Рішення
від 06.11.2024 по справі 915/345/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Справа № 915/345/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28)

в інтересах держави в особі: Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579)

до відповідача-1: Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» (57400, Миколаївська область, Миколаївський район, смт Березанка, вул. Медична, буд. 6; ідентифікаційний код 26233374)

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Пігулевського Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034)

про: усунення перешкод у використанні землі державного лісового фонду в межах об`єкту природно-заповідного фонду,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: прокурор Чернігівська О.С., за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: Дьяченко О.В., керівник,

від відповідача-2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

29.03.2024 Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області, в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) з позовною заявою № 12-139вих-24 від 22.03.2024 (з додатками), в якій, з урахуванням позовної заяви № 12-170вих-24 від 12.04.2024 у новій редакції, просить суд:

1. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022579, адреса: вул. Адміральська, 22 м. Миколаїв, 54001) у використанні земель державного лісового та природно-заповідного фонду в межах території об`єкту природно-заповідного фонду, шляхом визнання недійсним договору про співпрацю від 01.04.2021 №01/04/2021, укладеного між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» та фізичною-особою підприємцем Пігулевський Андрій Михайлович;

2. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022579, адреса: вул. Адміральська, 22 м. Миколаїв, 54001), шляхом зобов`язання фізичної-особи підприємця Пігулевського Андрія Михайловича звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, шляхом знесення тимчасової споруди під назвою «Устриці скіфії», з такими координати: пікет 176: Х,м 5170899,680, Y,м 4198515,305, Н,м 2,010; пікет 177: Х,м 5170893,902, Y,м 4198500,499, Н,м 2,043; пікет 178: Х,м 5170901,634, Y,м 4198497,417, Н,м 2,024; пікет 179: Х,м 5170907,517, Y,м 4198512,513, Н,м 1,821; пікет 180: Х,м 5170908,960, Y,м 4198516,295, Н,м 1,183; пікет 181: Х,м 5170908,953, Y,м 4198516,325, Н,м 1,131; пікет 182: Х,м 5170913,041, Y,м 4198526,522, Н,м 0,706; пікет 183: Х,м 5170913,488, Y,м 4198527,601, Н,м 0,693; пікет 184: Х,м 5170914,663, Y,м 4198530,584, Н,м 0,524; пікет 185: Х,м 5170906,823, Y,м 4198533,099, Н,м 0,429; пікет 186: Х,м 5170906,826, Y,м 4198533,096, Н,м 0,442; пікет 187: Х,м 5170906,828, Y,м 4198533,097, Н,м 0,443; пікет 188: Х,м 5170903,783, Y,м 4198524,947, Н,м 0,433; пікет 189: Х,м 5170903,801, Y,м 4198524,939, Н,м 0,424; пікет 190: Х,м 5170901,834, Y,м 4198521,298, Н,м 0,418; пікет 191: Х,м 5170902,146, Y,м 4198521,105, Н,м 1,228; тимчасової споруди дерев`яного настілу над водою з такими координатами: пікет 178: Х,м 5170901,634, Y,м 4198497,417, Н,м 2,024; пікет 179: Х,м 5170907,517, Y,м 4198512,513, Н,м 1,821; пікет 180: Х,м 5170908,960, Y,м 4198516,295, Н,м 1,183; пікет 181: Х,м 5170908,953, Y,м 4198516,325, Н,м 1,131; пікет 182: Х,м 5170913,041, Y,м 4198526,522, Н,м 0,706; пікет 183: Х,м 5170913,488, Y,м 4198527,601, Н,м 0,693; пікет 198: Х,м 5170900,775, Y,м 4198495,589, Н,м 0,607; пікет 199: Х,м 5170902,809, Y,м 4198494,863, Н,м 0,587; пікет 200: Х,м 5170906,309, Y,м 4198499,817, Н,м 0,704; пікет 201: Х,м 5170908,277, Y,м 4198504,757, Н,м 0,716; пікет 202: Х,м 5170908,913, Y,м 4198506,325, Н,м 0,715; пікет 203: Х,м 5170910,737, Y,м 4198508,562, Н,м 0,705; пікет 204: Х,м 5170913,074, Y,м 4198515,217, Н,м 0,652; пікет 205: Х,м 5170912,324, Y,м 4198515,429, Н,м 0,689; пікет 206: Х,м 5170916,799, Y,м 4198526,702, Н,м 0,634; пікет 207: Х,м 5170913,949, Y,м 4198527,824, Н,м 0,689; тимчасової споруди кіоску з координатами: точка 172: Х,м 5170890,921, Y,м 4198516,537, Н,м 1,424; пікет 173: Х,м 5170889,416, Y,м 4198517,156, Н,м 1,114; пікет 174: Х,м 5170890,150, Y,м 4198519,270, Н,м 1,051; пікет 175: Х,м 5170891,676, Y,м 4198518,713, Н,м -1,522; та тимчасової споруди кіоску з координатами: пікет 192: Х,м 5170887,712, Y,м 4198506,739, Н,м 1,538; пікет 193: Х,м 5170887,000, Y,м 4198503,700, Н,м 1,557; пікет 194: Х,м 5170884,965, Y,м 4198505,818, Н,м 1,884;

3. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р №UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову;

4. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру для забезпечення участі у справі.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору про співпрацю №01/04/2021 від 01.04.2021, з додатками до нього; актів приймання-передачі наданих послуг (4 шт.); витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 42023152020000022) та матеріалів кримінального провадження № 42023152020000022 (протокол огляду місця події від 13.07.2023 з фото таблицями, ситуаційна схема земельної ділянки, протокол огляду місця події від 26.08.2023 з додатком, топографічне знімання земельної ділянки, висновок спеціаліста (орнітолога), інформація ДУ «Інститут ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України» № 28/420 від 03.10.2023, звіт про визначення розміру шкоди, спричиненої навколишньому природному середовищу на території РЛП «Тилігульський», висновок спеціаліста Національного природного парку «Тузлівські лимани» від 25.10.2023); акту на право користування землею від 18.12.1968; змін до матеріалів лісовпорядкування на підставі актуальних матеріалів лісовпорядкування станом на 01.01.2023; акту Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 1 від 05.10.2023 складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; акту Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) обстеження (в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства); протоколу Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 29 від 05.10.2023 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів; розрахунку Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 11.10.2023 розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (при наявності інформації про забруднюючі речовини за результатами інструментально лабораторного контролю); розрахунку від 03.10.2023 розміру шкоди, заподіяної засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський»; розрахунку від 27.09.2023 розміру шкоди, заподіяної регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок побутового засмічення території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський»; листування учасників справи (листи Миколаївської обласної прокуратури № 12-24ВИХ-24 12-7522-23 від 19.01.2024, № 12-123вих-24 від 18.03.2024, лист Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 400/4.4 від 01.02.2024, лист Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) № 817 від 03.11.2023, лист філії «Миколаївське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 594 від 20.10.2023, лист Коблівської сільської ради Миколаївської області № 1961 від 20.07.2023, листи Миколаївської обласної державної адміністрації № 05-67/482/5-24 від 06.02.2024, № 05-67/342/5-24 від 06.02.2024); застосування норм статей 43, 44, 55, 57, 59, 60, 62, 84, 93, 96, 117, 122, 124, 149, 152 Земельного кодексу України, статей 85, 88, 90 Водного кодексу України, статей 11, 16, 77, 202, 203, 215, 235, 391, 1130-1131, 1133 Цивільного кодексу України, статей 20, 207 Господарського кодексу України, п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України, приписів статей 3, 7, 9, 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 61, 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України», статей 4, 6, 11, 13, 15, 17, 19 Закону України «Про оренду землі», статей 26, 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; та мотивовані, зокрема, таким:

01.04.2021 між РЛП «Тилігульський» та ФОП Пігулевський А.М. укладено договір № 01/04/2021 про співпрацю (далі - Договір). Прокурор наголошує, що питання укладення договорів про співпрацю на проведення екскурсій маркованими маршрутами та розміщення рекреаційного пункту на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, у тому числі з ФОП Пігулевським А.М., не погоджувалися з державним підприємством, як постійним користувачем земельної ділянки державного лісового фонду. Одночасно земельна ділянка, на якій за спірним договором може розміщуватися рекреаційні пункти (фактично тимчасові споруди), входить до меж прибережної захисної смуги, що підтверджується Інженерно-геодезичні вишукуванням земельної ділянки в межах території Української сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Прокурор зазначає, що використання земельної ділянки лісогосподарського призначення в межах об`єкту природно-заповідного фонду, наданої за умовами Договору від 01.04.2021 ФОП Пігулевський А.М. для розташування рекреаційних пунктів (фактично для розміщення тимчасових споруд), порушує принцип цільового використання землі. Земельна ділянка, з огляду на умови спірного договору, фактично використовується ФОП Пігулевським А.М. для розміщення та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що відповідає коду цільового використання, передбаченому секцією В.03.08. «землі житлової та громадської забудови», тобто не за цільовим призначенням. Крім того, підприємницькою діяльністю, що здійснюється ФОП Пігулевським А.М. за умовами Договору від 01.04.2021 на території регіонального ландшафтного парку, завдається шкода навколишньому природному середовищу.

З урахуванням наведеного, на переконання прокурора вбачається, що предметом спірного Договору та його реальною метою є використання частини території рекреаційної ділянки. Саме на використанні земельної ділянки (встановлення на ній об`єкту обслуговування населення) ґрунтується спірний Договір, який без використання земельної ділянки не має сенсу, не становить комерційного та економічного інтересу для однієї з її сторін - ФОП Пігулевський А.М. Таким чином, за результатами аналізу умов спірного Договору встановлено, що фактично РЛП «Тилігульський» передав земельну ділянку ФОП Пігулевський А.М.; жодної спільної господарської мети сторони не мали, оскільки лише ФОП Пігулевський А.М. здійснює господарську діяльність на земельній ділянці, і лише підприємець отримує вигоду за надання платних послуг у вигляді прибутку; фактично будь-яких прав на прибуток Парк не набуває, а отримує від ФОП лише грошові кошти; Договором фактично не визначено вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для спільної діяльності, що в силу приписів ст. ст. 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальними при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями. Враховуючи вищевикладене прокурор доходить висновку, що до спірного Договору слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки. За умовами Договору від 01.04.2021, що за своєю правовою природою є прихованим договором оренди земельної ділянки, ФОП Пігулевський А.М. має право розмістити рекреаційні пункти в межах території Української коси Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, яка входить до державного лісового фонду та одночасно належить до території природно-заповідного об`єкту рекреаційного призначення.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України «Про оренду землі», нормам Земельного кодексу України та загалом інтересам держави і суспільства, та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 207 Господарського кодексу України, укладений Договір від 01.04.2021 підлягає визнанню недійсним.

Крім того, прокурор зазначає, що територія на якій ФОП Пігулевський А.М. на підставі Договору від 01.04.2021 дозволено розміщення рекреаційних пунктів (об`єктів інфраструктури), входить у межі прибережної захисної смуги. У той же час, всупереч норм містобудівного законодавства, підприємцем на території земель природно-заповідного фонду в межах прибережної захисної смуги Тилігульського лиману зведено некапітальну споруду літнє кафе. Споруда встановлена на піщаному ґрунті, не має фундаменту, тобто за своїми характеристиками є тимчасовою спорудою. Відповідно ж до вимог ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснення будівництва об`єктів, у тому числі у випадку розміщення тимчасових споруд, може проводитись лише власниками чи користувачами земельних ділянок. Водночас, у даному випадку ФОП Пігулевський А.М. не є ані власником, ані законним користувачем земельної ділянки, на якій споруджено тимчасову споруду. Таким чином, використання ФОП Пігулевський А.М. земельної ділянки під розміщення рекреаційних пунктів (фактично тимчасових споруд) здійснюється з порушенням цільового використання земель лісогосподарського призначення, територій природно-заповідного фонду, прибережних захисних смуг та порушенням містобудівного законодавства.

Ухвалою суду від 25.04.2024, після усунення прокурором недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/345/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22 травня 2024 року о 10:00; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 20.05.2024 по 07.06.2024, ухвалою суду від 13.05.2024 підготовче засідання у справі № 915/169/24 було призначено на 18 червня 2024 року об 11:00.

Ухвалою суду від 18.06.2024 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/354/24 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16 липня 2024 року о 12:00.

При цьому, у підготовчому засіданні 18.06.2024, з метою повного та всебічного з`ясування обставин даної справи суд вважав за необхідне запропонувати відповідачу-1 у строк до 01.07.2024 подати письмові пояснення щодо окремого питання, зокрема щодо відомих Регіональному ландшафтному парку «Тилігульський» обставин знесення спірних у даній справі тимчасових споруд.

Крім того, суд вважав за необхідне запропонувати прокурору у строк до 08.07.2024 здійснити перевірку зазначених фактів на оформити відповідні докази за фактом здійснення такої перевірки.

26.06.2024 до суду від Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» надійшли додаткові пояснення № 126 від 20.06.2024, в яких заявник зазначає про надання суду документів в підтвердження знесення тимчасових споруд на території рекреаційної ділянки «Устриці Скіфії».

08.07.2024 до суду від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява б/н від 08.07.2024 (вх. № 8191/24) про розгляд справи без участі представника третьої особи. У вказаній заяві заявник також зазначає про те, що позовні вимоги, які заявлені позивачем, підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

09.07.2024 до суду від прокуратури надійшла заява № 12-293вих-24 від 08.07.2024 на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024, за текстом якої заявник повідомляє, що в рамках кримінального провадження № 42023152020000022 проведено огляд земельної ділянки на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області з залученням інженера-геодезиста для проведення топографо-геодезичних і картографічних робіт, яким зафіксовано відсутність тимчасових споруд з зазначеними координатами.

Ухвалою суду від 16.07.2024 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/354/24 та відкладено підготовче засідання на 13 серпня 2024 року о 12:10.

09.08.2024 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшло клопотання № 12-340вих-24 від 08.08.2024 про закриття провадження у справі в частині, в якому просить суд:

1. Закрити провадження у справі №915/345/234 в частині позовних вимог щодо усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022579, адреса: вул. Адміральська, 22 м. Миколаїв, 54001), шляхом зобов`язання фізичної-особи підприємця Пігулевського Андрія Михайловича звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, шляхом знесення тимчасової споруди під назвою «Устриці скіфії», з такими координати: пікет 176: Х,м 5170899,680, Y,м 4198515,305, Н,м 2,010; пікет 177: Х,м 5170893,902, Y,м 4198500,499, Н,м 2,043; пікет 178: Х,м 5170901,634, Y,м 4198497,417, Н,м 2,024; пікет 179: Х,м 5170907,517, Y,м 4198512,513, Н,м 1,821; пікет 180: Х,м 5170908,960, Y,м 4198516,295, Н,м 1,183; пікет 181: Х,м 5170908,953, Y,м 4198516,325, Н,м 1,131; пікет 182: Х,м 5170913,041, Y,м 4198526,522, Н,м 0,706; пікет 183: Х,м 5170913,488, Y,м 4198527,601, Н,м 0,693; пікет 184: Х,м 5170914,663, Y,м 4198530,584, Н,м 0,524; пікет 185: Х,м 5170906,823, Y,м 4198533,099, Н,м 0,429; пікет 186: Х,м 5170906,826, Y,м 4198533,096, Н,м 0,442; пікет 187: Х,м 5170906,828, Y,м 7 4198533,097, Н,м 0,443; пікет 188: Х,м 5170903,783, Y,м 4198524,947, Н,м 0,433; пікет 189: Х,м 5170903,801, Y,м 4198524,939, Н,м 0,424; пікет 190: Х,м 5170901,834, Y,м 4198521,298, Н,м 0,418; пікет 191: Х,м 5170902,146, Y,м 4198521,105, Н,м 1,228; тимчасової споруди дерев`яного настілу над водою з такими координатами: пікет 178: Х,м 5170901,634, Y,м 4198497,417, Н,м 2,024; пікет 179: Х,м 5170907,517, Y,м 4198512,513, Н,м 1,821; пікет 180: Х,м 5170908,960, Y,м 4198516,295, Н,м 1,183; пікет 181: Х,м 5170908,953, Y,м 4198516,325, Н,м 1,131; пікет 182: Х,м 5170913,041, Y,м 4198526,522, Н,м 0,706; пікет 183: Х,м 5170913,488, Y,м 4198527,601, Н,м 0,693; пікет 198: Х,м 5170900,775, Y,м 4198495,589, Н,м 0,607; пікет 199: Х,м 5170902,809, Y,м 4198494,863, Н,м 0,587; пікет 200: Х,м 5170906,309, Y,м 4198499,817, Н,м 0,704; пікет 201: Х,м 5170908,277, Y,м 4198504,757, Н,м 0,716; пікет 202: Х,м 5170908,913, Y,м 4198506,325, Н,м 0,715; пікет 203: Х,м 5170910,737, Y,м 4198508,562, Н,м 0,705; пікет 204: Х,м 5170913,074, Y,м 4198515,217, Н,м 0,652; пікет 205: Х,м 5170912,324, Y,м 4198515,429, Н,м 0,689; пікет 206: Х,м 5170916,799, Y,м 4198526,702, Н,м 0,634; пікет 207: Х,м 5170913,949, Y,м 4198527,824, Н,м 0,689; тимчасової споруди кіоску з координатами: точка 172: Х,м 5170890,921, Y,м 4198516,537, Н,м 1,424; пікет 173: Х,м 5170889,416, Y,м 4198517,156, Н,м 1,114; пікет 174: Х,м 5170890,150, Y,м 4198519,270, Н,м 1,051; пікет 175: Х,м 5170891,676, Y,м 4198518,713, Н,м -1,522; та тимчасової споруди кіоску з координатами: пікет 192: Х,м 5170887,712, Y,м 4198506,739, Н,м 1,538; пікет 193: Х,м 5170887,000, Y,м 4198503,700, Н,м 1,557; пікет 194: Х,м 5170884,965, Y,м 4198505,818, Н,м 1,884, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Повернути Миколаївській обласній прокуратурі (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) з Державного бюджету України (р/р UA588999980313121206083014478, отримувач Миколаїв. ГУК/тг м.Миколаїв/22030101, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) код отримувача: 37992030, призначення платежу « 101 0901010,2800, Судовий збір за позовом Миколаївської обласної прокуратури, Господарський суд Миколаївської області) судовий збір, сплачений згідно з платіжною інструкцією №314 від 04.03.2024, у сумі 3 028 грн.

Також 09.08.2024 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшли пояснення № 12-339вих-24 від 08.08.2024 щодо строків подання клопотання про закриття провадження у справі в частині.

09.08.2024 до суду від Середи Н.В. надійшла заява б/н від 09.08.2024 (вх. № 9646/24) про вступ у справу як представника Філії «Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

12.08.2024 до суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення б/н від 10.08.2024 (вх. № 9659/24), в яких позивач зазначає, що враховуючи вищезазначену інформацію щодо фактичного знесення спірних тимчасових споруд, Миколаївська обласна державна адміністрація (з 24.02.2022 Миколаївська обласна військова адміністрація) не заперечує щодо задоволення клопотання першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури про закриття провадження у справі № 915/345/24 в частині позовної вимоги щодо усунення перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації шляхом зобов`язання фізичної-особи підприємця Пігулевського А.М. звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, шляхом знесення тимчасової споруди під назвою «Устриці скіфії» з відповідними координатами.

12.08.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 12.08.2024 (вх. № 9663/24) про вступ у справу як представника Філії «Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Ухвалою від 13.08.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 915/345/24 та призначив справу до її розгляду по суті на 09 жовтня 2024 року о 12:00.

В засіданні 09.10.2024 судом було розпочато розгляд справи № 915/345/24 по суті, заслухано вступне слово прокурора та розпочато дослідження в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, доказів, якими обґрунтовуються обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. За результатами проведеного засідання, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 06 листопада 2024 року о 10:40.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористалися.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 25.04.2024 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копію вказаної ухвали відповідач-1 отримав 01.05.2024, що вбачається з наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600263343490, у сукупності із даними з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта»

Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-2, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.05.2024 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600263343503).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу-2 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2024 у справі № 915/345/24 є 07.05.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача-1 тривав до 16.05.2024 включно, а для відповідача-2 до 22.05.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідачі відзивів на позовну заяву суду не надали.

06.11.2024 в судове засідання з`явився прокурор у справі та представник відповідача-1, яких суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників позивача, відповідача-2 та третьої особи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд 06.11.2024 оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях прокурора та представника відповідача-1, суд

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для інших потреб.

У той же час, незаконна передача земель державної власності лісогосподарського призначення в межах об`єкту природно-заповідного фонду у користування суб`єктів господарювання для цілей, не передбачених законодавством, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Незаконне вилучення земельної ділянки державного лісового фонду, реєстрація права комунальної власності на неї, порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 13, 19 Конституції України).

За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою державного лісового фонду в межах території об`єкту природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним договору про співпрацю та усунення перешкод власнику у користуванні шляхом зобов`язання ФОП Пігулевський А.М. звільнити земельну ділянку шляхом знесення тимчасових споруд розташованих на земельній ділянці є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання зміни цільового призначення земель лісового та природно-заповідного фондів та передачі у користування суб`єкту господарювання земель лісового та природно-заповідного фондів, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес, у разі обґрунтованості заявлених вимог, полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом визнання такого договору недійсним та усунення перешкод у користуванні шляхом знесення тимчасових споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, що незаконно надана у користування.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку у зв`язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), враховуючи наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер нею не вжито.

Матеріали справи свідчать, що прокуратурою 19.01.2023 на адресу Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) скеровано лист та повідомлено про порушення вимог законодавства при розпорядженні землями державного лісового та природно-заповідного фонду.

На вказаний лист Миколаївською обласною державною адміністрацією листом від 06.02.2024 проінформовано прокуратуру про вжиття заходів до вивчення правових підстав надання у користування спірної ділянки, проте не розпочато листування з органами прокуратури області для отримання копій документів з приводу встановлених порушень закону відносно спірної ділянки для подальшого31 реагування, не повідомлено про заходи (у т. ч. ті, які вживатимуться у майбутньому) з метою передбачення в наступному кошторисі витрат коштів на сплату судового збору тощо.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Про подання позовної заяви Миколаївською обласною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію (Миколаївську обласну військову адміністрацію) листом № 12-123вих-24 від 18.03.2024.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

Рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів № 8 від 28.04.1995 створено Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», землі якого переведено до категорії природоохоронного призначення.

Територія Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» включає узбережжя та прилеглі акваторії Тилигульського лиману в межах Березанського району Миколаївської області загальною площею 8195,4 га, з них землі Ташинської сільської ради 3507,4 га, Краснопільської сільської ради 583,8 га, Анатоліївської сільської ради -1564,2 га, Червоноукраїнської сільської ради 1109,9 га, Коблівської сільської ради 1430,1 га.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області 20.06.2007 затверджено Положення про регіональний ландшафтний парк «Тилігульський».

Розділом 2 Положення передбачено, що Парк створений з метою збереження та раціонального використання в природоохоронних, наукових, рекреаційних, оздоровчих, історико-культурних та флористичних комплексів, акваторіальних комплексів Тилігульського лиману, місць гніздування, сезонних скупчень і міграції птахів, забезпечення сприятливих умов існування ряду ендемічних видів, а також таких, що занесені до Червоної книги України, інших списків спеціальної охорони, а також з метою забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Основними завданням Парку є:

- збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів;

- проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів;

- створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заподіяних природних комплексів та об`єктів;

- проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Пунктами 1.2., 1.3., 1.4. Положення передбачено, що Парк є територією природно-заповідного фонду місцевого значення, є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Парк створено без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів. Відведення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів для потреб Парку здійснюється в порядку, встановленим законодавством України.

До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до Проєкту створення Парку.

Таким чином, регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Тилігульський», як об`єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 28.04.1995, його територіям надано статус земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (п. «в» ст. 19 Земельного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2021 року між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський», як Парком, та Фізичною особою-підприємцем Пігулевським Андрієм Михайловичем, як ФОП, був укладений Договір про співпрацю № 01/04/2021 (далі Договір). Предметом Договору є співпраця в галузі рекреаційної та екскурсійної діяльності з метою збереження і збалансованого використання території та об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення регіонального ландшафтного парку «Тилігульський».

За умовами наведеного Договору:

- Парк зобов`язується: затвердити ліміти і отримати дозволи (в разі необхідності) на проведення ФОП екскурсій маркованими маршрутами та розміщення рекреаційного пункту на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, що знаходиться на території Парку (Додаток 1) (п. 2.1.1); надавати ФОП повну і своєчасну інформацію про порядок і умови перебування, можливе використання природних ресурсів та природоохоронний режим на території Парку (п. 2.1.2);

- ФОП зобов`язується, зокрема: здійснювати свою діяльність відповідно до норм рекреаційного навантаження на території Парку (п. 2.2.2); здійснювати екскурсійний супровід за узгодженою з Парком програмою (п. 2.2.3); забезпечити дотримання Правил поводження туристичної діяльності в рекреаційних пунктах РЛП «Тилігульський» (Додаток 2), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.2.4); забезпечити своєчасне збирання, сортування, видалення та захоронення твердих побутових відходів, що можуть утворюватися внаслідок функціонування рекреаційного пункту (п. 2.2.6); забезпечити облаштування герметичних вигрібних ям для рідких відходів, які можуть утворюватися внаслідок функціонування рекреаційного пункту, їх своєчасне знешкодження та захоронення (п. 2.2.7); здійснювати облік відвідувачів, яких ФОП обслуговує на території Парку. Щомісяця надавати дані про кількість споживачів туристичних послуг уповноваженій особі Парку та складати акти звірки (п. 2.2.9); сплачувати за відвідування території Парку своїх відвідувачів та за надання інших платних послуг (п. 2.2.10);

- ціни за відвідування на території Парку та інші послуги, які надаються Парком, встановлюються і затверджуються в установленому порядку (п. 3.1);

- ФОП сплачує за фактичну кількість відвідувачів, які отримали послуги у межах рекреаційних пунктів та маркованих маршрутів на території Парку, відповідно до актів звірки обліку споживачів туристичних послуг та згідно затверджених цін (п. 3.2);

- оплата здійснюється ФОП на банківський рахунок Парку згідно виставлених рахунків, не рідше ніж один раз на місяць, відповідно до Актів звірки обліку споживачів платних послуг (п. 3.3);

- даний Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання умов даного Договору (п. 5.1).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Матеріали справи також містять складені та підписані між сторонами на виконання умов вищенаведеного Договору Акти про прийняття-передачу наданих послуг:

- від 31.07.2022 про надання у період з 01.07.2022 по 31.07.2022 рекреаційних послуг 891 особі (вартість робіт 17 820,00 грн);

- від 31.08.2022 про надання у період з 01.08.2022 по 31.08.2022 рекреаційних послуг 1440 особам (вартість робіт 28 800,00 грн);

- від 30.09.2022 про надання у період з 01.09.2022 по 30.09.2022 рекреаційних послуг 250 особам (вартість робіт 5 000,00 грн);

- від 30.06.2023 про надання рекреаційних послуг: за квітень 126 особам, за травень 371 особі, за червень 1714 особам, разом 2221 особі (вартість робіт 44 420,00 грн).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що встановлення комерційного об`єкту ФОП Пігулевський А.М. викликало негативний суспільний резонанс з боку громадськості. Так, у непоодиноких публікаціях, розміщених на інтернет-ресурсах, зазначається про незаконне розміщення в межах Чиловської коси на території РЛП «Тилігульський» комерційних споруд та порушення законодавства при організації та використанні території регіонального-ландшафтного парку.

На підставі доручення Спеціалізованої екологічної прокуратури, Миколаївською окружною прокуратурою 15.06.2023 розпочато кримінальне провадження №42023152020000022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Проведеним 13.07.2023 в рамках вказаного кримінального провадження оглядом місця події установлено, що на території Української коси Тилігульського лиману поблизу с. Українка Миколаївського району Миколаївської області, за координатами 46.7472.96/31.170423, розташовані дерев`яна одноповерхова некапітальна споруда з надписом «Устриці Скіфії» та інші тимчасові (дерев`яний намет зі столами та шезлонгами, кіоски).

Водночас, відповідно до даних Публічної кадастрової карти України (шари кадастру «лісовий кадастр») та відкритого веб-порталу геоінформаційної системи «Ліси України» територія Української коси Тилігульського лиману входить до земель державного лісового фонду та перебуває в межах земельної ділянки державної власності з цільовим призначенням « 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг для ведення лісового господарства».

Входження вказаної території до земель державного лісового фонду підтверджується також інформацією Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 23.10.2023 № 594 та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.11.2023 № 817. Так, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року, зі змінами станом на 01.01.2023, вказана земельна ділянка розташована в кварталі 39 виділи 1, 2, 3 Березанського лісництва та згідно таксаційного опису значиться, як декоративна галявина.

Також ДСГП «Ліси України» в інформації від 23.10.2023 повідомлено, що рішення про вилучення, зміну цільового призначення, добровільну відмову або припинення права користування земельною ділянкою не приймались.

Крім того, з інформації вбачається, що питання укладення договорів про співпрацю на проведення екскурсій маркованими маршрутами та розміщення рекреаційного пункту на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, у тому числі з ФОП Пігулевським А.М., не погоджувалися з державним підприємством, як постійним користувачем земельної ділянки державного лісового фонду.

Одночасно земельна ділянка, на якій розміщуються рекреаційні пункти, входить до меж прибережної захисної смуги, що підтверджується Інженерно-геодезичні вишукуванням земельної ділянки в межах території Української сільської ради Березанського району Миколаївської області, який є додатком до протоколу огляду місця події від 26.08.2023. Відповідно до якого, на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області розміщена тимчасова споруда під назвою «Устриці скіфії», з такими координати: пікет 176: Х,м 5170899,680, Y,м 4198515,305, Н,м 2,010; пікет 177: Х,м 5170893,902, Y,м 4198500,499, Н,м 2,043; пікет 178: Х,м 5170901,634, Y,м 4198497,417, Н,м 2,024; пікет 179: Х,м 5170907,517, Y,м 4198512,513, Н,м 1,821; пікет 180: Х,м 5170908,960, Y,м 4198516,295, Н,м 1,183; пікет 181: Х,м 5170908,953, Y,м 4198516,325, Н,м 1,131; пікет 182: Х,м 5170913,041, Y,м 4198526,522, Н,м 0,706; пікет 183: Х,м 5170913,488, Y,м 4198527,601, Н,м 0,693; пікет 184: Х,м 5170914,663, Y,м 4198530,584, Н,м 0,524; пікет 185: Х,м 5170906,823, Y,м 4198533,099, Н,м 0,429; пікет 186: Х,м 5170906,826, Y,м 4198533,096, Н,м 0,442; пікет 187: Х,м 5170906,828, Y,м 4198533,097, Н,м 0,443; пікет 188: Х,м 5170903,783, Y,м 4198524,947, Н,м 0,433; пікет 189: Х,м 5170903,801, Y,м 4198524,939, Н,м 0,424; пікет 190: Х,м 5170901,834, Y,м 4198521,298, Н,м 0,418; пікет 191: Х,м 5170902,146, Y,м 4198521,105, Н,м 1,228; тимчасова споруда дерев`яний настіл над водою з такими координатами: пікет 178: Х,м 5170901,634, Y,м 4198497,417, Н,м 2,024; пікет 179: Х,м 5170907,517, Y,м 4198512,513, Н,м 1,821; пікет 180: Х,м 5170908,960, Y,м 4198516,295, Н,м 1,183; пікет 181: Х,м 5170908,953, Y,м 4198516,325, Н,м 1,131; пікет 182: Х,м 5170913,041, Y,м 4198526,522, Н,м 0,706; пікет 183: Х,м 5170913,488, Y,м 4198527,601, Н,м 0,693; пікет 198: Х,м 5170900,775, Y,м 4198495,589, Н,м 0,607; пікет 199: Х,м 5170902,809, Y,м 4198494,863, Н,м 0,587; пікет 200: Х,м 5170906,309, Y,м 4198499,817, Н,м 0,704; пікет 201: Х,м 5170908,277, Y,м 4198504,757, Н,м 0,716; пікет 202: Х,м 5170908,913, Y,м 4198506,325, Н,м 0,715; пікет 203: Х,м 5170910,737, Y,м 4198508,562, Н,м 0,705; пікет 204: Х,м7 5170913,074, Y,м 4198515,217, Н,м 0,652; пікет 205: Х,м 5170912,324, Y,м 4198515,429, Н,м 0,689; пікет 206: Х,м 5170916,799, Y,м 4198526,702, Н,м 0,634; пікет 207: Х,м 5170913,949, Y,м 4198527,824, Н,м 0,689; тимчасова споруда кіоск з координатами: точка 172: Х,м 5170890,921, Y,м 4198516,537, Н,м 1,424; пікет 173: Х,м 5170889,416, Y,м 4198517,156, Н,м 1,114; пікет 174: Х,м 5170890,150, Y,м 4198519,270, Н,м 1,051; пікет 175: Х,м 5170891,676, Y,м 4198518,713, Н,м - 1,522; та тимчасова споруда кіоск з координатами: пікет 192: Х,м 5170887,712, Y,м 4198506,739, Н,м 1,538; пікет 193: Х,м 5170887,000, Y,м 4198503,700, Н,м 1,557; пікет 194: Х,м 5170884,965, Y,м 4198505,818, Н,м 1,884.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що предметом даного позову виступають дві немайнові вимоги прокурора в інтересах держави щодо усунення перешкод власнику у використанні земель державного лісового та природно-заповідного фонду в межах території об`єкту природно-заповідного фонду, шляхом визнання недійсним договору про співпрацю, укладеного між відповідачами, та шляхом зобов`язання відповідача-2 звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, шляхом знесення відповідних тимчасових споруд.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин відповідності приписам чинного законодавства спірного договору, а також дотримання відповідачем-2 приписів чинного законодавства щодо розміщення спірних тимчасових споруд.

Прокурор підтверджує правову позицію такими доказами:

- Договір про співпрацю №01/04/2021 від 01.04.2021, з додатками до нього;

- акти приймання-передачі наданих послуг (4 шт.);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 42023152020000022) та матеріали кримінального провадження № 42023152020000022 (протокол огляду місця події від 13.07.2023 з фото таблицями, ситуаційна схема земельної ділянки, протокол огляду місця події від 26.08.2023 з додатком, топографічне знімання земельної ділянки, висновок спеціаліста (орнітолога), інформація ДУ «Інститут ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України» № 28/420 від 03.10.2023, звіт про визначення розміру шкоди, спричиненої навколишньому природному середовищу на території РЛП «Тилігульський», висновок спеціаліста Національного природного парку «Тузлівські лимани» від 25.10.2023);

- акт на право користування землею від 18.12.1968;

- зміни до матеріалів лісовпорядкування на підставі актуальних матеріалів лісовпорядкування станом на 01.01.2023;

- акт Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 1 від 05.10.2023 складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

- акт Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) обстеження (в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства); протокол Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 29 від 05.10.2023 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів;

- розрахунок Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 11.10.2023 розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (при наявності інформації про забруднюючі речовини за результатами інструментально лабораторного контролю);

- розрахунок від 03.10.2023 розміру шкоди, заподіяної засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства на території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський»;

- розрахунок від 27.09.2023 розміру шкоди, заподіяної регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок побутового засмічення території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський»;

- протокол огляду земельної ділянки від 02.07.2024, з додатком (журнал gps-знімань);

- викопіювання топографічного знімання за 26.08.2023 та за 02.07.2024;

- листи Миколаївської обласної прокуратури № 12-24ВИХ-24 12-7522-23 від 19.01.2024, № 12-123вих-24 від 18.03.2024, № 12-302вих-24 від 12.07.2024;

- лист Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) № 400/4.4 від 01.02.2024;

- лист Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) № 817 від 03.11.2023;

- лист філії «Миколаївське лісове господарство» ДП «Ліси України» № 594 від 20.10.2023, лист Коблівської сільської ради Миколаївської області № 1961 від 20.07.2023;

- листи Миколаївської обласної державної адміністрації № 05-67/482/5-24 від 06.02.2024, № 05-67/342/5-24 від 06.02.2024, № 05-67/2051/5-24 від 08.08.2024.

Відповідач-1 надав суду такі докази:

- доповідна записка від 18.04.2024;

- фотоматеріали;

- акт Відділу державної охорони природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» № 208 від 18.04.2024 перевірки виконання природоохоронного законодавства.

Інші учасники справи доказів на підтвердження власних правових позицій по суті спору суду не надавали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Згідно із частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 626, 627 Цивільного України).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, чинної на момент укладення оспорюваного правочину, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій.

Оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

У справі, що розглядається, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), з позовними вимогами про усунення перешкод власнику у використанні земель державного лісового та природно-заповідного фонду в межах території об`єкту природно-заповідного фонду, шляхом визнання недійсним договору про співпрацю від 01.04.2021 №01/04/2021, укладеного між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» та Фізичною-особою підприємцем Пігулевським Андрієм Михайловичем, обґрунтовує їх тим, що оспорюваний договір є удаваним правочином, не спрямованим на реальне настання наслідків, укладеним з метою приховати інший правочин - договір оренди землі.

Судом враховано, що відповідно до частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто у цій справі позов про визнання недійсним Договору про співпрацю подано особою, яка не була стороною цього договору заінтересованою особою.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначив, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, -перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

З урахуванням наведеного судом враховано, що відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 цього Кодексу передбачено, що умовами договору про спільну діяльність, який укладається у письмовій формі, визначається координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статут виділеного для спільної діяльності майна, їх участь у результатах спільних дій (в тому числі в розподіленні прибутку, отриманого в результаті такої діяльності та інше).

Згідно з частиною 1 статті 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі, грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Приписами частини 1 статті 1134 Цивільного кодексу України встановлено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони визначають обов`язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією, тощо.

Отже, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети. Залежно від цілей, визначених учасниками спільної діяльності, така діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників або без об`єднання їх вкладів.

Як вище встановлено господарським судом між, відповідачами у справі укладений Договір про співпрацю.

Господарський суд зазначає, що згідно п. 2.1 Договору Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» зобов`язався: затвердити ліміти і отримати дозволи (в разі необхідності) на проведення ФОП екскурсій маркованими маршрутами та розміщення рекреаційного пункту на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, що знаходиться на території Парку (Додаток 1); надавати ФОП повну і своєчасну інформацію про порядок і умови перебування, можливе використання природних ресурсів та природоохоронний режим на території Парку.

В свою чергу, за умовами п. 2.2 Договору Фізична особа-підприємець Пігулевський Андрій Михайлович зобов`язався, зокрема, здійснювати свою діяльність відповідно до норм рекреаційного навантаження на території Парку; здійснювати екскурсійний супровід за узгодженою з Парком програмою; забезпечити дотримання Правил поводження туристичної діяльності в рекреаційних пунктах РЛП «Тилігульський» (Додаток 2), що є невід`ємною частиною цього договору; забезпечити своєчасне збирання, сортування, видалення та захоронення твердих побутових відходів, що можуть утворюватися внаслідок функціонування рекреаційного пункту; забезпечити облаштування герметичних вигрібних ям для рідких відходів, які можуть утворюватися внаслідок функціонування рекреаційного пункту, їх своєчасне знешкодження та захоронення; здійснювати облік відвідувачів, яких ФОП обслуговує на території Парку. Щомісяця надавати дані про кількість споживачів туристичних послуг уповноваженій особі Парку та складати акти звірки; сплачувати за відвідування території Парку своїх відвідувачів та за надання інших платних послуг.

Крім того, в укладеному договорі сторонами узгоджена також така істотна умова як мета спільної діяльності (в даному випадку, предметом Договору є співпраця в галузі рекреаційної та екскурсійної діяльності з метою збереження і збалансованого використання території та об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення регіонального ландшафтного парку «Тилігульський»).

Таким чином, на переконання суду, спірний договір містить істотні умови договору про спільну діяльність і виконувався сторонами саме, як договір про спільну діяльність.

При цьому, з аналізу умов наведеного Договору судом не встановлено, що воля відповідачів при укладанні спірного договору була направлена на приховування інших правочинів, а саме договору оренди.

Крім того, господарський суд зазначає, що зміни користувача земельної ділянки за Договором про співпрацю не відбулося, оскільки предметом цього договору є не земельна ділянка природоохоронного фонду, а співпраця сторін в галузі рекреаційної та екскурсійної діяльності.

Власником земельної ділянки залишається держава, в особі відповідного органу виконавчої влади, передбаченого статтею 122 Земельного кодексу України.

Таким чином, за наслідками розгляду даної справи прокурором не наведено підстав та не доведено належними доказами, а судом не встановлено порушення відповідачами при укладанні оспорюваного Договору прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївській обласній військовій адміністрації) у використанні земель державного лісового та природно-заповідного фонду в межах території об`єкту природно-заповідного фонду, шляхом визнання недійсним договору про співпрацю від 01.04.2021 №01/04/2021, укладеного між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» та Фізичною-особою підприємцем Пігулевським Андрієм Михайловичем.

Щодо заявленого позову в частині вимог про усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), шляхом зобов`язання Фізичної-особи підприємця Пігулевського Андрія Михайловича звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, шляхом знесення тимчасової споруди під назвою «Устриці скіфії», тимчасової споруди дерев`яного настілу над водою, тимчасової споруди кіоску та тимчасової споруди кіоску, судом враховано таке.

В обґрунтування заявленої вимоги прокурор зазначає, що територія на якій Фізичною особою-підприємцем Пігулевським А.М. розміщено рекреаційні пункти (об`єкти інфраструктури), входить у межі прибережної захисної смуги.

Статтею 88 Водного кодексу України та статтею 60 Земельного кодексу України передбачено, що з метою охорони водних об`єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Згідно зі ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст. ст. 59, 84 Земельного кодексу України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Частиною 2 статті 62 Земельного кодексу України установлено, що режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Відповідно до ст. 90 Водного кодексу України та ст. 62 Земельного кодексу України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Таким чином, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

Отже здійснення комерційної діяльності на землях прибережних захисних смуг законодавцем не передбачено та, відповідно, їх відведення для вказаних цілей суперечить вимогам законодавства.

Водночас, підприємцем на території земель природно-заповідного фонду в межах прибережної захисної смуги Тилігульського лиману зведено некапітальну споруду літнє кафе. Споруда встановлена на піщаному ґрунті, не має фундаменту, тобто за своїми характеристиками є тимчасовою спорудою.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціальнокультурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 цього Закону розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування Міністерство розвитку громад та територій.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, а замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.

Враховуючи вказане, для розміщення на території Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» Миколаївського району за межами населених пунктів тимчасової споруди, ФОП Пігулевський А. М. у відповідності до вимог законодавства мав звернутись до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про можливість розміщення тимчасової споруди та отримання паспорту прив`язки на неї.

Проте, згідно з інформацією Миколаївської районної державної адміністрації паспорт прив`язки тимчасової споруди ФОП Пігулевський А.М. не видавався.

Більше того, зазначене будівництво (створення інфраструктури) згідно Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об`єктів природнозаповідного фонду України, затвердженого наказом Мінприроди України від 22.07.2009 №330, може здійснюватися виключно адміністрацією парку (п. 2.2 Положення).

Також, відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснення будівництва об`єктів, у тому числі у випадку розміщення тимчасових споруд, може проводитись лише власниками чи користувачами земельних ділянок. Водночас, у даному випадку ФОП Пігулевський А.М. не є ані власником, ані законним користувачем земельної ділянки, на якій споруджено тимчасову споруду.

Разом із тим, під час розгляду справи прокурор звернувся до суду із клопотанням № 12-340вих-24 від 08.08.2024 про закриття провадження у справі в частині, в якому повідомив про те, що з метою встановлення відповідних обставин було проведено огляд земельної ділянки на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, із залученням інженера-геодезиста для проведення топографо-геодезичних і картографічних робіт, яким зафіксовано відсутність тимчасових споруд з координатами тимчасових споруд на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, а саме тимчасової споруди під назвою «Устриці скіфії», з такими координати: пікет 176: Х,м 5170899,680, Y,м 4198515,305, Н,м 2,010; пікет 177: Х,м 5170893,902, Y,м 4198500,499, Н,м 2,043; пікет 178: Х,м 5170901,634, Y,м 4198497,417, Н,м 2,024; пікет 179: Х,м 5170907,517, Y,м 4198512,513, Н,м 1,821; пікет 180: Х,м 5170908,960, Y,м 4198516,295, Н,м 1,183; пікет 181: Х,м 5170908,953, Y,м 4198516,325, Н,м 1,131; пікет 182: Х,м 5170913,041, Y,м 4198526,522, Н,м 0,706; пікет 183: Х,м 5170913,488, Y,м 4198527,601, Н,м 0,693; пікет 184: Х,м 5170914,663, Y,м 4198530,584, Н,м 0,524; пікет 185: Х,м 5170906,823, Y,м 4198533,099, Н,м 0,429; пікет 186: Х,м 5170906,826, Y,м 4198533,096, Н,м 0,442; пікет 187: Х,м 5170906,828, Y,м 4198533,097, Н,м 0,443; пікет 188: Х,м 5170903,783, Y,м 4198524,947, Н,м 0,433; пікет 189: Х,м 5170903,801, Y,м 4198524,939, Н,м 0,424; пікет 190: Х,м 5170901,834, Y,м 4198521,298, Н,м 0,418; пікет 191: Х,м 5170902,146, Y,м 4198521,105, Н,м 1,228; тимчасової споруди дерев`яного настілу над водою з такими координатами: пікет 178: Х,м 5170901,634, Y,м 4198497,417, Н,м 2,024; пікет 179: Х,м 5170907,517, Y,м 4198512,513, Н,м 1,821; пікет 180: Х,м 5170908,960, Y,м 4198516,295, Н,м 1,183; пікет 181: Х,м 5170908,953, Y,м 4198516,325, Н,м 1,131; пікет 182: Х,м 5170913,041, Y,м 4198526,522, Н,м 0,706; пікет 183: Х,м 5170913,488, Y,м 4 4198527,601, Н,м 0,693; пікет 198: Х,м 5170900,775, Y,м 4198495,589, Н,м 0,607; пікет 199: Х,м 5170902,809, Y,м 4198494,863, Н,м 0,587; пікет 200: Х,м 5170906,309, Y,м 4198499,817, Н,м 0,704; пікет 201: Х,м 5170908,277, Y,м 4198504,757, Н,м 0,716; пікет 202: Х,м 5170908,913, Y,м 4198506,325, Н,м 0,715; пікет 203: Х,м 5170910,737, Y,м 4198508,562, Н,м 0,705; пікет 204: Х,м 5170913,074, Y,м 4198515,217, Н,м 0,652; пікет 205: Х,м 5170912,324, Y,м 4198515,429, Н,м 0,689; пікет 206: Х,м 5170916,799, Y,м 4198526,702, Н,м 0,634; пікет 207: Х,м 5170913,949, Y,м 4198527,824, Н,м 0,689; тимчасової споруди кіоску з координатами: точка 172: Х,м 5170890,921, Y,м 4198516,537, Н,м 1,424; пікет 173: Х,м 5170889,416, Y,м 4198517,156, Н,м 1,114; пікет 174: Х,м 5170890,150, Y,м 4198519,270, Н,м 1,051; пікет 175: Х,м 5170891,676, Y,м 4198518,713, Н,м -1,522; та тимчасової споруди кіоску з координатами: пікет 192: Х,м 5170887,712, Y,м 4198506,739, Н,м 1,538; пікет 193: Х,м 5170887,000, Y,м 4198503,700, Н,м 1,557; пікет 194: Х,м 5170884,965, Y,м 4198505,818, Н,м 1,884.

З врахуванням вищезазначеного та документів щодо фактичного знесення спірних тимчасових споруд, прокурором 12.07.2024 скеровано запит до Миколаївської обласної державної адміністрації про опрацювання документів наданих до суду Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський», Миколаївською обласною прокуратурою та повідомлення позиції Миколаївської обласної державної адміністрації (як позивача) щодо можливості закриття провадження у справі за позовом до ФОП Пігулевського А.М., у частині позовних вимог щодо усунення перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації шляхом зобов`язання фізичної-особи підприємця Пігулевського А.М. звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, шляхом знесення відповідних тимчасових споруд.

Миколаївською обласною державною адміністрацією, у відповіді на запит прокурора повідомлено, що як позивач не заперечує проти закриття провадження у справі за позовом прокурора в частині позовних вимог щодо зобов`язання фізичної-особи підприємця Пігулевського А.М. звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області з відповідними координатами у зв`язку із фактичним знесенням спірних тимчасових споруд.

Судом перевірені вищевикладені обставини та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що станом на момент розгляду справи по суті спірні тимчасові споруди на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області з відповідними координатами знесені, а отже заявлений прокурором предмет даного позову у відповідній частині припинив своє існування, тобто відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, у зв`язку з тим, що між сторонами в даній справі не залишилось спірних питань по суті спору в частині другої позовної вимоги, оскільки спірні тимчасові споруди знесено, провадження у справі в даній частині підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 (заява № 4241/03) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За такого, суд дійшов висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище зроблених висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Суд відмічає, що у клопотанні № 12-340вих-24 від 08.08.2024 прокурор, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», просить суд повернути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд звертає увагу прокурора, що судовий збір у даній справі в загальному розмірі 6056,00 грн було сплачено за звернення до суду з двома позовними вимогами. При цьому за другу позовну вимогу щодо усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), шляхом зобов`язання Фізичної-особи підприємця Пігулевського Андрія Михайловича звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, шляхом знесення тимчасових споруд було сплачено 3028,00 грн судового збору.

Отже, враховуючи закриття судом провадження у справі в частині п. 2 позовної заяви, суд вважає за можливе повернути позивачу (прокурору) з Державного бюджету України сплачений за дану позовну вимогу судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В іншій частині, судовий збір в сумі 3028,00 грн, сплачений за першу позовну вимогу, в задоволенні якої відмовлено, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на позивача (прокурора).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївській обласній військовій адміністрації) у використанні земель державного лісового та природно-заповідного фонду в межах території об`єкту природно-заповідного фонду, шляхом визнання недійсним договору про співпрацю від 01.04.2021 №01/04/2021, укладеного між Регіональним ландшафтним парком «Тилігульський» та Фізичною-особою підприємцем Пігулевським Андрієм Михайловичем.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкод власнику Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), шляхом зобов`язання Фізичної-особи підприємця Пігулевського Андрія Михайловича звільнити земельну ділянку під тимчасовими спорудами на Українській косі Тилігульського лиману біля с. Українка Березанського району Миколаївської області, шляхом знесення тимчасової споруди під назвою «Устриці скіфії», тимчасової споруди дерев`яного настілу над водою, тимчасової споруди кіоску та тимчасової споруди кіоску, за відсутності предмета спору.

3. Повернути Миколаївській обласній прокуратурі (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, перерахований відповідно до платіжної інструкції №314 від 04.03.2024 на суму 6 056,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28).

Позивач: Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579).

Відповідач-1: Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» (57400, Миколаївська область, Миколаївський район, смт Березанка, вул. Медична, буд. 6; ідентифікаційний код 26233374).

Відповідач-2: Фізична особа-підприємець Пігулевський Андрій Михайлович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034).

Повне рішення складено та підписано судом 18.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення06.11.2024
Оприлюднено20.11.2024
Номер документу123081111
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Судовий реєстр по справі —915/345/24

Ухвала від 13.01.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богацька Н.С.

Ухвала від 17.12.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богацька Н.С.

Рішення від 06.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О. Г.

Ухвала від 09.10.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О. Г.

Ухвала від 13.08.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О. Г.

Ухвала від 16.07.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 18.06.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 25.04.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

Ухвала від 03.04.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Смородінова О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні