Постанова

від 12.11.2024 по справі 759/6542/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/6542/22 Головуючий у 1 інстанції: Твердохліб Ю.О.

провадження №22-ц/824/16995/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Волкової Тетяни Вікторівни, яка діє в інтересах Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат», у якому просила визнати протиправним та скасувати накази про застосування дисциплінарного стягнення №4-Д від 02.05.2022 року, №5 від. 04.05.2022 року, про розірвання трудового договору №30-К від 18.05.2022 року, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та судові витрати у справі.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що від 27.07.2015 року на підставі наказу №51-к вона була прийнята на посаду до Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на посаду сестри-господині, де працювала 7 років. У січні 2022 року під час виконання посадових обов`язків позивач отримала травму кінцівок у вигляді перелому зі зміщенням нижньої частини кінцівки правої ноги та сильним забиттям лівої кінцівки. У подальшому на зламаній нозі позивача було проведено операцію, після чого був тривалий період лікування та реабілітації.

02 травня 2022 року позивачка повернулась до роботи та цього ж дня, без проведення інвентаризації залишків інвентарю, якими у період відсутності позивача розпоряджалися інші працівники, директор відповідача - ОСОБА_2 , вимагав від позивачки підписати документи, у яких були відображені результати перерахунку м`якого інвентарю, які були створені під час відсутності позивача. Вона тривалий час була тимчасово непрацездатною та не мала жодної інформації щодо прийняття чи видачу інвентарю у період своєї відсутності, а тому запропонувала директору провести інвентаризацію залишків, однак отримавши таку відповідь, директор інтернату проігнорував прохання провести інвентаризацію та вимагав написати заяву на звільнення.

У подальшому 04.05.2022 року директор інтернату наказав позивачу надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі від 05.01.2022 року, а також пояснити, де знаходяться арматурні картки підопічних. Цього ж дня на виконання вимог директора інтернату вона надала відповідні письмові пояснення, де пояснила, що була тимчасово непрацездатною у зв`язку з виробничою травмою та у подальшому знаходилась у відпустці. Щодо арматурних карток підопічних повідомила, що арматурні картки, які вона складала, відповідали даним бухгалтерії станом на дату отримання інвентарю, не знає, що відбувалося протягом її тимчасової непрацездатності та під час перебування у відпустці, оскільки її роботу виконували інші працівники.

Незважаючи на те, що позивач надала вичерпні пояснення 05.05.2022 року їй запропонували ознайомитись з наказом про дисциплінарне стягнення від 04.05.2022 року №5-Д. Вона зазначила, що про проведення перевірки їй взагалі нічого не було відомо до моменту ознайомлення з наказом та участі у цій перевірці вона не приймала.

Вона зверталася із заявою до директора з вимогою надати їй документи, що були покладені в основу прийнятого рішення, для того, щоб висловити свою незгоду з прийнятим наказом, однак документи не були їй надані. Протягом наступних двох тижнів вона постійно зверталась до керівництва закладу із проханням провести інвентаризацію інвентарю, яким попередньо розпоряджалась, оскільки вона не може розпоряджатись інвентарем до моменту створення комісії за участю співробітників, які тимчасово виконували її роботу у період її відсутності, і проведення необхідної інвентаризації інвентарю з передачею залишків для подальшого обліку нею.

Зазначає, що 13.05.2022 року вона письмово звернулась до директора Інтернату з черговим проханням провести інвентаризацію та передати їй наявний м`який інвентар, однак секретар керівника знову відмовилася реєструвати її заяву, тому вона знову була змушена направити заяву поштою з описом та повідомленням про вручення та на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, однак прохання відповідач проігнорував.

Через постійний тиск та погрози на роботі стан здоров`я її погіршився і 17.05.2022 року вона була госпіталізована та була тимчасово непрацездатна до 27.05.2022 року.

25.05.2022 року вона отримала лист поштою, з якого їй стало відомо, що з 18.05.2022 року її звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків згідно з п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Підставами зазначено два накази: від 02.05.2022 року №4-Д, з яким вона не ознайомлювали, та від 04.05.2022 року №5-Д, під час ознайомлення з яким їй заборонили зазначити про заперечення щодо нього.

Вважає, що її звільнення відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства, а притягнення її до дисциплінарної відповідальності є протиправним та таким, що порушує її конституційне право на працю.

Так, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю вона протягом певного часу не розпоряджалась інвентарем, як це передбачено посадовою інструкцією та відповідно не володіла інформацією щодо залишків інвентарю. Це свідчить про відсутність порушення нею трудової дисципліни, оскільки вона не могла знати про обсяги виданого інвентарю у період своєї відсутності. Обов`язку щодо ведення арматурних карток підопічних, про які зазначено у наказах про дисциплінарне стягнення, взагалі не передбачено її посадовою інструкцією. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани від 04.05.2022 року №5-Д не містить документального підтвердження порушення позивачем трудових обов`язків, а також чи було невиконання чи неналежне виконання позивачем трудових обов`язків винним. Вважає, що відсутня систематичність невиконання посадових обов`язків, що є обов`язковою умовою звільнення згідно з п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Зі змісту наказу вбачається, що її було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне і ж порушення, вона не ознайомилась з наказом, мета застосування такого дисциплінарного стягнення не могла бути досягнута через її необізнаність про застосуванням до неї догани. Такі дії відповідача суперечать меті застосування стягнення як такого, що полягає у стимулюванні працівника дотримуватись трудової дисципліни. Натомість винесенню наказу від 02.05.2022 року №4-Д» не передували жодні вимоги про надання пояснень. Відповідач без належного з`ясування обставин, а також без отримання її пояснень, самостійно прийняв рішення про накладення стягнення, що є грубим порушенням трудових прав позивача.

Враховуючи наведене позивачка просила позов задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 02 травня 2022 року № 4-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 04 травня 2022 року № 5-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 18 травня 2022 року № 30-К «Про розірвання трудового договору».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри-господині Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» з дати звільнення.

Стягнуто з Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 487 031 (чотириста вісімдесят сім тисяч тридцять одну) гривню 60 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за один місяць.

Стягнуто з Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» (код ЄДРПОУ: 03188777, місцезнаходження: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16) на користь держави судовий збір в розмірі 7 847 гривень 52 копійки.

26 липня 2024 року до Святошинського районного суду міста Києва від представника позивача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення.

В своїй заяві представник позивача просив ухвалити додаткове рішення у справі та вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в сумі 48 500 гривень.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі - 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі адвоката Волкової Т.В., яка діє в інтересах Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також скасування додаткового рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року.

Скарга обґрунтована тим, що підставами для видання наказу номер 4-Д від 02.05.2022 року став заключний акт перевірки від 25.04.2022 року, а також пояснення комірника ОСОБА_3 від 02.05.2022 року.

Судом залишено поза увагою, що в першій, описовій частині наказу №4-Д про дисциплінарне стягнення перелічено пункти 2.4., 2.7., 2.9. посадової інструкції, враховуючи, що під час перевірки було встановлено порушення саме цих посадових обов`язків позивачки.

Суд не провів паралель, яка є очевидною, що порушення обов`язків, перелічених в пунктах 2.4., 2.7., 2.9. посадової інструкції, кореспондується з відповідальністю сестри-господині, закріпленій в розділі 4 посадової інструкції - «Відповідальність», а саме, з пунктами п.4.1. «За збереження твердого та м`якого інвентарю», п.4.7. «За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених цивільним законодавством та законодавством про працю України», що знайшло своє відображення в резолютивній частині наказу №4-Д. Тобто, не йдеться про порушення пунктів 4.1. та 4.7. посадової інструкції, а зазначається про відповідальність. Тому посилання на пункти 4.1. та 4.7. посадової інструкції зазначено після слів «яка несе відповідальність згідно»...

Тому висновки суду, що було встановлено порушення одних пунктів посадової інструкції (2.4., 2.7., 2.9.), а притягнуто до відповідальності у вигляді догани за інші порушення (4.1.,4.7.), - не відповідають обставинам справи, змісту наказу № 4-Д та змісту посадової інструкції сестри-господині.

Щодо ознайомлення позивачки з наказом № 4-Д зазначає, що ОСОБА_1 саме 02 травня 2022 року була ознайомлена інспектором з кадрів ОСОБА_4 в присутності заступника директора ОСОБА_5 та інструктора з трудової терапії ОСОБА_6 з наказом № 4-Д, але від підпису і від пояснень відмовилася, підтверджується актом від 02.05.2022 року про відмову ознайомлення з наказом про дисциплінарне стягнення.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили зазначені вище обставини в суді.

ОСОБА_1 особисто підтвердила в суді, що 02 травня 2022 року їй повідомили, за які порушення трудової дисципліни її притягують до дисциплінарної відповідальності, вона розуміла зміст наказу, а також пояснила, що вона відмовилась отримувати наказ №4-Д і розписуватись на ньому.

Таким чинам, вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не враховано, що в матеріалах справи є належні докази, які свідчать про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №4-Д в день його видання, а саме - 02 травня 2022 року.

Зазначає, що у зв`язку з довготривалим періодом відсутності позивачки і невизначеністю перспектив її виходу на роботу, враховуючи необхідність вирішити питання подальшого забезпечення підопічних всім необхідним, відповідач був вимушений провести інвентаризацію, щоб отримати доступ до матеріальних цінностей, що знаходилися у сестри-господині ОСОБА_1 за її відсутності.

З огляду на вищенаведене вважають, що в умовах воєнного стану, враховуючи загальну небезпечну обстановку, яка зберігалася в Києві в квітні 2022 року, відсутність 194-х співробітників інтернату на роботі, довготривалих повітряних тривог, а також надмірне навантаження у зв`язку з великою кількість підопічних, яка на той час дорівнювала 705 психічно-хворих інвалідів-жінок, 659 з яких визнані судом недієздатними, відповідачем було вжито всіх заходів щодо належного проведення інвентаризації, зокрема, щодо належного попередження позивача про проведення інвентаризації. Оскільки законом прямо не встановлено, в який спосіб необхідно повідомляти матеріально-, відповідальну особу про проведення інвентаризації, інформування в телефонному режимі не можна вважати неналежним способом повідомлення.

Вказує, що вина позивачки у порушенні посадових обов`язків підтверджується актом перевірки арматурної картки ОСОБА_7 від 02.05.2022 року. Обрано було цю підопічну, оскільки виникла потреба в її госпіталізації і виявилася відсутність інвентарю (перелік не виданих позивачкою речей підопічній наведено в акті).

Перевіркою було виявлено, що в арматурній картці виписані на підопічну речі, які фактично їй не були видані. Підопічна ОСОБА_7 користується речами, термін експлуатації яких вже закінчився, а деяких речей не вистачало по нормі.

Неправильне відображення в арматурній картці відомостей про рух м`якого інвентарю свідчить про порушення п. 2.7. посадової інструкції.

Виявлені факти свідчать про те, що саме з вини ОСОБА_1 інвентар був несвоєчасно виділений у користування підопічним, що призвело до несприятливих наслідків у вигляді матеріальної шкоди підопічним, порушення їх прав на соціально- побутове забезпечення.

Все вищенаведене на думку апелянта доводить вину позивачки у скоєнні дисциплінарного правопорушення, за яке її було притягнуто до відповідальності наказом № 4-Д від 02.05.2022 року, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена, але від підпису і від пояснень відмовилася, про що складено акти від 02.05.2022 року.

У зв`язку з виявленою відсутністю обліково-звітної документації, порушенням посадових обов`язків, встановлених п.2.7. посадової інструкції сестри-господині, до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани наказом №5- Д від 04.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Позивачка була ознайомлена з цим наказом 04 травня 2022 року, але від підпису відмовилася у присутності інспектора з кадрів ОСОБА_4 , заступника директора ОСОБА_8 , лікаря-психіатра ОСОБА_9, про що було складено акт від 04.05 2022 року.

Комісією у складі заступника директора ОСОБА_8 , молодшої медсестри ОСОБА_10 , провідного бухгалтера ОСОБА_11 , а також провідного економіста ОСОБА_12 було проведено контрольну перевірку щодо виправлення ОСОБА_1 порушень, виявлених в ході перевірки 25.04.2022 року. Факт того, що ОСОБА_1 не виконала у встановлений строк до 16 травня 2022 року приписи вищевказаних наказів і не видала постільну і натільну білизну, підтверджується доповідною від 16.05.2022 року за підписами членів комісії.

Таким чином, наказом №4-Д позивачку було притягнуто до відповідальності за порушення посадової інструкції, але вона здійснила повторне порушення своїх посадових обов`язків, зокрема, п.2.7. посадової інструкції, наслідками чого стало притягнення її повторно до дисциплінарної відповідальності згідно наказу №5-Д, тому відповідачем додержано всіх передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Звертає увагу, що згідно з висновками Верховного Суду систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. (Постанова Верховного Суду від 25.06.2021 р. у справі № 127/2573/19-ц (провадження № 61- 3476св20).

З огляду на внщенаведене, у відповідача були всі підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч.1. чт. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором.

Крім того, зазначає, що оскільки основне рішення у справі, прийняте 19.07.2024 року, підлягає скасуванню за наведених вище підстав, то додаткове рішення, ухвалене Святошинським районним судом 07 серпня 2024 року про стягнення з КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн., теж має бути скасоване, оскільки вирішення питання про розподіл судових витрат залежить від того, чи задоволено позовні вимоги сторони, яка звертається до суду з такою заявою.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Пікалова Ю.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Вказує, що враховуючи відсутність належних, достовірних та допустимих доказів повідомлення та запрошення Позивача для проведення інвентаризації, а також доказів отримання такого повідомлення Позивачем, очевидно, що проведення інвентаризації 25.04.2022 року відбулось з грубим порушенням п.1 Розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879, яким чітко визначено, що інвентаризація проводиться в присутності матеріально відповідальної особи.

Дійсні мотиви проведення інвентаризації, результати її проведення викликають обґрунтовані сумніви. А всі в сукупності обставини можуть свідчити про «штучність» такої інвентаризації для створення та підготовки можливих підстав для незаконного звільнення Позивача.

Так, за відсутності арматурних карток, в яких відображається рух інвентарю по кожному підопічному, інвентаризаційна комісія не могла встановити наявність залишків м`якого інвентарю та відповідно, порушення п.2.4. посадової інструкції. Інших документів, на підставі яких вівся облік розподілу інвентарю, комісія не перевіряла. Отже, відсутні будь-які належні та достовірні докази, якими б підтверджувалось порушення Позивачем п.2.4. посадової інструкції.

Звертає увагу суду, що Відповідач так і не надав жодного доказу, що ті порушення, які він зазначає в Наказі №4-Д, були допущені саме Позивачем.

Відтак, на думку позивача суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зазначені обставини та прийшов до висновку, що Відповідач не надав належних доказів того, що ті порушення, які він зазначає в наказі №4-Д, були допущені саме Позивачем та не доведено наявності її вини. Отже, в сукупності, всі вищенаведені обставини очевидно вказують на те, що Позивач не вчиняла дисциплінарних проступків, зазначених у наказі №4-Д, тому зазначений наказ є абсолютно необґрунтованим, безпідставним та незаконним.

Зазначають, що доводи Відповідача щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції та додаткового рішення є безпідставними та не спростовується положеннями апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано норми трудового законодавства при звільненні позивача з роботи, а тому наказ про розірвання трудового договору слід визнати протиправним та скасувати.

Суми, які суд визначив до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08 грудня 2021 року, викладеними у справі №9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.07.2015 року прийнято на посаду сестри-господині КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» на підставі наказу № 51-к, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а. с. 12-13 т. 1).

02.01.2004 року директор Святошинського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 затвердив посадову інструкцію сестри-господарки (а. с. 55, 71 т. 1).

Пунктами 2.4., 2.6., 2.7. посадової інструкції передбачено, що сестра-господарка зобов`язана забезпечувати своєчасну видачу господарського, м`якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних, предметів гігієни, миючих засобів з обліком терміну використання (згідно з інструкціями), правильну його експлуатацію; забезпечувати зберігання м`якого та твердого інвентарю, що знаходиться у неї в підзвіті; вести необхідну обліково-звітну документацію.

У пунктах 4.1., 4.6. посадової інструкції визначено, що сестра-господарка відповідає за збереження твердого та м`якого інвентарю; за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачено цією посадовою інструкцією - в межах, визначених чинним законодавством про працю України (а. с. 55, 71 т. 1).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення догана або звільнення.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Наказом № 4-Д від 02.05.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невидачу або несвоєчасну видачу речей підопічним, а також за відсутність чітких штампів на речах підопічних, що є порушенням пунктів 2.4.,2.7,2.9. посадової інструкції сестри-господині.

Підставами для видання цього наказу став заключний акт перевірки від 25.04.2022 року, а також пояснення комірника ОСОБА_3 від 02.05.2022 року.

В судовому рішенні зазначено, що «02.05.2022 року наказом № 4-Д до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляду догани за порушення своїх посадових обов`язків, а саме: п. 4.1. «За збереження твердого та м`якого інвентарю», п. 4.7. «За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених цивільним законодавством та законодавством про працю України» посадової інструкції «Сестри-господині». Підставою для застосування цього дисциплінарного стягнення були порушення, виявлені під час перевірки 25.04.2022 року. Проте, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.2.4. «Забезпечувати своєчасну видачу господарського, м`якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних», п.2.7 «Вести необхідну обліково-звітну документацію тощо», на деяких речах відсутні штампи, що є порушенням п.2.9 «Контролювати наявність чітких штампів на м`якому інвентарю тощо» посадової інструкції «Сестри-господині», а не пунктів 4.1. та 4.7. посадової інструкції, про які зазначено у наказі про застосування дисциплінарного стягнення.»

Оцінюючи законність видання цього наказу суд не врахував, що немає жодних протиріч між формулюваннями, які містяться в акті перевірки та в наказі про дисциплінарне стягнення № 4-Д.

В пункті першому наказу № 4-Д від 02.05.2022 року зазначено «За порушення своїх посадових обов`язків до сестри-господині мед відділення № 1 ОСОБА_1 , яка несе відповідальність згідно п.4.1. «За збереження твердого та м`якого інвентарю», п. 4.7. «За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених цивільним законодавством та законодавством про працю України» посадової інструкції «Сестри-господині», застосувати дисциплінарне стягнення - догану.»

В розділі 2 «Завдання та обов`язки» посадової інструкції описані посадові обов`язки сестри-господині ОСОБА_1 , зокрема п.2.4. «Забезпечувати своєчасну видачу господарського, м`якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних», п.2.7 «Вести необхідну обліково-звітну документацію тощо», п.2.9 «Контролювати наявність чітких штампів на м`якому інвентарю тощо» посадової інструкції «Сестри-господині».

Судом залишено поза увагою, що в першій, описовій частині наказу №4-Д про дисциплінарне стягнення перелічено пункти 2.4., 2.7., 2.9. посадової інструкції, враховуючи, що під час перевірки було встановлено порушення саме цих посадових обов`язків позивачки.

Судом не враховано, що порушення обов`язків, перелічених в пунктах 2.4., 2.7., 2.9. посадової інструкції, кореспондується з відповідальністю сестри-господині, закріпленій в розділі 4 посадової інструкції - «Відповідальність», а саме, з пунктами п. 4.1. «За збереження твердого та м`якого інвентарю», п.4.7. «За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених цивільним законодавством та законодавством про працю України», що знайшло своє відображення в резолютивній частині наказу № 4-Д.

Отже, не йдеться про порушення пунктів 4.1. та 4.7. посадової інструкції, а зазначається про відповідальність. Тому посилання на пункти 4.1. та 4.7. посадової інструкції зазначено після слів «яка несе відповідальність згідно»...

Тому висновки суду, що було встановлено порушення одних пунктів посадової інструкції (2.4., 2.7., 2.9.), а притягнуто до відповідальності у вигляді догани за інші порушення (4.1.,4.7.), - не відповідають обставинам справи, змісту наказу №4-Д та змісту посадової інструкції сестри-господині.

Судом зроблено помилковий висновок, що позивачка довго не знала про застосування до неї догани, її було ознайомлено з наказом №4-Д не 02.05.2022 року, в день видання, а лише 11 травня 2022 року, а також, що відповідач не просив позивачку надати пояснення до застосування до неї дисциплінарного стягнення.

При цьому, в судовому рішенні не аргументовано, на яких доказах базується таке твердження, що покладено в основу такого висновку.

Факт того, що ОСОБА_13 саме 02 травня 2022 року була ознайомлена інспектором з кадрів ОСОБА_4 в присутності заступника директора ОСОБА_5 та інструктора з трудової терапії ОСОБА_6 з наказом №4-Д, але від підпису і від пояснень відмовилася, підтверджується актом від 02.05.2022 року про відмову ознайомлення з наказом про дисциплінарне стягнення.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили зазначені вище обставини в суді.

ОСОБА_1 особисто підтвердила в суді, що 02 травня 2022 року їй повідомили, за які порушення трудової дисципліни її притягують до дисциплінарної відповідальності, вона розуміла зміст наказу, а також пояснила, що вона відмовилась отримувати наказ №4-Д і розписуватись на ньому.

Одинадцятого ж травня 2022 року зроблено лише власноручний надпис позивачкою в наказі №4-Д про її незгоду з цим наказом, що ніяк не доводить факту ознайомлення з цим наказом цією датою.

Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не враховано, що в матеріалах справи е належні докази, які свідчать про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №4-Д в день його видання, а саме - 02 травня 2022 року.

Суд також безпідставно дійшов висновку, що інвентаризація була проведена з грубим порушенням норм законодавства, що потягло за собою недійсність заключного акту перевірки від 25.04.2022 року, який був підставою для видачі наказу від 02.05.2022 року № 4-Д про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, який суд також вважав незаконним.

Суд першої інстанції зазначав, що «позивач із 04 січня до 01 травня 2022 року була відсутня на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці».

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням суду, так як фактично позивачка була на лікарняному і у відпустці від 04 січня до 21 квітня 2022 року, що підтверджується відповідними доказами. Починаючи від 22 квітня 2022 року ОСОБА_1 була відсутня без поважних причин.

Адміністрація інтернату очікувала повернення до роботи сестри-господині з 06 квітня 2022 року, але позивачка написала заяву про надання їй щорічної відпустки від 06.04.2022 року до 21.04.2022 року тривалістю 17 днів.

Наказом №19-К від 04.04.2022 року було вирішено надати ОСОБА_1 основну щорічну відпустку від 06.04.2022 року до 15.04.2022 року, та додаткову щорічну відпустку від 16.04.2022 року до 21.04.2022 року.

Саме поясненнями бухгалтера ОСОБА_14 від 13.06.2023 року підтверджуються зазначені вище обставини, а також зазначається, що окрім заяви на надання щорічної відпустки ніяких інших заяв (в тому числі про надання відпустки без збереження заробітної плати) від ОСОБА_1 не надходило, тому в період від 22.04.2022 року до 02 травня 2022 року позивачка була відсутня на роботі безпідставно, без поважних причин. Факт того, що в період з 22.04.2022 року по дату її виходу на роботу ОСОБА_1 не оформлялася відпустка без збереження заробітної плати, підтверджується також Табелем обліку використаного робочого часу за квітень 2022 року.

Свідок ОСОБА_4 підтвердила в судовому засіданні, що окрім щорічної відпустки, ніяких заяв на відпустку від позивачки не надходило.

22 квітня 2022 року позивачка повинна була вийти з відпустки, але не з`явилася на роботі.

У зв`язку з цим заступником директора з організації надання соціальних послуг ОСОБА_15 , інспектором з кадрів ОСОБА_4 , та бухгалтером ОСОБА_11 у присутності директора ОСОБА_2 22 квітня 2022 року було здійснено телефонний дзвінок на гучному зв`язку за номером мобільного телефону ОСОБА_1 .

Необхідність дзвінка була викликана тим, що наступила весна і виникла нагальна потреба замінити інвентар підопічним відповідно до сезону. Весь час відсутності сестри-господині підопічні користувалися тими речами, які були видані їм ОСОБА_13 .

В телефонному режимі позивачці були задані питання про причину відсутності і дату її виходу на роботу, але оскільки була отримана відповідь, що вона не має наміру стати до роботи найближчим часом, то позивачку було повідомлено про необхідність забезпечення доступу до приміщення, де зберігаються речі. На що позивачка повідомила, що вона знаходиться поза межами міста Києва. Тоді адміністрація повідомила їй про те, що вимушена буде провести позапланову інвентаризацію і запропонувала позивачці з`явитися на роботу 25.04.2022 року з цією метою, на що було отримано негативну відповідь, з уточненням, що питання про дату виходу на роботу позивачкою не вирішено. Дані факти підтверджуються актом від 22.04.2022 року.

Обставини повідомлення позивачки про необхідність з`явитися для проведення інвентаризації підтвердили свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Також вони підтвердили, що ОСОБА_13 відмовилась вийти на роботу після закінчення відпустки і не пояснила, коли вона планує стати до роботи. Представники позивача у судовому засіданні не підіймали питання щодо необхідності наведення додаткових доказів здійснення цього дзвінку. Враховуючи, що свідки під присягою підтвердили особисто в суді факт здійснення дзвінка 22.04.2022 року та його зміст, у суду не було обґрунтованих підстав не приймати до уваги цей факт.

У зв`язку з довготривалим періодом відсутності позивачки і невизначеністю перспектив її виходу на роботу, враховуючи необхідність вирішити питання подальшого забезпечення підопічних всім необхідним, відповідач був вимушений провести інвентаризацію, щоб отримати доступ до матеріальних цінностей, що знаходилися у сестри-господині ОСОБА_13 , за її відсутності.

Як вбачається із заключного акту перевірки від 25.04.2022 року, за результатами інвентаризації було виявлено надлишок речей у значній кількості, які не були своєчасно видані сестрою-господинею підопічним. Також було виявлено відсутність штампів на м`якому інвентарі із зазначенням прізвищ підопічних, що входило до посадових обов`язків позивачки.

Сестра-господиня повинна була проставити прізвища підопічних одразу після отримання м`якого інвентарю від комірника, а також провести заміну старого інвентаря на новий, і видати у користування підопічним. Як вбачається з наданих видаткових накладних, в розпорядженні ОСОБА_1 були речі, отримані нею в період від 2015 до 2021 років, ці речі не були видані підопічним, на цих речах були відсутні прізвища підопічних, що свідчить про порушення пункту п.2.9. посадової інструкції, обов`язку контролювати наявність чітких штампів, а також пункту 2.4. посадової інструкції - забезпечувати своєчасну видачу м`якого інвентарю. Йде мова про невидачу речей, отриманих ще за період від 2014 до кінця 2021 року, а не в період непрацездатності позивачки січень-квітень 2022 року.

Зазначені порушення зафіксовані в заключному акті перевірки від 25.04.2022 року, в якому зазначено, що в розпорядженні позивачки знаходяться речі, які своєчасно не були видані підопічним. М`який інвентар замінюється щорічно, по мірі отримання нового, чого не було зроблено ОСОБА_1 .

Не враховано, що 02 травня 2022 року інспектором з кадрів ОСОБА_4 в присутності бухгалтера ОСОБА_11 та бухгалтера ОСОБА_14 було запропоновано ОСОБА_1 написати пояснення щодо заключного акту перевірки від 25.04.2022 року, але позивач відмовилась надавати пояснення, що зафіксовано актом про відмову написання пояснень від 02.05.2022 року. В суді свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 особисто підтвердили ці обставини.

З огляду на вищенаведене, в умовах воєнного стану, враховуючи загальну небезпечну обстановку, яка зберігалася в Києві в квітні 2022 року, відсутність 194-х співробітників інтернату на роботі, довготривалих повітряних тривог, а також надмірне навантаження у зв`язку з великою кількість підопічних, яка на той час дорівнювала 705 психічно-хворих інвалідів-жінок, 659 з яких визнані судом недієздатними, відповідачем було вжито всіх заходів щодо належного проведення інвентаризації, зокрема, щодо належного попередження позивача про проведення інвентаризації. Оскільки законом прямо не встановлено, в який спосіб необхідно повідомляти матеріально-, відповідальну особу про проведення інвентаризації, інформування в телефонному режимі не можна вважати неналежним способом повідомлення.

За статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В рішенні суду зазначено, що «відповідач не надав належних доказів того, що ті порушення, які він зазначає в наказі №4-Д, були допущені саме позивачем та не доведено наявності її вини».

В основу такого висновку суду покладено припущення, а не докази, які є в матеріалах справи. Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду побудовано на недоведених обставинах.

Вина позивачки у порушенні посадових обов`язків підтверджується актом перевірки арматурної картки ОСОБА_7 від 02.05.2022. Обрано було цю підопічну, оскільки виникла потреба в її госпіталізації і виявилася відсутність інвентарю (перелік не виданих позивачкою речей підопічній наведено в акті).

Перевіркою було виявлено, що в арматурній картці виписані на підопічну речі, які фактично їй не були видані. Підопічна ОСОБА_7 користується речами, термін експлуатації яких вже закінчився, а деяких речей не вистачало по нормі.

Неправильне відображення в арматурній картці відомостей про рух м`якого інвентарю свідчить про порушення п. 2.7. посадової інструкції.

Виявлені факти свідчать про те, що саме з вини ОСОБА_1 . інвентар був несвоєчасно виділений у користування підопічним, що призвело до несприятливих наслідків у вигляді матеріальної шкоди підопічним, порушення їх прав на соціально- побутове забезпечення.

Все вищенаведене доводить вину позивачки у скоєнні дисциплінарного правопорушення, за яке її було притягнуто до відповідальності наказом № 4-Д від 02.05.2022 року, з яким ОСОБА_13 була ознайомлена, але від підпису і від пояснень відмовилася, про що складено акти від 02.05.2022 року.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 підтвердили зазначені вище обставини.

ОСОБА_1 особисто підтвердила в суді, що її повідомили, за які порушення трудової дисципліни її притягують до дисциплінарної відповідальності, вона розуміла зміст наказу і що вона відмовилась отримувати наказ №4-Д і розписуватись на ньому.

Факт того, що зміст наказу був доведений до відома позивачки, підтверджується її власноручним надписом в наказі про її незгоду з наказом № 4-Д.

Судом також безпідставно зроблено висновок про те, що «за час відсутності позивача на роботі посадові обов`язки сестри-господарки виконували інші працівники відповідача та ці працівники мали безперешкодний доступ до комори, у якій зберігався інвентар». В матеріалах справи немає жодних доказів, які б могли про це свідчити.

Так, ключі від кабінету ОСОБА_1 за весь час її відсутності знаходилися у неї, вона їх нікому не передавала, що виключає можливість доступу до її кабінету і ввірених їй речей третіх осіб. Це підтвердили всі свідки, які були присутні при відкритті комірки.

На ОСОБА_23 функції тимчасово виконуючої обов`язки сестри- господині було покладено в обмеженому обсязі, що відображено в Наказі № 8-К від 01.02.2022 року.

Відповідно до п.3 Наказу №8-К від 01.02.2022 року було вирішено на підставі заяви «перевести ОСОБА_23 - молодшу медичну сестру на посаду виконуючої обов`язки сестри-господині мед відділення № 1 (відділення № 4 ) тимчасово на період хвороби сестри-господині ОСОБА_1 від 01.02.2022 року без передачі приміщень комори та кабінети.»

Вона не мала доступу до комірки сестри-господині і, відповідно, не розпоряджалася матеріальними цінностями, які знаходилися в кабінеті ОСОБА_1 . Ці обставини ОСОБА_23 підтвердила в судовому засіданні.

Наказ №7 від 25.04.2022 року жодним чином не регулює покладення на ОСОБА_24 обов`язків відсутньої сестри-господині ОСОБА_1 та їх обсяг, тому що ці питання були регламентовані іншим наказом - №8-К від 01.02.2022 року, яким лише частково обов`язки ОСОБА_1 було покладено на ОСОБА_23 , як зазначалося вище.

Виходячи з обмеженого обсягу покладених на неї обов`язків, не маючи доступу до коморки і до речей, які знаходяться там, ОСОБА_24 не могла фізично а ні видати м`який інвентар, а ні рознести відомості в арматурні картки, яких не було в наявності, вони знаходились у ОСОБА_13 вдома, за інформацією, наданою самою позивачкою.

З пояснень комірника ОСОБА_3 від 25.04.2022 року випливає, що за період роботи з 2015 року м`який та твердий інвентар комірник видавала тільки сестрі- господині ОСОБА_1 . В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила зазначені факти.

На підтвердження того, що весь період відсутності позивачки на робочому місці ввірені їй матеріальні цінності нікому іншому не передавались і за даними бухобліку значилися саме за позивачкою, в матеріалах справи є копії видаткових накладних.

Також залишків речей за накладною №378 від 23.12.2021 року, за які розписалася ОСОБА_1 , але фактично не забрала їх, в її комірці не було знайдено при інвентаризації. Ці речі ОСОБА_1 не встигла покласти до комірки до лікарняного, що в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_24 і ОСОБА_25 . За отримання речей за накладною №378 розписалася ОСОБА_13 і забрала їх зі складу. Але до коморки не поклала. Тому ОСОБА_24 як виконуюча обов`язки ОСОБА_13 в обмеженому обсязі, могла забезпечити видачу тільки цих речей, отриманих ОСОБА_13 за накладною №378. Це твердження кореспондується зі змістом п. З наказу № 8-К від 01.02.2022 року про призначення ОСОБА_24 тимчасово виконуючою обов`язки ОСОБА_13 , а також наказу № 7 від 25.04.2022 року про проведення інвентаризації.

Таким чином, все, що стосується накладної № 378 від 23.12.2021 року, не ставилося в вину ОСОБА_1 ..

Проте, під час інвентаризації було виявлено надлишки м`якого інвентарю, який не був виданий підопічним і не був зазначений в арматурних картках за період від 2014 року до кінця 2021 року, що і стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Тому висновки суду про те, що в період відсутності ОСОБА_1 інші працівники мали безперешкодний доступ до комори, є абсолютно хибними і не підтверджуються жодними доказами, зібраними в ході розгляду справи.

При цьому, в ході допиту свідків в судовому засіданні вони пояснили, і сама ОСОБА_1 не заперечувала, що вона повинна була розподілити підопічним отримані від комірника за накладними речі шляхом проставлення штампів на кожній речі із зазначенням даних підопічної і дати видачі. Але речі, які були знайдені в комірці ОСОБА_13 під час проведення інвентаризації, такої інформації не містили, фактично видані підопічним не були, в чому і полягає порушення пунктів 2.4., 2.7. та 2.9. посадової інструкції сестри-господині.

Сам факт того, що адміністрація надавала ОСОБА_13 час на виправлення недоліків, виявлених під час перевірки, про що зазначено в наказах про застосування догани № 4-Д та № 5-Д, свідчить про те, що якщо б позивачка належним чином виконала умови, зазначені в наказах, вона б і досі працювала в інтернаті. Адміністрація не мала мети звільнити позивачку. Але її недбале ставлення до роботи і до своїх трудових обов`язків, нехтування приписами роботодавця щодо необхідності усунути порушення, виявлені під час перевірки, призвели до систематичного невиконання нею своїх посадових обов`язків, що потягло за собою звільнення з роботи.

Щодо законності наказу № 5-Д від 04.05.2022 року, то ним позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за відсутність обліково-звітної документації (арматурних карток), що охоплюється пунктом 2.7. посадової інструкції.

Пунктом 2 наказу № 5-Д сестру-господиню ОСОБА_1 було зобов`язано в строк до 16.05.2022 року виправити порушення, тобто надати належним чином оформлені арматурні картки.

Ведення арматурних карток було прямим обов`язком позивачки згідно її посадової інструкцією та договору про матеріальну відповідальність.

Працівники бухгалтерії ОСОБА_17 і ОСОБА_40 детально роз`яснили суду, що відповідачем для цілей інвентарного обліку використовуються арматурні картки. Ведення арматурних (інвентарних) карток або карток складського обліку передбачено Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561.

Саме арматурні картки є тією обліково-звітною документацією, ведення якої входило до посадових обов`язків ОСОБА_1 згідно з п.2.7. посадової інструкції.

Ці обставини підтвердили в суді свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_40, ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 .

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Факт того, що позивачка знала, які саме обов`язки входять до її посадових обов`язків, підтверджується поясненнями позивачки від 04.05.2022 року, де вона визнала свою вину у тому, що арматурні картки не велись і не було руху м`якого інвентарю. При цьому, вона зобов`язалася усунути недоліки до 05.05.2022 року, а також поясненнями представника позивача. В заяві про зміну підстав позову адвокат зазначає, що ОСОБА_1 «виконувала певні функції, як то видавала м`який інвентар, вела арматурні картки» і т.п., тобто виконувала саме ті обов`язки, які прописані в посадовій інструкції.

Позивачка на запитання представника відповідача особисто підтвердила в судовому засіданні, що вона була ознайомлена з посадовими обов`язками, знала, що в коло її обов`язків входило, зокрема, ведення обліку м`якого інвентарю і видача підопічним, заповнення арматурних карток.

Актом прийому-передачі від 05.05.2022 року позивачкою було передано арматурні картки в кількості 70 штук, що підтверджує факт їх відсутності на момент перевірки 02.05.2022 року, що зафіксовано в акті перевірки, а також наявність вини позивачки у порушенні трудових обов`язків з ведення обліково-звітної документації.

Проте, цей факт передачі не може вважатися усуненням позивачкою порушень, оскільки надані арматурні картки не відповідали вимогам законодавства для документів бухгалтерської звітності, містили ознаки підроблення, що свідчить про повторне скоєння правопорушення, а саме - не належне ведення обліково-звітної документації.

На доказ того, що в діях позивачки міститься склад порушення її посадових обов`язків: не неналежне ведення обліково-звітної документації, до матеріалів справи долучено декілька арматурних карток з тих 70-ти, що передала позивачка за актом 05.05.2022 року Це арматурні картки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 . Також суду надано путівки цих підопічних, щоб довести відсутність в картках даних про рух матеріальних цінностей. Але всі сімдесят карток були оформлені неналежним чином, що підтверджується доповідною бухгалтера ОСОБА_11 .

На кожного підопічного, який поступає до інтернату, заводиться арматурна картка, на підставі якої в інтернаті ведеться облік матеріальних цінностей, які видаються цьому підопічному. Дата заведення арматурної картки співвідноситься зі строком дії путівки підопічного.

Згідно з доповідною провідного бухгалтера ОСОБА_11 від 05.05.2022 року надані ОСОБА_1 арматурні картки протиправно виписані з використанням нових бланків, заповнені некоректно, не містять дати та підпису бухгалтера, містять дані тільки за 2021 рік, а повинні містити за весь період перебування підопічних в інтернаті. Старі (дійсні) арматурні картки, які були заведені при прийомі підопічних (наприклад, за 1993р. ОСОБА_35 , 1996 рік - ОСОБА_36 , 2000 рік - ОСОБА_41, 1997 рік - ОСОБА_42 і т.д.), ОСОБА_13 до 16.05.2022 року так і не надала.

Для зразку, на огляд суду було надано арматурну картку ОСОБА_37 , заповнену згідно вимог методичних рекомендацій щодо ведення обліково-звітної бухгалтерської документації. Строк дії путівки №14 на влаштування до Святошинського психоневрологічного інтернату підопічної ОСОБА_38 від 08.06.2018 року до 07.07.2018. Арматурна картка цієї підопічної заведена 06.07.2018 року, має номер 172, містить підпис головного бухгалтера, зі змісту даних картки можна прослідити рух матеріальних цінностей, наданих підопічній з моменту її прийняття до інтернату, та списаних за спливом терміну придатності.

Це порушення трудової дисципліни, які жодним чином не пов`язані з періодом перебування позивачки на лікарняному. Арматурні картки - первинні бухгалтерські документи, які повинні зберігатися у приміщенні інтернату (юридичної особи), а не вдома у сестри-господині, що визнала в своїх поясненнях позивачка. Вести картки позивачка повинна була регулярно, як до настання її непрацездатності, так і після виходу на роботу, оскільки, як зазначалося вище, арматурні картки заводяться під час прийняття підопічних в інтернат і заповнюються весь період перебування підопічних в інтернаті, чого зроблено не було.

У зв`язку з виявленою відсутністю обліково-звітної документації, порушенням посадових обов`язків, встановлених п.2.7. посадової інструкції сестри-господині, до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани наказом №5- Д від 04.05.2022 року «про застосування дисциплінарного стягнення».

Позивачка була ознайомлена з цим наказом 04 травня 2022 року, але від підпису відмовилася у присутності інспектора з кадрів ОСОБА_4 , заступника директора ОСОБА_8 , лікаря-психіатра ОСОБА_9, про що було складено акт від 04.05 2022 року.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , Височанський підтвердили належне ознайомлення ОСОБА_1 з наказом, факт того, що їй пропонувалось надати пояснення і вона відмовилась. Це доводить той факт, що вона знала, за яке порушення її притягують до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на вище перелічені докази вини позивачки, у директора КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» були всі підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за відсутність обліково-звітної документації - арматурних карток.

Стосовно формулювання наказу № 5-Д, то визнаючи незаконність застосування догани наказом №5-Д від 04 травня 2022 року, суд посилався на розбіжності змісту наказу, але судом не враховано, що ОСОБА_1 була ознайомлена з редакцією наказу №5-Д, наданого відповідачем до суду, який містив пункт про термін усунення правопорушення.

04 травня 2022 року Інспектор з кадрів ОСОБА_4 надала наказ №5-Д ОСОБА_1 для ознайомлення, але позивачка покреслила документ і забрала його собі. Оскільки документ було зіпсовано, то ОСОБА_4 вимушена була знову оформлювати наказ і за погодженням з директором додала пункт 2 «Сестрі-господині ОСОБА_1 виправити всі порушення у термін до 16.05.2022 року та надати на контроль комісії», тим самим даючи їй змогу вправити недоліки.

Після цього ОСОБА_1 була ознайомлення з поновленим наказом, і, відмовившись від підпису, власноручно написала, що «арматурні картки були надані», а також поставила своє прізвище. Ця фраза нею написана на примірнику наказу, який містив термін усунення правопорушення до 16 травня 2022 року.

Тому ніяких порушень у виданні та ознайомленні позивачки зі змістом наказу № 5-Д з боку адміністрації Інтернату не вбачається. Наказ було видано з дотриманням норм законодавства. ОСОБА_13 була ознайомлена з наказом № 5-Д в редакції, долученій відповідачем до матеріалів справи.

Детально обставини ознайомлення з наказом викладені в поясненнях інспектора з кадрів ОСОБА_4 від 31.01.2023 року, та були підтверджені в суді свідками ОСОБА_20 і Височанським.

Суд безпідставно проігнорував показання свідків і обставини належного ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №5-Д від 04.05.2022 року, що призвело до хибних висновків суду про незаконність видання цього наказу і протиправність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Не було допущено жодних порушень конституційних або трудових прав позивачки у її звільненні за систематичне невиконання нею посадових обов`язків з боку роботодавця.

Систематичність скоєних позивачкою правопорушень полягає в наступному.

Наказом №4-Д від 02.05.2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невидачу або несвоєчасну видачу речей підопічним.

Пунктом 2 цього наказу сестру-господиню ОСОБА_1 було зобов`язано в строк до 16.05.2022 року забезпечити видачу постільної та натільної білизни підопічним із внесенням до арматурних карток відповідно до актів списання за 2016-2021 рік.

Наказом №5-д від 04.05.2022 року позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за відсутність обліково-звітної документації (арматурних карток), що також охоплюється пунктом 2.7. посадової інструкції, але не є одним і тим самим правопорушенням.

Пунктом 2 цього наказу сестру-господиню ОСОБА_1 було зобов`язано в строк до 16.05.2022 року виправити порушення, тобто надати належним чином оформлені арматурні картки.

Згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

До 16.05.2022 року позивачка не виконала обов`язок надати належним чином оформлені арматурні картки та забезпечити видачу постільної та натільної білизни підопічним із внесенням до арматурних карток відповідно до актів списання за 2016-2021 рік, що входило безпосередньо до її посадових обов`язків. Отже, звільненню передувало два дисциплінарних правопорушення, за якими послідувало звільнення з посади згідно наказу від 18.05.2022 року №30-К.

Так як на момент звільнення адміністрація інтернату не мала відомостей про наявність лікарняного, з метою дотримання вимог законодавства, 15.03.2023 року відповідачем було видано наказ №16-К про зміну дати звільнення ОСОБА_1 на 28 травня 2022 року. Також в матеріалах справи є копія листа з пропозицією з`явитися та отримати запис у трудову книжку зі зміною дати звільнення, і довідка з датами відсутності ОСОБА_1 .

У період від 09 травня 2022 року до 11 травня 2022 року комісією у складі заступника директора ОСОБА_8 , провідних бухгалтерів ОСОБА_11 та ОСОБА_39 , провідного економіста ОСОБА_12 , була проведена перевірка фактичної наявності м`якого інвентарю відповідно до арматурних карток та бухгалтерського обліку у 4-му відділенні (68 підопічних), сестрою господинею якого є ОСОБА_1 .

Згідно з заключним актом перевірки від 16.05.2022 року було виявлено невідповідність записів у арматурних картках про отримання м`якого інвентарю зі складу, а також виявлені лишки та нестачі, що свідчить про свідоме систематичне невиконання позивачкою її посадових обов`язків, навмисне ігнорування приписів наказів адміністрації.

Комісією у складі заступника директора ОСОБА_8 , молодшої медсестри ОСОБА_10 , провідного бухгалтера ОСОБА_11 , а також провідного економіста ОСОБА_12 було проведено контрольну перевірку щодо виправлення ОСОБА_1 порушень, виявлених в ході перевірки 25.04.2022 року. Факт того, що ОСОБА_13 не виконала у встановлений строк до 16 травня 2022 року приписи вищевказаних наказів і не видала постільну і натільну білизну, підтверджується доповідною від 16.05.2022 року за підписами членів комісії.

Під час допиту в якості свядків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтвердили зазначені обставини.

Перед виданням наказу про розірвання трудового договору відповідачем було запитано пояснення у позивачки стосовно причин ігнорування нею приписів наказів і відмови у виконанні своїх посадових обов`язків, але вона відмовилася від пояснень, про що 16.05.2022 року комісією було складено акт.

Отже, справжні арматурні картки взагалі не були надані сестрою-господинею, а ті, що були надані, не містили відомостей про рух матеріальних цінностей, підпису бухгалтеру, інвентарного номеру.

Таким чином, наказом №4-Д позивачку було притягнуто до відповідальності за порушення посадової інструкції але вона здійснила повторне порушення своїх посадових обов`язків, зокрема п.2.7. посадової інструкції, наслідками чого стало притягнення її повторно до дисциплінарної відповідальності згідно наказу № 5-Д, тому відповідачем додержано всіх передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. (Постанова Верховного Суду від 25.06.2021 р. у справі № 127/2573/19-ц (провадження № 61- 3476св20)

Враховуючи, що дисциплінарні стягнення у вигляді догани, застосовані ОСОБА_1 наказами № 4-Д та № 5-Д, не дали позитивних результатів, вона проігнорувала вимоги про виправлення порушень; повторно, без поважних причин, не видала речі підопічним і не надала оформлені належним чином арматурні картки у встановлені строки, тим самим припустилася навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на неї трудових функцій, тому у відповідача були всі підстави застосовувати пункт 3 статті 40 КЗпП України для розірвання трудового договору з позивачкою.

Отже, наказом №1-Д від 20.01.2021 року ОСОБА_1 було повідомлено догану за вживання алкоголю на робочому місці.

Наказом №2 - Д від 20.02.2019 року позивачка притягувалася до відповідальності у вигляді догани за несвоєчасну видачу інвентарю підопічним, а наказом №11-Д від 22.10.2019 року - за не оформлення та не передачу арматурних карток.

У травні 2022 року вимоги наказів 4-Д та 5-Д були проігноровані ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно п.4.1. посадової інструкції сестра-господиня відповідає за правильне збереження твердого та м`якого інвентарю. Пунктом 4.6. посадової інструкції встановлюється відповідальність сестри-господині за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією - в межах, визначених чинним законодавством про працю України. Згідно з пунктами 4.7. та 4.8. посадової інструкції встановлено відповідальність сестри-господині за завдання матеріальної шкоди та за порушення, скоєні у процесі своєї діяльності.

З огляду на вищенаведене, в діях позивачки наявні ознаки вини у порушенні трудових обов`язків, встановлених посадовою інструкцією.

За статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно висновків Верховного суду виділено умови, яких необхідно дотримуватись під час розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту З ст. 40 КЗпП України :

невиконання працівником обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;

невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);

враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;

з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Всі ці умови було враховано відповідачем під час прийняття рішення про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі наказу № 30-К від 18.05.2022 року.

З огляду на вищенаведене, у відповідача були всі підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч..1. ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором.

Рішення Святошинського районного суду, що оскаржується, не відповідає вищезазначеним критеріям. Суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, побудував своє рішення на недоведених обставинах, що мають важливе значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи і, як наслідок, - до ухвалення незаконного рішення. З огляду на вищенаведене судове рішення підлягає скасуванню.

Виходячи з того, що основне рішення у справі, прийняте 19.07.2024 року, підлягає скасуванню за наведених вище підстав, додаткове рішення, ухвалене Святошинським районним судом 07 серпня 2024 року про стягнення з КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн., теж має бути скасоване, оскільки вирішення питання про розподіл судових витрат залежить від того, чи задоволено позовні вимоги сторони, яка звертається до суду з такою заявою.

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Також, в порядку ст. 141 ЦПК України, слід стягнути зі ОСОБА_1 на користь КП "Святошинський психоневрологічний інтернат" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 771 грн 28 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Волкової Тетяни Вікторівни, яка діє в інтересах Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат", задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" (код ЄДРПОУ 03188777) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 771, 28 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: