Ухвала

від 19.11.2024 по справі 486/444/23

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 486/444/23 Провадження № 2/486/391/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Савіна О.І.,

при секретарі Соболевської І.Ю.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Південноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 26», про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої затопленням квартири,

В С Т А Н О В И В:

До Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої затопленням квартири.

Дану справу було розподілено судді Волковій О.І.

Відповідно до розпорядження №250 від 10.06.2024 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначений повторний автоматизований розподіл судової справи №486/444/23, оскільки суддю ОСОБА_7 відсторонено від здійснення правосуддя.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 року дану справу розподілено головуючому у справі судді Савіну О.І.

Ухвалою суду від 24.09.2024 року справу було прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Сторони у підготовче судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 5 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Під час підготовчого судового засідання, судом встановлено, що дана справа була 29.03.2023 року розподілена Савіну О.І. та 17.04.2023 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.07.2023 року суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савін О.І. відмовив позивачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Савіна О.І. від розгляду цивільної справи №486/444/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСББ «Незалежності 26», про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої затопленням квартири. Однак, головуючим у справі ОСОБА_8 було заявлено самовідвід в розгляді даної цивільної справи, яку було звернуто до апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області для визначення судді у розгляді справи.

Потім, вищевказана справа була розподілена судді Волковій О.І., але останню відсторонено від здійснення правосуддя.

Однак, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 року дану справу розподілено головуючому у справі судді Савіну О.І.

До того ж, у справі №486/444/23 позивач ОСОБА_1 заявляла відвід головуючому судді Савіну О.І. від розгляду справи, який суддя відмовив у задоволенні, а також суддя Савін О.І. вважав за можливе заявити самовідвід у розгляді вищезазначеної справи з метою уникнення позивачем та його представником будь-яких сумнівів в неупередженості або в об`єктивності розгляду справи.

Таким чином, з метою нівелювання будь-яких претензій з боку учасників справи, відносно упередженості головуючого у справі, суддя вважає за необхідне заявити собі самовідвід.

Відповідно ч.ч. 2, 4ст. 10 ЦПК Українисуд розглядає справи відповідноКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року) у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року та інші, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.

Суд (судді), зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків».

У своєму рішенні по справіФельдман проти УкраїниЄвропейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (заяви №76556/01 та №38779/04, рішення від 08.04.2010 року, п. 97).

Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Згідно статті 1 Кодексу суддівської етики суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. У ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади під загрозою, судді мають право виступати на їх захист як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Суддя, відповідно статті 3 Кодексу суддівської етики, має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Чинним законодавством визначені обставини, які виключають участь в розгляді справи судді.

Так, ч.ч 1, 2, 3 ст. 48 Закону України«Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Відповідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Згідно об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, а також його склад, - відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

При цьому, згідно положень ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Згідно п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року за №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи не лише у разі неможливості винесення об`єктивного рішення у справі, але і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 09.11.2006 року у справі«Білуха проти України»(заява №33949/02, п. 53) правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться.

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі«Ветштайн проти Швейцарії»(Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі«Кастілло Альгар проти Іспанії»(Castillo Algar v. Spain), від 28.10.1998 року, п. 45).

Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинні брати самовідвід. Суддя повинен бути вільним не тільки від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але й вільними від цього в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року, завданням суду є те, що суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, в своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті, суддя заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві повинен дотримуватись норм викладених в Кодексі професійної етики судді, стаття 2 якого, передбачає, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 ЦПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід (ч.1 ст. 39 ЦПК України).

Частинами 1, 9 ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

На підставі викладеного, з метою зняття у сторін будь-яких сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості судді Савіна О.І., забезпечення сторонам у справі права особи на справедливий суд, запобігання в подальшому будь-яких нарікань на необ`єктивність та упередженість головуючого у справі та звинувачення його в заінтересованості в результаті розгляду справи, вважаю доцільнимзаявити собі самовідвід, як головуючому у справі, що гарантує уникненню будь-яких сумнів в об`єктивності судді з боку сторін у справі.

Керуючись ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 36, 39, 40, 258-261, 352-353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заявити самовідвід в розгляді цивільної справи №486/444/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 26», про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої затопленням квартири.

Вищезазначену цивільну справу передати до канцелярії Южноукраїнського міського суду Миколаївської області для визначення іншого судді у розгляді справи, у порядку ч.3 ст.14, ст. 33 ЦПК України.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.І. Савін