%), в межах якої виявлено невідповідність маси вантажу.

Крім того, відповідач посилався на те, що до позовної заяви позивачем надано в копіях накладну, лист повідомлення про прибуття вантажу та комерційний акт, тоді як відповідно до положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення вказані документи повинні надаватись в оригіналі.

Також відповідач заперечував щодо задоволення вимог про стягнення 3% річних за прострочення сплати суми збитків, посилаючись на те, що така вимога суперечить законодавству, а саме Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Третя особа у своїх поясненнях зазначила, що нею за договором від 23.02.2021 № 04/2021 надавались транспортно-експедиційні послуги власнику вантажу, а саме, 16.05.2023 здійснено перевантаження вантажу із залученням сил та засобів МЧ Львів, що підтверджується актом наданих послуг від 17.05.2023 № 51/М. Водночас, третя особа зазначила, що ані положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ані умови укладеного із МЧ Львів договору № ММ-2327/п/НЮ від 17.03.2023 не містять вимог щодо обов`язкової участі експедитора (власника вантажу або інших осіб) при перевантаженні вантажу, як і не передбачають необхідності проведення зважування при здійсненні перевантаження. Відтак, ТОВ «Галицька транспортна компанія» не брала участі у зважуванні вантажу 16.05.2023 та 17.05.2023, а проведення зважування після перевантаження здійснювалось МЧ Львів в рамках його обов`язків як перевізника відповідно до Правил перевезення вантажів, що є додатком 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Отже, доводи відповідача про прийняття без зауважень третьою особою 13 вагонів після перевантаження остання вважає необґрунтованими, оскільки ТОВ «Галицька транспортна компанія» не є стороною договору перевезення та жодних дій в процесі перевезення не вчиняла, а лише відповідно до договору від 23.02.2021 № 04/2021 організувала плату за перевезення вантажів по території України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За змістом ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут), статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполучені здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення (ст. 4 Статуту).

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі -УМВС).

Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.

УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів», тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 ЦК України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до накладної № 505354 від 08.05.2023 мало місце міжнародне перевезення вантажу, а отже, до відносин сторін, що виникли між сторонами внаслідок цього перевезення, застосовуються положення УМВС.

Відповідно до § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Згідно з ч. 3 ст. 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

У ч. 1 ст. 19 ГПК України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до § 1 ст. 46 УМВС право пред`явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу. § 3 статті 46 УМВС передбачено, що претензія пред`являється щодо кожної відправки окремо.

За змістом § 7 ст. 46 УМВС перевізник зобов`язаний в 180 денний термін з дня отримання претензії розглянути її, дати відповідь особі, що звернулась з претензією, і при повному чи частковому визнанні претензії сплатити особі, що звернулась з претензією належну суму.

Відповідно до §1 ст. 47 УМВС позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право на пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію до перевізника.

Згідно з § 3 ст. 47 УМВС позов може бути пред`явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.

За змістом § 1 - 3 статті 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред`являються протягом 2 місяців, з інших підстав - протягом 9 місяців.

Із наведених правових норм вбачається, що УМВС встановлено обов`язкове досудове врегулювання шляхом звернення відправника або одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого втрачено вантаж.

Суд встановив, що позивач звертався до Акціонерного товариства «Українська залізниця» з претензією від 31.05.2023 № 31/05-01 щодо відшкодування збитку за недостачу вантажу, який перевозився за відправкою від 08.05.2023 по накладній № 505354.

Листом від 13.12.2023 № ЦМЮ-16/165 відповідач відмовив у задоволенні претензії позивача, у зв`язку з тим, що відповідно до положень § 1 ст. 38 УМВС Залізниця звільняється від відповідальності у даному випадку.

Згідно з §§ 1,3 та 5 ст. 14 УМВС відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов`язання.

Навантаження вантажу повинно здійснюватись в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу та очищені вагони (§ 1 ст. 19 УМВС).

Згідно з §§ 1,2 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або одержувачем, що випливає виключно з договору перевезення, у порядку та межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийому вантажу до перевезення до моменту його видачі. Обставини, які є підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, нестачу, ушкодження (псування) вантажу, засвідчуються комерційним актом.

Відповідно до §1 ст. 48 УМВС сторони договору перевезення несуть відповідальність за дії своїх працівників та інших осіб, послугами яких вони користуються для виконання договору перевезення, коли такі працівники чи інші особи знаходяться при виконанні своїх обов`язків.

Статтею 5 УМВС також встановлено, що за відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї сторони, в якій правомочна особа реалізує свої права.

Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні вагони перетнули кордон України 16.05.2023 та за передавальною відомістю № 95 від 16.05.2023 були прийняті відповідачем до перевезення на території України у такій кількості: кожен з 13 вагонів по 41 000 кг, що в загальному складає 533 000 кг.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Як встановлено судом, на станції ОСНОВА ПІВД. 22.05.2023 було складено комерційний акт № 440209/5, за даними якого встановлено, що на справних вагонних вагах виявлено нестачу вантажу, а саме: вагон № 60941127 нестача вантажу на 870 кг; вагон № 63361620 нестача вантажу на 1040 кг; вагон № 55639553 нестача вантажу на 900 кг; вагон № 63309116 нестача вантажу на 1220 кг; вагон № 60959186 нестача вантажу на 1890 кг; вагон № 63309371 нестача вантажу на 680 кг; вагон № 59725911 нестача вантажу на 1380 кг; вагон № 63309363 нестача вантажу на 1380 кг; вагон № 62612429 нестача вантажу на 1460 кг; вагон № 57572968 нестача вантажу на 1280 кг; вагон № 56108038 нестача вантажу на 1320 кг. Також відповідно до додаткового листа № 9 до комерційного вагону у вагоні № 55429948 виявлено нестачу вантажу на 2400 кг, а у вагоні № 63309413 виявлено нестачу вантажу на 1400 кг. Так, в загальному за вказаним комерційним актом нестача вантажу, що перевозився за накладною № 505354, склала 17 220 кг. Ця ж кількість вантажу, якої не вистачало, відображена у долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву актах загальної форми ф. ГУ-78.

При цьому будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які їх підписали, а також факти його опротестування з боку сторін в матеріалах справи відсутні.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно частин 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вимогами частин 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Статтею 225 ГК України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 623 ЦК України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог статей 76, 77 ГПК України.

Водночас, відповідач заперечував щодо покладення на нього обов`язку із відшкодування вартості втраченого вантажу, зазначаючи, що у втраті такого вантажу немає вини останнього.

Так, суд зазначає, що із накладної № 505534 вбачається, що до відправлення зі станції ПКП ВАЛБЖИХ ФАБРИЧНИ ТЕР було подано 533 000 кг вантажу. Вказана маса вантажу значиться і в митній декларації № 23UA807200005499U5 від 16.05.2023 Львівської митниці.

Водночас, відповідачем в матеріали справи було надано передавальну відомість № 95 від 16.05.2023 іноземним перевізником ПКП Карго на станції Мостиська-2 передано для подальшого перевезення АТ «Українська залізниця» вантаж у 13 вагонах згідно накладної № 505534 загальною масою 533 000 кг.

Крім того, суд встановив, що організація перевантаження вантажу на станції Мостиська-2 здійснювалась ТОВ «Галицька транспортна компанія» відповідно до укладеного останнім із ТОВ «НОВОТЕРМ» договору № 04/2021 від 23.02.2021, протоколу узгодження договірної ціни від 02.03.2023 № 25 та заявки від 19.04.2023 на організацію перевезень вантажів за договором № 04/2021 від 23.02.2021 щодо вантажу масою 550 тон у кількості 13 вагонів, який передбачалось доставити на станцію Новожанове ПІВД, для отримання його одержувачем - ТОВ «Коксовий завод «НОВОМЕТ».

В свою чергу, 17.03.2023 між АТ «Українська залізниця» (виконавець) та ТОВ «Галицька транспортна компанія» (замовник) укладено договір № ММ-2327/п/НЮ про надання послуг, пов`язаних із прийманням, відправленням, перевезенням та переробкою вантажів, а саме: транспортно-експедиційне обслуговування, навантажувально-розвантажувальні операції, перевезення вантажів автотранспортом, перевантаження вантажу на прикордонних станціях, користування підвищеною колією виконавця для проведення навантажувально-розвантажувальних операцій, відповідно до заявок замовника.

Згідно з п. 1.3. договору № ММ-2327/п/НЮ від 17.03.2023 послуги від імені виконавця надає виробничий структурний підрозділ «Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця».

09.05.2023 МЧ Львів виставлено ТОВ «Галицька транспортна компанія» рахунок № 56 на оплату послуг із перевантаження (кокс) на станції Мостиська (13 вагонів) вантажу масою 533 000 кг, на суму 109 992,33 грн.

12.05.2023 ТОВ «Галицька транспортна компанія» сплатило на користь МЧ Львів кошти за перевантаження та маркування згідно рахунку № 56 від 09.05.2023 у розмірі 109 992,32 грн.

17.05.2023 між МЧ Львів та ТОВ «Галицька транспортна компанія» складено та підписано без зауважень Акт № 51/М про те, що 16.05.2023 було виконано роботи по перевантаженню та маркування вантажу (13 вагонів), загальною масою 533 000 кг.

При цьому, між ТОВ «Галицька транспортна компанія» та ТОВ «НОВОТЕРМ» складено та підписано акт наданих послуг (виконаних робіт) від 31.05.2023 № 55, із додатку 1 до якого вбачається, що третьою особою надано транспортно-експедиційні послуги за договором № 04/2021 від 23.02.2021, зокрема, щодо вантажу загальною масою 533 000 кг на суму 1 066 002,60 грн, яку, відповідно, сплачено ТОВ «НОВОТЕРМ» згідно з платіжними документами від 12.05.2023 № 800, від 09.06.2023 № 1168 та від 08.06.2023 № 1157, що наявні в матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що ТОВ «Галицька транспортна компанія» свої договірні зобов`язання перед власником вантажу - ТОВ «НОВОТЕРМ» виконало у повному обсязі, заперечення та зауваження щодо яких судом не було встановлено, а відповідні послуги оплачені в повному обсязі. Відтак, відсутні підстави припускати, що саме на ТОВ «Галицька транспортна компанія», як зазначав відповідач при розгляді справи, має бути покладено обов`язок із відшкодування збитків позивачу внаслідок втрати вантажу.

Натомість, доводи відповідача про виявлену перед подачею вантажу на пункт перевантаження 16.05.2023 нестачу вантажу на 2850 кг, а також виявлену при контрольному зважуванні вагонів 17.05.2023 масу вантажу - 528 600 кг, нічим не підтверджені. Останнім не конкретизовано, у якому саме вагоні виявлено відповідну нестачу, як і не надано жодних доказів, які б підтверджували прийняття ТОВ «Галицька транспортна компанія» вантажу у вагонах саме масою 528 600 кг.

Наведені доводи відповідача є такими, що повністю спростовуються складеною ним відомістю вагонів після перевантаження, у якій зазначено масу вантажу саме 533 000 кг, яка відповідає тій масі, що була завантажена у вагони при відправленні з Польщі. Також такі доводи спростовуються актом МЧ Львів № 51/М від 17.05.2023, у якому вартість наданих ТОВ «Галицька транспортна компанія» відповідним структурних підрозділом відповідача розрахована саме виходячи із маси вантажу - 533 000 кг. Водночас, суд враховує також те, що відповідачем не висловлено жодних заперечень щодо зафіксованих в комерційному акті від 22.05.2023 даних про нестачу вантажу на 17 220 кг.

Також суд не бере до уваги твердження відповідача про неправильне зазначення вантажовідправником маси вантажу у накладній, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що перевізником після перевантаження та під час перевезення на території України не було зроблено зауважень щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження, оскільки такі вагони були прийняті залізницею до перевезення.

Крім того, суд встановив, що згідно з актом № 51/М від 17.05.2023 МЧ Львів було надано третій особі, зокрема, послуги із маркування вантажу. Втім, в комерційному акті від 22.05.2023 № 440209/5 вже зазначається, що маркування відсутнє.

Відповідно до Порядку оформлення, розслідування та обліку незбережених перевезень вантажів, затверджених наказом Укрзалізниці від 21.09.2005 № 306-ц, як розкрадання та нестача вантажу визнаються, зокрема: сліди пошкодження, розкривання люків, дверей вагонів і тари вантажних місць; проломи стін, підлоги, покрівлі складу, через які могла бути здійснена крадіжка; наявність ознак крадіжки вантажу, що перевозиться у відкритих вагонах (виїмки, порушення маркування та інше (п. 1.2).

За встановлених обставин, враховуючи, що за технічними характеристиками спірні вагони були у справному стані, з огляду на те, що при відправленні вагонів маркування було наявне, водночас, при видачі одержувачу - маркування відсутнє, суд дійшов висновку, що такий факт є ознакою розкрадання вантажу під час перевезення, що свідчить про незбереження вантажу за вини відповідача.

Отже, комерційні акти та акти загальної форми ГУ-23 підтверджують факти втрати вантажу під час перевезення.

Параграфом 1 ст. 42 УМВС визначено, що у тих випадках, коли дана Угода зобов`язує перевізника відшкодувати відправнику чи одержувачу збитки за втрату, нестачу вантажу, розмір шкоди, що відшкодовується, визначається виходячи із вартості вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно зі ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 114, 115 Статуту).

Як зазначив позивач, вартість вантажу визначалася ним на підставі укладеного між ТОВ «НОВОТЕРМ» та WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE "VICTORIA" додатку № 3 до контракту № 2023/0103-01, відповідно до якого ціна товару становить 565,00 євро за тонну.

Водночас, на підтвердження вартості втраченого вантажу за спірною накладною позивачем надано бухгалтерську довідку ТОВ «НОВОТЕРМ» від 07.06.2024 № 0706/01-В, із якої також вбачається, що при визначенні вартості втраченого вантажу було враховано норму природних втрат у відповідності до приписів параграфу 1 ст. 43 УМВС (2,3%) - 12,259 тон, у зв`язку з чим визначено нестачу вантажу - 4,961 тон.

Водночас, у п. 115 Статуту не зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника (визначення якого зазначено у п. 6 Статуту), який вказується у документі на перевезення вантажу (накладній). Поняття "відправник", у розумінні п. 115 Статуту, не можна розглядати лише, як юридичну чи фізичну особу, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення та зазначається у документі на перевезення вантажу (накладній). Тому "відправником" у розумінні п. 115 Статуту також може вважатися власник товару (вантажу), який може безпосередньо не здійснювати оформлення (передачу) вантажу до перевезення залізницею, але який здійснює фактичне постачання покупцю товару (вантажу) та здійснює його документальне оформлення. Скласти та видати документи щодо підтвердження кількості й вартості відправленого залізницею вантажу може лише власник товару (вантажу) за договором постачання, який є безпосереднім постачальником товару (вантажу) за договором постачання, який здійснює документальне оформлення операції з постачання товару (вантажу).

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що положення ст. 115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, суд визнає надану позивачем довідку ТОВ «НОВОТЕРМ» про вартість втраченого товару належним та допустимим доказом на підтвердження вартості відправленого за спірною залізничною накладною. При цьому, суд встановив, що визначена у вказаній довідці вартість втраченого товару відповідає умовам додатку № 3 до контракту № 2023/0103-01.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Статтею 43 УМВС (§ 1) визначено, що у відношенні вантажів, які за своїми природними властивостями схильні до втрат в масі при перевезенні, перевізник незалежно від пройденої вантажем відстані, несе відповідальність лише за ту частину недостачі, яка перевищує нижченаведені норми у відсотках, зокрема, 2% від маси рідких або зданих до перевезення в сирому (вологому) стані вантажів. Для вантажів, що перевозяться навалом, насипом або наливом, якщо вони перевантажуються на шляху прямування, зазначені норми збільшуються на 0,3% на кожне перевантаження.

Тобто, залізниця може застосовувати лише 2,3% природної втрати вантажу, що перевозиться у вологому стані та перевантажується.

Як вказує відповідач, вологість вантажу, який поставлявся за умовами контракту № 2023/0103-01 від 01.03.2023, укладеного між ТОВ «Новотерм» та WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE "VICTORIA", становила 5%. При цьому, маса вантажу, який перевозився за накладною № 505354, внаслідок його властивості зменшується при перевезенні, при транспортуванні вантаж «висихає», волога випаровується.

Судом встановлено, що розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі вантажу, проведений без врахування норми природної втрати відповідно до приписів § 1 ст. 43 УМВС (2,3%), яка становить 12 259 кг, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки за втрату лише 4961,00 кг (17 220 кг нестачі вантажу за комерційним актом - 12 259 кг норма природної втрати). Водночас, накладна № 505354 не містить зазначень про те, що вантаж перевозився у вологому стані.

При цьому, контррозрахунку заявленої до стягнення суми збитків, відповідач суду не надав.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір збитків в розмірі 122 285,17 грн є підтвердженим. В же час, відповідач, враховуючи обставини, які встановлені ним самим відповідачем у комерційному акті та актах загальної форми, не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника, як і не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від неї причин. Отже, наведені у відзиві доводи про відсутність вини залізниці у завданні збитків суд відхиляє як необґрунтовані.

Отже, за висновками суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно відшкодувати позивачу збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення, у розмірі 122 285,17 грн, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення вказаної суми коштів.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 3835,06 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533, 534, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Враховуючи зазначене та положення статей 224, 225 ГК України, збитки, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, на користь особи, права або законні інтереси якої порушено, є грошовим зобов`язанням.

Водночас, відповідно до положень § 1 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або одержувачем, яка слідує виключно з договору перевезення, в порядку і в межах, встановлених цією Угодою.

Відтак, суд погоджується із твердженнями відповідача, що будь-яку іншу відповідальність за міжнародне перевезення, крім тієї, що визначена нормами УМВС, перевізник (відповідач) нести не може.

Позивачем, в свою чергу, вказаних доводів відповідача спростовано не було.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд вказує, що інші доводи сторін судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет" (Карачівське шосе, 44, м. Харків, 61071; ідентифікаційний код 42031832) 122 285,17 грн вартості нестачі вантажу та 2935,65 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.11.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко