Постанова

від 13.11.2024 по справі 400/15724/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15724/23

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 14.08.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №400/15724/23 про залишення позову без розгляду

У С Т А Н О В И В:

28.12.2023 керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оброни України щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права державної власності на земельну ділянку;

- зобов`язати Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оброни України вжити вичерпних дій з реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,72га, яка розташована на адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Необхідність подання даного позову саме керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону обґрунтовано тим, що в спірних правовідносинах відсутній орган, який наділено повноваженнями здійснювати відповідні функції. Також, прокурор вказує про порушення інтересів держави, яке полягає у тому, що Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оброни України не вживає дій з реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,72га, яка розташована на адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №400/15724/23 позов керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону залишено без розгляду.

Приймаючи таке судове рішення окружний адміністративний суд вказав про те, що в даному випадку прокурор не міг звертатися з адміністративним позовом до суду як самостійний позивач в інтересах держави, оскільки є власник земель, що віднесені до земель оборони, це Міністерство оборони України, яке наділено достатнім обсягом компетенції для захисту свого права власності в суді.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону вказує, що в спірних правовідносинах саме прокурор має звертатись до суду з позовом в інтересах держави, адже Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оброни України не здійснює оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права користування на земельну ділянку загальною площею 0,72га, яка розташована на адресою: АДРЕСА_1 . На думку прокурора, у спірних правовідносинах відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави. Крім того, прокурор зауважує, що даний спір не є компетеційним.

14.10.2024 Миколаївським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оброни України до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає, що земельну ділянку загальною площею 0,72га, яка розташована на адресою: АДРЕСА_1 , віднесено до земель оборони, а тому саме Міністерство оброни України має зареєструвати своє право власності на такий об`єкт нерухомості та в жодному разі не Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оброни України.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 13.08.2021 Очаківською міською радою Миколаївської області прийнято рішення №16 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Означеним індивідуальним актом Квартирно-експлуатаційному відділу м.Миколаєва надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в постійне користування, а саме: земельної ділянки орієнтовною площею 0,7363 га для обслуговування військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 рішення Очаківської міської ради Миколаївської області від 13.08.2021 №16 передбачено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаєва має замовити та виконати зазначену документацію із землеустрою та подати на затвердження Очаківській міській раді відповідно до чинного законодавства.

З матеріалів справи убачається, що 27.11.2023 з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 скеровано лист №5-4-4463ВИХ-23 щодо надання відомостей про: земельні ділянки, розташованих в межах Миколаївської області, які відносяться до категорії земель оборони та перебувають на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; наявність фактів зміни правового режиму земельних ділянок, які відносяться до категорій земель оборони за період з 2022-2023 роки; наявні земельні ділянки з фактами не оформлення державної реєстрації права державної власності земельних ділянок, які відносяться до земель оборони, розташованих в межах Миколаївської області.

За наслідком розгляду вищенаведеного звернення Миколаївським квартино-експлуатаційним управлінням на ім`я керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надіслано лист від 20.12.2023 №3447 про надання інформації стосовно наявності земельних ділянок з фактами не оформлення державної реєстрації земельних ділянок, що відносяться до категорії земель оборони, а саме земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,7200га.

У подальшому, керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 скеровано лист №5-4-4592ВИХ-23 щодо надання відомостей про земельну ділянку відносно якої не вчинено заходів державної реєстрації права власності, а також належним чином засвідчених документів.

За результатом розгляду такого звернення Миколаївським квартино-експлуатаційним управлінням на ім`я керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надіслано лист від 26.12.2023 №3616 щодо надання відомостей та копій документів на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 .

Установивши, що Миколаївським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оброни України не вживаються вичерпні заходи для забезпечення реєстрації права державної власності на земельну ділянку, керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно із яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає навести в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі мотиви з наданням належних доказів на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується із сталою правовою позицією суду касаційної інстанції, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як убачається з адміністративного позову, своє право на звернення до суду в інтересах держави керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону обґрунтовує бездіяльністю Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оброни України щодо вжиття вичерпних заходів для забезпечення реєстрації права державної власності на земельну ділянку.

Тобто, на думку позивача, Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оброни України не здійснює захисту інтересів держави, не зазначаючи, при цьому, яких конкретних дій повинен був вчинити відповідач та не вчинив.

Мотивуючи необхідність звернення до суду з даним позовом саме прокурора, останній також вказує про відсутність державного органу, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що «відсутність державного органу, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави» та «нездійснення/здійснення неналежним чином захисту інтересів держави відповідним органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження» є різними підставами за наявності яких прокурор наділяється повноваженнями на звернення до суду з позовом.

Отже, вказуючи про бездіяльність Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оброни України із захисту інтересів держави прокурор безпідставно стверджує про відсутність державного органу, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави.

Також, колегія суддів зазначає, що акцентуючи на бездіяльності Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оброни України щодо вчинення дій з державної реєстрації права власності на земельну ділянку прокурор повинен був звернутись з позовом до відповідного органу державної реєстрації прав на нерухоме майно, а не до Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оброни України.

В контексті означеного слід відмітити, що Миколаївське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оброни України не наділено повноваженнями на здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, оскільки з урахуванням приписів статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» такий орган не входить до переліку суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує про неправильність висновку прокурора стосовно наявності у спірних правовідносинах бездіяльності Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оброни України, т.я. матеріали справи свідчать про неодноразове звернення вказаного органу з питань фінансування для оформлення правовстановлюючих документів на землі оборони.

Означене підтверджується лисами Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління від 26.07.2023 №569/1772 (т.І а.с.31), від 07.08.2023 №569/1883 (т.І а.с.33) тощо.

Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора.

З урахуванням вищевикладеного апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про необхідність залишення без розгляду позову керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.240 КАС України.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені прокурором в апеляційній скарзі твердження не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.240, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №400/15724/23 про залишення позову без розгляду без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький