Постанова

від 14.11.2024 по справі 927/524/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. Справа№ 927/524/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.11.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Північ Агро"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024

по справі №927/524/24 (судді - Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас Груп"

до Фермерського господарства "Північ Агро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційний та інших злочинів

про стягнення 508 510,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Оджас Груп (далі - позивач, ТОВ Оджас Груп) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з позовом до Фермерського господарства Північ Агро (далі - відповідач, ФГ Північ Агро, скаржник) про стягнення 508 510,91 грн, з них: 200 000,00 грн основного боргу на підставі договору поставки скрапленого газу № LPG 30/08/2021-1 від 30.08.2021; 211 120,83 грн пені за період з 03.09.2021 по 30.05.2024; 17 628,54 грн 3% річних за аналогічний період та 79 761,54 грн інфляційних втрат за період з грудня 2021 року по квітень 2024 року, нарахованих на підставі п. 9.3. Договору та статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар (газ нафтовий скраплений, код УКТЗЕД 2711 19 00 00).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 по справі №927/524/24 задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оджас Груп» до Фермерського господарства «Північ Агро», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційний та інших злочинів про стягнення 508 510,91 грн. Стягнуто з Фермерського господарства "Північ Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас Груп" 200 000,00 грн основного боргу, 211 120,83 грн пені, 17 628,54 грн 3% річних, 79 761,54 грн інфляційних втрат, 7627,66 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивачем доведене порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо розрахунку за отриманий товар у сумі 200 000,00 грн, прострочення з оплати якого триває протягом трьох років (з вересня 2021 року), у звязку з чим позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення з відповідача окрім суми основного боргу ще 211 120,83 грн пені за період з 03.09.2021 по 30.05.2024, 17 628,54 грн 3% річних за аналогічний період та 79 761,54 грн інфляційних втрат за період з грудня 2021 року по квітень 2024 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарський суд Чернігівської області від 05.08.2024 по справі №927/524/24, Фермерське господарство "Північ Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 по справі №927/524/24 в повному обсязі. Ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оджас Груп" до Фермерського господарства "Північ Агро" в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник не є належним відповідачем у справі, оскільки ухвалою Сосницького районного суду міста Черкаси від 03.02.2023 у справі № 712/1017/23 передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційний та інших злочинів у порядку та на умовах, передбачених статтями 19 - 24 Закону від 10.11.2015, зокрема, корпоративні права та статутний капітал ФГ Північ Агро. На майно, корпоративні права та статутний капітал ФГ Північ Агро накладений арешт ухвалою Сосницького районного суду міста Черкаси від 11.01.2023 у справі № 712/196/23, та повторно ухвалою Сосницького районного суду міста Черкаси від 02.03.2023 у справі № 712/2072/23, шляхом заборони користуватись таким майном.

Також скаржник зазначає про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

26.09.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до такого:

- сам факт арешту майна арешту майна Відповідача та передача в управління корпоративних прав третій особі не свідчить про зміну правосуб`єктності Відповідача та його процесуальної правоздатності;

- Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не може бути відповідачем у справі так як не є суб`єктом правовідносин господарського договору по якому було допущено порушення самим відповідачем, який на сьогоднішній день зареєстрований, як юридична особа за законодавством України;

- розрахунок штрафних санкцій судом було перевірено та зроблено висновки про обґрунтованість обчислення штрафних санкцій, як таких що проведені в рамках існуючого договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 витребувано з Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 матеріали справи №927/524/24.

12.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали по справі №927/524/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 17.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 відкладено розгляд справи №927/524/24 на 14.11.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представник третьої особи з`явився у судове засідання 14.11.2024, який поклався на розсуд суду щодо апеляційної скарги Фермерського господарства "Північ Агро" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 по справі №927/524/24.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 14.11.2024 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 30.08.2021, між ТОВ «Оджас Груп» (далі - постачальник) та ФГ «Північ Агро» (далі - покупець) укладений договір поставки скрапленого газу № LPG 30/08/2021-1 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Договору постачальник зобов`язався передати в власність покупця, а покупець прийняти та оплатити скраплений газ (далі - «товар»), відповідно до умов цього Договору та/або Додаткових угод до нього.

Об`єм, асортимент (найменування, марка товару), базис поставки, терміни і умови транспортування визначаються відповідною Додатковою угодою до цього Договору. Така Додаткова угода узгоджується сторонами та після її підписання стає невід`ємною його частиною.

Пунктами 3.2., 3.4. Договору визначено, що кількість товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем в рамках кожної Додаткової угоди, фіксується в товарно - транспортних документах: залізничній накладній (СМГС) або товарно - транспортній накладній/видатковій накладній в залежності від умов відвантаження товару.

Перехід права власності за переданий за Договором товар виникає з моменту завершення розрахунків (остаточної оплати) за цей товар.

Згідно з п. 7.1. п. 7.3. Договору покупець здійснює 100% попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене Додатковою угодою.

Оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку, якщо інше не передбачене в Додатковій угоді до Договору.

Датою здійснення оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Умовами п. 9.3. визначено, що в разі невиконання покупцем умов оплати вартості товару, зазначених в Додаткових угодах до Договору, покупець сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.7., п. 9.8. Договору пеня та штрафні санкції, визначені Договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її повного погашення, без застосування обмежень, визначених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Сторони домовились установити позовну давність для вимог постачальника до покупця (в тому числі до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в три роки.

Пунктом 13.1. визначено, що Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12. 2021 включно, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення. Якщо до 01 грудня календарного року жодна зі сторін письмово не заявить про припинення Договору, то строк його дії продовжується на наступний календарний рік без обмеження по кількості разів пролонгації. Датою письмової заяви сторони про припинення Договору вважається дата штемпеля відділення поштового зв`язку на описі вкладення до листа про припинення Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Закінчення строку дії Договору не припиняє зобов`язання сторін, які виникли на підставі Договору.

На виконання умов Договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 1 707 846,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №402 від 02.09.2021 на суму 498 732,00 грн, №550 від 21.10.2021 на суму 575 250,00 грн, №766 від 27.11.2021 на суму 633 864,00 грн, та товарно - транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти): №0000-000402 від 02.09.2021, №0000-000550 від 21.10.2021, №0000-000766 від 27.11.2021 (копії додані до матеріалів справи).

Матеріали справи містять виставлені постачальником покупцю рахунки на оплату №400 від 30.08.2021, №511 від 19.10.2021, №698 від 26.11.2021 до Договору № LPG 30/08/2021-1 від 30.08.2021.

За доводами позивача, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1507846,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 15.05.2024, що містить інформацію про перекази грошових коштів, у зв?язку з чим заборгованість складає 200 000,00 грн, яка заявлена ним до стягнення за даним позовом.

Одночасно, на підставі п. 9.3., п. 9.7. та статті 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення 211 120,83 грн пені за період з 03.09.2021 по 30.05.2024; 17 628,54 грн 3% річних за аналогічний період та 79 761,54 грн інфляційних втрат за період з грудня 2021 року по квітень 2024 року.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено факт укладення між сторонами Договору поставки скрапленого газу № LPG 30/08/2021-1 від 30.08.2021, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 1 707 846,00 грн, про що свідчать двосторонні видаткові накладні: № 402 від 02.09.2021 на суму 498 732,00 грн, № 550 від 21.10.2021 на суму 575 250,00 грн, № 766 від 27.11.2021 на суму 633 864,00 грн, що підписані сторонами та завірені печатками юридичних осіб, а також товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0000-000402 від 02.09.2021, № 0000-000550 від 21.10.2021, № 0000-000766 від 27.11.2021.

Вищезазначені видаткові накладні містять посилання на Договір LPG 30/08/2021-1 від 30.08.2021.

Заперечень та спростувань скаржника щодо інформації, зазначеної в вищевказаних видаткових накладних, а також щодо якості та кількості поставленого товару матеріали справи не місять.

За змістом частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оплата товару покупцем постачальнику здійснюється на підставі п. 7.1. п. 7.3. Договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що відповідач, виставлені позивачем рахунки на оплату № 400 від 30.08.2021, № 511 від 19.10.2021, № 698 від 26.11.2021 до Договору № LPG 30/08/2021-1 від 30.08.2021 оплатив частково на суму 1 507 846,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 15.05.2024, що містить інформацію про перекази грошових коштів за Договором та призначення платежів.

Як на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, так і на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, за відповідачем обліковується прострочена заборгованість за оплати поставленого товару на суму 200 000,00 грн, доказів сплати якої відповідач до матеріалів справи не надав, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо стягнення вказаного боргу.

Доводи скаржника про об`єктивну неможливість вчасно проводити оплату за Договором, оцінюються колегією суддів критично, оскільки за приписами частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а відповідно до статей 525, 526 ЦК України і статті 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

У контексті вищевикладеного колегія суддів зауважує, що передача активів, у тому числі корпоративних прав та статутного капіталу Фермерського господарства в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційний та інших злочинів, не свідчить про відсутність у скаржника господарської процесуальної правосуб`єктності.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, що спірні правовідносини сторін мали місце ще в 2021 році, тобто до передачі активів скаржника в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційний та інших злочинів, що не звільняє відповідача від обов`язку своєчасно виконати договірні зобов`язання з оплати поставленого товару.

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4, 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі передбаченому в договорі.

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Другим реченням п. 9.3. Договору передбачено, що в разі невиконання покупцем умов оплати вартості товару, зазначених в Додаткових угодах до Договору, покупець сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з умов п. 9.7., п. 9.8. пеня та штрафні санкції, визначені Договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її повного погашення, без застосування обмежень, визначених частиною 6 статті 232 ГК України. Сторони домовились установити позовну давність для вимог постачальника до покупця (в тому числі до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнений п. 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п. 12 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України в редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжені для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позивач, на підставі умов п. 9.3., п. 9.7., п. 9.8. Договору заявив до стягнення 211 120,83 грн пені за період з 03.09.2021 по 30.05.2024.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, колегія суддів, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, перевіривши розрахунок пені позивача, цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність вимог у частині стягнення пені в сумі 211 120,83 грн за період з 03.09.2021 по 30.05.2024.

Щодо тверджень апеляційної скарги, що в контексті даної справи, існували необхідні та виключні обставини, які дозволяли суду першої інстанції зменшити розмір пені, колегія суддів зазначає таке.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із позицією позивача, яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для зменшення заявленої до стягнення пені та не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, відсутність завданих збитків не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 17 628,54 грн 3% річних за період з 03.09.2021 по 30.05.2024 та 79 761,54 грн інфляційних втрат за період з грудня 2021 року по квітень 2024 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджене порушення відповідачем строків оплати отриманого товару за Договором, колегія суддів, керуючись наведеними нормами, перевіривши розрахунок позивача, погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність вимог у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також про задоволення їх у межах заявлених до стягнення сум.

Доводи скаржника про те, що він не отримував від позивача жодної претензії та / або рахунку на оплату штрафних санкцій, пені, інфляційних та річних з моменту проведення розрахунку, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ні умовами Договору, ні чинним законодавством не передбачено обов`язку направляти боржнику рахунків на оплату штрафних санкцій, пені, інфляційних та річних.

Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивач зазначив, що сума витрат на правничу (правову) допомогу становить 25 000,00 грн.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статей 1, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії: Договору № 56 про надання правової (правничої) допомоги від 15.04.2024; додаткового договору від 27.05.2024 до договору; Акту № 2 від 30.05.2024 про надання послуг правової (правничої) допомоги згідно договору № 56 від 15.04.2024; платіжної інструкції № 214 від 31.05.2024 на суму 25000 грн.

На підтвердження наявності в представника позивача Вайнера Олега Леонідовича статусу адвоката, суду надана копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5492 від 23.01.2014; ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1436695, виданого 26.04.2024.

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Договору № 56 про надання правової (правничої) допомоги від 15.04.2024 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу щодо представлення та захисту інтересів клієнта перед будь-якими третіми особами в тому числі в справах господарського провадження.

З цією метою клієнт надає повноваження адвокату представляти його інтереси без будь-яких обмежень у всіх судових установах України незалежно від спеціалізації, з усіма правами наданими законом позивачу, для чого надає адвокату право подавати від імені клієнта позовні заяви.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2026, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов?язань по даному договору (п. 6.1. Договору).

Пунктами 1.1., 2.1. Додаткового договору від 27.05.2024 до Договору № 56 про надання правової (правничої) допомоги від 15.04.2024 сторони погодили, що в рамках договору від 15.04.2024 № 56 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов?язання надати правову (правничу) допомогу щодо стягнення боргу з ФГ Північ Агро за поставлені клієнтом нафтопродукти за Договором поставки № LPG 30/08/2021-1 від 30.08.2021.

Клієнт бере на себе зобов`язання сплачувати адвокату гонорар у фіксованому розмірі, а саме: авансом, перед початком виконання цього договору клієнт сплачує адвокату 25000,00 грн, які включають в себе вивчення правової позиції та наявної документації; надання юридичних консультацій посадовим особам клієнта щодо обраної позиції; складання та подачу до суду заяв по суті, а саме позовну заяву, за процесуальною необхідністю відповідь на відзив, заперечення, а також інших процесуальних заяв, супроводження справи в суді.

30.05.2024, підписаний Акт № 2 від 30.05.2024 про надання послуг правової (правничої) допомоги за договором № 56 від 15.04.2024 про те, що адвокат надав, а клієнт отримав правову (правничу) допомогу за договором № 56 від 15.04.2024 про надання правової (правничої) допомоги в частині роботи щодо дебіторської заборгованості ФГ Північ Агро, яка виникла на підставі договору поставки № LPG 30/08/2021-1 від 30.08.2021. Сторони погодили вартість наданих юридичних послуг в розмірі 25000,00 грн. Клієнт підтверджує виконання адвокатом послуг з надання правової (правничої) допомоги, вказані у п.1 цього Акту на 25 000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 214 від 31.05.2024 позивач сплатив адвокату Вайнеру Олегу Леонідовичу 25 000,00 грн, призначення платежу: оплата гонорару за надання правової (правничої) допомоги за Договором № 56 від 15.04.2024.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено надання йому вказаних послуг адвокатом Вайнером О.Л. та оплати адвокату його послуг, у зв`язку із чим судом першої інстанції цілком обґрунтовано зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 25 000,00 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 по справі №927/524/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Північ Агро" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 по справі №927/524/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2024 по справі №927/524/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фермерським господарством "Північ Агро".

4. Матеріали справи №927/524/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.11.2024.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк