Рішення

від 24.06.2024 по справі 420/1888/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1888/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Драник О.О.

сторін:

позивач: Самох М.Ю;

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 56/15-32-07-02 від 02.01.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 9477-п від 16.11.2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за період вересень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.10.2023 року № 9275836149, яка пройшла камеральну перевірку (уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість не подавалось до ГУ ДПС в Одеській області) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх періодах.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 34774/15-32-07-02 від 06.12.2023 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за період вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Відповідно до Акту перевірки, уповноваженими особами контролюючого органу встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник 21 Декларації) за вересень 2023 року на суму 289 051 грн.

Посадовими особами контролюючого органу в ході проведення аналізу первинних документів, встановлено невідповідність списання ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» дизельного палива згідно з наданим підприємством наказом № 1а від 01.03.2023 року «Про затвердження норм витрат дизельного палива на автомобільному транспорті» щодо норм списання ПММ, подорожних листів та актів списання ПММ. Також в Акті зазначено, що інформація щодо порушень наведена в додатку 2 до акту перевірки.

Також, перевіркою встановлено, що з наданих до перевірки документів, що пов`язані з предметом перевірки та згідно даних реєстру податкових накладних посадовими особами контролюючого органу встановлено, що платником податків не відображено реалізацію зазначених ПММ, не складено та не зареєстровано податкові накладні з відповідною номенклатурою, та не включено до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди. Таким чином, перевіркою встановлено, що зазначені ТМЦ у період що перевірявся використані не у господарській діяльності.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що відповідно до акту перевірки інформація щодо порушень наведена в додатку 2 до акту. У свою чергу, в додатку 2 міститься лише таблиця з цифрами (навіть не розрахунками), де посадові особи контролюючого органу незрозумілим чином порахували яка кількість дизельного палива нібито була необхідна для виконання робіт, що зазначені в подорожніх листах, та скільки ПММ платник податків мав списати.

При цьому взагалі є незрозумілим, яким чином здійснювалися вказані розрахунки, які дані використовували інспектори та з чого вони виходили, роблячи висновки, що платник податків повинен був використати та списати кількість дизельного палива не таку, яка зазначена у первинних документах, а визначену податковим органом.

Ухвалою від 22.01.2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.02.2024 року за вх. №ЕС/5414/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування правової позиції відповідачем зазначено, що під час проведення перевірки встановлено невідповідність списання ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, внаслідок чого на порушення п. 44.1. ст. 44, п. 198.5 ст. 198 ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ на суму 289051 грн. у т.ч. за періоди: - квітень 2023 на суму 40888 грн., - травень 2023 на суму 56401 грн., - червень 2023 на суму 40195 грн., - липень 2023 на суму 54471 грн., - серпень 2023 на суму 44597 грн., - вересень 2023 на суму 52499 грн.

Також, відповідно до наданих до перевірки документів, що пов`язані з предметом перевірки, та згідно даних реєстру податкових накладних встановлено, що платником податків не відображено реалізацію зазначених ПММ, не складено та не зареєстровано податкові накладні з відповідною номенклатурою, та не включено до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 06.12.2023 № 34774/15- 32-07-02/42875990.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення: - п. 44.1. ст. 44, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за вересень 2023 року на суму 289 051 грн.

Посилаючись на доведеність з боку контролюючого органу наявності підстав стверджувати, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідач зазначає про правомірність повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 56/15-32-07-02 від 02.01.2023 року, у зв`язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 22.03.2024 року вирішено розгляд справи № 420/1888/24 проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання. Підготовче засідання призначено на 11.04.2024 року.

13.05.2024 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 14.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2024 року.

Ухвалою від 05.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 11.06.2024 року.

Ухвалою від 11.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача, в судовому засіданні оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 14.06.2024 року.

13.06.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 42875990, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі направлень №№ 18574/15-32-07-02-13, 18574/15-32-07-02-13, виданих 17.11.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75,1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п, 200.11 ст. 200, п.п. 69.2, п.п. 69,9, п.п. 69.11 п. 69 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 16.11.2023 року № 9477-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за період вересень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість № 9275836149 від 18.10.2023 року, яка пройшла камеральну перевірку (уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість не подавалось до ГУ ДПС в Одеській області) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх періодах.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 34774/15-32-07-02 від 06.12.2023 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за період вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Відповідно до Акту перевірки, уповноваженими особами контролюючого органу встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник 21 Декларації) за вересень 2023 року на суму 289 051 грн.

Згідно з висновком Акту № 34774/15-32-07-02 від 06.12.2023 року під час перевірки своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 9 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації): встановлено його заниження на суму 289051 грн. у т.ч. за періоди: - квітень 2023 на суму 40888 грн., - травень 2023 на суму 56401 грн., - червень 2023 на суму 40195 грн., - липень 2023 на суму 54471 грн., - серпень 2023 на суму 44597 грн., - вересень 2023 на суму 52499 грн.

У структурі показників податкового зобов`язання з податку на додану вартість, задекларованого ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» (код ЄДРПОУ 42875990), при декларуванні за період вересень 2023 від`ємного значення з податку на додану вартість, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, згідно з поданими податковими деклараціями, найбільший вплив мали такі показники: реалізація послуг автоперевезення контейнерів, надання в оренду вантажних транспортних засобів та інше.

Проведеною перевіркою відображеного показника на підставі таких документів: договорів з покупцями, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 20 «Виробничі запаси», 70 «Доходи від реалізації», товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, CMR, карток рахунків 641 «Розрахунки по ПДВ», 311 «Поточний рахунок національній валюті», встановлено заниження задекларованого ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» (код ЄДРПОУ 42875990) показника у рядку 9 Декларації «Усього податкових зобов`язань» у зв`язку з не відображенням в рядку 4 Декларації «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V Податкового кодексу України (далі Кодекс) за операціями, що оподатковуються за:» (ряд. 4.1., ряд.4.2 ) господарських операцій на суму 289 051 грн. у т.ч. за періоди: - квітень 2023 на суму 40 888 грн., - травень 2023 на суму 56 401 грн., - червень 2023 на суму 40 195 грн., - липень 2023 на суму 54 471 грн., - серпень 2023 на суму 44 597 грн., - вересень 2023 на суму 52 499 грн.

Актом не встановлено розбіжностей між бухгалтерським обліком та фактичною наявністю активів на дату проведення обстеження. Розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками ТМЦ на складі підприємства не встановлено. В охопленому перевіркою звітних періодах платник податків ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» не оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

У ході проведення перевірки директору ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» (код ЄДРПОУ 42875990) ОСОБА_2 надано запит від 21.11.2023 року про надання у повному обсязі документів, які стосуються формування суми від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ) за вересень 2023 року, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах (починаючи з січня 2023 року).

На запит від 21.11.2023 року «про надання документів» підприємством надано у т.ч. наступні документи: - наказ ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» від 01.03.2023 №1а «Про затвердження норм витрат дизельного палива на автомобільному транспорті».

Вказаним актом визначено, що в ході проведення аналізу первинних документів встановлено невідповідність списанням ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» дизельного палива, згідно з наданим підприємством наказом від 01.03.2023 №1а «Про затвердження норм витрат дизельного палива на автомобільному транспорті» щодо норм списання ПММ, подорожніх листів та актів списання ПММ. Інформація щодо порушень, наведена в додатку 2 до даного акту перевірки.

Також, відповідно до наданих до перевірки документів, що пов`язані з предметом перевірки, та згідно даних реєстру податкових накладних встановлено, що платником податків не відображено реалізацію зазначених ПММ, не складено та не зареєстровано податкові накладні з відповідною номенклатурою, та не включено до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Таким чином, перевіркою встановлено, що зазначені ТМЦ у період, що перевірявся, використанні не у господарській діяльності.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 56/15-32-07-02 від 02.01.2023 року, яким контролюючим органом зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» на 289 051 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 56/15-32-07-02 від 02.01.2023 року необґрунтованим, прийнятим з порушенням чинного законодавства України та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За правилами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України).

Положеннями ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України визначено, які операції є об`єктом оподаткування податком на додану вартість (надалі ПДВ), а саме: 185.1. Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Тобто, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є не всі господарські операції, а відповідно до статті 185 ПК України лише операції з постачання товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що предметом перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за період вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Означене кореспондується з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, згідно якого документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Положеннями підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пункт 188.1 ст. 188 ПК України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено - бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню (перерахуванню) з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.7 зазначеної статті, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Стосовно висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про завищення норм витрат дизельного палива, які використовувалися при списанні пального, що призвело до списання пального понад норми фактичного використання, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято у зв`язку з висновком про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2023 року на суму 289 051 грн., що сталося внаслідок використання в негосподарській діяльності дизельного палива.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Виходячи із положень пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зокрема, щодо отримання, списання або передачі активів, є первинні документи документи, які містять відомості про господарську операцію (дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства).

Відповідач, вказуючи що позивач завищив норму витрат палива, керується Наказом Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 «Про норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» із змінами (який був чинним на дату здійснення господарських операцій).

Так, відповідно до розділу І Наказу №43 підприємством застосовуються базові лінійні норми (Нs), розраховані в залежності від моделі (модифікації) автомобіля, а також системи нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Відповідно до пункту 1.4 Наказу № 43, норма на одну тонну спорядженої маси Hg(автопоїзда, автомобіля, причепа або напівпричепа тощо) застосовується в разі зміни спорядженої маси автомобіля. Норми на одну тонну спорядженої маси Hg(л/100 т·км) залежно від виду палива дорівнюють відповідним нормам на виконання транспортної роботи згідно з пп. 1.3 та використовуються так само, як і норми на виконання транспортної роботи.

Водночас, примітки до пункту 1.3 Наказу № 43 передбачають, що фактичні витрати палива на виконання транспортної роботи збільшуються в умовах експлуатації, що включають здійснення великої кількості зупинок і фаз розгону-вибігу-гальмування на одиницю шляху, підвищений опір коченню (неякісне дорожнє покриття, дороги із щебеню (гравію), ґрунтові дороги тощо), горбистий рельєф місцевості.

Більші значення норм на виконання транспортної роботи (що підпадають під застосування коригуючих коефіцієнтів, зазначених у підпунктах 3.1.1.2, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.5 - 3.1.8, 3.1.15) при роботі за межами міста використовуються на частину маршруту з відповідними умовами руху, що повинно бути належним чином задокументовано (записами відповідальних осіб у дорожніх листах та/або інших звітних документах).

Право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи у регламентованих межах надається керівникам підприємств.

Визначений підприємством порядок встановлення та використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству.

Рекомендовано диференційоване використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи залежно від умов здійснення перевезень і технологічного рівня (паливної економічності) рухомого складу та відповідно до фактичних потреб.

Згідно з пунктом 1.9 Наказу №43 нормативна витрата палива Qн - витрата палива автомобілем (обладнанням, різноманітною технікою на колісному шасі тощо) при здійсненні пробігу, виконанні транспортної або спеціальної роботи тощо в певних умовах експлуатації. Нормативні витрати палива для кожного конкретного автомобіля (обладнання) розраховують за наведеними в розділі 4 формулами залежно від типу автомобіля (обладнання) та його призначення із застосуванням зазначених у розділах 1 і 2 норм витрат палива, а також коефіцієнтів їх коригування, наведених у розділі 3. Зазначені у розділах 1 і 2 норми витрат палива та у розділі 3 коефіцієнти їх коригування, встановлюють (за їх граничними значеннями) гранично допустимі нормативи витрат палива.

Конкретні значення нормативних витрат палива встановлюються підприємствами залежно від фактичних потреб (але не вище гранично допустимих значень) відповідно до певних умов експлуатації та за умови, що: виконуються рекомендації заводу - виробника автомобіля (обладнання) щодо його експлуатації (включаючи режими використання, належне технічне обслуговування тощо); автомобіль (обладнання) перебуває у задовільному технічному стані; дотримуються вимоги щодо раціонального використання автомобіля (обладнання) відповідно до його експлуатаційної документації, а також безпечної та прийнятної економної манери його експлуатації (водіння із дотриманням Правил дорожнього руху тощо). Підприємство на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації або, у разі потреби, вживати заходів щодо усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену підприємством нормативну витрату палива. Таким чином, можна завчасно виявити й усунути технічні несправності автомобіля (обладнання) або вжити заходів щодо впровадження (дотримання водіями) безпечних та прийнятних економних методів керування транспортними засобами, забезпечення раціонального використання техніки тощо.

Відповідно до підпунктів 2.1.1 та 2.1.2 Наказу №43 для моделей і модифікацій автомобілів, що не мають істотних конструктивних відмінностей (модель двигуна та конструкція трансмісії) і не відрізняються від базової моделі спорядженою масою та габаритними розмірами, тимчасова лінійна норма витрати палива встановлюється у тому ж розмірі, що і для базової моделі.

Для моделей і модифікацій автомобілів, що не мають істотних конструктивних відмінностей (істотними вважають відмінності у моделі (модифікації) двигуна, його основних систем та елементів трансмісії), але відрізняються від базової моделі спорядженою масою (встановлення фургонів, кунгів, додаткового обладнання, бронювання тощо) і не є серійними, тимчасова лінійна норма витрати палива встановлюється у тому самому розмірі, що і для базової моделі, але різниця у споживанні палива враховується шляхом застосування норми на одну тонну спорядженої маси Hg (л/100 т·км) відповідно до пп.1.4.

В свою чергу, за змістом розділу ІІІ Наказу №43, норми витрат палива підвищуються залежно від дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів відповідно до встановлених коефіцієнтів базового значення норми (зокрема, але не виклично: залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища, робота в гірській місцевості, робота в міських умовах, на підтримання прийнятних (комфортних) температурних умов у салоні автомобіля, для автомобілів, що експлуатуються більше ).

Судом встановлено, що позивач під час проведення перевірки надав контролюючому органу наказ ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» від 01.03.2023 №1а «Про затвердження норм витрат дизельного палива на автомобільному транспорті».

Відповідно до вказаного наказу, з метою раціонального та економного використання палива та з врахуванням норм наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 №43, наказано:

1.Встановити для спеціалізованих вантажних сідельних тягачів базову лінійну норму витрат дизельного палива у розмірі 27 літрів на 100 км.

2.Норму на виконання транспортної роботи встановити у розмірі 1,3 л. на 100 т.км.

3.Для врахування експлуатаційних факторів, які впливають на обсяг використання палива, до базової лінійної норми, вказаної в п.1 даного наказу, застосовувати наступні коригуючі коефіцієнти: 3.1.на охолодження салону автомобіля при використанні кондиціонеру в залежності від фактичної температури повітря: від +20*С до +25*С включно 3%, від +25*С до +30*С включно 6%, понад +30*С 9% 3.2.при обігріву салону автомобіля в залежності від фактичної температури повітря: від 0*С до -5*С включно 2%, від -5*С до -10*С включно 4%, від -10*С до -15*С включно 6%, від -15*С до -20*С включно 8%. Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2024 7

4.Водій, який експлуатує транспортний засіб, зобов`язаний у подорожніх листах вказувати експлуатаційні фактори, що є підставою для застосування коригуючих коефіцієнтів.

5.Встановити для легкового автомобіля FORD FIESTA, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2002, номер кузова НОМЕР_2 , базову лінійну норму витрати бензину у розмірі 8 літрів на 100 км.

6.Встановити для легкового автомобіля AUDI A6, рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_3 , базову лінійну норму витрати дизельного палива у розмірі 10,5 літрів на 100 км.

Крім того, перевіряючим надані подорожні листи за період квітень вересень 2023, акти списання ПММ.

Враховуючи рекомендації наказу Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 року, позивач використовує при розрахунку списання пального гранично на виконання транспортних робіт базову лінійну норму витрат палива (27 літрів на 100 км), норму на виконання транспортної роботи (1,3 л. на 100 т.км.) та коригуючі коефіцієнти на температуру повітря (з позначкою, що їх можна застосувати лише тоді, коли інформація про них вказана у дорожньому листі.

Відповідно, якщо водій у подорожному листі не зазначає коригуючі коефіцієнти, то витрати палива не коригуються (не збільшуються) на ці коефіцієнти).

Для розрахунку витрат дизельного палива автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах, нормативні витрати палива розраховувались позивачем за формулою, зазначеною у п. 4.4 Норм 43, а саме: Qн = 0,01 (Нsan S + Hw W) (1 + 0,01 K?), де: Нsan лінійна норма витрати палива на пробіг автопоїзда: Нsan = Hs + Hg Gnp, л/100 км (м3/100 км), де: Hs базова лінійна норма витрат палива на пробіг автомобіля, л/100 км (м-3/100 км), Hg норма витрати палива на одну тонну спорядженої маси причепа або напівпричепа згідно з п. 1.4, л/100 т·км (м-3/100 т·км), Gnp споряджена маса причепа або напівпричепа, т, Hw норма на транспортну роботу згідно з п. 1.3, л/100 т·км (м-3/100 т·км), W обсяг транспортної роботи, т·км (W = Gван Sван, де Gван маса вантажу, Sван пробіг з вантажем).

У свою чергу, для ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» Нsan (лінійна норма витрати палива на пробіг) = Hs (базова лінійна норма витрат палива на пробіг автомобіля 27) + 0 (так як норма витрат палива на одну тонну спорядженої маси причепа або напівпричепа не використовується.

Долучені до матеріалів справи докази свідчать, що позивачем зроблено розрахунок витрат на дизельне пальне, враховуючи специфіку автотранспортних засобів, які використовуються ним в ході здійснення господарської діяльності.

Поряд з цим, суд зазначає, що норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом №43 від 10.02.1998, призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації. Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.

Отже, безпосереднім призначенням Наказу №43 є планування витрат палива з метою їх раціонального використання.

Разом з тим, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, а також підтверджені відповідними розрахунками, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів.

Крім того, пунктом 1.9 Наказу №43 прямо передбачено, що підприємство на підставі аналізу причин відхилень фактичних витрат палива, що можуть змінюватися у часі або за певних умов, від встановлених ним нормативних витрат може змінювати встановлені нормативні витрати відповідно до зміни умов експлуатації або, у разі потреби, вживати заходів щодо усунення причин збільшення фактичної витрати палива понад встановлену підприємством нормативну витрату палива.

Суд зауважує, що положення Наказу №43 взагалі не містять імперативних норм, порушення яких може трактуватися як порушення вимог податкового законодавства. Отже, не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат відсутнє застереження стосовно не можливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Водночас, у розумінні Закону №996-XIVвитрати палива повинні бути підтверджені первинними документами, які б давали змогу упевнитись у тому, що до складу втрат платником податків не включаються понаднормові витрати паливно-мастильних матеріалів.

Для списання паливно-мастильних матеріалів важливо, щоб саме первинний документ містив усі необхідні дані, що характеризують господарську операцію, роботу автомобіля та витрату ним паливно-мастильних матеріалів.

Платник податку має право враховувати витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів на підставі первинних документів у межах установлених чи самостійно розрахованих норм витрачання палива.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 802/1464/17-а.

Матеріали справи свідчать, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій у спірний період та реальність здійснення господарської діяльності, в т.ч. фактичне використання дизельного палива.

Актом перевірки не встановлено розбіжностей між бухгалтерським обліком та фактичною наявністю активів на дату проведення обстеження. Розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками ТМЦ на складі підприємства не встановлено. В охопленому перевіркою звітних періодах платник податків ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» не оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування»;

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цієї особи, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Суд зауважує, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

У податковому обліку витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Вказане відповідає нормі абзацу першого ч.2ст.77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абз.1 п.56.4 ст.56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 804/5693/16.

Крім того, суд враховує, що контролюючим органом не обґрунтовано висновки акта перевірки в частині розрахунку кількісті дизельного палива необхідного для виконання робіт та кількості ПММ, які платнику податків необхідно було списати.

Так, в акті перевірки наведено таблиці, в яких проведено розрахунок дизельного палива необхідного для виконання робіт та кількості ПММ, які платнику податків необхідно було списати.

Поряд з цим, жодних формул за якими контролюючим органом здійснювався розрахунок, контролюючим органом не визначено.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що акт перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.

На переконання суду, посадовими особами податкового органу в ході перевірки безпідставно не було взято до уваги первинні документи підприємства.

Натомість надані позивачем контролюючому органу та до суду документи свідчать про правильність ведення платником податків бухгалтерського, податкового обліку та правомірності формування показників податкової декларації за вересень 2023 року

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 56/15-32-07-02 від 02.01.2023 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавство, у зв`язку з чим вказане рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4335,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» (Масив 1, буд. 20,с/рада Усатівська, Біляївський р-н., Одеська обл., 67663, Код ЄДРПОУ 42875990) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 56/15-32-07-02 від 02.01.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» (Масив 1, буд. 20,с/рада Усатівська, Біляївський р-н., Одеська обл., 67663, Код ЄДРПОУ 42875990) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП44069166) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4335,76 грн. (чотири тисячі триста тридцять п`ять гривень, сімдесят шість копійок).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.06.2024 року.

Суддя Г.П. Самойлюк