Рішення

від 19.07.2024 по справі 759/6542/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6542/22

пр. № 2/759/239/24

19 липня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат», у якому просить визнати протиправним та скасувати накази про застосування дисциплінарного стягнення № 4-Д від 02.05.2022 року, № 5 від. 04.05.2022 року, про розірвання трудового договору № 30-К від 18.05.2022 року, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та судові витрати у справі.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 27.07.2015 року на підставі наказу № 51-к вона прийнята на посаду до КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» на посаду сестри-господині, де працювала 7 років. У січні 2022 року під час виконання посадових обов`язків позивач отримала травму кінцівок у вигляді перелому зі зміщенням нижньої частини кінцівки правої ноги та сильним забиттям лівої кінцівки.У подальшому на зламаній нозі позивача було проведено операцію, після чого був тривалий період лікування та реабілітації.

02 травня 2022 року позивач повернулась до роботи та цього ж дня, без проведення інвентаризації залишків інвентарю, якими у період відсутності позивача розпоряджалися інші працівники, директор відповідача - Тинок Є.О. , вимагав від позивача підписати документи, у яких були відображені результати перерахунку м`якого інвентарю, які були створені під час відсутності позивача. Вона тривалий час була тимчасово непрацездатною та не мала жодної інформації щодо прийняття чи видачу інвентарю у період своєї відсутності, а тому запропонувала директору провести інвентаризацію залишків, однак отримавши таку відповідь, директор інтернату проігнорував прохання провести інвентаризацію та вимагав написати заяву на звільнення. У подальшому 04.05.2022 року директор інтернату наказав позивачу надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі з 05.01.2022 року, а також пояснити де знаходяться арматурні картки підопічних.Цього ж дня на виконання вимог директора інтернату вона надала відповідні письмові пояснення, де пояснила, що була тимчасово непрацездатною у зв`язку з виробничою травмою та у подальшому знаходилась у відпустці. Щодо арматурних карток підопічних повідомила, що арматурні картки, які вона складала, відповідали даним бухгалтерії станом на дату отримання інвентарю, не знає, що відбувалося протягом її тимчасової непрацездатності та під час перебування у відпустці, оскільки її роботу виконували інші працівники.Не зважаючи на те, що позивач надала вичерпні пояснення 05.05.2022 року їй запропонували ознайомитись з наказом про дисциплінарне стягнення від 04.05. 2022 року №5-Д.Вона зазначила, що про проведення перевірки їй взагалі нічого не було відомо до моменту ознайомлення з наказом та участі у цій перевірці вона не приймала. Вона зверталася із заявою до директора з вимогою надати їй документи, що були покладені в основу прийнятого рішення, для того щоб висловити свою незгоду з прийнятим наказом, однак документи не були їй надані. Протягом наступних двох тижнів вона постійно зверталась до керівництва закладу із проханням провести інвентаризацію інвентарю, яким попередньо розпоряджалась, оскільки вона не може розпоряджатись інвентарем до моменту створення комісії за участю співробітників, які тимчасово виконували її роботу у період її відсутності, і проведення необхідної інвентаризації інвентарю з передачею залишків для подальшого обліку нею.

13.05.2022 року вона письмово звернулась до директора Інтернату з черговим проханням провести інвентаризацію та передати їй наявний м`який інвентар, однак секретар керівника знову відмовилася реєструвати її заяву, тому вона знову була змушена направити заяву поштою з описом та повідомленням про вручення та на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, однак прохання відповідач проігнорував.

Через постійний тиск та погрози на роботі стан здоров`я її погіршився і 17.05.2022 року вона була госпіталізована та була тимчасово непрацездатна до 27.05. 2022 року.25.05.2022 вона отримала лист поштою, з якого їй стало відомо, що з 18.05.2022 року її звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.Підставами зазначено два накази: від 02.05.2022 року № 4-Д, з яким вона не ознайомлювали, та від 04.05.2022 року № 5-Д, під час ознайомлення із яким їй заборонили зазначити про заперечення щодо нього.Вважає, що її звільнення відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства, притягнення її до дисциплінарної відповідальності є протиправним та таким, що порушує її конституційне право на працю.

Так, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю вона протягом певного часу не розпоряджалась інвентарем як це передбачено посадовою інструкцією та відповідно не володіла інформацією щодо залишків інвентарю.Це свідчить про відсутність порушення нею трудової дисципліни, оскільки вона не могла знати про обсяги виданого інвентарю у період своєї відсутності.Обов`язку щодо ведення арматурних карток підопічних, про які зазначено у наказах про дисциплінарне стягнення, взагалі не передбачено її посадовою інструкцією.Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани від 04.05.2022 року № 5-Д не містить документального підтвердження порушення позивачем трудових обов`язків, а також чи було невиконання чи неналежне виконання позивачем трудових обов`язків винним.Вважає, що відсутня систематичність невиконання посадових обов`язків, що є обов`язковою умовою звільнення згідно з п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України.Зі змісту наказу вбачається, що вона було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне і ж порушення, вона не ознайомилась з наказом, мета застосування такого дисциплінарного стягнення не могла бути досягнута через її необізнаність про застосуванням до неї догани. Такі дії відповідача суперечать меті застосування стягнення як такого, що полягає у стимулюванні працівника дотримуватись трудової дисципліни. Натомість винесенню наказу від 02.05.2022 року № 4-Д» не передували жодні вимоги про надання пояснень. Відповідач без належного з`ясування обставин, а також без отримання її пояснень, самостійно прийняв рішення про накладення стягнення, що є грубим порушенням трудових прав позивача.

Враховуючи наведене позивач просила позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 39 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а. с. 42 т. 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року витребувано докази у справі (а. с. 46-47 т. 1).

У січні 2023 року до суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_3 про зміну (доповнення) підстав позову, у якій вона просила розглядати позов з урахуванням цієї заяви (а. с. 115-123 т. 1).

Мотивувала заяву тим, що до клопотання про долучення доказів відповідач надав копію посадової інструкції сестри-господарки, затвердженої директором КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» 02 січня 2004 року.Однак, зі змістом цієї посадової інструкції було ознайомлено не позивача - ОСОБА_1 , а іншу особу, ймовірно, працівника « ОСОБА_4 » чи « ОСОБА_5 ».Представник позивача вважає, що з урахуванням того, що дата, підпис та прізвище працівника, зазначені у долученій відповідачем посадовій інструкції не належать позивачу, вказана посадова інструкція не підтверджує факт того, що позивач була з нею ознайомлена.Окрім того, згідно із змістом копії сторінки із книги ознайомлення із посадовими інструкціями, позивач, начебто, була ознайомлена із посадовими обов`язками 20.07. 2015 року, проте прийнята на посаду сестри-господині лише 27.07.2015 року, що підтверджується копією трудової книжки.Отже, відповідач на думку позивача, не дотримався обов`язків, встановлених законодавством про працю та не ознайомив позивача із посадовою інструкцією в порядку, встановленому у ст. ст. 24, 29 КЗпП України.Також представник позивача зазначила, що договір про повну матеріальну відповідальність не може вважатися документом, який визначає обсяг трудової функції позивача.Виходячи зі змісту оскаржуваних наказів відповідач притягнув позивача до відповідальності за невиконання вимог посадової інструкції, а не договору про повну матеріальну відповідальність.Відповідач не надав жодних допустимих доказів того, що порушення, за які до позивача були застосовані дисциплінарні стягнення, охоплювалися трудовою функцією позивача.Зазначила, що сам по собі факт того, що позивач добровільно виконувала певні функції, як то видавала м`який інвентар, вела арматурні картки, не може бути беззаперечним доказом того, що це охоплювалося її трудовою функцією. Тому навіть якщо відповідач і підтвердить факти несвоєчасної видачі інвентарю чи факти несвоєчасного оформлення арматурних карток, то ці факти не можуть бути підставою для застосування до позивача дисциплінарних стягнень.

Крім того, відповідач притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за те, що станом на 25.04.2022 року не було видано певну кількість м`якого інвентарю підопічним Інтернату та станом на 02.05.2022 року не було відображено видачу такого інвентарю в арматурних картках, а на наявному інвентарю відсутні штампи. Тобто сама ці порушення відповідач вважає були допущені з вини позивача.Одразу з наданих відповідачем матеріалів не можливо встановити коли та за яких обставин відповідач встановив факт відсутності штампів на м`якому інвентарю.

Представник позивача наголосила, що позивач була відсутня на роботі із 05 січня до 02 травня 2022 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, а в подальшому у зв`язку із перебуванням у відпустці, що не заперечується відповідачем. Тобто як станом на момент проведення інвентаризаційної перевірки, так і протягом більш ніж 3 місяців перед її проведенням позивач була відсутня на робочому місці з поважних причин.За цей період до її робочого кабінету, який і був місцем зберігання м`якого інвентарю, мали доступ інші працівники. Це, зокрема, підтверджується і тим, що туди потрапили безперешкодно для проведення інвентаризації як мінімум члени інвентаризаційної комісії: провідні бухгалтери ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та молодша медсестра (сан.-палатної) ОСОБА_8 .Крім того, за час відсутності позивача на робочому місці, виконання її обов`язків тимчасово покладалося на інших працівників, зокрема, на сестру-господиню ОСОБА_9 .Тобто за період відсутності відповідача протягом майже 4 місяців на робочому місці видачу інвентарю, проставляння штампів на такому інвентарю і ведення арматурних карток, у яких відображалася видача інвентарю, відповідач покладав на інших працівників. Такі працівники, а також інші особи, мали доступ до кабінету позивача, де цей інвентар зберігався.Після повернення на роботу 02.05.2022 року позивач, будучи матеріально відповідальною, вживала заходів для того, щоб провести інвентаризацію ввіреного їй м`якого інвентаря, до якого мали доступ інші особи в період її відсутності. Тільки за результатами такої інвентаризації позивач могла об`єктивно встановити наявність м`якого інвентарю та стан його обліку і відновити після цього належний його облік та налагодити його видачу підопічним Інтернату. Однак замість проведення інвентаризації та сприяння у відновлені обліку м`якого інвентаря відповідач фактично застосував до позивача дисциплінарне стягнення за події, які відбулися протягом відсутності позивача на робочому місці.При цьому, відповідач не надав жодних доказів того, що той м`який інвентар, який нібито не був виданий станом на кінець квітня 2022 року не був виданий саме з вини позивача, а не з вини тих працівників, які виконували обов`язки позивача в період її відсутності на роботі; арматурні картки, які вимагав відповідач, стосувалися видачі м`якого інвентарю саме за період роботи позивача, а не за період роботи інших працівників, які виконували обов`язки позивача за період її відсутності.

Також представник позивача зазначила, що підстава для звільнення позивача суперечить визначенню «систематичності порушень», оскільки позивач не вчиняла жодних повторних порушень, що входили б до її трудових обов`язків.Вважає, що інвентаризація була проведена з грубим порушенням норм Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09. 2014 року №879, що є обов`язковим для застосування відповідачем. Заключний акт перевірки від 25.04.2022 року, який є основою для застосування до позивача наказу від 02.05.2022 року №4-Д про накладення дисциплінарного стягнення - догани, був одержаний відповідачем з порушенням порядку проведення інвентаризації.Крім того, наказ від 04.05. 2022 року № 5-Д, що був наданий позивачу для ознайомлення та наказ від 04.05.2022 року № 5-Д, що був наданий представником відповідача разом із клопотанням про долучення доказів, відрізняються між собою змістом описової та розпорядчої частини наказів.Позивача ознайомили та надали можливість зазначити свої заперечення щодо змісту наказу від 02.05.2022 року № 4-Д лише 11.05.2022 року, тобто після того, як відповідач прийняв наказ від 04.05.2022 року № 5-Д та застосував до позивача друге дисциплінарне стягнення.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2023 року прийнято до розгляду заяву про зміну (доповнення) підстав позову та викликано у судове засідання свідків (а. с. 134-136 т. 1).

21.03.2023 року представник відповідача КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» - Волкова Т.В. подала відзив на позовну заяву, який судом не прийнятий (а. с. 152-156 т. 1).

10.04.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив та клопотання про повернення відзиву відповідача, у яких представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначила, що відповідач пропустив строк, встановлений ухвалою суду на подання відзиву. Також вказує, що відповідач у своєму відзиві так і не навів жодного нормативно-правового акта, який би відносив арматурні картки до обов`язкової обліково-звітної документації та встановлював порядок заповнення цих карток, що саме позивачем були допущені ті порушення, які стали підставою для прийняття наказу № 4-Д. Вже після ознайомлення позивача із першим примірником наказу № 5-Д до нього були внесені суттєві зміни, які є додатковими підставами для скасування цього наказу.Копію акта від 16.05.2022 року про відмову від дачі пояснень вже долучався відповідачем до клопотання від 17.11.2022 року про долучення доказів, він не містив дати його складення.У подальшому відповідач протиправно вніс виправлення до вказаного акта, шляхом внесення до нього дати (16 травня 2022 року) та подав разом із відзивом до суду.

08.06.2023 року у судовому засіданні відзив з додатками повернуто відповідачу, а відповідь на відзив приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 102 т. 2).

27.05.2024 року через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 у яких просив позов задовольнити повністю та зазначив, що очевидним є незаконність оскаржуваних наказів відповідача, при цьому відповідачем жодними належними, достовірними та допустимими доказами не доведено протилежного (а.с. 164-173 т.2).

В судове засіданні позивач та її представник не з`явились, направили до суду заяву, у якій просили судове засідання без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» Волкова Т.В. у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву, у якій просила розглянути справу та винести рішення у відсутність представника відповідача, у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.07.2015 року прийнято на посаду сестри-господині КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат» на підставі наказу № 51-к, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а. с. 12-13 т. 1).

02.01.2004 року директор Святошинського психоневрологічного інтернату Тинок Є.О. затвердив посадову інструкцію сестри-господарки (а. с. 55, 71 т. 1).

Пунктами 2.4., 2.6., 2.7. посадової інструкції передбачено, що сестра-господарка зобов`язана забезпечувати своєчасну видачу господарського, м`якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних, предметів гігієни, миючих засобів з обліком терміну використання (згідно з інструкціями), правильну його експлуатацію; забезпечувати зберігання м`якого та твердого інвентарю, що знаходиться у неї в підзвіті; вести необхідну обліково-звітну документацію.

У пунктах 4.1., 4.6. посадової інструкції визначено, що сестра-господарка відповідає за збереження твердого та м`якого інвентарю; за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачено цією посадовою інструкцією - в межах, визначених чинним законодавством про працю України (а. с. 55, 71 т. 1).

ОСОБА_1 ознайомлена з посадовою інструкцію сестри-господарки 20.07.2015 року, що підтверджується книгою ознайомлення з посадовими інструкціями Святошинського психоневрологічного інтернату (а. с. 56-57, 72-73 т. 1).

27.07.2015 року між Святошинським психоневрологічним інтернатом та ОСОБА_1 укладено типовий договір про повну матеріальну відповідальність (а. с. 74 т. 1).

01.01. 2022 року комісією у складі голови комісії - заступника директора ОСОБА_11 ; членів комісії: заступника директора ОСОБА_12 , старшої медичної сестри ОСОБА_13 , інспектора з кадрів ОСОБА_14 складено акт про відмову потерпілої виклику карети швидкої допомоги та надання пояснювальної записки, у якому зазначено, що у зв`язку зі скаргою сестри-господині ОСОБА_1 на біль у нижній кінцівці, комісія пропонувала викликати карету швидкої допомоги та пояснила, що при підозрі на виробничу травму необхідно буде згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08. 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» взяти кров на наявність алкоголю та в подальшому вирішити питання участі потерпілої у механізмі травми. Від виклику карети швидкої допомоги сестра-господиня ОСОБА_1 категорично відмовилася. Від надання пояснювальної вона також категорично відмовилася (а. с. 89 т. 1).

04.01.2022 року комісією у складі голови комісії - заступника директора ОСОБА_11 ; членів комісії: заступника директора ОСОБА_12 , старшої медичної сестри ОСОБА_13 , інспектора з кадрів ОСОБА_14 складено акт про пропозицію здачі крові на алкоголь, у якому зазначено, що у зв`язку з появою на робочому місці працівника у нетверезому стані для остаточного та законного вирішення питання, вказаного у п. 7 ст. 40 КЗпП України, комісією було рекомендовано сестрі-господині ОСОБА_1 зробити аналіз крові на виявлення вмісту алкоголю. Від запропонованої пропозиції сестра-господиня ОСОБА_1 категорично відмовилася (а. с. 90 т. 1).

04.01.2022 року ОСОБА_1 зверталася до травмпункту КНП «КМКЛ № 7» у зв`язку з побутовою травмою (перелом латеральної кісточки правого ступневого суглобу зі зміщенням), що підтверджується довідкою № 193 (а. с. 14 т. 1).

У доповідній записці на ім`я директора інтернату заступник директора ОСОБА_11 повідомив, що 04.01.2022 року у телефонному режимі медсестра ОСОБА_13 повідомила, що сестра-господиня ОСОБА_1 отримала травму кінцівки. Також повідомила, що сестра-господиня ОСОБА_1 скаржилася на біль, припухлість в правому суглобі правої гомілки, а при спілкуванні з ротової порожнини ОСОБА_1 відчувався незначний запах алкоголю (а. с. 93 т. 1).

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до лікаря зі скаргами на болі, що підтверджується копіями медичних обстежень від 05, 10, 14, 21, 28 січня 2022 року, 04, 11, 18 лютого 2022 року (а. с. 15-22 т. 1).

Відповідно до листка непрацездатності серії АЛД № 362663 від 01.03.2022 року, ОСОБА_1 мала стати до роботи 06.04.2022 року (а. с. 23 т. 1).

ОСОБА_1 перебувала на стаціонарі у період з 17 до 21 січня та з 17 до 27 травня 2022 року, що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № 578129 Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 21.01.2022 року та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2826 КНП «Київська міська клінічна лікарня № 5» (а. с. 24-26 т. 1).

01.04.2022 року ОСОБА_1 подала директору інтернату заяву про надання їй основної щорічної відпустки тривалістю 17 днів починаючи з 06.04.2022 року. Заява завізована директором «Не заперечую» (а. с. 90 т. 2).

Наказом директора інтернату від 04.04. 2022 року № 19-К надано ОСОБА_1 сестрі-господині медичного відділення № 1 основну щорічну відпустку тривалістю 10 календарних днів та додаткову оплачувані відпустку тривалістю 6 календарних днів з 16 до 21 квітня 2022 року (а. с. 91 т. 2).

22.04.2022 року заступником директора, інспектором з кадрів та бухгалтером складений акт, який затверджено директором інтернату, про те, що сестра-господиня відділення № 4 ОСОБА_1 своєчасно не приступила до роботи після щорічної відпустки, в якій знаходилась з 06 до 21 квітня 2022 року. Ними: заступником директора з організації надання соціальних послуг ОСОБА_12 , інспектором з кадрів ОСОБА_14 в та бухгалтером ОСОБА_6 в кабінеті директора (в його присутності) 22.04. 2022 року було здійснено дзвінок на гучному зв`язку за номером мобільного телефону НОМЕР_2 сестрі-господині ОСОБА_1 .У телефонному режимі їй були задані питання: причина відсутності її на роботі, коли вона приступить до виконання своїх обов`язків та прохання вийти на роботу 25 квітня 2022 року провести інвентаризацію матеріальних цінностей, які знаходяться у неї в підзвіті та надати арматурні картки підопічних.Від сестри-господині ОСОБА_1 була отримана відповідь, що вона зараз відсутня у місті Києві за адресою проживання, питання виходу на роботу нею не вирішено, а картки знаходяться у неї вдома (а. с. 94 т. 2).

Наказом директора Інтернату від 25.04.2022 року № 7 про створення комісії для позапланової інвентаризації м`якого інвентарю та отримання арматурних карток, у зв`язку з довготривалою відсутністю сестри-господині ОСОБА_1 з 05.01.2022 року для проведенням позапланової інвентаризації речей підопічних, що знаходяться у неї у підзвіті і зберігаються в її коморі та внесення до арматурних карток підопічних м`якого інвентарю, отриманого тимчасово виконуючою обов`язки сестри-господині ОСОБА_9 згідно з видатковою накладною № 378, створено комісію у складі бухгалтерів та молодшої сестри (а.с. 77 т. 1).

У заключному акті перевірки, складеному провідними бухгалтерами, молодшою медсестрою та затвердженим директором Інтернату встановлено, що 25.04. 2022 року під час інвентаризації речей підопічних 4-го відділення, в кабінеті сестри - господарки ОСОБА_1 було виявлено надлишок, а саме: панчохи - 120 шт., кофта баєва - 16 шт, з них: З шт. 09.21 р., 13 шт. 11.20р.; панталони - 56 шт., з них: 20 шт. 12.21р., 26 шт. 04.21р., 10 шт. 11.20р.; полотенце махрове - 29 шт. 12.17р.; полотенце банне -2 шт.; полотенце вафельне - 40 шт., з них: 14 шт. 12.14р., 12 шт. 05.17р., 4 шт. 07.19р., 10 шт. 07.20р.; сукня літня - 42 шт., з них: 6 шт. 05.17р., 2 шт. 10.17р., 34 шт. 10.19р., сорочка нічна літня - 46 шт., з них: 4 шт. 11.16р., 9 шт. 06.19р., 33 шт. 04.21р. (а. с. 62-63, 78 т. 1).

У поясненнях від 25.04.2022 року на ім`я директора інтернату комірник ОСОБА_15 зазначив, що за період своєї роботи з 2015 року видавала м`який та твердий інвентар тільки сестрі-господині ОСОБА_1 (а. с. 66, 79 т. 1).

02.05.2022 року складений акт про відмову написання пояснення, у якому зазначено, що 02 травня 2022 року інспектор з кадрів ОСОБА_14 , бухгалтер ОСОБА_6 та бухгалтер ОСОБА_16 запропонували сестрі-господині ОСОБА_1 написати пояснення щодо заключного акта перевірки під час інвентаризації речей підопічних відділення № 4 від 25.04. 2022 року. Від надання пояснення сестра-господиня ОСОБА_1 в їх присутності категорично відмовилась (а. с. 65, 80 т. 1).

Наказом від 02.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» за порушення своїх посадових обов`язків до сестри-господині мед відділення ОСОБА_1 , яка несе відповідальність згідно з п. 4.1. «За збереження твердого та м`якого інвентарю», п. 4.7. «За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених цивільним законодавством та законодавством про працю України» посадової інструкції «Сестри-господині», застосовано дисциплінарне стягнення - догану. Сестрі-господині ОСОБА_1 до 16.05.2022 року забезпечити видачу постільної та натільної білизни, виявлену комісією як надлишок у її кабінеті, підопічним із внесенням до арматурних карток відповідно до актів списання за 2016-2021 рр.Головному бухгалтеру ОСОБА_17 перевірити видачу надлишкових речей підопічним та внесенням їх в арматурні картки, наявність штампів на речах, а також забезпечити проведення інвентаризацій.

Мотиви наказу: 25.04.2022 року після перевірки під час інвентаризації речей підопічних відділення № 4 корпусу № 1 в кабінеті сестри-господині ОСОБА_1 були виявлені надлишки речей, які не були видані своєчасно підопічним, що є грубим порушенням п. 2.4. «Забезпечувати своєчасну видачу господарського, м`якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних», п. 2.7 «Вести необхідну обліково-звітну документацію тощо», на деяких речах відсутні штампи, що є порушенням п. 2.9 «Контролювати наявність чітких штампів на м`якому інвентарю тощо» посадової інструкції «Сестри-господині».

Підстава: заключний акт перевірки від 25.04.2022 року, пояснення комірника ОСОБА_15 від 02.05.2022 року, акт про відмову написати пояснення с/г ОСОБА_1 від 02.05.2022 року (а.с. 75 т.1).

02.05.2022 року складений акт про відмову ознайомлення з наказом про дисциплінарне стягнення, у якому зазначено, що інспектор з кадрів ОСОБА_14 в присутності заступника директора ОСОБА_11 та інструктора з трудової терапії ОСОБА_18 02.05.2022 року запропонували сестрі-господині ОСОБА_1 ознайомитись з наказом від 02.05.2022 року № 4-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення», поставити дату та підпис. З наказом ознайомилась, але від підпису відмовилась (а. с. 64, 76 т. 1).

Згідно з актом перевірки від 02.05.2022 року, складеного заступником директора з соціальних послуг, головною медсестрою, провідним бухгалтером, провідним економістом та сестрою-господаркою ОСОБА_1 (від підпису відмовилася) та затвердженого директором Святошинського психоневрологічного інтернату, при перевірці відповідності нормам м`якого інвентарю на одну підопічну, з фактичною наявністю у підопічної ОСОБА_19 було виявлено відсутність наступного інвентарю: покривало - 1 шт., сукня літня - 2 шт., сукня баєва - 1 шт., костюм спортивний - 1 шт., шкарпетки літні - 3 пари, шкарпетки зимові - 3 пари, майка - 3 шт., платок літній - 1 шт., тапки кімнатні - 1 пара, кросівки - 1 пара, рукавиці зимові - 1 пара (а. с. 58, 85 т. 1).

Згідно з актом перевірки, складеного заступником директора з соціальних послуг, головною медсестрою, провідним бухгалтером, провідним економістом та сестрою-господаркою ОСОБА_1 (від підпису відмовилася) та затвердженого директором Святошинського психоневрологічного інтернату 02.05.2022 року при перевірці 4-го відділення на вимогу комісії арматурні картки підопічних не були надані сестрою-господаркою ОСОБА_1 в зв`язку з відсутністю (а. с. 59, 84 т. 1).

Наказом директора Інтернату від 04.05.2022 року № 5-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення» за порушення своїх посадових обов`язків до сестри-господині мед відділення № НОМЕР_3 ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - догана.

У наказі встановлено, що 02.05.2022 року при перевірці м`якого інвентарю відділення № 4 корпусу № 1 на вимогу комісії арматурні картки підопічних не були надані сестрою-господинею ОСОБА_1 у зв`язку з їх відсутністю, що є порушенням п. 2.7 «Вести необхідну обліково-звітну документацію тощо» посадової інструкції «Сестри-господині» (а.с. 28 т. 1).

04.05.2022 року ОСОБА_1 на ім`я директора інтернату надані пояснення про те, що арматурні картки не були зроблені у зв`язку з її тимчасовою непрацездатністю. Зобов`язалася виправити недоліки до 05.05.2022 року (а. с. 60, 83 т. 1).

При цьому, у копії наказу від 04.05.2022 року № 5-Д про застосування дисциплінарного стягнення, наданого суду відповідачем, на відміну від копії, наданої позивачем (а. с. 28 т. 1), міститься п. 2 «Сестрі-господині ОСОБА_1 виправити всі порушення у термін до 16.05.2022р. та надати на контроль до комісії.».Також у цій копії наказу містить напис «Арматурні карточки були написані ( ОСОБА_20 )» (а.с. 81 т. 1).

04.05.2022 року складено акт про відмову ознайомлення з наказом про дисциплінарне стягнення, у якому зазначено, що інспектор з кадрів ОСОБА_14 в присутності заступника директора ОСОБА_21 та лікаря-психіатра ОСОБА_22 04.05.2022 року запропоновала сестрі-господині ОСОБА_1 ознайомитись з наказом від 04.05. 2022 року № 5-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення», поставити дату та підпис. З наказом вона ознайомилась, але від підпису відмовилась (а. с. 82 т. 1).

Згідно з актом перевірки, складеним заступником головного бухгалтера, провідними бухгалтерами, сестрою-господинею ОСОБА_1 (від підпису відмовилася), затвердженого директором Інтернату, при перевірці арматурної картки наданої 05.05.2022 року сестрою-господинею 4 відділення ОСОБА_1 відповідності нормам м`якого інвентарю на одну підопічну, з фактичною наявністю у підопічної ОСОБА_19 , були виявлені невідповідності у кількості та датах видачі м`якого інвентарю. В арматурній картці виписані на підопічну речі які їй не були видані, підопічна ОСОБА_19 користується речами термін експлуатації яких вже закінчився, а деяких речей не вистачає по нормі (а. с. 88 т. 1).

Згідно з доповідною заступника директора з соціальних послуг, молодшої медсестри, провідного бухгалтера та провідного економіста встановлено, що на підставі наказів від 02.05.2022 року № 4-Д та від 04.05. 2022 року № 5-Д була здійснена контрольна перевірка сестри-господині ОСОБА_1 щодо виправлення порушень виявлених в ході перевірки від 25 квітня 2022 року.У ході контрольної перевірки було виявлено, що сестра-господиня ОСОБА_1 видачу постільної та натільної білизни підопічним із внесенням до арматурних карток не виконала. Від пояснень відмовилась (а. с. 17 т. 2).

Наказом директора Інтернату від 18.05. 2020 року № 30-К «Про розірвання трудового договору» звільнено ОСОБА_1 сестру-господиню з 18.05.2022 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України.Підстава: наказ від 02 травня 2022 року № 4-Д про застосування дисциплінарного стягнення - догани до сестри-господині ОСОБА_1 , наказ від 04 травня 2022 року № 5-Д про застосування дисциплінарного стягнення - догани до сестри-господині ОСОБА_1 .Мотиви наказу: на підставі наданих актів перевірки м`якого інвентарю, які знаходяться в підзвіті сестри-господині ОСОБА_1 та порушення нею ведення необхідної обліково-звітної документації було виявлено, що сестра-господиня ОСОБА_1 систематично порушує без поважних причин свої посадові обов`язки. Наказом від 02.05.2022 року № 4-Д до неї було застосоване дисциплінарне стягнення - догану за порушення своїх посадових обов`язків та зобов`язано виправити всі порушення в термін до 16 травня 2022 року. Наказом від 04.05.2022 року № 5-Д до неї було застосоване дисциплінарне стягнення - догану за порушення своїх посадових обов`язків та зобов`язано виправити всі порушення в термін до 16.05.2022 року. Станом на 17.05.2022 року порушення, вказані в наказах від 02.05.2022 року № 4-Д, від 04.05.2022 року № 5-Д не були виправлені, що є систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Відомості про ознайомлення з наказом працівника відсутні (а. с. 31 т. 1).

Листом від 18.05.2022 року № 75 директор Святошинського психоневрологічного інтернату надіслав на адресу ОСОБА_1 копію наказу від 18.05.2022 року № 30-К про розірвання трудового договору та просив з`явитися до інтернату для одержання трудової книжки (а. с. 96 т. 1).

Комісія, яка була задіяна в перевірці виконання і наказів від 02.05.2022 року № 4 та від 04.05.2022 року № 5 сестрою-господинею 4-го відділення ОСОБА_1 , зафіксували відмову надавати пояснення щодо невиконання окремих пунктів наказів (а. с. 98 т. 1).

У поясненнях від 25.01.2023 року інспектор з кадрів ОСОБА_14 на ім`я директора інтернату зазначила, що при оформленні на роботу ОСОБА_1 на посаду сестри-господині перед тим як написати заяву на прийняття на роботу, ОСОБА_1 запропоновано ознайомитись з «посадовою інструкцією сестри-господині», з якою вона ознайомилась 20 липня 2015 року, прочитавши інструкцію, поставила дату та підпис в «Книзі ознайомлення з посадовими інструкціями». Також зазначила, що видає на руки ксерокопію посадових обов`язків кожному працівнику, який приймається на роботу. Одразу 20.07.2015 року ОСОБА_1 написала заяву на прийняття її на посаду сестри-господині з 27.07.2015 року, так як не хотіла втрачати цю посаду, до того ж треба було зробити санітарну книжку про проходження медичного огляду. Також 20.07.2015 року на ОСОБА_1 була заведена особова картка НОМЕР_4 , в якій вона розписалась, підтверджуючи своїм підписом згоду на роботу (а. с. 10-12 т. 2).

Наказом директора Інтернату від 15.03.2023 року № 16-К «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 » вирішено дату звільнення ОСОБА_1 за наказом від 18.05.2022 року №30-К вважати недійсною. Датою звільнення ОСОБА_1 вважати 28.05. 2022 року. Інспектору з кадрів ОСОБА_14 ознайомити ОСОБА_1 з цим наказом та запропонувати їй надати трудову книжку для внесення відповідних записів.Підстава: Листок непрацездатності ОСОБА_1 від 17.05.2022 року.Мотиви наказу: в результаті ознайомлення з матеріалами, доданими до позовної заяви ОСОБА_1 , у справі № 759/6542/22, що знаходиться в провадженні Святошинського районного суду міста Києва, виявилося, що сестра-господиня медичного відділення № 1 ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному з 17 до 27 травня 2022 року. Виходячи з того, що ОСОБА_1 була присутня на роботі 17.05.2022 року повний робочий день, не повідомила адміністрацію інтернату про відкриття листка непрацездатності 17.05.2022 року, відомості про наявність лікарняного сталі відомі адміністрації вже після її звільнення, тому з метою дотримання вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України та посилаючись на статтю 5 Закону України від 15.03.2022 року № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (а. с. 13 т.2).

Директор інтернату листом від 16.03.2023 року № 123 у зв`язку зі зміною дати звільнення з роботи запропонував ОСОБА_1 з`явитися до інтернату і надати трудові книжку для внесення відповідних записів (а. с. 14 т. 2).

ОСОБА_1 неодноразово застосовувалися дисциплінарні стягнення у вигляді догани за порушення своїх посадових обов`язків та трудової дисципліни (накази від 20 січня 2021 року № 1-Д, від 20 лютого 2019 року № 2-Д, від 22 жовтня 2019 року № 11-Д (а. с. 96-98 т. 2).

В судовому засіданні в якості свідків допитані ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_21 показала суду, що вона працює в інтернаті з 2019 року, а на посаді заступника директора з лютого 2022 року. Щодо звільнення ОСОБА_1 знає, що вона була на лікарняному з січня 2022 року, вона знаходилась за межами м.Києва тому не вийшла на роботу. ОСОБА_1 , у присутності інспектора відділу кадрів та психіатра, у відділі кадрів надали наказ, на якому вона розписалась, а потім закреслила його, забрала з собою та пішла, пізніше був інший наказ про догану, від нього вона відмовилась. Інвентар знаходився в неї в комірці, оскільки вона була тривалий час у відпустці, потрібно було зрізати замок, провели інвентаризацію, речі видали зі штампом, перерахували все та виявили лишній інвентар та речі, які видані несвоєчасно. Бухгалтерія веде облік того, що отримала сестра-господиня, по інвентаризаційним карткам перевіряється термін придатності речей, дату видачі речей. Однак, ОСОБА_1 інвентарні картки не вела, а вона повинна слідкувати про час зміни речей, в її комірці були знайдені речі, які не підписані на особу, карток на них не було, вона принесла заповнені картки, які не сходились з виданими речами, деякі картки не були заповнені взагалі. Як проводили інвентаризацію вона не знає, вона особисто підопічних не перевіряла, 02.05.2022 року ОСОБА_1 пропонували надати пояснення, однак чіткої відповіді вона не надала. Вони не планували звільняти ОСОБА_1 , просили надати пояснення, на питання вона не відповідала, недоліки не усували.

Свідок ОСОБА_22 показав суду, що він працює в інтернаті з серпня 2021 року на посаді лікаря психіатра, з позивачем мали робочі стосунки. Позивач була ознайомлена з наказом в присутності заступника директора, інспектора кадрів та при ньому, вона прочитала наказ та забрала його з собою та в той же день був ще один наказ, який вона відмовилась підписувати, що саме було написано в наказах він не знає.

Свідок ОСОБА_23 показала суду, що на період події, яка трапилась, вона працювала в інтернаті лише один місяць. Пам`ятає, що, за участю бухгалтера, перевіряли підопічну ОСОБА_25 , речі, які надіті на ній, та те, що знаходилось у коморі, перераховували фактичну наявність речей. Однак, вона при цьому була відсутня. Складали акт перевірки комори, відділення, позивачу надавали вказаний акт при ній. При перевірці комори арматурних карток виявлено не було, виявили нестачу та пересорт, позивач забов`язалась все надати, сказала, що картки в неї дома.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що він працює в інтернаті більше 10 років на посаді заступника директора по медичній частині (лікар-хірург). Позивач працювала в інтернаті сестрою-господинею та була звільнена через неправильне ведення арматурних карток, виявлено залишки у її коморі. Позивач постійно консультувалась по телефону щодо наказу про звільнення, нічого не підписувала та від усього відмовлялась, питання до її роботи виникали і раніше, вона завжди була імпульсивна, емоційна, гостро реагувала, відмовлялась від надання пояснень. 04.01.2022 року йому зателефонували та повідомили, що позивач у підвалі інтернату з болями у нозі, при огляді він виявив перелом ноги, вона не бажала викликати швидку, медична сестра відчула від неї запах алкоголю, саме тому думає, що вона відмовила від виклику швидкої. Позивач зловживала спиртними напоями.

Свідок ОСОБА_9 показала суду, що позивача знає, оскільки вона тимчасово заміняла її, коли та була на лікарняному та у відпустці. Чи був наказ про те, щоб вона її заміняла вона не знає, однак інвентар у її відсутність вона не видавала, оскільки не матеріально відповідальна, видавала лише інвентар з білизняної кімнати, який перед цим вже видавала ОСОБА_1 . При проведенні інвентаризації її на робочому місці не було, всього інвентарю було достатньо, він комірника вона нічого не отримувала.

Свідок ОСОБА_24 показала суду, що вона працює бухгалтером в інтернаті з 2012 року. Коли позивач після лікарняного не вийшла на роботу, видався наказ про інвентаризацію, оскільки підопічним потрібен був інвентар, вони пішли до кабінету позивача, відкрили замок, виявили там речі з датами, але без прізвищ підопічних, арматурних карток не було і тому вони не могли зрозуміти кому належать речі. Актом перевірки від 02.05.2022 року встановлено, що у підопічної ОСОБА_25 було виявлено нестачу деяких речей, згідно норми, позивач в цей час була присутня на роботі, однак відмовилась прийти на інвентаризацію. Позивача попросили надати арматурні картки, однак вона відмовилась та повідомила, що вони у неї вдома, пізніше вона надала картки та вони їх звіряли, однак вони не відповідали вимогам заповнення, штампів на них не було. Складений акт за 25.04.2022 року та виявлено речі, які позивач мала розподілити між підопічними, однак вона повідомила, що не буде цього робити. . Вона знає про накази, здійснювали перевірку виконання наказів, та надавали термін на виправлення помилок. Актом від 04.05.2022 року зафіксована відмова від надання арматурних карток, зокрема ОСОБА_25 . При ній також, просили позивача надати пояснення, щодо речей від 2017 року, які не були видані підопічним. 22.04.2022 року позивач не вийшла на роботу, їй телефонували та повідомили, що підопічним потрібні речі та повідомили про проведення 25.04.2022 року інвентаризації.

Свідок ОСОБА_14 показала суду, що вона працює інспектором з кадрів з 1989 року, позивач була звільнена за систематичне невиконання обов`язків, про арматурні картки нічого не знає. Наказ 4Д надали позивачу на ознайомлення, однак вона відмовилась його підписувати, відмову не фіксували. Наказ 5Д вона позивачу надала на ознайомлення, вона його підписала, а потім їй зателефонували і вона закреслила наказ. Вони переробили наказ, додали термін виправлення помилок. 02.05.2022 року вона друкувала наказ, що в ньому писати сказав директори. 02.05.2022 року складено акт про відмову від підпису. Позивачу дали строк для виправлення недоліків до 16.05.2022 року, однак вона нічого не зробила. Після того, як у позивача закінчився лікарняний, вона взяла відпустку з 21.04.2022 року по 22.04.2022 року, вони намагались зв`язатись з нею та повідомили, що буде інвентаризація. З 22.04.2022 року по 02.05.2022 року позивач була відсутня на роботі, ці дні не рахувались, як відпустка. Наказ про звільнення ОСОБА_1 був відправлений поштою.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що вона працює з 2021 року в інтернаті заступником директора з соціальних послуг. Знаю позивача з дати отримання нею травми, було складено акт, оскільки вона перебувала в нетверезому стані та з роботи її відвезли в травмпункт, де вона відмовилась про огляду на стан сп`яніння, тому травму зарахували, як побутову. 22.04.2022 року телефонували до позивача та питали чи вийде вона на роботу та запитували про арматурні картки, вона відповіла, що вони у неї вдома. Арматурні картки заводять при поступленні підопічного до інтернату, одяг видається на кожну людину окремо сестрі-господині. При інвентаризації вона не була присутня, її проводять у зв`язку з сезонною зміною речей підопічних, однак в арматурних картках була повна розбіжність , речі повинні бути розписані на підопічних, а не перебувати в коморі сестри-господині. Ключі від комори були у позивача та на час її відсутності її ніхто не підміняв.

Свідок ОСОБА_15 показала суду, що вона працює в інтернаті з 2008 року комірником та їй не відомі обставини звільнення позивача, позивача знає, оскільки видає їй речі, як сестрі-господарці, вона за них розписувалась, потім присилала замість себе ОСОБА_26 , яка забрала речі.

Свідок ОСОБА_18 показала суду, що вона працює на посаді інспектора з березня 2003 року, знає позивача та про обставини її звільнення. Вона підписувала акт від 02.05.2022 року та бачила,як позивачу надали наказ 4Д та остання відмовилась від нього, а 11.05.2022 року написала, що не згодна з ним. 22.04.2022 року співробітники інтернату телефонували їй, однак вона повідомила, що вона не в м.Києві.

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що вона працює в інтернаті на посаді бухгалтера з червня 2020 року, позивача знає по роботі та була свідком при перерахунку м`якого інвентарю, про арматурні картки нічого не знає. При ній була відкрита комора сестри-господині та в ній виявлено речі, які були отримані на підопічних, але не розподілені між ними, виявлена відсутність арматурних карток, не знає чи запрошували позивача на інвентаризацію.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення догана або звільнення.

Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18) вказано, що «для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. […] при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17 (провадження № 61-227св18) зазначено, що виходячи із приписів законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Водночас не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц (провадження № 61-20068св18) Верховний Суд зробив висновок про те, що суд, вирішуючи спір, повинен з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. При системному аналізі трудового законодавства потрібно дійти висновку, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, який мав дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу), порушив її знову. Вирішуючи такий спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення.

Так, 25.04.2022 року наказом директора інтернату створено комісію для позапланової інвентаризації м`якого інвентарю та отримання арматурних карток, у зв`язку з довготривалою відсутністю сестри-господині ОСОБА_1 з 05.01.2022 року для проведенням позапланової інвентаризації речей підопічних, що знаходяться у неї у підзвіті і зберігаються в її коморі та внесення до арматурних карток підопічних м`якого інвентарю.

Актом перевірки від 25.04.2022 року встановлено, що 25.04.2022 року в кабінеті сестри-господарки ОСОБА_1 було виявлено надлишок речей підопічних 4-го відділення.

Від надання пояснення позивач відмовилася, як стверджується в акті про відмову написання пояснення від 02.05.2022 року.

02.05.2022 року наказом № 4-Д до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляду догани за порушення своїх посадових обов`язків, а саме: п. 4.1. «За збереження твердого та м`якого інвентарю», п. 4.7. «За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених цивільним законодавством та законодавством про працю України» посадової інструкції «Сестри-господині».Підставою для застосування цього дисциплінарного стягнення були порушення виявлені під час перевірки 25.04.2022 року.Проте в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 2.4. «Забезпечувати своєчасну видачу господарського, м`якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних», п. 2.7 «Вести необхідну обліково-звітну документацію тощо», на деяких речах відсутні штампи, що є порушенням п. 2.9 «Контролювати наявність чітких штампів на м`якому інвентарю тощо» посадової інструкції «Сестри-господині», а не пунктів 4.1. та 4.7. посадової інструкції, про які зазначено у наказі про застосування дисциплінарного стягнення.

Також у наказі від 02.05.2022 року № 4-Д зазначено про необхідність сестрі-господині ОСОБА_1 до 16.05.2022 року забезпечити видачу постільної та натільної білизни, виявленої комісією як надлишок у її кабінеті, підопічним із внесенням до арматурних карток відповідно до актів списання за 2016-2021 рр.

02.05.2022 року відповідачем складений акт про відмову ознайомлення з наказом про дисциплінарне стягнення, а з наказом про накладення дисциплінарного стягнення позивача ознайомлено лише 11 травня 2022 року.

Однак, відповідач не надав належних доказів того, що ті порушення, які він зазначає в наказі № 4-Д, були допущені саме позивачем та не доведено наявності її вини.

Позивач із 04 січня до 01 травня 2022 року була відсутня на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці.

За час відсутності позивача на роботі посадові обов`язки сестри-господарки виконували інші працівники відповідача та ці працівники мали безперешкодний доступ до комори, у якій зберігався інвентар.

Крім того, у наказі директора Інтернату від 25.04. 2022 року № 7 про створення комісії для позапланової інвентаризації м`якого інвентарю зазначено, що у зв`язку із довготривалою відсутністю сестри-господині ОСОБА_1 тимчасово-виконуючою обов`язки сестри-господині є ОСОБА_9 .

Тобто, саме ОСОБА_9 була зобов`язана у період відсутності позивача забезпечити видачу м`якого інвентарю підопічним інтернату, внести про це відомості в арматурні картки та проставити штампи на наявному інвентарі.

Суд встановив, що позивача належним чином не повідомляли про проведення позапланової інвентаризації (завчасно направити лист із проханням прибути на роботу для проведення інвентаризації) та, відповідно, не забезпечили їй можливості бути присутньою під час її проведення.

Таким чином, інвентаризація була проведена з грубим порушенням норм Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зокрема п. 1 розділу ІІ, яким передбачено, що інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Отже, заключний акт перевірки від 25.04.2022 року, який був підставою для видачі наказу від 02.05.2022 року № 4-Д про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, був одержаний відповідачем з порушенням законодавства і наказ, прийнятий на основі цього акта, також не може вважатися законним.

Позивач тривалий час взагалі не знала про застосування до неї першого дисциплінарного стягнення та про видачу наказу № 4-Д.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Однак, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 149 КЗпП України, не прохав позивача надати письмові пояснення до застосування ним дисциплінарного стягнення, встановленого наказом № 4-Д.

Догана оголошується у наказі роботодавця та доводиться до відома працівника під підпис (ч. 4 ст. 149 КЗпП).

Наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування оголошується (повідомляється) працівнику під підпис у триденний строк (п. 31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213; далі - Правила № 213).

Однак відповідач не ознайомив позивача з наказом під підпис у триденний строк.

Позивачу надали можливість ознайомитись та зазначити свої заперечення щодо змісту наказу № 4-Д лише 11.05.2022 року, тобто після того, як відповідач застосував до позивача друге дисциплінарне стягнення наказом від 04.05.2022 року № 5-Д.

Також, не зважаючи на те, що термін усунення порушень ОСОБА_1 у наказі про застосування дисциплінарного стягнення № 4-Д встановлено до 16.05.2022 року, відповідач 02.05.2022 року знову проводить перевірку відповідності нормам м`якого інвентарю на одну підопічну та встановлює відсутність інвентарю. Крім того іншим актом від 02.05.2022 року відповідач встановлює відсутність арматурних карток підопічних, які не були надані сестрою-господаркою ОСОБА_1

04.05.2022 року наказом № 5-Д до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення своїх посадових обов`язків, а саме за порушення своїх посадових обов`язків до сестри-господині медичного відділення (без конкретно визначеного пункту посадової інструкції).

Підставою для видачі цього наказу були акти перевірки від 02.05.2022 року, у яких встановлено порушення позивачем пункту 2.7 посадової інструкції «Вести необхідну обліково-звітну документацію тощо» посадової інструкції «Сестри-господині».

При цьому суд установив, що у копії наказу від 04.05.2022 року № 5-Д про застосування дисциплінарного стягнення, наданого суду відповідачем, на відміну від копії, наданої позивачем (а. с. 28 т. 1), міститься п. 2 «Сестрі-господині ОСОБА_1 виправити всі порушення у термін до 16.05.2022р. та надати на контроль до комісії.».

Також у цій копії наказу містить напис «Арматурні карточки були написані ( ОСОБА_20 )» (а.с. 81 т. 1).

Відповідачем до суду надано акт про відмову ознайомлення з наказом про дисциплінарне стягнення від 04.05.2022 року № 5-Д.

Тобто, наказ № 5-Д, наданий 05.05.2022 року позивачу для ознайомлення не містив жодної інформації щодо усунення порушень: ані щодо строку, ані щодо порядку або способу усунення порушень.

Однак, 04.05.2022 року ОСОБА_1 на ім`я директора інтернату надала пояснення про те, що арматурні картки не були зроблені у зв`язку з її тимчасовою непрацездатністю. Зобов`язалася виправити недоліки до 05.05.2022 року.

Суд звертає увагу на те, що строк усунення порушення є досить важливою частиною наказу № 5-Д, оскільки позивача було звільнено саме за неусунення порушення у строк, визначений у наказі № 5-Д.

Згідно із п. 92 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, після набрання чинності наказом, внесення змін до нього здійснюється лише шляхом видання нового наказу.

Тобто для внесення змін у наказ № 5-Д відповідач повинен був видати новий наказ з іншим номером і чітко зазначити про те, що ним вносяться зміни до наказу № 5-Д.

Дії інспектора Новикової Л.М. та директора Інтернату є незаконними, а обраний відповідачем спосіб внесення змін до першого наказу № 5-Д суперечить чинному законодавству.

За наявності поважних причин невиконання працівником його трудових функцій його вина відсутня, а звільнення за пункт 3 статті 40 КЗпП України вже проводити не можна. Такими причинами можуть бути: невиконання (чи неналежне виконання) працівником його трудових обов`язків внаслідок недостатньої кваліфікації, нездужання (навіть якщо воно не підтверджено відповідним документом медичної установи), у стані крайньої необхідності, за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок інших причин, незалежних від волі працівника.

Отже, враховуючи те, що відповідачем під час винесення наказів про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани було порушено вимоги чинного трудового законодавства, зокрема не доведено наявності вини позивача у порушенні її трудових функцій у зв`язку з відсутністю на робочому місці (тимчасова непрацездатність та відпустка), а також порушення порядку притягнення працівника до дисциплінарного стягнення у вигляді догани, не відібрання пояснень, несвоєчасне оголошення про наказ та внесення змін до наказу всупереч вимог законодавства, накази про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 02 травня 2022 року № 4-Д та від 04 травня 2022 року № 5-Д є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнати протиправним та скасування наказу про розірвання трудового договору.

Так, систематичне невиконання трудових обов`язків - неодноразове здійснення працівником цих вчинків (два чи більше разів здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше).

Звільнення з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України допускається тільки у тому випадку, якщо з моменту виявлення проступку пройшло не більше місяця (не враховуючи часу, коли працівник не працював у зв`язку з хворобою або перебуванням у відпустці), а з моменту його вчинення - не більше шести місяців.

Невиконання працівником обов`язків вже не буде підставою для звільнення, якщо він повторно вчинив дисциплінарний проступок після закінчення однорічного строку з дня застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення за попереднє вчинення дисциплінарного проступку.

Безпосередній керівник працівника, який вчинив порушення, доповідає роботодавцю про факт невиконання чи неналежного виконання його підлеглим трудових обов`язків (зазвичай, це робиться шляхом подання роботодавцеві доповідної записки про порушення трудової дисципліни, яка складається у довільній формі).

Роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. Водночас якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за - за таких обставин складається акт (як правило - посадовою особою, якій роботодавець доручив провадження службового розслідування за фактом вчинення працівником порушення трудової дисципліни), у присутності не менше двох інших співробітників, які є свідками того, що від працівника витребували письмове пояснення, а він відмовився його надати.

Недотримання цієї процедури може бути підставою для визнання органом з вирішення трудового спору (судом чи комісією по трудових спорах) неправомірним накладення дисциплінарного стягнення.

За одне й те саме правопорушення заборонено двічі притягувати до юридичної відповідальності одного й того самого виду (частина перша статті 61 Конституції України). За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (якщо за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, йому вже було оголошено догану, звільнити працівника за вчинення цього самого проступку не можна.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

Суд встановив, що у ході контрольної перевірки було виявлено, що сестра-господиня ОСОБА_1 видачу постільної та натільної білизни підопічним із внесенням до арматурних карток не виконала. Від пояснень відмовилася.

У зв`язку з невиконанням та не виправленням позивачем порушень, вказаних в наказах від 02.05.2022 року № 4-Д, від 04.05.2022 року № 5-Д, наказом директора Інтернату від 18.05.2020 року № 30-К ОСОБА_1 звільнено з 18 травня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для видачі цього наказу були накази від 02 травня 2022 року № 4-Д наказ від 04.05.2022 року № 5-Д про застосування дисциплінарного стягнення - догани до сестри-господині ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені судом обставини протиправності зазначених наказів, у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання посадових обов`язків.

Крім того, суд встановив, що фактично за період з 04 до 18 травня 2022 року позивач не вчинила нового проступку, за який до неї і було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Тобто, підставою для звільнення позивача з роботи стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов`язків, за які її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, 02 та 04 травня 2022 року, після чого вона не вчинила нового проступку та у відповідача не було підстав для її звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення догана чи звільнення.

Таким чином, відповідачем не дотримано норми трудового законодавства при звільненні позивача з роботи, а тому наказ про розірвання трудового договору слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

Таким чином, ОСОБА_1 слід поновити на посаді сестри-господині у КЗ «Святошинський психоневрологічний інтернат».

Системний аналіз та тлумачення положень ст. 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

Законодавство про працю не містить визначення ані вимушеного прогулу, ані оплати за весь час вимушеного прогулу, проте ці терміни неодноразово вживаються у КЗпП України.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця.

Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири вищезазначені умови.

Вимушеним прогулом за висновками Верховного Суду про застосування 235 КЗпП, що викладені 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 61-37956св18, визнається період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивач у позовній заяві зазначає, що в період з 04 січня до 05 квітня 2022 року позивач була тимчасово непрацездатна, а з 06 квітня до 01 травня 2022 року перебувала у відпустці, а тому розрахунок середньомісячної заробітної плати слід обчислювати виходячи з виплат за останні 2 повні календарні місяці роботи за грудень та листопад 2021 року.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості заробітна плата позивача у листопаді 2021 року становила 17 839,02 грн, за вирахуванням податків і обов`язкових платежів - 14 360,41 грн, у грудні 2021 року - 19 888,75 грн, за вирахуванням податків і обов`язкових платежів - 16 010,44 грн. Отже, 17 839,02 грн + 19 888,75 грн = 37 727,77 грн.

Кількість відпрацьованих робочих днів у листопаді та грудні 2022 РОКУ становила 22 робочі. Відповідно, кількість робочих днів за два місяці склала 44.

Таким чином, середньоденна заробітна плата для обчислення вимушеного прогулу дорівнює: 37 727,77 грн: 44 р/днів = 857,45 грн (без вирахування податків та обов`язкових платежів).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 28 травня 2022 року до 19 липня 2024 року включно, що дорівнює 487 031,60 грн, з розрахунку: 568 робочих днів * 857,45 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08 грудня 2021 року, викладеними у справі № 9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу(за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Суд, приймаючи розрахунок позивача до уваги як такий, що проведений відповідно до встановленого законодавством порядку, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 487 031,60 грн.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Разом з тим, вказував, що це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19).

Таким чином, суд, вирішуючи спір між сторонами, встановив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, дійшов висновку про задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

З огляду на ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір, який підлягав сплаті при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Отже з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 7 847,52 грн, з яких 4 870,32 грн за вимогу майнового характеру та 2 977,20 грн за три немайнові вимоги.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то сторона позивача має право подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки представник позивача звернувся з заявою в якій зазначив, що відповідні докази понесення судових витрат будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу "Святошинський психоневрологічний інтернат" про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 02 травня 2022 року № 4-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 04 травня 2022 року № 5-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 18 травня 2022 року № 30-К «Про розірвання трудового договору».

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри-господині Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» з дати звільнення.

Стягнути з Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 487 031 (чотириста вісімдесят сім тисяч тридцять одну) гривню 60 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» (код ЄДРПОУ: 03188777, місцезнаходження: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16) на користь держави судовий збір в розмірі 7 847 гривень 52 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальний заклад «Святошинський психоневрологічний інтернат», код ЄДРПОУ 03188777, місцезнаходження: м. Київ, вул. Івана Крамського, 16.

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2024 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб