Ухвала

від 19.11.2024 по справі 916/587/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

19 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/587/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Херсон

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024, ухвалене суддею Нікітенко С.В., м. Одеса, повний текст складено 22.05.2024

у справі № 916/587/24

за позовом: Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», м. Київ

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Профігруп», м. Херсон

2. ОСОБА_1 , м. Херсон

про стягнення 344 300 грн. 38 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24 задоволено позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», м. Київ стягнуто солідарно з відповідачів на його користь 288771 грн. 13 коп. заборгованості за кредитом, 55529 грн. 25 коп. заборгованості за відсотками, а також по 2582 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 10.06.2024 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 (головуючий суддя Богацька Н.С, судді Принцевська Н.М., Діброва Г.І.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 24.07.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

26.07.2024 ОСОБА_1 вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 (головуючий суддя Принцевська Н.М., судді Філінюк І.Г., Ярош А.І.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 16.09.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

23.09.2024 ОСОБА_1 втретє подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 (головуючий суддя Богацька Н.С. судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.,.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 11.01.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

14.11.2024 ОСОБА_1 вчетверте подав туж саму апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/587/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Колоколов С.І, Принцевська Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 року.

15.11.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/587/24.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) рішення або ухвала, що оскаржується;

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 року у справі №916/587/24 було складено та підписано 22.05.2024 року, 23.05.2024 року рекомендованим повідомленням копія рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 року у справі №916/587/24 була відправлена на офіційну адресу скаржника та повернулась на адресу Господарського суду Одеської області неврученою з поміткою: адресат відсутній. Як зазначає апелянт, він дізнався про рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, а оскаржуване рішення йому не вручалось.

Разом з тим, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24 була направлена до Південно-західного апеляційного господарського суду через засоби поштового зв`язку «Нова Пошта» 13.11.2024 року, та надійшла апеляційна скарга до апеляційного господарського суду 14.11.2024 року, тобто з пропуском, передбаченого чинним процесуальним законодавством строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі №916/587/24, не обґрунтовуючи, поважності пропуску строку на апеляційне оскарження даного рішення.

Питання щодо поновлення процесуальних строків унормовано чинним процесуальним законодавством України і вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні наявних доказів.

Так, з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наявності правових підстав вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №910/15120/20 встановлено, що у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Така особа зобов`язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що скаржником не наведено належних підстав та не надано належних доказів для визнання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Крім того, положенням ч.2 п.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог пп. 4 п.2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За нормами Закону України Про судовий збір за апеляційний перегляд рішення, враховуючи те, що скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а саме, 6 197 грн. 40 коп. (4131,60 грн * 150%).

Проте, як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 та доданих до неї документів, апелянтом не надано жодних доказів сплати судового збору за подання відповідної апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку та розмірі, натомість заявлено клопотання, у якому скаржник просить відстрочити йому сплату судового збору, яке обґрунтовано скрутним матеріальним становищем товариства.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд наділений правом відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору: за клопотанням окремих категорій фізичних осіб, або якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Утім скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а тому доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору судом відхиляються.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, враховуючи, що передбачені ст. 8 Закону України "Про судовий збір" умови відсутні, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що скаржником не надано належних доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до обов`язкового числа документів, що додаються до апеляційної скарги, відносяться докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно статті 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, скаржником не надано жодних доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи, натомість, скаржником додано 2 екземпляра апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що в силу приписів Господарського процесуального кодексу України саме на скаржника покладено обов`язок надсилання копії скарги іншій стороні у справі, а не на суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що скаржником до апеляційної скарги не додано належних та допустимих, в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів надсилання її копії іншим учасникам справи, що свідчить про недотримання вимог п. 3 ч. 3 ст. 258, 259 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За таких обставин, оскільки скаржником не виконано вимоги п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга відповідно до статей 174, 260 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24 залишити без руху.

2. ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: вказати належні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 у справі № 916/587/24 надати належні докази сплати судового збору у розмірі 6 197 грн. 40 коп. та докази направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов