Ухвала

від 18.11.2024 по справі 462/4452/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/4452/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1120/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року,

з участю захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

встановила:

на розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140000000165 05 березня 2018 року, про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора та, зокрема, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , терміном на 60 днів, до 27 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт або особисте зобов`язання.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 покликається на те, що стороною обвинувачення в обґрунтування позиції щодо необхідності продовження йому строку тримання під вартою не наведено нових обставин.

Звертає увагу на значну тривалість розгляду кримінального провадження.

Зазначає, що перебуває під вартою шість років.

Також акцентує на незадовільному стані здоров`я.

Покликається на те, що має трьох неповнолітніх дітей і не буде переховуватись від суду.

Звертає увагу на недотриманні розумних строків розгляду справи та акцентує, що 03 квітня 2024 року було скасовано вирок суду по даній справі.

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року та змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та виступ його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу і просять змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Так, порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання прокурора, з`ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.

Колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики заявлені у клопотанні не зменшились.

Отже, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, виправданим є подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 з врахуванням тяжкості інкримінованого йому за ч.3 ст. 187 КК України кримінального правопорушення та мотивів прокурора, оскільки є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак, недостатнім є застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, про що вірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною актуальність вищезазначених ризиків та приходить до висновку, що протиправна поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 і надалі має свій раціональний зміст та високий ступінь імовірності.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про незадовільний стан здоров`я, то таке, на переконання колегії суддів, в даному випадку не може бути підставою для зміни обраного запобіжного заходу, з огляду на відсутність медичних відомостей про неможливість перебування останнього під вартою.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що серйозність пред`явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

А відтак, на думку колегії суддів, прийняте судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі Летельє проти Франції).

Покликання апелянта про наявність утриманців, на думку колегії суддів, не є визначальною обставиною, яка давала б можливість змінити обвинувачему запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки такий, на переконання колегії суддів, не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.

Відтак,колегія суддівприходить довисновку,що самезапобіжний західу виглядітримання підвартою безвизначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави,забезпечить виконанняостаннім процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду є законною і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2024 року в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без визначення розміру застави без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4