Ухвала

від 18.11.2024 по справі 904/4587/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4587/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Ярошенко В.І.)

від 07.11.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Мороз В.Ф., судді - Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.)

від 03.10.2024

у справі за позовом: 1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2 ;

3. ОСОБА_3 ;

4. ОСОБА_4

до: 1. Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат";

2. ОСОБА_5

про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та стягнення 76 226,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач-1, ОСОБА_6 ), ОСОБА_2 (далі - позивач-2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - позивач-3, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - позивач-4, ОСОБА_4 ) звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач-1, Товариство) та ОСОБА_5 (далі - відповідач-2), як кінцевого бенефіціарного власника відповідача-1, в якому просили:

- визнати за позивачами право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості за примусово вилучені акції Товариства та встановити її розмір на рівні подвійного розміру від 10 грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію;

- стягнути солідарно з Товариства та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, доходів, відсотків за користування чужими коштами за період з 05.04.2018 по 08.11.2022 на загальну суму 76 226,35 грн.

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у клопотанні Товариства про зупинення провадження у справі відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до Товариства задоволено частково; визнано за ОСОБА_1 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 20 000 штук акцій Товариства та встановлено її розмір на рівні 10 грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства на користь позивача-1 судовий збір у розмірі 2 481,00 грн за подачу позову.

Позов ОСОБА_2 до Товариства задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 51 000 штук акцій Товариства та встановлено її розмір на рівні 10 грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_2 2 481,00 грн судового збору за подачу позову.

Позов ОСОБА_3 до Товариства задоволено частково; визнано за ОСОБА_3 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 3 400 штук акцій Товариства та встановлено її розмір на рівні 10 грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_3 2 481 грн судового збору за подачу позову.

Позов ОСОБА_4 до Товариства задоволено частково; визнано за ОСОБА_4 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 2 000 штук акцій Товариства та встановлено її розмір на рівні 10 грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_4 11 738,00 грн справедливої компенсації за придбані в процедурі сквіз-ауту прості іменні акції емітента - Товариства у кількості 2 000 шт. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 2 863,05 грн судового збору.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог позивачів до ОСОБА_5 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. 03.10.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову (повний текст підписано 12.11.2024 та оприлюднено 14.11.2024), якою апеляційну скаргу Товариства на рішення суду першої інстанції залишив без задоволення, а апеляційну скаргу позивачів - 1, 2, 3, 4 - задовольнив частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 змінив, виклавши його мотивувальну та резолютивну частину в редакції цієї постанови, зокрема: позов задовольнив та визнав за ОСОБА_1 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 20 000 штук акцій Товариства; за ОСОБА_2 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 51 000 штук акцій Товариства, за ОСОБА_3 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 3 400 штук акцій Товариства, за ОСОБА_4 право на отримання з 05.04.2018 справедливої вартості (компенсації) за примусово вилучені 2 000 штук акцій Товариства, встановивши їх розмір на рівні подвійного розміру від 10 (десять) грн 3 192 коп із розрахунку на 1 акцію. Стягнуто солідарно з Товариства та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму справедливої компенсації за придбані в процедурі сквіз-ауту прості іменні акції емітента - Товариства у кількості 2 000 шт в розмірі 23 477,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 975,08 грн, збитки в розмірі 32 668,12 грн та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 106,15 грн. Стягнуто з відповідачів судовий збір. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. 08.10.2024 Товариство подало до Верховного Суду із використанням підсистеми "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник також заявив клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

5. Верховний Суд (після оприлюднення тексту оскаржуваної постанови 14.11.2024) перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

6. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

8. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

9. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

10. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставами касаційного оскарження судових рішень визначив наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

11. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

12. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

13. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №522/22473/15-ц (застосування правових позицій Верховного Суду, сформованих у 2020-2022 році, до спору та стосовно правовідносин, які виникли у 2018 році, може призвести до порушення основоположного принципу, який забезпечує верховенство права - принципу правової визначеності); постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19, від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 (щодо належності та ефективності способу судового захисту); постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 (щодо справедливої вартості акцій) та від 10.01.2024 у справі № 910/268/23 (щодо необхідності розмежування доктрини підняття корпоративної завіси у матеріально-правових та процесуальних відносинах).

14. Однак скаржник чітко не зазначає, яку (які) саме норму (норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних рішеннях та висновки щодо якої (яких) містяться у зазначених постановах Верховного Суду.

15. Крім того, Суд звертає увагу, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі зазначають саме постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, з огляду на що посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №522/22473/15-ц відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї норми.

16. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

17. У касаційній скарзі скаржник цитує норми частини другої статті 3, частин третьої, четвертої, дев`ятої, тринадцятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", частини третьої статті 96 Цивільного кодексу України та вказує, що суди формально з посиланням на правові висновки Верховного Суду у справі № 905/671/19 зазначили про наявність підстав для визнання ОСОБА_5 належним відповідачем за вимогою про стягнення компенсації (доплати) та похідних вимог.

18. Натомість скаржник чітко не зазначає стосовно якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду та не наводить обґрунтування, як на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

19. У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

20. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

21. У касаційній скарзі скаржник посилається на підставу для скасування судових рішень відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що є підставою для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, і зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини справи та наявні докази на відповідність вимогам щодо застосування усіх трьох методів оцінки, це в свою чергу свідчить про недотримання обов`язку визначити "справедливу ринкову" вартість акції Товариства, тому суди дійшли передчасного висновку про визначення розміру компенсації за примусове вилучені акції Товариства виходячи з того, що справедлива вартість акції складає 10,3192 грн; суди попередніх інстанцій визнали встановленими обставини справедливої ринкової вартості Товариства за відсутності належних та допустимих доказів, що це підтверджують; суди не дослідили зібрані у справі докази на предмет підтвердження або спростування статусу відповідачів, як єдиної економічної групи, відсутності судових рішень, які встановлюють такий статус відповідачів, та як наслідок відсутності підстав для "підняття корпоративної завіси".

22. У разі, якщо скаржник посилається на не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які саме зібрані у справі докази не досліджені судом та які саме норми процесуального права порушені судами попередніх інстанцій, однак касаційна скарга вказаному не відповідає, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

23. Також відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

24. При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

25. У тексті касаційної скарги скаржник посилається на частину третю статті 310 ГПК України щодо скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, при цьому, у прохальній частині касаційної скарги просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

26. Отже описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження та/або вимоги касаційної скарги.

27. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

28. Верховний Суд також установив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, який визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

29. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

30. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

31. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

32. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

33. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

34. Відповідно до частин третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

35. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.

36. Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 19 848,00 грн, який розраховано таким чином: (2 481,00 грн * 4 (вимоги немайнового характеру) + 2 481,00 грн (вимога майнового характеру, не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)) * 200% * 0,8.

37. До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі та порядку, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.

38. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

39. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024 у справі № 904/4587/22 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом її уточнення, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 13-15, 16-18, 21-22, 25-26 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасника справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- сплатити судовий збір у розмірі 19 848,00 грн та надати суду документ, що підтверджує його сплату.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова