Ухвала

від 18.11.2024 по справі 910/12128/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12128/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Головне управління, скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит»

до:

1) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

2) Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва

про стягнення 59 283,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління 01.11.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 у справі №910/12128/23 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит» (далі - ТОВ «Аудиторська компанія «Кредо-аудит») до Головного управління та Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (далі - Управління) про стягнення 59 283,58 грн відмовити в повному обсязі. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить звільнити Головне управління від сплати судового збору, зупинити виконання судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку, а також касаційний розгляд справи проводити за участі представника Головного управління.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/12128/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2024 касаційну скаргу Головного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №910/12128/23 залишено без руху у зв`язку з необхідністю надання касаційної скарги в новій редакції та у якій вказати підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України, зазначити які норми матеріального права та які норми процесуального права було порушено попередніми судовими інстанціями, а також навести підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частини/частини та її пункт/пункти), якщо вважає, що судовими рішеннями не надано оцінки всім без виключення обставинам та доказам, що мають значення для правильного вирішення даного спору, а також надати документ на підтвердження сплати судового збору в розмірі 4 294,40 грн. Надано скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

Головне управління 14.11.2024 через «Електронний суд» подало заяву про усунення недоліків касаційної скарги в якій наводить підстави касаційного оскарження судового рішення та до якої додано, зокрема, платіжну інструкцію від 11.11.2024 №768 про сплату судового збору в сумі 4 294,40 грн.

З огляду на дату (14.11.2024) усунення Головним управлінням недоліків, скаржник подав матеріали усунених недоліків касаційної скарги у межах строку, наданого Судом ухвалою від 06.11.2024 у справі №910/12128/23.

Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі Головне управління вказує, що не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції і вважає, що суд розглянув справу однобічно та не об`єктивно, не врахував висновки Верховного Суду викладені у постановах у справах №551/1099/21, №910/15295/18, №910/5880/21, №910/23967/16, №913/567/19(913/725/21), №910/17361/21, №906/775/17, №551/1099/21, що з огляду на положення статей 2, 170 ЦК України та частини четвертої статті 4 статті 56 ГПК України відповідачем у вказаних справах є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, а також не надано оцінки всім без виключення обставинам та доказам, що мають значення для правильного вирішення даного спору.

У поданій заяві про усунення недоліків касаційної скарги Головне управління з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №551/1099/21, що стягнення спірних сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за судовим рішенням має стягуватися з Державного бюджету України через Казначейство, а не безпосередньо з органів Казначейства як з окремих юридичних осіб.

Скаржник також у заяві про усунення недоліків касаційної скарги посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України та пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили лист Головного управління Казначейства від 07.07.2023 №05-08.1-10/7008.

Крім того, Головне управління як у заяві так і у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами попередніх інстанцій при ухвалені рішень не враховано судової практики та правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах у справах №551/1099/21, №910/15295/18, №910/5880/21, №910/23967/16, №913/567/19(913/725/21), №910/17361/21, №906/775/17, а прийняті судові рішення у справі №910/12128/23 будуть мати вплив на формування єдиної правозастосовчої практики всупереч вже сталої судової практики в подібних правовідносинах, зокрема, судами попередніх інстанцій при розгляді справи та застосуванні положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не враховано пункт 54 постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №551/1099/21 де зазначено, що заборгованість, яка виникла в аналогічних правовідносинах, має стягуватися з Державного бюджету України через Казначейство, а не безпосередньо з органів Казначейства як окремих юридичних осіб. Судами попередніх інстанцій помилково ототожнено державний бюджет та особисті рахунки Головного управління. Головне управління є територіальним органом Державної казначейської служби, юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником відносин у сфері господарювання. Залишення в силі оскаржуваних судових рішень у цій справі призведе до формування правозастосовчої практики, яка може спричинити нецільове використання бюджетних коштів та їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням (кошторису) органів Казначейства.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Що стосується сплати судового збору, то Головним управлінням сплачено судовий збір у сумі 4 294,40 грн.

Суд доходить висновку, що скаржником на виконання ухвали Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №910/12128/23 усунуто недоліки касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, ураховуючи дату прийняття оскаржуваної постанови апеляційного суду у цій справі.

Щодо наведеного Головним управлінням у прохальній частині касаційної скарги клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №910/12128/23 відповідно до якого: «Головне управління Казначейства для запобігання невідворотних негативних наслідків та ускладнення повороту виконання оскаржуваних судових рішень у разі скасування судових рішень, просить суд зупинити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/12128/23 на підставі ст. 332 ГПК України до закінчення їх перегляду у касаційному порядку».

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).

Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Так, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх виконання. Крім того відсутні й докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного перегляду, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.

Щодо наведеного Головним управлінням у прохальній частині касаційної скарги клопотання, відповідно до якого просить касаційний розгляд справи проводити за участі представника Головного управління, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Порядок розгляду касаційної скарги врегульовано статтею 301 ГПК України, згідно з частиною першої якої у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Частиною тринадцятою статті 8 ГПК унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України, перегляд оскаржених рішень має здійснюватися без повідомлення/виклику учасників справи у порядку письмового провадження.

Доводів та аргументів за яких би Суд мав призначити розгляд касаційної скарги Головного управління у судове засідання в касаційній скарзі не наведено, а саме по собі прохання особи взяти участь у судовому засіданні є важливим, але не визначальним і переконливим у розумінні статей 8, 300, та 301 ГПК України, які визначають межі і порядок розгляду справи у Верховного Суді, тоді як ця справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Верховний Суд звертає увагу, що з 04 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від19.10.2023 №3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №910/12128/23, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 8, 174, 234, 235, 298, 294, 300, 301 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/12128/23 за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

2. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 03 грудня 2024 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Відмовити Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі №910/12128/23.

4. Відмовити Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за участі представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

5. Верховний Суд звертає увагу, що ураховуючи введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

6. Витребувати матеріали справи №910/12128/23 Господарського суду міста Києва за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит» до: 1) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; 2) Управління державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва про стягнення 59 283,58 грн.

7. Копії ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець