Рішення

від 07.08.2024 по справі 759/6542/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6542/22

пр. № 2-др/759/127/24

07 серпня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.07.2024 року позов заловолено, визнано незаконними та скасовані накази Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 02 травня 2022 року № 4-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення», від 04 травня 2022 року № 5-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення», від 18 травня 2022 року № 30-К «Про розірвання трудового договору». Поновлено ОСОБА_2 на посаді сестри-господині Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» з дати звільнення та стягнуто з Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_2 середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 487 031,60 грн та на користь держави судовий збір в розмірі 7 847,52 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. В судове засідання сторони не викликались (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи та заяви, оцінивши надані і добуті докази суд вважає можливим ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_2 була надана професійна правнича допомога адвокатським об`єднанням "БАРГЕН" на підставі договору про правову допомогу № 14/06/2022 від 14.06.2022 року.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 23/07 до ддоговору про правову допомогу від 23.07.2024 року погоджено послуги надані адвокатом та їх вартість.

Згідно рахунків на оплату за надані послуги та платіжним інструкціям "Приватбанк" сплачено на рахунок "БАРГЕН АО" - 48 500,00 грн.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, суди, як правило, з`ясовують, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

Як вже зазначалось вище, витрати на правову допомогу стягуються у конкретній справі, за надання правничої допомоги саме в цій справі і судом відповідної інстанції.

Разом з тим, витрати у визначеному позивачем розмірі не можна вважати обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, а заявлена до стягнення сума є значно завищеною.

Таким чином, суд враховуючи кількість проведених судових засідань, перелік процесуальних дій, вичнених представниками позивача, вважає, що витрати в розмірі 48 500,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, тому заява про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає частковому задоволенню, а сума підлягає зменшенню до 20 000,00 грн, яка відповідає розумному розміру та критерію реальності таких витрат.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача витрат, понесених на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 260-261, 268, 270, 354, 452 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та винесення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі - 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальний заклад «Святошинський психоневрологічний інтернат», код ЄДРПОУ 03188777, місцезнаходження: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16.

Текст додаткового рішення складено 07.08.2024 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб