Постанова

від 07.11.2024 по справі 910/3089/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. Справа№ 910/3089/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Сибіги О.М.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 07.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 (повний текст складено 04.09.2024)

у справі № 910/3089/24 (суддя - В.В. Сівакова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»

про стягнення 9 669 488,06 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 13.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення 9 669 488,06 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.11.2022 між сторонами укладено договір добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ та добровільного страхування майна № 356/22-Из/01. Відповідно до п. 3.1 договору за цим договором страховими випадками можуть визнаватися втрата, знищення (загибель) або пошкодження майна в результаті пожежі. 14.08.2023 в с. Бишів, вул. Гайдуківська, 83б сталася пожежа (страховий випадок), внаслідок якої було знищено (загибель) застраховане майно, що підтверджується актом про пожежу від 14.08.2023. Позивач повідомив про настання страхового випадку та надав всю необхідну інформацію (документи) на запити відповідача. В подальшому 13.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте листом № 171123-3361/к/у від 17.11.2023 відповідачем повідомлено про відстрочення прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. Позивачем повідомив відповідача, що дане повідомлення (відстрочення) є незаконним та необґрунтованим, внаслідок чого 10.01.2024 була направлена вимога про сплату страхового відшкодування, у відповідь на яку відповідач листом від 08.02.2024 повідомив про відмову у виплаті, посилаючись на те, що заявлений випадок, внаслідок якого було пошкоджено (знищено) застраховане майно, є винятком із страхових випадків та не породжує обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 9 419 850,00 грн страхового відшкодування, 80 068,74 грн пені, 103 882,11 грн інфляційних витрат та 65 687,21 грн 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 (повний текст складено 04.09.2024) у справі № 910/3089/24 у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними засобами доказування обставин настання страхового випадку як підстави для виплати страхового відшкодування на користь позивача, а відтак не доведено протиправності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 9 419 850,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

5. У зв`язку з тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 80 068,74 грн пені, 103 882,11 грн інфляційних витрат та 65 687,21 грн 3% річних є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 9 419 850,00 грн, то місцевий суд прийшов до висновку, що в позові в цій частині також слід відмовити.

6. Місцевим судом виснувало, що оскільки автонавантажувач «Toyota» за договором не був застрахованим майном, у відповідності до п. 3.4.6 договору відповідач не має обов`язку відшкодовувати збитки, завдані внаслідок його поломки, оскільки подія, внаслідок якої було пошкоджено майно є виключенням зі страхових випадків відповідно до умов договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/3089/24, представник скаржника адвокат Корнілов Л.О., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» на підставі ордеру про надання правової допомоги від 23.09.2024 року, 23.09.2024 р. у встановлений процесуальний строк подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 р. у справі № 910/3089/24 та ухвалити нове, відповідно до якого задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування».

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

9. З застрахованим майном не сталося ніяких поломок або пошкоджень, воно було знищено виключно через пожежу. Виключення за ризиком «пожежа», які не підлягають відшкодуванню зазначенні у абзацах 1-5 підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору, та дані виключення не були встановлені страховиком.

10. Технічним висновком про причини пожежі не встановлено точну причину пожежі (беззаперечного твердження), а саме що причиною пожежі є якась дія. Так, аналізуючи зазначений висновок, слідує, що висновки даного документу не є твердженням, а лише припущенням: «ймовірною причиною пожежі що виникла….., могло стати...».

11. Всі дії страхової компанії, а саме: незаконне відстрочення прийняття рішення, відмова у виплаті та як наслідок використання/підміна понять з одних видів страхових ризиків на інші, - беззаперечно свідчить про порушення страховою компанією умов договору та принців добросовісності.

12. На думку скаржника, місцевий господарський суд на все вищевикладене уваги не звернув та дійшов помилкового та передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

13. Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» у справі № 910/3089/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Хрипун О.О., Сибіга О.М.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипун О.О., Сибіга О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/3089/24; розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; справу № 910/3089/24 призначено до розгляду на 24.10.2024.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипун О.О., Сибіга О.М.) заяву позивача про відкладення розгляду справи задоволено; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/3089/24 відкладено на 07.11.2024.

Позиції учасників справи

16. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Клопотання учасників справи

17. 23.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку у зв`язку з відрядженням до м. Хмельницький з метою участі у слідчих та інших необхідних діях, пов`язаних з аваріює повітряного судна «Aero AT-3 R-100», UR-CSB, що сталася на аеродромі «Хмельницький».

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Хрипун О.О., Сибіга О.М.) заяву позивача про відкладення розгляду справи задоволено; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/3089/24 відкладено на 07.11.2024.

Явка представників учасників справи

19. У судове засідання 07.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

20. У судовому засіданні 07.11.2024 представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

21. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції просив залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22. 16.11.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (відповідач, страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» (позивач, страхувальник) та Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (третя особа, вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ та добровільного страхування майна № 356/22-Из/01 (далі - договір).

23. Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користування і розпорядженням майном, вказаним у додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору (далі - майно, застраховане майно).

24. Згідно додатку № 1 до договору застрахованим майном є обладнання з переробки покришок (лінія цілком), виробник - Genox Recycling Tech(China) CO., LTD у складі: конвеєр CBR13070, двовальний шредер M1200L-R, конвеєр CBR8080L; рашпер (або сепаратор сталевого дроту) S1200, вібраційний стіл VT11050, магнітний сепаратор MDD40130; гвинтовий навантажувач SC2530, скребковий конвеєр СВС4060, конвеєр CBU4035, гранулятор GXC1200T, вібраційний стіл VT12035-S2, конвеєр СВР4035, вертикальний гвинтовий конвеєр SCV1620-35, вертикальний гвинтовий конвеєр SCV1620-50, зигзагоподібний класифікатор GZ800, вертикальний гвинт SCV1615-50, забір гумового порошку

25. Цей договір укладається відповідно до Закону України «Про страхування», на підставі Ліцензії серії АЕ № 198580 строк дії з 21.03.2006, Ліцензії серія АЕ № 198587 строк дії з 21.03.2006 та страхування майна здійснюється у відповідності до «Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (нова редакція)», зареєстрований Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09.04.2020, «Правил добровільного страхування майна (іншого, ніж залізничний, наземний, повітряний, водний транспорт (морській внутрішній та інші види водного транспорту), вантаж та багаж (вантажобагаж)) (нова редакція)», зареєстрованих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09.04.2020 (надалі «правила»). Правила є загальнодоступними та розміщені на вебсайті Страховика в мережі Інтернет https://arsenal-ic.ua за адресою: https://arsenal- ic.ua/page/pro-kompaniyu (п. 1.2 договору).

26. Відповідно до п. 2.1 договору загальна страхова сума за договором дорівнює 9.515.000,00 грн.

27. Згідно з п. 2.2 договору безумовна франшиза за договором складає 1% від розміру страхової суми по кожному застрахованому об`єкта майна, зазначеному в додатку № 1 до договору. за страховими випадками, зазначеними в розділі 3 цього договору.

28. Відповідно до п. 3.1. договору за цим договором страховими випадками можуть визнаватися втрата, знищення (загибель) або пошкодження майна в результаті:

29. 3.1.1. Пожежі - процесу горіння з відкритим полум`ям або без нього (тління) поза місцями, що спеціально для цього призначені, що може розповсюджуватися спонтанно та довільно. Страховими визнаються випадки пожежі, які виникли внаслідок природних та техногенних причин. Також відшкодовуються збитки внаслідок пошкодження димом, дії продуктів горіння і заходів пожежогасіння.

30. Позивач зазначає, що 14.08.2023 в с. Бишів, вул. Гайдуківська буд. 83-Б сталася пожежа (страховий випадок), внаслідок якої було знищено (загибель) застраховане майно (підтверджується актом про пожежу від 14.08.2023).

31. У акті про пожежу від 14.08.2023 Фастівського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області зафіксовано, що 14.08.2023 о 19 год. 14 хв. (час орієнтовний) виникла пожежа на об`єкті «виробничо-складка будівля» за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Бишів, вул. Гайдуківська буд. 83-Б, власник (орендар) ТОВ «Укрекотехнологія». Повідомлення про пожежу надійшло 14.08.2023 о 19 год. 29 хв. від невстановленої особи. Пожежу ліквідовано о 01 год. 31 хв. 15.08.2023. Пожежею знищено покриття на площі 1250 кв. м, обладнання виробничої лінії Genox01200 по переробці гуми, 4 установки приливно-витяжної вентиляції, системи кондиціонування повітря, 2 системи компенсації реактивної електроенергії по 250 кв, катер (моторний човен) «LUND», пара дизельна (погрузчик) «Toyota», крихта гумова 1,4 мм 60 тон, компресор повітряний «Kaezer», кран балка, інструменти, електроінструменти та інше обладнання виробничого процесу. Причина пожежі (встановлена чи ймовірна) встановлюється.

32. 15.08.2023 позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

33. Відповідач листами № 240823-2452/к/у від 24.08.2023, № 300823-2503/к/у від 30.08.2023, № 250923-2778/к/у від 25.09.2023 та № 191023-3031/к/у від 19.10.2023 посилаючись на п. 6.4.8 та п. 7.1.8 договору запросив у позивача перелік документів, який необхідний для встановлення причин та обставин настання страхового випадку, вказавши що він не є вичерпний та може змінюватись та/або доповнюватись в процесі розслідування.

34. В подальшому 13.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою № 165 від 13.11.2023 про виплату страхового відшкодування в розмірі 9.515.000,00 грн за наслідками страхового випадку, який стався 14.08.2023 внаслідок пожежі та знищення майна позивача застрахованого згідно договору № 356/22-Из/01 від 16.11.2022.

35. Листом № 171123-3361/к/у від 17.11.2023 відповідач повідомив позивача про відстрочення прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

36. Позивач повідомив відповідача, що дане повідомлення (відстрочення) є незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає умовам договору, внаслідок чого була направлена вимога від 10.01.2024 про сплату страхового відшкодування в розмірі 9.419.850,00 грн (за вирахуванням франшизи).

37. Крім цього, 10.01.2024 відповідачу був направлений адвокатський запит з проханням повідомити, які дії були вчинені ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в період часу з 13.11.2023 по 10.01.2024 щодо встановлення обставин по страховому випадку, який стався 14.08.2023 та надати копії відповідних документів.

38. Відповідач у відповідь на адвокатський запит листом № 220124-487/к від 22.01.2024 повідомив, що зважаючи на те, що для відповіді на запит необхідним є пошук інформації серед значної кількості даних, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ПрАТ «СК «Арсенал страхування» повідомляє про продовження розгляду запиту до двадцяти робочих дні з дня його отримання.

39. Листом № 060224-0372/к від 06.02.2024 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на підпункти 3.4.6., 6.1.9 договору встановивши відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за заявленим випадком. В подальшому інформацію було продубльовано листом № 080224-1057/к від 08.02.2024 та листом № 090224-1087/к від 09.02.2024, зазначивши, що у відповідності до умов укладеного договору заявлений випадок, внаслідок якого було пошкоджено (знищено) застраховане майно, є винятком із страхових випадків та не породжує обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

40. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

41. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

42. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

43. Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

44. У справі, що розглядається, спір виник між страховою компанією та страхувальником щодо відшкодування збитків через часткову втрату застрахованого вантажу та понесених у зв`язку з цим витрат.

45. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

46. Відповідно до статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

47. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

48. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

49. Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

50. Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

51. Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

52. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

53. Відповідно до статті 354 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

54. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

55. Відповідно до ч. 1, ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

56. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

57. Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

58. Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

59. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

60. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що скаржником в основу апеляційної скарги покладено твердження, що з застрахованим майном не сталося ніяких поломок або пошкоджень, воно було знищено виключно через пожежу. Виключення за ризиком «пожежа», які не підлягають відшкодуванню зазначенні у абзацах 1-5 підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору, та дані виключення не були встановлені страховиком.

61. Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням скаржника та зазначає, що місцевим судом вірно виснувано, що пожежа, внаслідок якої було знищене застраховане майно (лінія з переробки шин) сталася внаслідок несправності (поломки) автонавантажувача (машини) «Toyota», що на момент пожежі перебував у складському приміщенні, де було розташоване застраховане майно.

62. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом № 161 від 08.09.2023 щодо можливості починати роботи по вивозу сміття, розбору завалів; позитивна відповідь на цей лист буде означати завершення робіт з боку фахівців, що мають зробити висновки щодо пожежі, яка відбулась на виробництві 14.08.2023.

63. Відповідач листом № 110923-2610/к/у від 11.09.2023 не заперечив щодо початку проведення позивачем робіт з ліквідації наслідків пожежі, при цьому звернув увагу, що надання даного дозволу не є визнанням страховиком події страховим випадком та не покладає на страховика обов`язку виплати страхового відшкодування внаслідок події.

64. Відповідно до підпунктів 6.2.2. - 6.2.3. пункту 6.2. договору страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхового відшкодування. При настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк, передбачений розділом 7 договору.

65. Згідно п. 7.3. договору страховик протягом десяти робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів згідно з п. 7.1. договору (за умови виконання особою, яка має право на одержання страхового відшкодування, умов п. 6.6. договору), складає страховий акт, який кваліфікує подію як страховий (не страховий) випадок, та в якому зафіксований розмір завданих збитків і сума страхового відшкодування. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до п. 7.11 договору. Якщо випадок визнано страховим, страхове відшкодування виплачується протягом 5-ти робочих днів з дня складення страхового акту.

66. Відповідно до підпункту 7.11.3. пункту 7.11. договору страховик має право відстрочити складання страхового акту, якщо розпочато кримінальне провадження за фактом настання події або щодо страхувальника та ведеться розслідування обставин події, - на строк до закінчення розслідування або судового розгляду, але не більше, ніж на 90 днів з дня одержання заяви на виплату страхового відшкодування та всіх необхідних документів.

67. Відповідач листом № 171123-3361/к/у від 17.11.2023 повідомив позивача про відстрочення прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на підпункт 7.11.3. пункту 7 розділу 7 договору.

68. Посилання позивача на те, що відповідач неправомірно відстрочив складання страхового акту, оскільки останньому на час підписання листа від 17.11.2023 було достеменно відомо, що кримінальне провадження за фактом настання події або щодо страхувальника не велось та як наслідок не ведеться розслідування обставин події в рамках кримінального провадження, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки ані позивачем ані відповідачем не подано доказів коли саме відповідачу стало відомо про закриття кримінального провадження.

69. Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

70. Відповідне право страховика проводити власне розслідування причин та обставин випадку, що має ознаки страхового та встановлювати розмір збитків також передбачене умовами пунктів 6.1.3, 6.1.5 договору.

71. Відповідач зазначає, що після отримання повідомлення про настання події, на виконання умов договору, відповідач розпочав власне розслідування для з`ясування причин, обставин настання події та розміру збитку, шляхом неодноразового огляду пошкодженого майна та надіслання позивачу, органам ДСНС України ряду запитів щодо надання інформації та документів.

72. На запит відповідача № 180823-6190к від 18.08.2023 надійшла відповідь ГУ ДСНС України № 942 від 31.08.2023 з додатками, серед яких були надані акт про пожежу від 14.08.2023 та Технічний висновок № 56/В/18.08.2023 від 18.08.2023 по дослідженню пожежі, що виникла 14.08.2023 у виробничому приміщенні ТОВ «Укрекотехнологія» за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Вишів, вул. Гайдуківська, 83Б.

73. В акті про пожежу від 14.08.2023 зазначено, що причина пожежі встановлюється.

74. Згідно технічного висновку № 56/В/18.08.2023 від 18.08.2023, який складено Дослідно-випробувальною лабораторією 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області на виконання п. 6 розділу V Порядку спільних дій Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень та інших подій, пов`язаних з пожежами», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 621 від 24.07.2027, фахівцями ДСНС України було встановлено, що ймовірною причиною пожежі, що виникла 14.08.2023 у виробничому приміщенні ТОВ «Укрекотехнологія» за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Вишів, вул. Гайдуківська, 83Б, могло стати виникнення горіння горючих елементів автонавантажувача, внаслідок несправності електричної системи, в результаті механічного пошкодження силової електромережі автонавантажувача «Toyota».

75. При цьому, за результатами дослідження та проведення загального огляду об`єкта пожежі, зважаючи на характер вигорання елементів фахівцями ДСНС України було встановлено, що процес полум`яного горіння, на початковій стадії розвитку пожежі протікав в салоні автомобіля (автонавантажувача «Toyota») під сидінням водія, на що вказує найбільше пошкодження кузова автомобіля від агресивного впливу високої температури. Ретельно оглянувши дану частину автонавантажувача, було встановлено, що займання розпочалося в місці розміщення акумуляторної батареї (яка має ознаки короткого замикання), де також знаходиться велика кількість силових мідних дротів великого діаметру, один з яких має явні ознаки механічного пошкодження, що в свою чергу могло призвести до незворотної термічної реакції.

76. Фахівцями ДСНС України було визначено цю версію найбільш вірогідною, в той же час, зазначено, що дані обставини потребують перевірки органами досудового розслідування.

77. За наслідками події 15.08.2023 Фастівським районним управлінням поліції ГУ НП в Київській області було розпочато кримінальне провадження № 12023111310002409 за ознаками ч. 1 ст. 270 Кримінального кодексу України.

78. Постановою Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області від 20.09.2023 кримінальне провадження № 12023111310002409 від 15.08.2023 закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 Кримінального кодексу України.

79. За результатами проведеного розслідування слідчим СВ Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області було встановлено, що пожежа сталась через горіння горючих елементів автонавантажувача, внаслідок несправності електричної системи, в результаті механічного пошкодження силової електромережі автонавантажувача «Toyota».

80. Тобто, за результатами дослідження причин пожежі фахівцями ДСНС України та досудового розслідування, проведеного слідчим СВ Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, було встановлено, що причиною пожежі стала несправність електричної системи належного позивачу (на підставі договору купівлі-продажу № АБ-0514/20 від 13.10.2020) автонавантажувача «Toyota», що на момент настання події перебував у складському приміщенні, де було розташоване застраховане майно.

81. Судом встановлено, що належний позивачу автонавантажувач «Toyota» не входить до переліку застрахованого за договором майна.

82. Відповідно до п. 3.4.6 договору страховик не відшкодовує збитки, завдані внаслідок поломки машин та обладнання, у тому числі внаслідок короткого замикання, струмових перевантажень та перенапруг тощо, крім випадків, коли поломка машин та обладнання (які є застрахованим майном) викликана подією, визначеною у п. п. 3.1.1-3.1.9 договору, при цьому поломка машин та/або обладнання призвела до пошкодження, знищення або втрати (загибелі) майна.

83. Тобто, страховик не відшкодовує збитки, завдані внаслідок поломки машин та обладнання, які не застраховані та при цьому поломка таких машин та/або обладнання призвела до пошкодження, знищення або втрати (загибелі) застрахованого майна.

84. Як вже було зазначено, пожежа, внаслідок якої було знищене застраховане майно (лінія з переробки шин) сталася внаслідок несправності (поломки) автонавантажувача (машини) «Toyota».

85. Відповідно до загальновідомого поняття, машина - технічний об`єкт, який складається із взаємопов`язаних функціональних частин (деталей, вузлів, пристроїв, механізмів та ін.), що використовує енергію для виконання покладених на нього функцій. Традиційно, під машиною розуміють технічну систему, яка виконує або допомагає у виконанні якогось виду роботи. Проста машина - механізм, який перетворює напрям або величину сили без споживання енергії.

86. Відповідно до підпункту 21 пункту 4 розділу І Правил охорони праці під час експлуатації навантажувачів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 1220 від 27.08.2018, навантажувач - машина циклічної дії, що належить до безрейкового долішнього транспорту (технологічних транспортних засобів), обладнана підіймальним механізмом (вантажопідіймачем) і вилами (платформою) або одним із змінних вантажозахоплювальних пристроїв для забезпечення підіймання, транспортування, навантаження, розвантаження, штабелювання та укладання вантажів.

87. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що оскільки автонавантажувач «Toyota» за договором не був застрахованим майном, у відповідності до п. 3.4.6 договору відповідач не має обов`язку відшкодовувати збитки, завдані внаслідок його поломки, оскільки подія, внаслідок якої було пошкоджено майно є виключенням зі страхових випадків відповідно до умов договору.

88. Згідно вимог передбачених ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

89. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

90. Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування на законодавчому рівні визначені у ст. 26 Закону України «Про страхування», зокрема такими є:

91. 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

92. 2) вчинення страхувальником-фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку;

93. 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

94. 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

95. 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

96. 6) інші випадки, передбачені законом.

97. Частиною 2 вказаної статті також встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

98. Відповідно до п. 6.1.9. договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування згідно з чинним законодавством України та умовами договору.

99. Саме пунктом 3.4.6 договору страхування і передбачено конкретний виняток для відмови у виплаті страхового відшкодування, а саме: страховик не відшкодовує збитки, завдані внаслідок поломки машин та обладнання, у тому числі внаслідок короткого замикання, струмових перевантажень та перенапруг тощо, …, при цьому поломка машин та/або обладнання призвела до пошкодження, знищення або втрати (загибелі) майна.

100. В даному випадку саме несправність автонавантажувача «Toyota» стала причиною пожежі, що знищила застраховане майно.

101. Згідно з частиною 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

102. Зокрема, частина 1 статті 991 Цивільного кодексу України та частина 1 статті 26 Закону України "Про страхування" встановлюють перелік випадків, коли страховик вправі відмовити страхувальнику у здійсненні страхових виплат.

103. Одночасно у частині 2 статті 991 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 26 Закону України "Про страхування" визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

104. Отже, перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, що визначені законом, не є вичерпним. У договорі сторони мають право визначити інші підстави на власний розсуд, але за умови, що вони не суперечать закону.

105. Вказана правова позиція відображена також у Постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/4569/21.

106. Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 26 Закону України «Про страхування» рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

107. Листом № 060224-0372/к від 06.02.2024 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на підпункти 3.4.6., 6.1.9 договору встановивши відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за заявленим випадком. В подальшому інформацію було продубльовано листом № 080224-1057/к від 08.02.2024 та листом № 090224-1087/к від 09.02.2024, зазначивши, що у відповідності до умов укладеного договору заявлений випадок, внаслідок якого було пошкоджено (знищено) застраховане майно, є винятком із страхових випадків та не породжує обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

108. Отже, підставою для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування позивачу було те, що заявлений випадок, внаслідок якого було пошкоджено (знищено) застраховане майно, є винятком із страхових випадків та не породжує обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

109. Згідно технічного висновку № 56/В/18.08.2023 від 18.08.2023, який складено Дослідно-випробувальною лабораторією 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області - ймовірною причиною пожежі, що виникла 14.08.2023 у виробничому приміщенні ТОВ «Укрекотехнологія» за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Вишів, вул. Гайдуківська, 83Б, могло стати виникнення горіння горючих елементів автонавантажувача, внаслідок несправності електричної системи, в результаті механічного пошкодження силової електромережі автонавантажувача «Toyota».

110. І хоч позивач зазначає, що фрази «ймовірною причиною» та «могло стати» не є стверджувальними, проте не наводить доказів того, що пожежа сталася НЕ внаслідок несправності електричної системи автонавантажувача «Toyota».

111. Більше того, як вже зазначалося, за результатами проведеного розслідування слідчим СВ Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області було встановлено, що пожежа сталась через горіння горючих елементів автонавантажувача, внаслідок несправності електричної системи.

112. Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

113. Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

114. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

115. 01.01.2024 введено в дію Закон України «Про страхування» № 1909-ІХ від 18.11.2021 в новій редакції.

116. Згідно ч. 2 ст. 104 Закону України «Про страхування» (в новій редакції) підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування.

117. Пунктом 3.4.6. договору передбачено виняток із страхових випадків, а саме страховик не відшкодовує збитки, завдані внаслідок поломки машини, крім випадків, коли такі машини є застрахованим майном при цьому поломка машин та/або обладнання призвела до пошкодження, знищення або втрати (загибелі) майна.

118. Отже, на підставі ст. 104 Закону України «Про страхування», п.п. 3.4.6., 6.1.9 договору відповідачем у листі № 0602240372/к від 06.02.2024 було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за заявленим випадком.

119. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спір у межах предмета і підстав заявленого позову, у сукупності оцінивши надані сторонами докази та встановлені фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування за Договором добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ та добровільного страхування майна № 356/22-Из/01 від 16.11.2022, а тому у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати на користь позивача суми страхового відшкодування.

120. При цьому, апеляційним господарським судом враховується, що позивачем не спростовані викладені у технічному висновку № 56/В/18.08.2023 від 18.08.2023 обставини та не спростовані обставини встановлені за результатами проведеного розслідування слідчим СВ Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області у кримінальному провадженні № 12023111310002409 від 15.08.2023, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з тим, що факти, викладені у вказаних доказах свідчать про виключення пожежі зі страхових випадків передбачених договором страхування, що не дає правових підстав до виплати страхового відшкодування.

121. У зв`язку з наведеним, твердження скаржника, що всі дії страхової компанії, а саме: незаконне відстрочення прийняття рішення, відмова у виплаті та як наслідок використання/підміна понять з одних видів страхових ризиків на інші, - беззаперечно свідчить про порушення страховою компанією умов договору та принців добросовісності, - не відповідають дійсним обставинам справи.

122. Крім того, в апеляційній скарзі позивач посилається на умови Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ, зареєстрованих розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 660 від 09.04.2020 зі змінами №1 (зареєстрованими рішенням Національного Банку України №21/1406-пк від 25 вересня 2020 року) та зазначає, що автонавантажувач не може бути застрахований за цими правилами.

123. Однак, такі доводи є необґрунтованими, адже відповідно до п. 2.2.2.1 цих Правил, застрахованим може бути промислове, виробниче, торгівельне, технологічне та інше обладнання та устаткування (системи, апарати, установки, верстати, передавальні і силові машини, інші агрегати, механізми і прилади тощо.

124. Варто зауважити, що належність автонавантажувача саме до технологічного обладнання (машини) підтверджується також тим, що їх експлуатація повинна відбуватися з обов`язковим дотриманням правил охорони праці та вимог безпеки до обладнання, яку роботодавець повинен підтримувати на рівні, зазначеному в Правилах охорони праці під час експлуатації навантажувачів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2018 року № 1220 і в інших нормативно-правових актах з охорони та гігієни праці, під час використання навантажувачів.

125. Що ж стосується посилання позивача на п. 4.2.7. Правил добровільного страхування майна іншого, ніж залізничний, наземний, повітряний, водний транспорт (морський внутрішній та інші види водного транспорту), вантаж та багаж (вантажобагаж), зареєстрованих розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 660 від 09.04.2020 зі змінами №1 (зареєстрованими рішенням Національного Банку України №21/1406-пк від 25 вересня 2020 року) та додаток №7 до цих Правил, то суд зазначає, що вказаний пункт стосується випадку, коли відповідне майно (машини) є застрахованими за договором.

126. Тоді, поломка цього застрахованого майна є страховим випадком і збитки підлягають відшкодуванню.

127. У даному ж випадку достовірно встановлено, що автонавантажувач (машина) не є застрахованим за Договором страхування майном, а тому, відповідно до п. 3.4.6 Договору страхування знищення застрахованого майна (лінії з переробки шин) внаслідок пожежі, яка виникла через поломку незастрахованої машини (автонавантажувача) є винятком із страхових випадків.

128. Крім того, відповідно до п. 4.8. цих Правил, договором страхування за згодою сторін можуть бути передбачені інші виключення або обмеження страхування, що не суперечать законодавству України.

129. Саме поломка (несправність) машини (автонавантажувача) призвела до знищення застрахованого майна, і цей випадок є виключенням (винятком) із переліку страхових випадків за умовами Договору страхування.

130. Отже, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування обставин настання страхового випадку як підстави для виплати страхового відшкодування на користь позивача, а відтак не доведено протиправності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 9 419 850,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

131. У зв`язку з тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 80 068,74 грн пені, 103 882,11 грн інфляційних витрат та 65 687,21 грн 3% річних є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 9 419 850,00 грн, в позові в цій частині також слід відмовити.

132. Відповідно до статті 210 ГПК України, що має назву "Дослідження доказів", суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів визначений у § 3 глави 6 Розділу ІІІ ГПК України.

133. Стаття 86 ГПК України, що має назву "Оцінка доказів", визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

134. Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії оцінки як належність, допустимість та достовірність (статті 76-78 ГПК України); доказів у їх сукупності - вірогідність (стаття 79 ГПК України).

135. Тобто заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Оцінка доказів завершує весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 14-9цс23)).

136. Отже, поняття "дослідження доказів" та "оцінка доказів" не є тотожними за своїм змістом. Дослідження доказів виступає одним з етапів судового доказування, який передує оцінці доказів. Порушення правил оцінки доказів судом першої (апеляційної) інстанції може виражатися або в порушенні правил дослідження доказів, або в неправильній оцінці доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

137. У справі, що переглядаються, місцевий суд дослідив зібрані у справі докази та прийшов до обґрунтованого висновку, щодо правомірності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування.

138. Колегія суддів наголошує, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

139. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

140. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

141. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

142. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

143. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

144. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

145. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

146. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

147. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

148. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

149. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

150. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення коштів. За відсутності таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» не підлягають задоволенню повністю.

151. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заявлених позивачем сум.

152. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

153. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

154. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

155. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

156. Відповідно до ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

157. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

158. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

159. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

160. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

161. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

162. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

163. Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 9 669 488,06 грн.

164. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

165. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

166. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду у даній справі є обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

167. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

168. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

169. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

170. Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекотехнологія» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі №910/3089/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.2024 в перший день після повернення з відрядження судді Хрипуна О.О.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.М. Сибіга

О.О. Хрипун