Ухвала

від 14.08.2024 по справі 400/15724/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

14 серпня 2024 р. № 400/15724/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомкерівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, вул. Нікольська, 18А,м. Миколаїв,54006,

до відповідачівМиколаївського квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, просп. Миру, 62А,м. Миколаїв,54056, Головного управління земель оборони та фондів, вул. Серпова, 3,м. Київ,03115,

треті особиМіністерство оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах Держави до Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оброни України (далі по тексту відповідач, КЕУ) з вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права державної власності на земельну ділянку та зобов`язання вжити вичерпних дій з реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,72 га, яка розташована на адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідно до Акту прийому передачі № 28 від 30.12.2005 року будівлі, споруди та території військового містечка № НОМЕР_1 передані на облік КЕУ в м. Миколаєві. Але по теперішній час КЕУ не здійснила всіх необхідних дій щодо оформлення земельної ділянки у власність держави та отримання документів для постійного користування цією земельною ділянкою. Відсутність правовстановлюючих документів порушує передбаченні державною принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель і призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування. Обґрунтовуючи своє право звернення до суду з адміністративним позовом, Прокурор посилається на ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та ч.ч.3-5 ст. 53 КАС України. Щодо обґрунтування інтересів Держави, які прокурор захищає при подачі даного позову, Позивач зазначає, оскільки відсутній орган, який може звернутися до суду з даним позовом, а у самого КЕУ відсутні такі повноваження, відповідно для захисту інтересів Держави Прокурор наділений повноваженнями визначити самостійно, в чому саме полягають такі інтереси, які, на думку, Прокурора потребують його захисту шляхом звернення до суду з позовом.

02.01.2024 року Ухвалою суду відкрито провадження по справі та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

24.020224 року від Відповідача на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву, де представник КЕУ зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки КЕУ підпорядковано Командувачу Сил логістики ЗСУ, який безпосередньо здійснює керівництво через Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики ЗСУ, а отже, КЕУ підпорядковано Міністерству Оборони України через низку військових державних організацій методом владного підпорядкування (субординації). Щодо земельної ділянки 0,72 га, КЕУ здійснює оперативне управління, право власності на цю земельну ділянку не оформлено, але лише через те, що оформлення права власності на земельну ділянку є багатоетапним процесом, який потребує матеріальних витрат, які до речі фінансуються власником - Міністерством оборони України. КЕУ в цих правовідносинах лише виконує окремі кроки по оформленню права власності, які їй доручає МОУ, та які профінансовані цільовим фінансуванням.

Щодо повноважень прокурора на подачу даного позову до суду, представник Відповідача зазначає, що прокурором до подачі позову до суду не подано повідомлення до Відповідача, що він має намір звернутися до суду з таким позовом, що, на думку Відповідача, є порушенням ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», тобто порушена процедура звернення Прокурора до суду. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

13.02.2024 року від Прокурора надійшла відповідь на відзив, де він зазначив, що не згоден з викладеною у Відзиві позицією та вважає, що ним дотримана процедура звернення до суду та Прокурор має всі законні підстави на самостійне визначення в чому саме полягають порушення прав Держави, за захистом яких він звернувся до суду з позовом.

21.02.2024 року від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де Відповідачем були викладенні мотиви заперечення проти позову аналогічні тим, що викладені у Відзиві.

Ухвалою суду від 10.04.2024 року за клопотанням представника відповідача залучено в якості другого відповідача Головне управління земель оборони та фондів (а. с. 188-190).

03.05.2024 року від відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що Головне управління земель оборони та фондів позовні вимоги не визнає, та зазначає, Прокурором зроблений хибний висновок, що відсутність реєстрації земельної ділянки в реєстрі речових прав та їх обтяжень є порушенням принципів раціонального використання землі, які приводять до неефективного управління земельними ресурсами. Факт державної реєстрації земельної ділянки дає лише правову визначеність у правовідносинах між суб`єктом господарювання та органами державної влади та місцевого самоврядування. Відповідно до своїх функцій ГУ земель оборони та фондів здійснює підготовчі дії по реєстрації земельних ділянок в межах України. Реєстрація земельної ділянки в Реєстрі є тривалим багатоетапним процесом. Кожен з етапів цього процесу здійснюється послідовно із залученням інших державних органів, з попереднім визначенням фінансових потреб для цього, узгодження кошторису, включення до бюджетних запитів на наступні фінансові періоди визначених сум кошторису. Відповідач 2 наголошує, що КЕУ не підпорядковується Головному Управлінню, перебуває в структурі ЗСУ, а не Міністерства Оборони, то відповідні вказані плани погоджуються Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення командування сил логістики ЗСУ. Зазначена у позові земельна ділянка увійшла до плану розроблення документації із землеустрою на 2024 рік. План затверджено начальником Головного управління земель оборони та фондів 09.03.2024 року та погоджено з Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення командування сил логістики ЗСУ. Таким чином, в діях Відповідачів відсутня протиправна бездіяльність. Крім того, Відповідач 2 вважає, що у прокурора відсутні повноваження щодо звернення з даним позовом до суду.

24.05.2024 року від представника КЕУ до суду надійшли додаткові пояснення по суті заперечення позовних вимог, де наголошено, що Прокурором не дотримана позасудова процедура повідомлення відповідача про намір подати позов до суду. А також Відповідач 2 вважає, що у даному випадку КЕУ не є суб`єктом владних повноважень, який в межах даних правовідносин може виступати як Відповідач в адміністративній справі.

Вислухавши позицію представників сторін в судовому засіданні, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що ключовим питанням у цій справі є наявність або відсутність у Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону права на звернення до суду з позовом в інтересах Держави, як самостійного Позивача по справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з положенням статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах Держави як самостійного Позивача, не в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, Прокурор набуває в справі статус Позивача. У разі відсутності такого органу (в інтересах якого міг би звернутися Прокурор) або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина п`ята).

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України «Про прокуратуру») визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина четверта стаття 23 вказаного вище Закону).

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону №1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону право на звернення до суду з цим позовом обґрунтовує бездіяльністю КЕУ, яка полягає у невжитті уповноваженим органом - КЕУ належних заходів та дій щодо реєстрації земельної дільники в реєстрі прав власності на Міністерство Оборони України, оскільки власником цієї земельної ділянки є Міністерство Оборони.

У позовній заяві прокурор зазначив, що КЕУ не виконує своїх функцій та, відповідно, не здійснює захисту інтересів Держави, а тому з вказаним позовом звертається саме Прокурор як самостійний Позивач.

У контексті наведеного необхідно з`ясувати, чи наділене КЕУ належним обсягом компетенції, щоб самостійно здійснити реєстрацію право власності на земельну ділянку в інтересах Міністерства оборони України. Та чи має Міністерство Оборони України достатньо обсягу та компетенції на звернення до суду з даним позовом як Позивач, оскільки саме його майнові інтереси порушуються при не реєстрації земельної ділянки на МОУ.

Оскільки земельна ділянка віднесена до земель оборони, то саме у МОУ виникає право на реєстрацію свого права власності на земельні ділянки, що віднесені до земель оборони. Міністерство оборони України є суб`єктом владних повноважень, який має достатній обсяг компетенції для захисту свого права власності в суді та має право виступати як позивач за адміністративним позовом, суд приходить до висновку, що звертаючись з даним пазом до суду, Прокурор фактично звернувся за захистом права власності Міністерства оборони України. Оскільки внесення записів про право власності до Реєстру прав власності є завершальним етапом набуття Міністерством оборони України власності на земельну ділянку.

Суд приходить до висновку, що у даному випадку Прокурор не міг звертатися з адміністративним позовом до суду як самостійний Позивач в інтересах Держави, оскільки є власник земель, що віднесені до земель оборони, це Міністерство Оборони України, яке наділено достатнім обсягом компетенції для захисту свого права власності в суді.

Пункт 1 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачає, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст. 240, 248 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до Миколаївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Головного управління земель оборони та фондів про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права державної власності на земельну ділянку та зобов`язання вжити вичерпних дій з реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,72 га, яка розташована на адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Лоцманська, 29-1, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» залишити без розгляду.

Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.

Ухвала підписана суддею 14.08.2024 р.

СуддяН.В. Лісовська