Постанова

від 14.11.2024 по справі 2-а-256/08

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 2-а-256/08

Перша інстанція суддя Загороднюк В.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівВербицької Н.В. Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник Офіс Генерального прокурора) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура), Генеральної прокуратури України (правонаступник Офіс Генерального прокурора) про проходження публічної служби,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому заявлено вимоги Прокуратурі Одеської області та Генеральній прокуратурі України, а саме:

- скасування наказу прокурора Одеської області № 131 від 03 квітня 2007 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури;

- поновлення на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури області з моменту звільнення;

- стягнення з прокуратури Одеської області заробітної плати за час вимушеного прогулу;

- стягнення з прокуратури Одеської області та Генеральної прокуратури України моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн солідарно.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року позов задоволено частково, а саме:

- скасовано наказ прокурора Одеської області № 131 від 03 квітня 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади та з органів прокуратури

- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва в суді та захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень прокуратури Одеської області з 03 квітня 2007 року;

- стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 28 733,81 грн.

- стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачами подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року апеляційні скарги прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року залишено без задоволення.

Крім того, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій ставилась вимога про стягнення додаткового відшкодування вимушеного прогулу.

Постановою Верховного Суду від 04 червня 2024 року скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, в частині висновку про залишення без змін постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року.

Справу в цій частині направлено на новий розгляду до суду апеляційної інстанції, а саме П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В свою чергу, колегія суддів за наслідком здійснення нового розгляду даної справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що наказом прокуратури Одеської області від 03 липня 2007 року № 131, на підставі ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в судах прокуратури Одеської області, молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури Одеської області (а.с. 186 т. 1).

Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивач звернувся з позовом до Приморського районного суду м. Одеси.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивача протиправно звільнено з органів прокуратури Одеської області.

При цьому, за наслідком поновлення позивача на раніше займаній посаді, судом першої зроблено висновок, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який тривав з 03 квітня 2007 року по 29 травня 2008 року, загальним розміром 28 733,81 грн.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з нарахованим судом першої інстанції розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на наступне.

Так, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Згідно частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В свою чергу, Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова КМУ № 100).

Згідно підпункту «з» пункту 1 Постанови КМУ № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Згідно абзаців 1-3 пункту 2 Постанови КМУ № 100 (в редакції, чинній на момент звільнення), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності та пологах середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно абзацу 16 пункту 4 Постанови КМУ № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно абзацу 1 пункту 8 Постанови КМУ № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 10 Постанови КМУ № 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Між тим, згідно ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів, виконуючи вимоги Верховного Суду щодо обрахунку розміру середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, який тривав з 04 квітня 2007 року по 21 вересня 2021 року, з врахуванням положень п. 10 Постанови КМУ № 100 (чинних у відповідному періоді), зазначає наступне.

В даному випадку, Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зробив висновок, що судом першої інстанції здійснено помилковий розрахунок середнього заробітку позивача та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року не усунуто відповідних недоліків, як і не враховано особливих обставин даної справи, пов`язаних з тривалістю та хронологією її розгляду.

При цьому, формуючи зазначений правовий висновок, Верховним Судом зроблено посилання на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 травня 2024 року (справа № 808/2285/15).

Так, суд касаційної інстанцій у наведеній справі зауважив, що для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди, у яких відбулося збільшення посадових окладів, відповідно положень п. 10 Постанови КМУ № 100, необхідно:

1) установити середньоденний заробіток позивача на підставі положень Постанови КМУ № 100;

2) установити розмір посадових окладів за періоди, коли мало місце їх підвищення;

3) установити кількість днів вимушеного прогулу за відповідний період;

4) визначити коефіцієнт підвищення, який обчислюється шляхом ділення посадового окладу, установленого після підвищення, на попередній оклад до підвищення, в кожному періоді, коли мало місце таке підвищення.

Між тим, з`ясовуючи розмір середньоденного заробітку позивача на підставі положень Постанови КМУ № 100, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу вищевикладених норм права вбачається, що розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

В свою чергу, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число робочих днів.

Між тим, з наданого до суду Одеською обласною прокуратурою розрахункового листа позивача за 2007 рік вбачається, що за лютий та березень 2007 року, як останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, позивачу, без врахування виплат за час перебування у відпустках та допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, нараховано 3 005,57 грн (685,90 грн + 2 319,67 грн).

При цьому, у лютому та березні 2007 року позивачем сукупно відпрацьовано 28 робочих днів.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що середньоденний розмір заробітної плати позивача на момент звільнення склав 107,34 грн.

Також, на виконання вимог Верховного Суду, колегією суддів встановлено, що кількість робочих днів у встановленому Верховним Судом періоді вимушеного прогулу позивача, який тривав з 04 квітня 2007 року (наступний після звільнення день) по 21 вересня 2021 року (дата прийняття постанови апеляційного суду), склала 3514 днів (без з урахування періоду тимчасового поновлення позивача на раніше займаній посаді, який тривав 116 робочих днів).

В свою чергу, з`ясовуючи розміри посадових окладів по періодам, коли мало місце їх підвищення за весь час вимушеного прогулу позивача, а також з`ясовуючи розміри коефіцієнтів підвищення посадових окладів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, з наданого до суду Одеською обласною прокуратурою розрахункового листа позивача за 2007 рік вбачається, що станом на момент звільнення позивача, розмір посадового окладу за посадою позивача (старший прокурор відділу) складав 968,00 грн.

Відповідний розмір посадового окладу визначався додатком № 39 до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268, який є Схемою посадових окладів керівних працівників і спеціалістів прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя і прирівняних до них прокуратур.

При цьому, вперше після звільнення позивача підвищення розміру посадового окладу за аналогічною посадою відбулось 01 травня 2007 року на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268» від 12 травня 2007 року № 700.

Згідно внесених змін до Схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя і прирівняних до них прокуратур, а також наданих Одеською обласною прокуратурою пояснень, розмір посадового окладу за аналогічною посадою з 01 травня 2007 року склав 1 065,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів розраховано, що за період з 04 квітня 2007 року (перший день після звільнення) по 30 квітня 2007 року (останній день перед першим підвищенням посадового окладу за аналогічною посадою), який включав у себе 18 робочих днів, розмір середнього заробітку позивача склав 1932,12 грн (107,34 грн х 18 днів).

При цьому, колегія суддів зазначає, що розмір середнього заробітку позивача за відповідний період обраховано без застосування коефіцієнту підвищення, передбаченого п. 10 Постанови КМУ № 100, так як до першого підвищення посадового окладу за аналогічною посадою зазначений коефіцієнт не має застосовуватись.

В свою чергу, колегією суддів обраховано, що з 01 травня 2007 року розмір посадового окладу за аналогічною посадою збільшився на 10,02 %.

Вказаний відсоток, у розумінні положень п. 10 Постанови КМУ № 100, є коефіцієнтом підвищення на який має бути скориговано середній заробіток позивача за період з першого підняття посадового окладу до другого підняття посадового окладу за аналогічною посадою.

При цьому, як встановлено колегією суддів, друге підвищення розміру посадового окладу за аналогічною посадою відбулось з 01 лютого 2008 року на підставі положень Постанови КМУ «Про внесення зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 06 лютого 2008 року № 34, якою передбачено збільшення посадових окладів працівників органів прокуратури на 45 відсотків.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів розраховано, що за період з 01 травня 2007 року по (перше підвищення посадового окладу) по 31 січня 2008 року (останній день перед другим підвищенням посадового окладу за аналогічною посадою), який включав у себе 189 робочих днів, розмір середнього заробітку позивача склав 20 287,26 грн (107,34 грн х 189 днів).

В свою чергу, враховуючи вимоги п. 10 Постанови КМУ № 100, колегія суддів збільшує зазначену суму середнього заробітку позивача на 10,02 %, а тому розмір середнього заробітку за період з 01 травня 2007 року по 31 січня 2008 року, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 22 320,04 грн.

Між тим, враховуючи, що з 01 лютого 2008 року посадовий оклад підвищився на 45%, колегією суддів встановлено, що з 01 лютого 2008 року оклад за аналогічною посадою склав 1 544,00 грн (додатково підтверджується розрахунковими листами позивача за 2008, 2009 роки, які також підтверджують попередній розмір посадового окладу, який був меншим на 45%), що є на 59,50 % більше за розмір посадового окладу на момент звільнення позивача.

При цьому, третє підвищення посадових окладів за аналогічною посадою відбулось 14 червня 2012 року на підставі постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року № 505, додатком 2 якої затверджено нову Схему посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя і прирівняних до них прокуратур.

Таким чином, колегією суддів розраховано, що період з 01 лютого 2008 року (день другого підвищення посадового окладу за аналогічною посадою) по 13 червня 2012 року (останній день перед третім підвищенням посадового окладу за аналогічною посадою), включає у себе 1094 робочих днів.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що у відповідному періоді позивача було поновлено на роботі на виконання судового рішення суду першої інстанції, яке підлягало негайному виконанню, наказом прокурора Одеської області від 21 жовтня 2008 року № 1571к.

Згодом, за наслідком скасування судового рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції, наказом прокурора Одеської області від 03 квітня 2009 року № 272к позивача повторно звільнено з органів прокуратури.

При цьому, як вбачається з наданих до суду розрахункових листів позивача за 2008, 2009 роки, позивачу у відповідний період, який тривав 116 робочих днів, нараховувалась заробітна плата, одноразові грошові допомоги, надавались відпустки та нараховувались виплати за час перебування у стані тимчасової непрацездатності (лікарняні).

Вказані обставини, встановлені судом під час нового розгляду справи з документів бухгалтерського обліку, спростовують доводи позивача про те, що він у відповідному періоді не перебував у трудових відносинах з прокуратурою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у період між виданням зазначених наказів про поновлення та звільнення з раніше займаної посади, позивач тимчасово втратив статус звільненого працівника, у зв`язку з чим відсутні підстави для компенсації позивачу середнього заробітку за відповідний період.

Інакше застосування вказаних норм буде мати наслідком подвійну оплату праці прокурора, що є непропорційним та суперечить положенням КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 грудня 2023 року (справа № 640/3046/21), від 31 серпня 2023 року (справа № 340/1144/22), від 08 грудня 2022 року (справа № 460/2014/19), від 05 серпня 2020 року (справа № 686/20491/18), від 09 серпня 2019 року (справа № 826/11126/16).

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за період з 01 лютого 2008 року по 13 червня 2012 року склав 167 440,74 грн (107,34 грн х 978 днів (1094 - 116) + 59,50 %).

В свою чергу, після третього підвищення окладів прокурорів у відповідному періоді, розмір посадового окладу за аналогічною посадою з 14 червня 2012 року склав 1 667,00 грн, що є на 72,21 % більше за розмір посадового окладу на момент звільнення позивача.

При цьому, четверте підвищення посадових окладів за аналогічною посадою після звільнення позивача відбулось 01 грудня 2015 року на підставі постанови КМУ «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013, якою передбачено збільшення посадових окладів працівників органів прокуратури на 25 відсотків.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів розраховано, що за період з 14 червня 2012 року (день третього підвищення посадового окладу за аналогічною посадою) по 30 листопада 2015 року (останній день перед четвертим підвищенням посадового окладу за аналогічною посадою), який включав у себе 870 робочих днів, розмір середнього заробітку позивача склав 160 819,69 грн (107,34 грн х 870 дні + 72,21 %).

В свою чергу, після четвертого підвищення окладів прокурорів у відповідному періоді, згідно затверджених змін, а також наданих Одеською обласною прокуратурою пояснень, розмір посадового окладу за аналогічною посадою з 01 грудня 2015 року склав 2 083,00 грн, що є на 115,19 % більше за розмір посадового окладу на момент звільнення позивача.

При цьому, п`яте підвищення посадових окладів за аналогічною посадою відбулось 05 вересня 2017 року на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 серпня 2017 року № 657, додатком 2 якої затверджено нову Схему посадових окладів працівників прокуратур АРК, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів розраховано, що за період з 01 грудня 2015 року (день четвертого підвищення посадового окладу за аналогічною посадою) по 04 вересня 2017 року (останній день перед п`ятим підвищенням посадового окладу за аналогічною посадою), який включає у себе 440 робочих днів, розмір середнього заробітку позивача склав 101 633,38 грн (107,34 грн х 440 дні + 115,19 %).

В свою чергу, після п`ятого підвищення окладів прокурорів у відповідному періоді, згідно затверджених змін, а також наданих Одеською обласною прокуратурою пояснень, розмір посадового окладу за аналогічною посадою з 05 вересня 2017 року склав 5 730,00 грн, що є на 491,94 % більше за розмір посадового окладу на момент звільнення позивача.

Зазначений розмір посадового окладу зберігався до 12 грудня 2020 року, а саме до дня набрання чинності постановою КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100» від 09 грудня 2020 року № 1213, якою виключено з постанови КМУ № 100 пункт 10.

В свою чергу, з враховуючи виключення пункту 10 з Постанови КМУ № 100, колегія суддів вважає, що обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення підлягає застосуванню лише до 11 грудня 2020 року (включно).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом в постановах від 26 жовтня 2023 року (справа № 380/10648/21), від 21 вересня 2023 року (справа № 813/2950/16), від 04 листопада 2021 року (справа № 826/6301/15), від 09 грудня 2021 року (справа № 340/588/20), від 20 січня 2022 року (справа № 826/17709/14), від 08 листопада 2022 року (справа № 460/15639/21), від 27 січня 2022 року (справа № 580/5185/20), від 30 березня 2023 року (справа № 340/1747/21).

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів розраховано, що за період з 05 вересня 2017 року (день п`ятого підвищення посадового окладу за аналогічною посадою) по 11 грудня 2020 року, який включає у себе 820 робочих днів, розмір середнього заробітку позивача склав 521 018,49 грн (107,34 грн х 820 дні + 491,94 %).

При цьому, враховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, середній заробіток позивача за останній період вимушеного прогулу, який тривав з 12 грудня 2020 року по 30 вересня 2021 року, а саме 199 робочих днів, склав 21 360,66 грн (107,34 грн х 199 дні).

Таким чином, враховуючи обраховані колегією суддів розміри середнього заробітку за кожен із зазначених періодів у якості доданків в операції додавання, колегією суддів встановлено, що сума середнього заробітку позивача, яка підлягає стягненню за період з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, складає 996 525,12 грн.

Між тим, в обґрунтування зазначеного розрахунку, з урахуванням отриманих судом розрахунків та пояснень сторін, колегія суддів вважає додатково зазначити наступне.

В даному випадку, при здійсненні розрахунку середнього заробітку позивача колегією суддів враховувалось, що з 01 липня 2015 року набрав чинності ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру» (в первинній редакції), посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру» (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року), посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру» (в редакції, чинній з 25 вересня 2019 року), посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру» (в первинній редакції), посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Між тим, колегія суддів зазначає, що з моменту набрання чинності ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII, оклади прокурорів не обраховувались на підставі положень ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру».

В даному випадку, 31 грудня 2014 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким доповнено розділ VI Бюджетного кодексу України пунктом 26, що передбачав, зокрема, що положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, працюючим прокурорам на аналогічних з позивачем посадах у період вимушеного прогулу позивача посадовий оклад розраховувався у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру».

В свою чергу, Верховний Суд неодноразово формував правовий висновок про те, що дії органів прокуратури стосовно нарахування й виплати прокурорам заробітної плати на основі окладів прокурорів, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру», у період з 01 липня 2015 року до 25 березня 2020 року, не можуть бути визнані протиправними, адже вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними на той час.

Відповідний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 березня 2024 року (справа № 600/778/21-а), від 19 червня 2023 року (справа № 420/7448/21), від 20 квітня 2023 року (справа № 120/1959/21-а), від 28 листопада 2022 року (справа № 380/8155/21), від 20 жовтня 2022 року (справа № 320/13773/20), від 19 жовтня 2022 року (справа № 420/11227/20), від 18 серпня 2022 року (справа № 200/2499/21-а).

З іншого боку, колегією суддів також враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Між тим, як визначено ч. 2 ст. 152 Конституції України та ч. 1 ст. 91 ЗУ «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини, що мали місце у період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року, не впливають, оскільки останні виникли до прийняття указаного рішення Конституційним Судом України та воно не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Відповідний висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 14 березня 2024 року (справа № 600/778/21-а).

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», що набрав чинності 25 вересня 2019 року, передбачено здійснення переатестації працюючих прокурорів.

Згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Тобто, зазначеною нормою запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від факту проходження ними атестації.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прирівнювання посадового окладу за аналогічною посадою позивача до посадових окладів прокурорів, які пройшли атестацію, суперечитиме вимогам ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Відповідний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 березня 2024 року (справа № 600/778/21-а), 20 квітня 2023 року (справа № 120/1959/21-а), від 27 лютого 2023 року (справа № 560/17162/21), від 23 лютого 2023 року (справа № 480/3965/21), від 14 липня 2022 року (справа № 240/1984/21).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначені вище обставини набрання чинності положеннями ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII не вплинули на розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу.

З іншого боку, колегія суддів додатково зазначає, що надані позивачем пояснення та розрахунок не є розрахунком середнього заробітку, який здійснено за чітко визначеною в Постанові КМУ № 100 формулою, а є розрахунком заробітної плати, яку, на переконання позивача, він міг би отримувати, продовжуючи працюючи у відповідному періоді, зі збільшенням вислуги років, отримуючи премії та інші додаткові виплати.

В свою чергу, колегія суддів повторно наголошує, що суди при розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу використовують лише формулу розрахунку, визначену у положеннях Постанови КМУ № 100, опираючись виключно на дані про розмір заробітку, які містяться у первинних документах бухгалтерського обліку суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у даному випадку такими документамт є згадані вище та наявні в матеріалах справи розрахункові лист позивача за 2007, 2008 та 2009 роки.

В свою чергу, питання визначення (збільшення) стажу роботи позивача, а також проведення подальшого перерахунку будь-яких розмірів складових заробітної плати позивача, не є предметом цього спору.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року (справа № 160/170/20).

З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів розрахунку прокуратури про те, що прокуратурою на виконання рішення суду першої інстанції у даній справі вже виплачено частину суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду, так як суд, вирішуючи спір у даній справі, з урахування висновків Верховного Суду, визначає саме загальну суму середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу.

При цьому, колегія суддів вважає, що обставини самостійного виконання прокуратурою рішення суду першої інстанції у даній справі, в частині зобов`язання виплати середнього заробітку, про які зазначає прокуратура та заперечує позивач, мають враховуватись на стадії виконання судового рішення у даній справі, а не в процесі визначення судом загальної суми середнього заробітку.

Крім того, колегія суддів роз`яснює прокуратурі, що нарахована позивачу моральна шкода не має відношення до розміру середнього заробітку, який розраховується судом.

Враховуючи викладене, а також висновки Верховного Суду викладені в постанові від 04 червня 2024 року щодо допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, в частині обрахованої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, загальним розміром 996 525,12 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Залишити без задоволення апеляційні скарги Прокуратури Одеської області (правонаступник Одеська обласна прокуратура) та Генеральної прокуратури України (правонаступник Офіс Генерального прокурора), в частині вимог про скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Змінити постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2008 року, в частині обрахованої судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини постанови у наступній редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552; адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, 65026) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, що тривав з 04 квітня 2007 року по 30 вересня 2021 року, загальним розміром 996 525 (дев`ятсот дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді Н.В. Вербицька О.В. Єщенко