Ухвала

від 14.11.2024 по справі 761/26377/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/930/24

ун. № 761/26377/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.,

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.,

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва від 05.10.2023 року справу передано за територіальною підсудністю до Святошинського районного суду м.Києва (а.с.126-127).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 року визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О. Справу передано судді 23.11.2023 року.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 24.11.2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с. 151).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.02.2024 року позовну заяву в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.08.2024 року витребувано докази у справі.

14.11.2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшло клопотання про застосування заходів примусового примусу.

Клопотання мотивував тим, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.08.2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів задоволено та витребувано у ОСОБА_1 оригінал розписки від 01 листопада 2020 року. Однак, позивач зазначеного вище оригіналу документу не надав, при цьому, представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на період проведення експертизи в кримінальному провадженні №12024110000000369 від 22.07.2024 року. Вважає, що надання доказів, витребуваних судом, не відбулося в добровільному порядку тим самим останній, усвідомлюючи наслідки невиконання ухвали суду, свідомо ухилився від її виконання, що є підставою застосування судом до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу, передбачених ЦПК України.

Відповідно до п.11 ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно зі ст.146 ЦПК України, у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Відповідно до ст.148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

З аналізу норм статей 44, 143 ЦПК України слідує, що зловживання правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи чи іншого процесуального тиску на суд.

Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.

Правовідносини суду із кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальний закон вимагає та забезпечує належну поведінку сторони у суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже зловживає ним.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.08.2024 року витребувано докази у ОСОБА_1 , а саме: оригінал розписки від 01 листопада 2020 року.

10.10.2024 року представник позивача направила до суду клопотання, у якому повідомила, що в межах кримінального провадження ними було подано клопотання про приєднання документів, серед яких розписка від 01.11.2020 року, у зв`язку з чим виконати вимоги ухвали від 01.08.2024 року не вбачається за можливе.

Таким чином, суд вважає, що представником позивача повідомлено суд про неможливість подання тих доказів, які витребовувались судом, що свідчить про належне виконання своїх процесуальних обов`язків та відсутність підстав для вжиття заходів процесуального примусу.

У цьому випадку, суд, оцінивши надані документи, дійшов висновку про відсутність поважних причин для неподання доказів, застосувавши при цьому положення ч.1ст.84 ЦПК України, згідно якої, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні.

Ці обставини підлягають встановленню судом в нарадчій кімнаті на стадії оцінки всіх доказів у справі у їх сукупності.

Керуючись ст.148 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про застосування заходів процесуального примусу залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 18.11.2024 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб