Постанова

від 25.02.2025 по справі 910/7293/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2025 р. Справа№ 910/7293/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 (повне судове рішення складено 15.11.2024)

у справі № 910/7293/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька транспортна компанія"

про стягнення 126 120,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідача) про стягнення 126 120,23 грн, з яких: 122 285,17 грн вартості нестачі вантажу та 3835,06 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем, як перевізником зобов`язань стосовно збереження вантажу під час перевезення, що в свою чергу, спричинило нестачу вантажу у розмірі 17 220 кг, на підтвердження чого надано комерційний акт № 440209/5 від 22.05.2023, а відтак, за доводами позивача, відповідач має нести відповідальність за спричинення збитків внаслідок такої нестачі вантажу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/7293/24 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет" 122 285,17 грн вартості нестачі вантажу та 2935,65 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір збитків у розмірі 122 285,17 грн є підтвердженим.

Разом з цим, враховуючи, що будь-яку іншу відповідальність за міжнародне перевезення, крім тієї, що визначена нормами Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, перевізник (відповідач) нести не може, місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/7293/24 скасувати в частині стягнення збитків у розмірі 122 285,17 грн та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що:

- позивачем жодним доказами не підтверджено вартість вантажу, яку стягнуто з відповідача як збитки, а надана бухгалтерська довідка, в порушення п. 6, 115 Статуту залізниць та п. 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", видана не вантажовідправником;

- в матеріалах справи відсутні докази, якими б підтверджувався факт вірного зазначення вантажовідправником маси вантажу в накладній, та не враховано, що вантажовідправником залучено для надання послуг перевантаження вантажу на станції Мостицька 2 третю особу - ТОВ "ГАЛИЦЬКА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ". Відтак, за твердженням відповідача, за дії вказаної вище третьої особи несе відповідальність вантажовідправник, а не перевізник;

- характеристики (властивості) вантажу - кам`яного вугілля та умови контракту, згідно якими за залізничною накладною УМВС № 505354 здійснювалось перевезення вантажу, вологість якого становить 5 %, а отже показники вологи у вугіллі кам`яному перевищував гранично допустиму норму.

З огляду на зазначені вище обставини, відповідач вважає, що матеріалами справи спростовано, а позивачем не доведено вини відповідача у неналежному виконанні договірних зобов`язань по договору перевезення, а також не доведено факт завдання збитків позивачу.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що вартість відправленого вантажу підтверджується не лише банківською довідкою, виданою позивачем, а також копіями контракту № 20232/0103-01 від 01.03.2023, додатку № 3 до контракту, та рахунком (інвойсом).

При цьому, позивач наголошує на тому, що відсутність маркування вантажу є явною ознакою неналежного збереження відповідачем вантажу під час його перевезення.

Підсумовуючи викладене, позивач вважає, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо схоронності вантажу під час перевезення вантажу до пункту призначення та видачі його уповноваженій особі вантажоодержувача, та не довів наявності обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Короткий зміст відповіді відповідача на відзив позивача на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

Підтримуючи доводи апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що в його діях відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення, передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст відзиву третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа зазначає, що відповідач не довів та не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували правильність визначення маси, незважаючи на те, що зважування після перевантаження вантажу здійснювалось самим відповідачем (підрозділом МЧ Львів) і він має можливість та доступ до усіх протоколів, записів, актів тощо, які склались за результатами цього зважування.

Разом з тим, третя особа зауважує на тому, що відсутність маркування є ознакою, що вказує на втрату вантажу в процесі перевезення, що свою чергу спростовує твердження відповідача про відсутність ознак втрати (просипання) або доступу до вантажу під час перевезення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024, апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/7293/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7293/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/7293/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази направлення на адресу третьої особи копії апеляційної скарги з доданими документами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/7293/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2023 між АТ "WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE "VICTORIA" (Польща) (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕРМ" (Україна) (покупцем) укладено контракт № 2023/0103-01, відповідно до якого продавець зобов`язується продати покупцю кокс ливарний на умовах DAP Мостиська, Україна, відповідно до положень Інкотермс 2020.

Відповідно до додатку № 3 від 04.05.2023 до контракту № 2023/0103-01, визначено загальну кількість товару - 530 тон (+/- 10% в опціоні продавця) та зазначено, що дана кількість не є суворо фіксованою та може коригуватись. Період поставки: травень 2023 року; дата відвантаження: 8-10 травня 2023 року. Отримувачем за вказаним додатком № 3 від 04.05.2023 до контракту № 2023/0103-01 значиться: ТОВ "Коксовий завод "Новомет" (Карачівське шосе, 44, м. Харків, 61071; ідентифікаційний код 42031832).

Товариством "WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE "VICTORIA" (Польща) 08.05.2023 виставлено рахунок-фактуру № SP_EXB/00056/23 на оплату товару (коксу ливарного) у кількості 533 000 кг на суму 301 145,00 євро, що у національній валюті склало 1 381 803,83 грн.

08.05.2023 відправником - WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE "VICTORIA" (Польща) здійснено міжнародну відправку № 505354 зі станції 6258632 ПКП ВАЛБЖИХ ФАБРИЧНИ ТЕР на станцію призначення 442702 УЗ НОВОЖАНОВЕ, ПІВД коксу і напівкоксу з кам`яного вугілля NHM/ГНГ 27040010, загальною масою 533 000 кг. Одержувачем вантажу за накладною № 505354 вказано ТОВ "Коксовий завод "Новомет". Вказаний вантаж прибув на станцію призначення 21.05.2023.

22.05.2023 на станції ОСНОВА ПІВД. в результаті проведення контрольної комісійної перевірки вагонів №№: 60941127, 63361620, 55639553, 63309116, 60959186, 63309371, 59725911, 63309363, 62612429, 57572968, 56108038, 55429948, 63309413 було виявлено нестачу вантажу в загальному розмірі 17 220 кг, про що складено комерційний акт № 440209/5.

Спір у справі виник, у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на загальну суму 122 285,17 грн, яку заявлено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" за даним позовом.

При цьому, крім вказаної суми збитків, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, заявив до стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23.05.2023 по 07.06.2024 у розмірі 3835,06 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/7293/24 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет" 122 285,17 грн вартості нестачі вантажу та 2935,65 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзивів, та відповіді на відзив позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут), статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполучені здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення (ст. 4 Статуту).

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС).

Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.

УМВС є чинною з 01.11.1951, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та "Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів", тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до накладної № 505354 від 08.05.2023 мало місце міжнародне перевезення вантажу, а отже, до відносин сторін, що виникли між сторонами внаслідок цього перевезення, застосовуються положення УМВС.

В силу вимог § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Згідно з ч. 3 ст. 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

У ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до § 1 ст. 46 УМВС право пред`явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу. § 3 статті 46 УМВС передбачено, що претензія пред`являється щодо кожної відправки окремо.

За правилами § 7 ст. 46 УМВС перевізник зобов`язаний в 180 денний термін з дня отримання претензії розглянути її, дати відповідь особі, що звернулась з претензією, і при повному чи частковому визнанні претензії сплатити особі, що звернулась з претензією належну суму.

Відповідно до §1 ст. 47 УМВС позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право на пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію до перевізника.

Згідно з § 3 ст. 47 УМВС позов може бути пред`явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.

За змістом § 1 - 3 статті 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред`являються протягом 2 місяців, з інших підстав - протягом 9 місяців.

Із наведених правових норм вбачається, що УМВС встановлено обов`язкове досудове врегулювання шляхом звернення відправника або одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого втрачено вантаж.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією від 31.05.2023 № 31/05-01 щодо відшкодування збитку за недостачу вантажу, який перевозився за відправкою від 08.05.2023 по накладній № 505354.

Листом від 13.12.2023 № ЦМЮ-16/165 відповідач відмовив у задоволенні претензії позивача, у зв`язку з тим, що відповідно до положень § 1 ст. 38 УМВС залізниця звільняється від відповідальності у даному випадку.

Згідно з §§ 1,3 та 5 ст. 14 УМВС відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, визначеному відправником та договірним перевізником, та видати його отримувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною. Кожний наступний перевізник, який приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає в договір перевезення та приймає на себе відповідні зобов`язання.

Навантаження вантажу повинно здійснюватись в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу та очищені вагони (§ 1 ст. 19 УМВС).

Згідно з §§ 1,2 ст. 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або одержувачем, що випливає виключно з договору перевезення, у порядку та межах, встановлених цією Угодою. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження (псування) вантажу з моменту прийому вантажу до перевезення до моменту його видачі. Обставини, які є підставою для виникнення відповідальності перевізника за втрату, нестачу, ушкодження (псування) вантажу, засвідчуються комерційним актом.

Відповідно до §1 ст. 48 УМВС сторони договору перевезення несуть відповідальність за дії своїх працівників та інших осіб, послугами яких вони користуються для виконання договору перевезення, коли такі працівники чи інші особи знаходяться при виконанні своїх обов`язків.

Статтею 5 УМВС також встановлено, що за відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї сторони, в якій правомочна особа реалізує свої права.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні вагони перетнули кордон України 16.05.2023 та за передавальною відомістю № 95 від 16.05.2023 були прийняті відповідачем до перевезення на території України у такій кількості: кожен з 13 вагонів по 41 000 кг, що в загальному складає 533 000 кг.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на станції ОСНОВА ПІВД. 22.05.2023 було складено комерційний акт № 440209/5, за даними якого встановлено, що на справних вагонних вагах виявлено нестачу вантажу, а саме: вагон № 60941127 нестача вантажу на 870 кг; вагон № 63361620 нестача вантажу на 1040 кг; вагон № 55639553 нестача вантажу на 900 кг; вагон № 63309116 нестача вантажу на 1220 кг; вагон № 60959186 нестача вантажу на 1890 кг; вагон № 63309371 нестача вантажу на 680 кг; вагон № 59725911 нестача вантажу на 1380 кг; вагон № 63309363 нестача вантажу на 1380 кг; вагон № 62612429 нестача вантажу на 1460 кг; вагон № 57572968 нестача вантажу на 1280 кг; вагон № 56108038 нестача вантажу на 1320 кг. Також відповідно до додаткового листа № 9 до комерційного вагону у вагоні № 55429948 виявлено нестачу вантажу на 2400 кг, а у вагоні № 63309413 виявлено нестачу вантажу на 1400 кг. Так, в загальному за вказаним комерційним актом нестача вантажу, що перевозився за накладною № 505354, склала 17 220 кг. Ця ж кількість вантажу, якої не вистачало, відображена у долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву актах загальної форми ф. ГУ-78.

При цьому будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які їх підписали, а також факти його опротестування з боку сторін в матеріалах справи відсутні.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

У апеляційній скарзі відповідач заперечує щодо покладення на нього обов`язку із відшкодування вартості втраченого вантажу, зазначаючи, що у втраті такого вантажу немає вини останнього.

Судова колегія зазначає, що із накладної № 505534 вбачається, що до відправлення зі станції ПКП ВАЛБЖИХ ФАБРИЧНИ ТЕР було подано 533 000 кг вантажу. Вказана маса вантажу значиться і в митній декларації № 23UA807200005499U5 від 16.05.2023 Львівської митниці.

Водночас, відповідачем в матеріали справи було надано передавальну відомість № 95 від 16.05.2023 іноземним перевізником ПКП Карго на станції Мостиська-2 передано для подальшого перевезення АТ "Українська залізниця" вантаж у 13 вагонах згідно накладної № 505534 загальною масою 533 000 кг.

Крім того, організація перевантаження вантажу на станції Мостиська-2 здійснювалась ТОВ "Галицька транспортна компанія" (третьої особи) відповідно до укладеного останнім із ТОВ "НОВОТЕРМ" договору № 04/2021 від 23.02.2021, протоколу узгодження договірної ціни від 02.03.2023 № 25 та заявки від 19.04.2023 на організацію перевезень вантажів за договором № 04/2021 від 23.02.2021 щодо вантажу масою 550 тон у кількості 13 вагонів, який передбачалось доставити на станцію Новожанове ПІВД, для отримання його одержувачем - ТОВ "Коксовий завод "НОВОМЕТ".

В свою чергу, 17.03.2023 між відповідачем (виконавцем) та позивачем (замовником) укладено договір № ММ-2327/п/НЮ про надання послуг, пов`язаних із прийманням, відправленням, перевезенням та переробкою вантажів, а саме: транспортно-експедиційне обслуговування, навантажувально-розвантажувальні операції, перевезення вантажів автотранспортом, перевантаження вантажу на прикордонних станціях, користування підвищеною колією виконавця для проведення навантажувально-розвантажувальних операцій, відповідно до заявок замовника.

Згідно з п. 1.3 договору № ММ-2327/п/НЮ від 17.03.2023 послуги від імені виконавця надає виробничий структурний підрозділ "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця".

09.05.2023 МЧ Львів виставлено ТОВ "Галицька транспортна компанія" рахунок № 56 на оплату послуг із перевантаження (кокс) на станції Мостиська (13 вагонів) вантажу масою 533 000 кг, на суму 109 992,33 грн.

12.05.2023 ТОВ "Галицька транспортна компанія" сплатило на користь МЧ Львів кошти за перевантаження та маркування згідно рахунку № 56 від 09.05.2023 у розмірі 109 992,32 грн.

17.05.2023 між МЧ Львів та ТОВ "Галицька транспортна компанія" складено та підписано без зауважень акт № 51/М про те, що 16.05.2023 було виконано роботи по перевантаженню та маркування вантажу (13 вагонів), загальною масою 533 000 кг.

При цьому, між ТОВ "Галицька транспортна компанія" та ТОВ "НОВОТЕРМ" складено та підписано акт наданих послуг (виконаних робіт) від 31.05.2023 № 55, із додатку 1 до якого вбачається, що третьою особою надано транспортно-експедиційні послуги за договором № 04/2021 від 23.02.2021, зокрема, щодо вантажу загальною масою 533 000 кг на суму 1 066 002,60 грн, яку, відповідно, сплачено ТОВ "НОВОТЕРМ" згідно з платіжними документами від 12.05.2023 № 800, від 09.06.2023 № 1168 та від 08.06.2023 № 1157, що наявні в матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що ТОВ "Галицька транспортна компанія" свої договірні зобов`язання перед власником вантажу - ТОВ "НОВОТЕРМ" виконало у повному обсязі, заперечення та зауваження щодо яких судом не було встановлено, а відповідні послуги оплачені в повному обсязі. Відтак, відсутні підстави припускати, що саме на ТОВ "Галицька транспортна компанія", як зазначав відповідач при розгляді справи, має бути покладено обов`язок із відшкодування збитків позивачу внаслідок втрати вантажу.

Натомість, доводи відповідача про виявлену перед подачею вантажу на пункт перевантаження 16.05.2023 нестачу вантажу на 2850 кг, а також виявлену при контрольному зважуванні вагонів 17.05.2023 масу вантажу - 528 600 кг, нічим не підтверджені. Останнім не конкретизовано, у якому саме вагоні виявлено відповідну нестачу, як і не надано жодних доказів, які б підтверджували прийняття ТОВ "Галицька транспортна компанія" вантажу у вагонах саме масою 528 600 кг.

Наведені доводи відповідача є такими, що повністю спростовуються складеною ним відомістю вагонів після перевантаження, у якій зазначено масу вантажу саме 533 000 кг, яка відповідає тій масі, що була завантажена у вагони при відправленні з Польщі.

Також такі доводи спростовуються актом МЧ Львів № 51/М від 17.05.2023, у якому вартість наданих ТОВ "Галицька транспортна компанія" відповідним структурних підрозділом відповідача розрахована саме виходячи із маси вантажу - 533 000 кг.

Водночас, судова колегія враховує також те, що відповідачем не висловлено жодних заперечень щодо зафіксованих в комерційному акті від 22.05.2023 даних про нестачу вантажу на 17 220 кг.

Також колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про неправильне зазначення вантажовідправником маси вантажу у накладній, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що перевізником після перевантаження та під час перевезення на території України не було зроблено зауважень щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження, оскільки такі вагони були прийняті залізницею до перевезення.

Крім того, що згідно з актом № 51/М від 17.05.2023 МЧ Львів було надано третій особі, зокрема, послуги із маркування вантажу. Втім, в комерційному акті від 22.05.2023 № 440209/5 вже зазначається, що маркування відсутнє.

Відповідно до Порядку оформлення, розслідування та обліку незбережених перевезень вантажів, затверджених наказом Укрзалізниці від 21.09.2005 № 306-ц, як розкрадання та нестача вантажу визнаються, зокрема: сліди пошкодження, розкривання люків, дверей вагонів і тари вантажних місць; проломи стін, підлоги, покрівлі складу, через які могла бути здійснена крадіжка; наявність ознак крадіжки вантажу, що перевозиться у відкритих вагонах (виїмки, порушення маркування та інше (п. 1.2).

За встановлених обставин, враховуючи, що за технічними характеристиками спірні вагони були у справному стані, з огляду на те, що при відправленні вагонів маркування було наявне, водночас, при видачі одержувачу - маркування відсутнє, суд дійшов висновку, що такий факт є ознакою розкрадання вантажу під час перевезення, що свідчить про незбереження вантажу за вини відповідача.

Отже, комерційні акти та акти загальної форми ГУ-23 підтверджують факти втрати вантажу під час перевезення.

Параграфом 1 ст. 42 УМВС визначено, що у тих випадках, коли дана Угода зобов`язує перевізника відшкодувати відправнику чи одержувачу збитки за втрату, нестачу вантажу, розмір шкоди, що відшкодовується, визначається виходячи із вартості вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського процесуального кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно зі ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 114, 115 Статуту).

Як зазначив позивач, вартість вантажу визначалася ним на підставі укладеного між ТОВ "НОВОТЕРМ" та WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE "VICTORIA" додатку № 3 до контракту № 2023/0103-01, відповідно до якого ціна товару становить 565,00 євро за тонну.

Водночас, на підтвердження вартості втраченого вантажу за спірною накладною позивачем надано бухгалтерську довідку ТОВ "НОВОТЕРМ" від 07.06.2024 № 0706/01-В, із якої також вбачається, що при визначенні вартості втраченого вантажу було враховано норму природних втрат у відповідності до приписів параграфу 1 ст. 43 УМВС (2,3%) - 12,259 тон, у зв`язку з чим визначено нестачу вантажу - 4,961 тон.

Водночас, у п. 115 Статуту не зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника (визначення якого зазначено у п. 6 Статуту), який вказується у документі на перевезення вантажу (накладній). Поняття "відправник", у розумінні п. 115 Статуту, не можна розглядати лише, як юридичну чи фізичну особу, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення та зазначається у документі на перевезення вантажу (накладній). Тому "відправником" у розумінні п. 115 Статуту також може вважатися власник товару (вантажу), який може безпосередньо не здійснювати оформлення (передачу) вантажу до перевезення залізницею, але який здійснює фактичне постачання покупцю товару (вантажу) та здійснює його документальне оформлення. Скласти та видати документи щодо підтвердження кількості й вартості відправленого залізницею вантажу може лише власник товару (вантажу) за договором постачання, який є безпосереднім постачальником товару (вантажу) за договором постачання, який здійснює документальне оформлення операції з постачання товару (вантажу).

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що положення ст. 115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, суд визнає надану позивачем довідку ТОВ "НОВОТЕРМ" про вартість втраченого товару належним та допустимим доказом на підтвердження вартості відправленого за спірною залізничною накладною. При цьому, суд встановив, що визначена у вказаній довідці вартість втраченого товару відповідає умовам додатку № 3 до контракту № 2023/0103-01.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Статтею 43 УМВС (§ 1) визначено, що у відношенні вантажів, які за своїми природними властивостями схильні до втрат в масі при перевезенні, перевізник незалежно від пройденої вантажем відстані, несе відповідальність лише за ту частину недостачі, яка перевищує нижченаведені норми у відсотках, зокрема, 2% від маси рідких або зданих до перевезення в сирому (вологому) стані вантажів. Для вантажів, що перевозяться навалом, насипом або наливом, якщо вони перевантажуються на шляху прямування, зазначені норми збільшуються на 0,3% на кожне перевантаження.

Тобто, залізниця може застосовувати лише 2,3% природної втрати вантажу, що перевозиться у вологому стані та перевантажується.

Як вказує відповідач, вологість вантажу, який поставлявся за умовами контракту № 2023/0103-01 від 01.03.2023, укладеного між ТОВ "Новотерм" та WALBRZYSKIE ZAKLADY KOKSOWNICZE "VICTORIA", становила 5%. При цьому, маса вантажу, який перевозився за накладною № 505354, внаслідок його властивості зменшується при перевезенні, при транспортуванні вантаж "висихає" волога випаровується.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі вантажу, проведений без врахування норми природної втрати відповідно до приписів § 1 ст. 43 УМВС (2,3%), яка становить 12 259 кг, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки за втрату лише 4961,00 кг (17 220 кг нестачі вантажу за комерційним актом - 12 259 кг норма природної втрати). Водночас, накладна № 505354 не містить зазначень про те, що вантаж перевозився у вологому стані.

При цьому, контррозрахунку заявленої до стягнення суми збитків, відповідач суду не надав.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір збитків в розмірі 122 285,17 грн є підтвердженим.

Водночас судова колегія зазначає, що відповідач, враховуючи обставини, які встановлені ним самим відповідачем у комерційному акті та актах загальної форми, не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника, як і не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Інші доводи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі та відповіді на відзив, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

В свою чергу, викладені позивачем та третьою особою у відзивах на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/7293/24 - без змін.

Матеріали справи № 910/7293/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська