Ухвала

від 12.11.2024 по справі 903/224/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 903/224/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників:

прокурора - Галезник Ольги Іванівни,

позивача - Мандрик Юлії Вікторівни (у порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024

(суддя Кравчук А. М.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024

(головуючий Тимошенко О. М., судді: Миханюк М. В., Крейбух О. Г.)

у справі за позовом Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області

до Державного підприємства "Волиньвугілля"

про стягнення 2 024 584,22 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року Волинська обласна прокуратура (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі - Інспекція, позивач) звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Волиньвугілля" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення 2 024 584, 22 грн збитків, завданих унаслідок порушення природоохоронного законодавства.

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор послався на порушення Підприємством законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок безпідставного скиду забруднюючих речовин у річку Студянка.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. У період з 07 по 20.09.2021 Інспекція провела планову перевірку дотримання Підприємством вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, за наслідками якої склала акт від 20.09.2021 № 380/09.2021 про те, що відокремлений підрозділ Підприємства "Шахта Бужанська" (далі - Шахта) здійснював самовільний забір підземної води із свердловини та скиди стічної води у річку Студянка без дозволу на спеціальне водокористування. У період з 29.02.2020 по 28.12.2021 Шахта скинула 3 188,7 тис. м куб стічної води. Перевірка проводилася у присутності в. о. генерального директора Підприємства, керівника відокремленого підрозділу Підприємства "Волиньвантажтранс", в.о. директора Шахти, які не заперечили проти цього.

4. 27.09.2021 Інспекція внесла припис № 000050 про зобов`язання Підприємства у термін до 27.11.2021 отримати дозвіл на спеціальне водокористування, у тому числі затвердити нормативи гранично допустимого скидання Шахтою забруднюючих речовин у річку Студянка.

5. На громадянина ОСОБА_1, як головного інженера Шахти і відповідального за додержанням вимог природоохоронного законодавства, складений протокол про адміністративне правопорушення від 15.09.2021 № 000488 та прийнята постанова від 20.09.2021 № 000464 про допущення самовільного водокористування підземною водою зі свердловини та скид стічної води зі ставка-відстійника у річку Студянка без дозволу на спеціальне водокористування та затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, чим порушено статті 44, 49 Водного кодексу України (далі - ВК України). Накладено також адміністративне стягнення у розмірі 136 грн, яке оплачене.

6. За інформацією Інспекції, збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного скиду забруднюючих речовин (зокрема, хлоридів, ХСК, завислих речовин, азоту амонійного, нітритів, нітратів, заліза загального, сульфатів, фосфатів, БСК5) зі зворотними водами склали 1 699 715,84 грн за об`єм скиду зворотних вод 3 188,7 тис. м куб.

7. Підприємство не відшкодувало цих збитків з посиланням на скрутне фінансове становище, пов`язане з введенням на території України воєнного стану. Тому прокурор звернувся з цим позовом.

8. Крім того, прокурор також заявив вимогу про стягнення з Підприємства 324 868,38 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного скиду у цей же період забруднюючих речовин, зокрема, сухого залишку зі зворотними водами, за об`єм скиду зворотних вод 3188,7 тис. м куб.

9. Позов подав прокурор, оскільки Інспекція не вжила заходів, спрямованих на захист інтересів держави у судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. 24.04.2024 Господарський суд Волинської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024, про часткове задоволення позову, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 1 699 715,84 грн збитків, тоді як у стягненні 324 868,38 грн збитків відмовив.

11. Суди виснували про безпідставність включення до заявленої суми збитків 324 868,38 грн, заподіяних державі внаслідок самовільного скиду сухого залишку, нарахованих у період з 29.02.2020 по 28.12.2021, коли була чинна з 16.01.2018 редакція Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1091 від 13.12.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань видачі дозволів на спеціальне водокористування" (пункти 17, 18) зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1100. Адже серед переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, відсутня така забруднююча речовина як сухий залишок (відсутній показник мінералізація (сухий залишок).

12. Спростували при цьому посилання прокурора на статтю 72 ВК України, яка, на його думку, встановлювала Підприємству додаткові нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, зокрема сухий залишок, на тій підставі, що ця норма передбачає обов`язковість впровадження ефективних технологій, що забезпечують зниження рівня мінералізації перед скиданням у водні об`єкти, та не визначає додаткових нормативів.

13. Крім того, спростували посилання прокурора, який свої доводи аргументував Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення міста Нововолинськ та смт. Благодатне, затвердженими рішенням Нововолинської міської ради від 21.03.2019 № 94, на тій підставі, що вони визначають перелік допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічні води при скиданні до системи централізованого водовідведення, до якого внесено мінералізацію з допустимим вмістом 934 мг/дмі, і поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди. Натомість Інспекція установила порушення Підприємством нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у річці Студянка, а тому суди визнали безпідставними застосування до цих правовідносин названих вище Правил.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

14. Прокурор оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати у відмовленій частині позову й ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову повністю, а в іншій частині оскаржувані рішення - залишити без змін.

15. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на неправильному застосуванні судами норм статей 44, 49 ВК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.06.2022 у справі № 904/2078/21 та від 09.09.2021 у справі № 904/4941/20, щодо права здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. Відзиву на касаційну скаргу він інших учасників справи не надійшло.

Позиція Верховного Суду

17. У силу вимог статті 300 ГПК України касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень здійснюється лише в оскаржуваній частині про відмову у задоволенні позову. При цьому слід зазначити, що апеляційний господарський суд переглядав рішення місцевого господарського суду за апеляційною скаргою прокурора також лише у відмовленій частині позову.

18. Стаття 46 ВК України визначає, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

19. Частиною першою статті 47 цього ж Кодексу унормовано, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

20. Водночас, згідно з частинами першою, другою статті 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

21. Частиною першою статті 49 цього ж Кодексу передбачено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. При цьому водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (пункт 9 частини першої статті 44 ВК України).

22. За змістом статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

23. Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

24. Суди попередніх інстанцій установили, що зібрані у справі докази свідчать про порушення Підприємством природоохоронного законодавства у період з 29.02.2020 по 28.12.2021, що зафіксовано в акті перевірки, що зумовило притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 1 699 715, 84 грн, що не оскаржується сторонами.

25. Натомість суди відмовили у задоволенні позову прокурора про стягнення з Підприємства збитків у розмірі 324 868,38 грн унаслідок самовільного скиду у цей же період сухого залишку зі зворотними водами за об`єм скиду зворотних вод 3 188,7 тис. м куб., що є предметом касаційного оскарження.

26. Прокурор вважає безпідставною таку відмову, стверджуючи про те, що судові рішення у цій частині ухвалені з неправильним застосуванням норм статей 44, 49 ВК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.06.2022 у справі № 904/2078/21 та від 09.09.2021 у справі № 904/4941/20, щодо права здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу.

27. Як зазначено раніше, відмова судів у цій частині позову мотивована тим, що згідно з редакцією Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1091 від 13.12.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань видачі дозволів на спеціальне водокористування" (пункти 17, 18) зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1100, яка набрала чинності 16.01.2018, серед Переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, відсутня така забруднююча речовина, як сухий залишок (відсутній показник мінералізація (сухий залишок), тоді як згідно з попередньою редакцію цієї постанови до Переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, входила мінералізація води.

28. Тому суди виснували про безпідставність включення 324 868,38 грн до заявленої суми збитків, позаяк вони нараховані за самовільний скид сухого залишку у період, коли була чинна з 16.01.2018 редакція названого вище Порядку.

29. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

30. Водночас, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

31. Проаналізувавши обставини у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків в яких посилається скаржник, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у порівнюваних справах в оскаржуваній прокурором частині не є подібними, а тому підстави для здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цій справі відсутні з огляду на таке.

32. У справах № 904/2078/21 та № 904/4941/20, на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в яких посилається прокурор, також вирішувалися питання про відшкодування збитків, заподіяних державі у результаті порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Адже скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування, в якому встановлюється граничний обсяг скидання забруднюючих речовин.

33. Установивши порушення відповідачами у цих справах законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що зумовлювалося скиданням зворотних вод у річки без дозволу на спеціальне водокористування, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився Верховний Суд, присудили до стягнення з них збитків у заявлених Інспекцією розмірах. Правовими підставами для таких висновків були серед інших у тому числі положення статей 44, 49 ВК України.

34. Утім, у справі, що розглядається, прокурор не оскаржує судові рішення у задоволених частинах позову про стягнення з Підприємства збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного скиду відповідачем забруднюючих речовин із зворотними водами без спеціального дозволу, правовими підставами для задоволення яких також були положення статей 44, 49 ВК України. Адже прокурор оскаржує судові рішення у відмовленій частині позову про стягнення збитків, заподіяних державі унаслідок самовільного скиду саме сухого залишку зі зворотними водами. При цьому, підставою для відмови у притягненні відповідача до відповідальності за скид сухого залишку зі зворотними водами суди визначили відсутність серед названого вище Переліку забруднюючих речовин такої забруднюючої речовини, як сухий залишок. Проте у справах, на які посилається прокурор, не вирішувалося питання притягнення особи до відповідальності за скид сухого залишку зі зворотними водами.

35. Тому у цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, та у наведених скаржником справах спільним був предмет правових відносин сторін - відшкодування збитків, заподіяних державі у результаті порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Утім, відмінність правового регулювання полягала у тому, що у цій справі згідно з діючим Порядком розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1091 від 13.12.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань видачі дозволів на спеціальне водокористування" (пункти 17, 18) зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1100, не було заборони скидання у водні об`єкти такої забруднюючої речовини, як сухий залишок (відсутній показник мінералізація (сухий залишок).

36. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що у справі, що розглядається, та у наведених скаржником справах прокурор не навів, у чому полягає неоднакове застосування судами положень статей 44, 49 ВК України і відмінність полягає у тому, що відмова у позові у цій справі зумовлена іншими підставами, тоді як у наведених скаржником постановах Верховного Суду не вирішувалося це питання.

37. Висновки судів попередніх інстанцій у судових рішення в оскаржуваній частині відмовлених позовних вимог не суперечать висновкам Верховного Суду у постановах, які, на думку скаржника, не враховані судами при ухваленні оскаржуваних рішень, адже правове регулювання у цій частині не подібне і висновок щодо застосування норм права стосується правовідносин, які не є подібними з цією справою в оскаржуваній частині.

38. Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

39. Оскільки зі змісту перелічених скаржником постанов убачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, в оскаржуваній частині, адже матеріально-правові підстави та обставини у таких справах є відмінними, то касаційне провадження, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

41. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі № 903/224/24 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець