Постанова

від 30.10.2024 по справі 369/4641/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/4641/23

головуючий у суді І інстанції Шум Л.М.

провадження № 22-ц/824/12600/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальне агентство «Про-Фарма» про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «УА «Про-Фарма»

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з наказу № 520-к/т від 07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 була прийнята на основну роботу на посаду фахівця по роботі з клієнтами зі строком випробування 3 місяці, з тривалістю робочого дня (тижня) 40 годин, зі ставкою 6 600 грн (табельний номер 0000003047).

З 08 жовтня 2021 року приступила до роботи. Випробувальний термін складався три місяці. Під час випробувального терміну заробітна плата становила 18 000 грн.

Після закінчення випробувального терміну за домовленістю була встановлена відрядна оплата праці, де не було жодної фіксованої або мінімальної суми заробітної плати.

Випробувальний термін ОСОБА_1 закінчила раніше і з 01 грудня 2021 року працювала на відрядній форми оплати праці.

Згідно з посадової інструкції, позивач має право самостійно визначали форму роботи з клієнтами та способи становлення ділових зв`язків, вимагати від керівництва створення необхідних умов для виконання службових обов`язків і збереження комерційної інформації товариства.

Усі співробітники зовнішньої служби проживають в різних регіонах України та працюють дистанційно через додаток DocAssist, це було обумовлено при прийнятті на роботу. Робота полягала в проведенні відео візитів з лікарями.

З часу прийняття на роботу ОСОБА_1 працювала дистанційно (у період з 09 березня 2022 року по 26 червня 2022 року перебувала у зв`язку з військовим станом в Польщі та звідти працювала), ніяких зауважень зі сторони керівництва на її адресу не надходило.

15 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що в Україні з агресією російської федерації почались вимкнення світла, знов переїхала до Польщі, що б мати можливість повноцінно працювати.

З 21 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року позивач перебувала у соціальній відпустці.

30 листопада 2022 року маючи, намір після відпустки приступити до роботи, ОСОБА_1 включила програму для роботи та з`ясувала, що вхід у програму через яку вона постійно працювала, - заблоковано, при цьому ніяких письмових або усних повідомлень або зауважень вона не отримувала.

В той же день, в неї дистанційно відбулася розмова зі своїм регіональним менеджером, який їй через скайп повідомив, що обов`язковою умовою подальшої праці ОСОБА_1 є її перебування в Україні та працювати потрібно виключно перебуваючи в офісі в місті Києві. Хоча більшість усіх співробітників TOB «УА «Про-Фарма» працюють дистанційно.

Після того, як позивач попросила надати їй офіційно на ознайомлення наказ про її зміну умов праці, 11 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримала офіційне повідомлення від 08 грудня 2022 року за підписом директора Департаменту управління персоналом та загально адміністративних питань Галини Люткіної, в якому зазначено, що у зв`язку з тим, що не має можливості забезпечити її дистанційною роботою, просять ОСОБА_1 прибути на робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 . Робоче місце облаштоване. Робочі дні з понеділка по п`ятницю з 9-00 до 18-00.

На сьогоднішній день, позивач не отримує ніяких виплат від відповідача, при цьому не розуміє у якому юридичному правовому статусі вона перебуває. З 02 січня 2023 року ОСОБА_1 повернулася з Польщі в Україну та декілька разів намагалася в телефонному режимі з`ясувати, чи може вона приступити до роботи в дистанційному режимі, як це було обумовлено при прийнятті на роботу. Однак жодної відповіді не отримано.

Позивач зазначає, що вона разом з усіма працівниками писала заяву на щорічну відпустку з 26 грудня 2022 року по 09 січня 2023 року, але цю відпустку ОСОБА_1 так і не оплатили.

Враховуючи вищевикладене, звільнення вважає неправомірним та просить суд поновити її на роботі фахівцем по роботі з клієнтами у ТОВ «УА «Про-Фарма» та стягнути на її користь судові витрати у справі.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом першої інстанції неправильно з`ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення справи.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що фактично суд першої інстанції прийняв до уваги лише доводи відповідача, які й поклав в основу рішення.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції встановлено, що відносно ОСОБА_1 наказ (розпорядження) про дистанційну роботу у ТОВ «УА «Про-Фарма» не видавався та на дистанційну роботу не переводилась.

Однак, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки позивач при прийнятті на роботу до відповідача приймалася на умовах дистанційної форми роботи, оскільки вона одинока матір, яка сама виховую малолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та саме є інвалідом ІІІ групи і тому працевлаштовуватися на посаду фахівця по роботі з клієнтами офісу Київського регіону зовнішня служба на умовах знаходження на роботі в місті Києві за адресою по АДРЕСА_1 , ніяким чином не могла та і не мала такої можливості.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що до Київського офісу зовнішньої служби належать: Київський, Чернігівський, Вінницький, Черкаський та Житомирський регіони. Враховуючи цей факт, зрозуміло, що фізично всі працівники зазначених регіонів працюють ні в місті Києві, а за місцем свого проживання.

Фактично відповідач надав до суду колективний договір, у якому зазначено місце знаходження юридичної адреси та правила внутрішнього трудового розпорядку та суд першої інстанції на підставі колективного договору і повідомлення відповідача, що ніби наказ про переведення позивача на дистанційну форму роботи не видавався, дійшов висновку, що позивач була працевлаштована та зобов`язана перебувати на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача, що протягом іспитового строку та у подальшому працювала саме дистанційно.

Також скаржник звертає увагу суду, що у зв?язку з тим, що позивач офіційно рахується на роботі за основним місцем роботи в ТОВ «УА «Про-Фарма», про що свідчить запис в трудовій книжці, останній було відмовлено в прийнятті на біржу труда та вона має змоги офіційно працевлаштуватися на інше місце роботи.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що з початку грудня 2022 року позивач не з?являлася на робочому місці без поважної причини.

Наголошує на тому, що весь час працювала дистанційно і жодного дня не працювала у місті Києві, а доступ до робочої програми було заблоковано ТОВ «УА «Про-Фарма», штучно створюючі умови, що неуможливлюють її роботу.

Позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції, що предметом доказування у цій справі, є відсутність працівника на роботі більше трьох годин безперервно сумарно протягом робочого дня чи протягом усього робочого дня та відсутність при цьому поважних причин його відсутності на роботі.

Оскільки на думку скаржника, предметом доказування у цій справі, є умови працевлаштування, на яких позивач була прийнята та працювала в ТОВ «УА «Про-Фарма» та законність не допуску її до роботи шляхом блокування програми через додаток DocAssist, чим порушено право позивача на працю.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції також залишив поза увагою той факт, позивач є одинокою матір?ю, яка сама виховує малолітнього сина та є інвалідом ІІІ групи та Закон забороняє звільняти одиноких матерів.

Від відповідача ТОВ «УА «Про-Фарма» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників TOB «УА «Про-Фарма» №05/2020 року від 30 червня 2020 року створено структурний підрозділ Офіс Київського регіону Зовнішньої служби. Місцезнаходження структурного підрозділу визначено за адресою: місто Київ, вулиця Козацька, 120/4, корпус Ж (ас.49-51).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була прийнята роботу до TOB «УА «Про-Фарма» на посаду фахівця по роботі з клієнтами Офісу Київського регіону Зовнішня служба, що підтверджується наказом № 520-к/т від 07 жовтня 2021 року зі строком випробування 3 місяці з окладом 6 600 грн (ас.47-48).

Відповідно до контрольного листка проведення інструктажів та ознайомлень при прийомі на роботу 07 жовтня 2021 року позивача було ознайомлено, зокрема, з правилами внутрішнього трудового розпорядку та умовами праці (ас.57).

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі фахівцем по роботі з клієнтами у ТОВ «УА «Про-Фарма».

Заперечуючи проти позову, ТОВ «УА «Про-Фарма» вказувало, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади фахівця по роботі з клієнтами Офісу Київського регіону Зовнішня служба роботодавцем - не видавався, позивач табелюється як «відсутня з нез`ясованих причин».

Підстави припинення трудового договору визначені статтею 36 КЗпП.

У день звільнення роботодавець зобов`язаний видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (частина 1 статті 47 КЗпП).

Судом встановлено, що відповідачем TOB «УА «Про-Фарма» наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади фахівця по роботі з клієнтами Офісу Київського регіону Зовнішня служба роботодавцем не видавався.

Отже, встановивши, що наказ про звільнення ОСОБА_1 роботодавцем не видавався, слід дійти висновку про те, що трудовий договір з ОСОБА_1 не припинився, тому і відмовляти у задоволенні позову про поновлення на роботі треба було саме з цих правових підстав.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову про поновлення на роботі, суд першої інстанції помилково обґрунтував свої висновки тим, що позивач без поважних причин не виконувала свої службові обов`язки, оскільки не надала жодного доказу на підтвердження поважності своєї неявки на робоче місце з 08 грудня 2022 року та по день подачі позову до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року підлягає зміні в мотивувальній частині щодо правового обґрунтування відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 18 листопада 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська